Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Валя ва село в Україні у Черкаському районі Черкаської області у складі Городищенської міської громади Розташоване за 7

Валява (Черкаський район)

Валява (Черкаський район)

Валя́ва — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, у складі Городищенської міської громади. Розташоване за 7 км на захід від центру громади — міста Городище, 3 км від залізничної станції та за 159 км від столиці України — міста Києва.

село Валява
Країна image Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Городищенська міська громада
Код КАТОТТГ UA71080110030028522
Облікова картка село Валява 
Основні дані
Перша згадка перша половина XVI століття
Населення 2 400 осіб (на 01.2010)
Площа 9,455 км²
Густота населення 253,8 осіб/км²
Поштовий індекс 19520
Телефонний код +380 4734
Географічні дані
Географічні координати 49°18′36″ пн. ш. 31°19′09″ сх. д. / 49.31000° пн. ш. 31.31917° сх. д. / 49.31000; 31.31917Координати: 49°18′36″ пн. ш. 31°19′09″ сх. д. / 49.31000° пн. ш. 31.31917° сх. д. / 49.31000; 31.31917
Середня висота
над рівнем моря 		187 м
Відстань до
обласного центру 		55,3 (фізична) км
70 (автошляхами) км
Відстань до
районного центру 		7 км
Найближча залізнична станція
Відстань до
залізничної станції 		3 км
Місцева влада
Адреса ради м. Городище
Сільський голова Лищенко Людмила Олександрівна
Карта
image
image
Валява
image
image
Валява
Мапа

image Валява у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Валява.

Етимологія назви

Походження назви села Валява точно не встановлено, але найімовірніше утворилось воно від лексеми «валежу», тобто вирубування лісу, який використовували для будівництва домівок перші поселенці. Існує також тлумачення, що ця назва могла залишитися у спадок від германських племен готів. Назва «Валява» в такому випадку, ймовірно, походить від словосполучення слів гот. мови Walhoz (волохи) та Ahwa (вода).

Село Валява є і в Чернівецькій області, але там його назву виводять від молдавського слова «валява», що означає долина. Етимологічний словник української мови має й інші значення слова «валява», зокрема «купи», «руїни» та «поле битви вкрите трупами» . Село Валява (Walawa) є і в Польщі, цю назву також можна часто зустріти серед топонімів Індії.

Історія

З переказів відомо, що село Валява виникло близько середини XIII століття серед густого на той час лісу на березі невеликої річки Погань (Зубра). Давня історія земель, на яких знаходиться сучасне село, є малодослідженою. На території села та його околиць було відкрито поселення трипільської культури (IV—III тис. до н. е.), на підставі попередніх археологічних розвідок вважається, що його площа займала понад 100 гектарів і належало воно до гілки найбільших поселень західної трипільської культури . Були знайдені також сліди епохи бронзи (II тис. до н. е) та черняхівської культури (II—VI ст. н. е), а також кургани скіфської доби. Не зважаючи на знахідки залишків перелічених культур жодні ґрунтовні археологічні роботи на цій місцевості не проводилися.

Козаччина

image
Валява на генеральній мапі України Ґійома Боплана 1648 року

1633 року Мліївщина, до якої територіально належала Валява, була придбана князем Станіславом Конєцпольським у Христини Коженьовської, внучки Івана Зубрика, одного з перших відомих власників цих земель. Саме відтоді, за твердженням авторів географічного словника Королівства Польського, ці землі почали активно залюднюватися:

image Заснуванням нових слобід в тих часах займалися так звані «осадничі». Вкопавши «волю» тобто стовп, який запрошував до поселення на корисних умовах, закликали та шукали нових жителів, яким, поза наданням ґрунту, будували на початок халупу, давали коні, воли та всяку іншу допомогу. «Воля» надавала свободу користування землею на певний термін (від 15 до 30 років). Тоді ж біля Мліїва невдовзі повстали на повних слобідських правах такі волості як Деренковець, Валява.... image

Після смерті коронного гетьмана Конєцпольського 1646 року його добра успадкував син, князь Олександр Конєцпольський. Під час повстання Богдана Хмельницького українські землі, які перебували під власністю Конєцпольських, були привернуті під гетьманську руку. 1661 року Мліївщина та Городищина була віддана Самуелю Зарудному, судді Війська Запорізького, але ще того ж року за сеймовою конституцією ці володіння були віддані сину Олександра Конєцпольського, краківському каштеляну Станіславу Конєцпольському, останній невдовзі помер безнащадно, і за тестаментом від 22 серпня 1682 року все нерухоме майно заповів своєму дядькові Янові Конєцольському.

image
Валява (Walawe) на мапі Малої Татарії, Криму та Чорного моря Д. Гуіллауме 1742 року

Під час походу Пилипа Орлика на Правобережну Україну князь Олександр Яблоновський безправно приєднав до своїх володінь Мліїв та Городище. Ян Конєцпольський розпочав в цій справі судові процеси, але вже 1725 р. безнащадно помер й усі його українські маєтки успадкував кревний Валевський, від якого їх невдовзі придбав польний гетьман Юрій Любомирський. Село поступово розросталося і 1741 року нараховувало вже 100 дворів. Ще раніше, 1722 року, у Валяві було збудовано Покровську церкву.

Соціально-релігійне зіткнення між шляхтою та населенням, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщини, увіковічилося в збірках документів, зберігаючи чи не кожну важливу постать цієї страшної події. Так в зібранні гродських та земських актів Речі Посполитої знаходимо скарги греко-католицьких священиків з книги гродських актів Київського воєводства. Серед скарг збереглося ім'я Яна Полюшина, валявського пароха, настоятеля Покровської церкви, який, втікаючи від повстанців, був схоплений в Мошнах, зв'язаний та відправлений до Канева, де й був показово розстріляний.

Залишився у історії Валяви також ватажок на прізвище Бандурка, очільник 300 особового загону гайдамак. Під Валявою загін Бандурки було розбито полком князя Баратова, розправа з повстаняцми була показова — їх змусили викопати величезну яму, після чого, зібравши тим часом якнайбільше жителів села, полонених було розстріляно, а яму засипано та зрівняно із землею, хоча звідти й було ще чутно стогони гайдамак. Відібране у ватаги Бандурки добро було поділене між членами полку князя Баратова.

Своєю чергою участь мешканців Валяви у гайдамацькому повстанні незаперечна. Ось як тогочасні польські літописання визначають її жителів:

image Любомирські звинувачували Корсунь в тому, що гостинно приймав Залізняка, а відділи корсуньських реєстрових козаків лише вдень охороняли місто, вночі ж грабували місцеве населення. Власники ж Корсуні у відповідь звинувачували Городищенську волость, а, власне, село Валяву в тому, що складається виключно з розбійників, які під час Коліївщини наживалися на грабунку сусідніх добр.... image

Новий час

2 січня 1787 року Францішек Любомирський продає Смілянщину, до складу якої входив і Городиський ключ з Валявою, Григорію Потьомкіну. 1794 року після смерті Потьомкіна, маєток перейшов у власність до його племінниці Олександри Енґельгардт і вже тоді село було досить великим: в ньому налічувалось 2557 жителів та було дві церкви й три млини. Чоловік Олександри Енґельгардт — Францішек Браницький, 1826 року віддає Валяву в придане своїй дочці Єлизаветі Воронцовій, яка 1819 року вийшла заміж за князя Михайла Воронцова. У повному зібранні законів Російської імперії можна знайти постанову № 18452 від 21.11.1844 року «Про заснування майорату в земельній власності дружини генерал-адютанта графа Воронцова». Підписана імператором Миколою І постанова встановлювала межі новоствореного майорату, серед переліку населених пунктів, які ввійшли до майорату, згадується і Валява.

image
Валява на мапі Федора Шуберта 1830 року

1852 року в селі було відкрито першу школу. Нею була звичайна сільська хата, яка могла вмістити в собі не більше 15 учнів. Вважається, що школу відвідували діти заможних селян.

З переказів відомо, що напередодні проведення селянської реформи, а саме 1855 року, відбувся протикріпосницький виступ селян. 1861 року, рік проведення реформи, у Валяві нараховувалося 497 дворів, з них тільки 8 дворів мали тяглову силу, 442 двори були пішими, а ще 47 дворів зовсім не мали землі — мешканців цих дворів називали огородниками і працювали вони в маєтку поміщика дворовими людьми. Після розкріпачення селяни повинні були викупити 2276 десятин польової та 509 десятин присадибної землі, відповідно також треба було сплачувати щорічний державний податок в загальній сумі 5533 карбованців. Така величина і форма оподаткування встановлювались на 7 років.

Тяжкий до сплати державний податок призвів до виступів селня, в 1864 році селяни на чолі з Олексою Марченком (Лапченко), Павлом Зарубою, Йосипом Блохою та Якимом Лапченком відмовились платити викупні платежі. В лютому 1864 року для арешту керівників виступу прибула делегація з державних службовців та старост навколишніх сіл. На зібрані села де зібралось понад 300 чоловік, арешт не вдався, представників влади було побито і розігнано. Пізніше організаторів виступу було осуджено Черкаським повітовом судом і Київської палатою кримінального суду. Справа по виступу тяглась біля двох років, обвинувачених було виправдано, проте сплачувати державний податок селяни були зобов'язані й надалі.

На той час у селі було 2 водяних млини, винокурня та цегельний завод. Вісім вітряних млинів належали селянами, стояли вони на неугіддях проте їх власники повинні були сплачувати досить високу орендну плату, щорічно 6 % в розрахунку до 204 карбованців за одну десятину орендованої землі.

У книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії», виданій 1864 року, краєзнавець Лаврентій Похилевич пише також про Валяву. Зокрема подає кількість мешканців — 3089 осіб, згадує про наявність старих могил у північній частині села і дуже врожайні ґрунти. Пише він також про історію сільських церков:

image В селі знаходиться дві церкви: Покровська та Введеньска, обидві дерев'яні, 5-го класу, мають по 34 десятини землі и по рівному числу прихожан. Під час візитів представників Смілянського деканату 1741 та 1746 р., існувала тільки Покровська церква; вважається, що була збудована в 1722 році; священиком під час візиту був Іоанн Яремович, висвячений в Києві. Нині існуюча Покровська церква побудована в II половині минулого століття; Введенська побудована в 1855 році на місці тієї, що існувала з половини минулого століття та була розібрана . image
image
Валява на атласі Російської імперії 1876 року

У 80-х роках було відкрито нову церковно-парафіяльну школу, яка проіснувала аж до 1917 року. Відомо, що першими учителями були Сава Литвин та Барабаш Філін, пізніше Іван Литвин, Микита Безпоясько та Афанасій Ракша.

Валява також згадується в книзі Володимира Антоновича «Археологічна карта Київської губернії», виданій 1895 року: «Біля села є 12 курганів. Знайдені були: позолочена срібна сільниця, срібні бубонці, золоті та срібні монети. В 1885 році на полі були знайдені: 2 срібних кульки та срібна чаша (стиль renaissance XVII ст.) і поряд глиняний глечик, у ньому 30 червінців і декілька срібних монет: польська, нідерландська, німецька і по одній, — угорська, швейцарська та венеціанська (1595—1678)».

1884 року спадкоємець Семен Михайлович Воронцов віддав Валяву своїй племінниці Катерині Андріївні Балашовій (Шуваловій):

image Въ селе Валява числится земли 2726 десятинъ, изъ нихъ принадлежитъ: церквамъ - 75 десят. и крестьянамъ - 2652 десят. Село принадлежитъ Екатеринѣ Андреевнѣ Балашевой. Хозяйство въ имѣніи ведеть управляющій Максимъ Михайловичъ Крыжановскій. Хозяйство ведется по трехпольной системъ. На селе имѣються: 1 православная церковь, 1 церковно-приходская школа, 28 вѣтряныхъ мельницъ, 2 кузницы, 1 сельскій банкъ, гдѣ къ 1 января 1900 года было на лицо 1349 руб. и въ ссудѣ - 2493 руб. и 1 хлѣбный магазинъ, гдѣ къ тому же времени было 1406 чт. озимаго и 703 чт. ярового хлѣба. Мірской капиталъ къ тому же времени достигъ суммы въ 3318 руб., а продовольственный - въ 811 рублей. Пожарный обоз состоитъ изъ 2 бочекъ и 2 багровъ . image

У поданому описі Валяви помилково стверджувалось наявність однієї церкви, насправді в селі були дві православні церкви — Покровська та Введенська, селяни їх утримували за власний рахунок. Окрім цього не згадано також про 2 постоялих двора і 8 крамниць. Селяни також мали змогу користуватися послугами 28 вітряків та 2 кузень, які перебували у особистій власності місцевих господарів. Не збігаються з дійсністю також твердження про розподіл земель у селі, бо насправді під користуванням селян було тільки 651 десятина, решта ж, а саме 2075 десятин, у поміщиці Балашової — по 1038 десятин у Валявській та Червінській економіях. Соціально-економічні настрої мешканців села були неспокійними, зокрема відомо, що 8 листопада 1896 відбувся виступ селян з Валяви на Червінську економію з метою повернути свою худобу, яка була затримана під час випасу на полях останньої.

Тогочасне село неодноразово згадується у спогадах О. Г. Барміна, радянського дипломата, а пізніше керівника російської служби радіостанції «Голос Америки». Значну частину свого дитинства він провів у Валяві, де проживала найближча родина його матері:

image Моя мать была одной из восемнадцати детей егеря и выросла в деревне, не видев в жизни ничего, кроме трудностей, хотя семья никогда не испытывала недостатка в пище... Тот факт, что все восемнадцать детей достигли зрелого возраста, свидетельствовал о том, что условия жизни хотя и были трудными, но вполне сносными. В пятнадцатилетнем возрасте она работала в имении баронессы Браницкой, за двадцать пять копеек в день с утра до вечера убирала свеклу. В семнадцать лет она вышла замуж за школьного учителя, который недавно овдовел, был намного старше ее и имел двух сыновей. Я был у нее единственным ребенком... Развлечением был местный рынок. Там были горы фруктов и овощей, были гадалки и представления, там можно было купить ряженку, пряники и даже резиновые мячики. Крестьяне, приезжавшие из дальних деревень на повозках, громко спорили по каждой сделке. Мы таращили глаза на книги в красивых цветных обложках, у которых были русские народные сказки, или слонялись вокруг прилавков, заваленных леденцами, ярко раскрашенными пирожными и петушками из ячменного сахара . image

У травні 1905 року відбувся виступ селян проти поміщиків, як цей так інші виступи селян стали передвісниками загострення загальнодержавної кризи та вибуху революції 1905—1907 рр. Так, 12 травня зранку в Червенській економії Балашової зібрались селяни із Валяви, Свинарки та Квіток, але до роботи не приступили, вимагаючи підвищення плати до 50 копійок за день. Протягом всього дня в економії роботи не проводили але вже наступного дня деякі працівники прийшли до згоди з адміністрацією економії на таких умовах: встановлювалась оплата 30 копійок на день додатково селяни мало отримували в економії їжу. Решта селян продовжувала страйкувати, для придушення виступу 19 травня у Валяву прибув батальйон піхоти, але селяни і дальше наполягали на своїх вимогах. Найактивніших селян було заарештовано, серед них Сергія Повстянко, Тимофія Пономаря, Мирона Твердохліба, Бориса Кухаренка, Івана Улізька, Фотія Костенка, Якова Колесника, Петра Годованика, Якима та Каленика Пономарів — усі перебували у Черкаській повітовій в'язниці. Але вже 24 травня на буряковій плантації, де працювало 600 жінок, з'явилось 200 селян і в присутності військ примусили адміністрацію економії припинити роботу. Не зумівши протистояти виступу селян, керівництво було змушено дати згоду на задоволення вимог страйкарів — всі селяни, без винятку, працюючи по 5 — 6 годин на добу, мали одержати підвищену платню.

Не зважаючи на повільний економічний розвиток Київської губернії та Російської імперії в цілому, станом на 1913 рік в селі поза церквами та школою діяли бакалійна і мануфактурна лавки, кредитне та споживче товариства, сільський банк. У селі проживало 4974 особи.

Новітній час

1918 року частина селян улаштували свій бойовий штаб, комітет бідноти, який очолив Степан Кучер. Цим же комітетом було проголошено радянську владу в селі. Не всі селяни підтримували такі починання, серед них виникали часті суперечки та зіткнення. Заможніші селяни підтримували рішення, які проголошувала Українська Центральна Рада, радо зустрічали українські та союзницькі війська, всіляко підтримували боротьбу з поширенням комуністичного задуму у селі.

3 лютого 1920 року через Валяву під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР і зупинився там на вечерю.

Та вже у червні 1920 року в селі було засновано комуністичний партійний осередок, а в листопаді 1921 року — виконавчий комітет. Світоглядні та майнові протистояння лягли в основу трагічних подій, взаємних звинувачень, цькування та вбивств. Жертвами цих сутичок стали: Степан Кучер (вбитий пострілом в грудні 1918 р.), Михайло Кулініч (член виконавчого комітету, вбитий через повішення у 1922 р.), Павло Ткаченко (секретар партійного осередку, вбитий у 1922 р.), Яків Нечипоренко (голова комітету незаможних селян, вбитий у 1922 р.), Пантелій Махиня (член виконавчого комітету, вбитий у 1922 р.), Іван Литвин (секретар комсомольської організації, вбитий у 1922 р.)

1923 року частина незаможних селян створила артіль зі спільного обробітку землі під назвою «Сівач», що об'єднала 16 господарств та 80 гектарів землі. Мало дослідженими досі залишається життя села та її мешканців під час голодомору 1921–1923 років.

Наприкінці 1929 року у Валяві засновано колгосп, головою якого став Михайло Клепко; встановлена посівна площа становила 4196 гектарів. У розпорядженні колгоспу був один трактор. Примусова колективізація була зустріта неохоче, заможніші селяни не мали жодного бажання ділитися плодами своєї власної праці з іншими. Та невдовзі, 1930 року, збори селян-колгоспників прийняли рішення про розкуркулення деяких селянських господарств, так зароблене одними було поділене між іншими. Серед жертв нового колгоспного ладу були: Гаврило Міленко, Афанасій Криворучко, Данило Жежер, Тихін Ревуцький тощо. Все їх майно було передане у власність колгоспу.

Голодомор 1932–1933 років став знаряддям для остаточної колективізації села, за попередніми оцінками в селі загинуло щонайменше від 223 жителів до 480 осіб. Наступним кроком для винищення інакодумців стали сталінські репресії, число жертв яких досі невідоме.

У 1933—1934 роках у селі проведено повну колективізацію. На 27 червня 1935 року колгосп ім. Комінтерну мав статус сільськогосподарської артілі, що об'єднувала 1021 колгоспний двір, посівна площа дорівнювала 5 000 гектарів. Цього ж року колгосп було розділено на 2 частини: колгоспи ім. Комінтерну та ім. Будьонного. Тоді ж у селі з'явилася перша електрична лампочка, відкрито нову школу, у якій навчалось 390 дітей, побудовано новий клуб та закрито обидві церкви.

image
Випускний клас Валявської школи зі вчителькою. 40-ві роки XX століття.

Вже у липні 1941 року розпочалася евакуація колгоспів: вся робоча худоба, молодняк, колони тракторів повільно рухалися на схід. Були евакуйовані також сім'ї частини сільських активістів. Вже у серпні 1941 року в селі були частини окупаційних військ, деякі селяни підпалювали приховану пшеницю. Згодом на базі колгоспу нацистами було влаштоване нове господарство, методи були такі ж самі, які використовували комуністи 10 років тому — грабунок селян. Восени 1941 року на єврейському цвинтарі в м. Городище були розстріляні активісти комуністичної партії: Ганна Повстянко, Юрія Клепко, Якова Короля, Данила Коваля, Артема Гаркушу та Григорія Пеліпея.

Навесні 1942 року з села на примусові роботи до Німеччині були вивезені близько 200 чоловік, до 1944 р. це число збільшилося до 370 осіб. Закатовано було 9 осіб. Під час Другої світової війни в бойових діях брали участь 721 мешканець села, з них 381 особа загинула. За мужність і відвагу 694 жителів було нагороджено бойовими орденами й медалями Радянського Союзу. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно Яровому Петру Павловичу. Вшановуючи пам'ять загиблих, жителі села встановили обеліск Слави. 10 лютого 1944 року після триденних боїв, під час яких село 8 і 9 лютого переходило із рук в руки, Червона Армія зайняла село.

1944 року в обох селах було лише 4 пари коней та працювало дві молотарки малої потужності. Для виконання сільськогосподарських робіт широко використовували корів, якими переважно працювали жінки. Але вже у 1945 році спільними зусиллями механізаторів Городищенської МТС та мешканців села вдалось обробити і засіяти всі поля колгоспу. Вже 1950 року середній врожай зернових становив 27,8 цн з одного га на площі 1200 га.

18 вересня 1950 року відбулися загальні збори колгоспників артілі імені С. М. Будьонного та артілі імені Комінтерну, на яких було вирішено об'єднатися в одну сільськогосподарську артіль імені С. М. Будьонного. В об'єднаному колгоспі налічувалось земельних угідь на 5650 га, зокрема сільськогосподарських угідь на 4250 га, серед яких орної землі 3715 га, саду 42 га та луків 86 га.

Весною 1954 року було розпочато будівництво виноробного заводу. Приміщення складалося з трьох кам'яних підвалів, над підвалами піднімався двоповерховий переробний цех. Виробництво вина в колгоспі щорічно збільшувалася: з 2 000 літрів у 1955 р. до 1964 40 000 - 1964 року. Від реалізації вина 1964 року колгосп одержав 50 000 карбованців.

1958 року в артілі побудовано автогараж на 9 автомашин, два корівники на 220 голів, будинок тваринника з банею і клубом. Лише 1959 року за рішенням правління колгоспу перевело працівників тваринництва на грошову оплату.

Зі середини 1957 року парторганізація і правління колгоспу почали випускати багатотиражну газету «За високий урожай» (редактор Холод Н. П.). газета виходила 2 рази на місяць. Усього випущено на цей період 155 випусків.

За семирічним планом розвитку господарства передбачалося на кінець 1965 року досягти урожаю зернових 30,6 цн з гектару, надоїти молока 13 тис. цн, виробити м'яса на 100 га угідь — 70 цн. Виконуючи ці рішення, колгосп на кінець 1964 року мав урожай зернових 25,8 цн, валовий надій молока становив 12941 ц, вироблено м'яса на 100 угідь 65,7 цн.

1964 року для тварин збудовано троє капітальних приміщень, а також доїльний майданчик. Тепер доярка доглядає 25 корів, а не 12. Весною 1964 року було прокладено водогін довжиною 2197 м, який забезпечував водою школу, сільську лікарню, пологовий будинок, дитсадок, приміщення громадських організацій та 50 дворів колгоспників.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 3424 людей. На території Валяви була розміщена центральна садиба колгоспу «Перемога», який користувався 5361,2 га землі, з них 3726 га орної. Вирощував зернові й технічні культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. У селі працювали цегельний завод, овочева фабрика, винний цех.

Також у Валяві працювали середня школа, у якій навчалося 577 учнів, два клуби на 650 місць, 3 бібліотеки з фондом 22,5 тисяч книг, лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок. Протягом 1970—1977 років стали до ладу комбінат побутового обслуговування, торговий центр, готель, їдальня, аптека та будинок культури.

Населення

Дослідження чисельного та релігійного складу населення Валяви є досить складним, адже не всі історичні джерела є точними та вірогідними. Свідчення, подані Лаврентієм Похилевичем, є чи не першими відомостями про населення Валяви. У своєму описі села він вказує, що 1741 року у селі нараховувалося 100 дворів, кількість жителів, на жаль, невідома. Цікавим джерелом свідчень про мешканців Валяви є зібрання історичних документів «Архив Юго-Западной России», у другому томі п'ятої частини цього видання оприлюднено переписи єврейського населення на землях Київського воєводства, які відбулися в 1765—1791 рр. Перший перепис було проведено 1765 року, тоді у Валяві проживало 11 євреїв, 1778 р. — 5, 1784 р. — 8, 1787 р. — 10 у селі та ще 2-є осіб у Валявській корчмі.

image
Загальне число жителів Валяви до 1900 р.

Перші ж відомості про загальну чисельність населення датуються 1794 роком, саме тоді по смерті Григорія Потьомкіна, власника Смілянщини, Валява у складі Городиського ключа перейшла у власність до Олександри Браницької (Енґельгардт). Вважається, що на той час в селі проживало 2557 осіб, з них чоловіків — 1294, жінок — 1263. З географічно-статистичного словника Російської імперії, виданого 1862 р. під редакцією Петра Семенова, дізнаємося, що в селі було 525 дворів, у яких мешкало 3063 особи. Згідно ж з енциклопедією Брокгауза та Ефрона, виданою 1890 року, у селі проживало 3659 мешканців, а в географічному словнику Королівства Польського, виданому 1892 р., вказується чисельність у 3620 жителів.

Першим же достовірним джерелом інформації є перший перепис населення Російської імперії, проведений у 1897 р., що на відміну від попередніх статистик він подає вищу лічбу жителів села, а саме 4957 осіб, серед них чоловіків — 2469, жінок — 2488. Поділ за релігійними поглядами виглядав наступним чином: 4843 особи — православні, 111 осіб — юдеї, визнання трьох осіб не встановлено. 1900 року в селі було 963 двори, кількість населення становила 4984 особи, з них чоловіків — 2456, жінок — 2528 (в середньому по 5 осіб на один жилий дім).

1 січня 1919 року населення в селі налічувало 8932 чоловік та відомо, що станом на 1 січня 1916 року в селі проживали 41 особа, які сповідувала погляди штундизму. Чисельність населення на 1-ше січня 1965 року становила 4436 чоловік. На 2009 рік в селі було 1352 двори, у яких проживали 2525 чоловік, станом же на 01.01.2010 у селі проживало 2400 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Кількість Відсоток
українська 2599 98.41%
російська 37 1.40%
польська 1 0.04%
інші/не вказали 4 0.15%
Усього 2641 100%

Сучасність села

image
Обряд вінчання в Свято-Покровській церкві Валяви. 2011 рік.

З отриманням Україною незалежності мешканці села збудували нову церкву, адже як Покровська так і Введенська церкви були зруйновані комуністами. Нова церква отримала отримала назву Введенської і була побудована виключно коштом та зусиллями селян.

В селі працюють ТОВ «Хлібороб» і МТС «Комбсервіс», агрофірма «Валявська» та фермерські господарства. Є дитсадок, дільнична лікарня, церква, центр культури і клуб на хуторі Ювілейний, бібліотека.

Цікаві факти

Найпоширеніші прізвища в селі Валява на початку XX століття.
Арешкович, Багай, Баклицький, Барабаш, Баран, Басай, Басдай, Бевз, Безпалий, Безпояско, Блоха, Багач, Бур'ян, Гайдай, Гайзенко, Ганзенко, Гаркуша, Гейко, Голик, Горбань, Губарь, Дігтяр, Діхтер, Дякун, Жежер, Жуган, Заруба, Зозуля, Іщенко, Кібальник, Клепка, Клименко, Коваль, Колеснік, Коломієць, Корінь, Косенко, Костенко, Кривокобила, Криворучко, Кулинич, Куліш, Кучер, Кучиленко, Кучменко, Лапченко, Литвин, Лисенко, Лященко, Ляшенко, Мазур, Малеша, Малина, Махиня, Маховський, Мелевник, Мленовий, Нечипоренко, Нікітенко, Овчар, Осадчий, Остапенко, Петренко, Пісковий, Плужник, Побот, Пономаренко, Пономарь, Прокопенко, Прядка, Пухтій, Ревуцький, Ромадан, Рудоман, Ринковий, Соловей, Старовій, Старченко, Сухопаров, Татарів, Твердохліб, Тимошенко, Тимченко, Ткаченко, Трегуб, Улізько, Хобот, Цимбал, Черкаський, Чупилко, Чхало, Шевченко, Шкура, Щербаченко

Відомі люди

Уродженцями села є:

Див. також

Примітки та посилання

Валява
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Означення у Вікісловнику?
image Теми у Вікіджерелах?
Проєкт
image Проєкт
image Валява у Вікісховищі?
  1. . Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 4 жовтня 2010.
  2. . Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 1 червня 2012.
  3. Валява на топографічній мапі України [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Готи на території України у III—IV ст. н. е.: культурно-мовний аспект / Л. Воловик // Вісник НУВГП — 2009 — № 2(46) — С. 389
  5. Етимологічний словник української мови. — К., 1982, 1989, 2003. — Т. 1-4, С. 325
  6. Дяченко А. В. Крупные поселения в системе относительной хронологии западнотрипольских памятников Буго-Днепровского междуречья // Матеріали та дослідження з археології Східної України. Збірник наукових праць. № 8. — Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2008[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Tom III. — Warszawa, 1882 — C. 146 [ 29 квітня 2014 у Wayback Machine.](пол.)
  8. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. - Tom VI. - Warszawa, 1885 - С. 523(пол.)
  9. Невідомі архівні документи про смілянську маєтність (Смілянщину) Г. О. Потьомкіна (1787—1796/1797): ще одне трактування / Ю. Мариновський, І. Удовик // Архіви України. — 2008. — № 5-6. — С. 100[недоступне посилання з червня 2019]
  10. Przyłęcki S. Pamiętniki o Koniecpolskich. — Lwów, 1842. — С. 366—375(пол.)
  11. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie. — Tom I. — Lwów, 1862 — C. 164 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
  12. Herbarz polski i imionospis zasłużonych w Polsce ludzi wszystkich stanów i czasów. — Tom II. — Lwów, 1859 — C. 248 [ 1 лютого 2019 у Wayback Machine.](пол.)
  13. Шульгин Я. Н. Очеркь Коліевщины по неизданнымь и изданнымь документамь 1768 и ближайшихь гг. // Киевская Старина. 1890. № 4 — С. 51 [ 23 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  14. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. - Tom III. - Warszawa, 1882 - С. 149(пол.)
  15. Невідомі архівні документи про смілянську маєтність (Смілянщину) Г. О. Потьомкіна (1787—1796/1797): ще одне трактування / Ю. Мариновський, І. Удовик // Архіви України. — 2008. — № 5-6. — С. 115[недоступне посилання з червня 2019]
  16. Полное собраніе законовъ Россійской имперіи., Соб. ІІ, Отд. І, Т. XIX, — Санктпетербургъ, 1844. — С. 779 [ 19 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  17. Похилевич Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — Киев, 1864. — С. 629—630.(рос.)
  18. Антонович Владимир. Археологическая карта Кіевской губерніи. — Москва, 1895. — С. 102[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  19. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи., — Кіевъ, 1900. — С. 1770(рос.)
  20. Дружинин Николай. Крестьянское движение в России в 1890—1900 гг., — Москва, 1959. — С. 446, 627[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  21. Бармин А.Г. Соколы Троцкого. — Москва, 1997. — С. 20-21(рос.)
  22. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  23. Валява. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  24. Архивъ Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — Кіевъ, 1864. — С. 39 [ 6 червня 2012 у Wayback Machine.](пол.)
  25. Проживали орендатор Мошко з дружиною Рохлею, сином Хаїмом та його дружиною Ідиш, синами Лейбою і Авшією. Шафар Іцко з дружиною Естер та сином Гершком. Винороб Ниш та інспектор Аброн(пол.)
  26. Архивъ Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — Кіевъ, 1864. — С. 334 [ 6 червня 2012 у Wayback Machine.](пол.)
  27. Архивъ Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — Кіевъ, 1864. — С. 372 [ 6 червня 2012 у Wayback Machine.](пол.)
  28. Архивъ Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — Кіевъ, 1864. — С. 492 [ 6 червня 2012 у Wayback Machine.](пол.)
  29. Семёнов П. Географическо-статистический словарь Россійской имперіи., Т.І, — С.-Пб., 1862. — С. 393 [ 12 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  30. Енциклопедія Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907 [ 21 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  31. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Tom XII — Str. 901 [ 29 квітня 2011 у Wayback Machine.](пол.)
  32. Тройницкий Н. Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897 г. - С.-Пб., 1905. - С. 79. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 30 листопада 2011.
  33. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи., — Кіевъ, 1900. — С. 1769 [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  34. . Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 30 листопада 2011.
  35. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  36. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2012. Процитовано 1 червня 2012.
  37. . Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 01.06.2012.
  38. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2016. Процитовано 7 березня 2015.
  39. Новомученики и Исповедники Русской Православной Церкви XX века

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Valya va selo v Ukrayini u Cherkaskomu rajoni Cherkaskoyi oblasti u skladi Gorodishenskoyi miskoyi gromadi Roztashovane za 7 km na zahid vid centru gromadi mista Gorodishe 3 km vid zaliznichnoyi stanciyi ta za 159 km vid stolici Ukrayini mista Kiyeva selo Valyava Krayina Ukrayina Oblast Cherkaska oblast Rajon Cherkaskij rajon Gromada Gorodishenska miska gromada Kod KATOTTG UA71080110030028522 Oblikova kartka selo Valyava Osnovni dani Persha zgadka persha polovina XVI stolittya Naselennya 2 400 osib na 01 2010 Plosha 9 455 km Gustota naselennya 253 8 osib km Poshtovij indeks 19520 Telefonnij kod 380 4734 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 18 36 pn sh 31 19 09 sh d 49 31000 pn sh 31 31917 sh d 49 31000 31 31917 Koordinati 49 18 36 pn sh 31 19 09 sh d 49 31000 pn sh 31 31917 sh d 49 31000 31 31917 Serednya visota nad rivnem morya 187 m Vidstan do oblasnogo centru 55 3 fizichna km 70 avtoshlyahami km Vidstan do rajonnogo centru 7 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 3 km Misceva vlada Adresa radi m Gorodishe Silskij golova Lishenko Lyudmila Oleksandrivna Karta Valyava Valyava Mapa Valyava u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Valyava Etimologiya nazviPohodzhennya nazvi sela Valyava tochno ne vstanovleno ale najimovirnishe utvorilos vono vid leksemi valezhu tobto virubuvannya lisu yakij vikoristovuvali dlya budivnictva domivok pershi poselenci Isnuye takozh tlumachennya sho cya nazva mogla zalishitisya u spadok vid germanskih plemen gotiv Nazva Valyava v takomu vipadku jmovirno pohodit vid slovospoluchennya sliv got movi Walhoz volohi ta Ahwa voda Selo Valyava ye i v Cherniveckij oblasti ale tam jogo nazvu vivodyat vid moldavskogo slova valyava sho oznachaye dolina Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi maye j inshi znachennya slova valyava zokrema kupi ruyini ta pole bitvi vkrite trupami Selo Valyava Walawa ye i v Polshi cyu nazvu takozh mozhna chasto zustriti sered toponimiv Indiyi IstoriyaZ perekaziv vidomo sho selo Valyava viniklo blizko seredini XIII stolittya sered gustogo na toj chas lisu na berezi nevelikoyi richki Pogan Zubra Davnya istoriya zemel na yakih znahoditsya suchasne selo ye malodoslidzhenoyu Na teritoriyi sela ta jogo okolic bulo vidkrito poselennya tripilskoyi kulturi IV III tis do n e na pidstavi poperednih arheologichnih rozvidok vvazhayetsya sho jogo plosha zajmala ponad 100 gektariv i nalezhalo vono do gilki najbilshih poselen zahidnoyi tripilskoyi kulturi Buli znajdeni takozh slidi epohi bronzi II tis do n e ta chernyahivskoyi kulturi II VI st n e a takozh kurgani skifskoyi dobi Ne zvazhayuchi na znahidki zalishkiv perelichenih kultur zhodni gruntovni arheologichni roboti na cij miscevosti ne provodilisya Kozachchina Valyava na generalnij mapi Ukrayini Gijoma Boplana 1648 roku 1633 roku Mliyivshina do yakoyi teritorialno nalezhala Valyava bula pridbana knyazem Stanislavom Konyecpolskim u Hristini Kozhenovskoyi vnuchki Ivana Zubrika odnogo z pershih vidomih vlasnikiv cih zemel Same vidtodi za tverdzhennyam avtoriv geografichnogo slovnika Korolivstva Polskogo ci zemli pochali aktivno zalyudnyuvatisya Zasnuvannyam novih slobid v tih chasah zajmalisya tak zvani osadnichi Vkopavshi volyu tobto stovp yakij zaproshuvav do poselennya na korisnih umovah zaklikali ta shukali novih zhiteliv yakim poza nadannyam gruntu buduvali na pochatok halupu davali koni voli ta vsyaku inshu dopomogu Volya nadavala svobodu koristuvannya zemleyu na pevnij termin vid 15 do 30 rokiv Todi zh bilya Mliyiva nevdovzi povstali na povnih slobidskih pravah taki volosti yak Derenkovec Valyava Pislya smerti koronnogo getmana Konyecpolskogo 1646 roku jogo dobra uspadkuvav sin knyaz Oleksandr Konyecpolskij Pid chas povstannya Bogdana Hmelnickogo ukrayinski zemli yaki perebuvali pid vlasnistyu Konyecpolskih buli privernuti pid getmansku ruku 1661 roku Mliyivshina ta Gorodishina bula viddana Samuelyu Zarudnomu suddi Vijska Zaporizkogo ale she togo zh roku za sejmovoyu konstituciyeyu ci volodinnya buli viddani sinu Oleksandra Konyecpolskogo krakivskomu kashtelyanu Stanislavu Konyecpolskomu ostannij nevdovzi pomer beznashadno i za testamentom vid 22 serpnya 1682 roku vse neruhome majno zapoviv svoyemu dyadkovi Yanovi Konyecolskomu Valyava Walawe na mapi Maloyi Tatariyi Krimu ta Chornogo morya D Guillaume 1742 roku Pid chas pohodu Pilipa Orlika na Pravoberezhnu Ukrayinu knyaz Oleksandr Yablonovskij bezpravno priyednav do svoyih volodin Mliyiv ta Gorodishe Yan Konyecpolskij rozpochav v cij spravi sudovi procesi ale vzhe 1725 r beznashadno pomer j usi jogo ukrayinski mayetki uspadkuvav krevnij Valevskij vid yakogo yih nevdovzi pridbav polnij getman Yurij Lyubomirskij Selo postupovo rozrostalosya i 1741 roku narahovuvalo vzhe 100 dvoriv She ranishe 1722 roku u Valyavi bulo zbudovano Pokrovsku cerkvu Socialno religijne zitknennya mizh shlyahtoyu ta naselennyam yake vvijshlo v istoriyu pid nazvoyu Koliyivshini uvikovichilosya v zbirkah dokumentiv zberigayuchi chi ne kozhnu vazhlivu postat ciyeyi strashnoyi podiyi Tak v zibranni grodskih ta zemskih aktiv Rechi Pospolitoyi znahodimo skargi greko katolickih svyashenikiv z knigi grodskih aktiv Kiyivskogo voyevodstva Sered skarg zbereglosya im ya Yana Polyushina valyavskogo paroha nastoyatelya Pokrovskoyi cerkvi yakij vtikayuchi vid povstanciv buv shoplenij v Moshnah zv yazanij ta vidpravlenij do Kaneva de j buv pokazovo rozstrilyanij Zalishivsya u istoriyi Valyavi takozh vatazhok na prizvishe Bandurka ochilnik 300 osobovogo zagonu gajdamak Pid Valyavoyu zagin Bandurki bulo rozbito polkom knyazya Baratova rozprava z povstanyacmi bula pokazova yih zmusili vikopati velicheznu yamu pislya chogo zibravshi tim chasom yaknajbilshe zhiteliv sela polonenih bulo rozstrilyano a yamu zasipano ta zrivnyano iz zemleyu hocha zvidti j bulo she chutno stogoni gajdamak Vidibrane u vatagi Bandurki dobro bulo podilene mizh chlenami polku knyazya Baratova Svoyeyu chergoyu uchast meshkanciv Valyavi u gajdamackomu povstanni nezaperechna Os yak togochasni polski litopisannya viznachayut yiyi zhiteliv Lyubomirski zvinuvachuvali Korsun v tomu sho gostinno prijmav Zaliznyaka a viddili korsunskih reyestrovih kozakiv lishe vden ohoronyali misto vnochi zh grabuvali misceve naselennya Vlasniki zh Korsuni u vidpovid zvinuvachuvali Gorodishensku volost a vlasne selo Valyavu v tomu sho skladayetsya viklyuchno z rozbijnikiv yaki pid chas Koliyivshini nazhivalisya na grabunku susidnih dobr Novij chas 2 sichnya 1787 roku Francishek Lyubomirskij prodaye Smilyanshinu do skladu yakoyi vhodiv i Gorodiskij klyuch z Valyavoyu Grigoriyu Potomkinu 1794 roku pislya smerti Potomkina mayetok perejshov u vlasnist do jogo pleminnici Oleksandri Engelgardt i vzhe todi selo bulo dosit velikim v nomu nalichuvalos 2557 zhiteliv ta bulo dvi cerkvi j tri mlini Cholovik Oleksandri Engelgardt Francishek Branickij 1826 roku viddaye Valyavu v pridane svoyij dochci Yelizaveti Voroncovij yaka 1819 roku vijshla zamizh za knyazya Mihajla Voroncova U povnomu zibranni zakoniv Rosijskoyi imperiyi mozhna znajti postanovu 18452 vid 21 11 1844 roku Pro zasnuvannya majoratu v zemelnij vlasnosti druzhini general adyutanta grafa Voroncova Pidpisana imperatorom Mikoloyu I postanova vstanovlyuvala mezhi novostvorenogo majoratu sered pereliku naselenih punktiv yaki vvijshli do majoratu zgaduyetsya i Valyava Valyava na mapi Fedora Shuberta 1830 roku 1852 roku v seli bulo vidkrito pershu shkolu Neyu bula zvichajna silska hata yaka mogla vmistiti v sobi ne bilshe 15 uchniv Vvazhayetsya sho shkolu vidviduvali diti zamozhnih selyan Z perekaziv vidomo sho naperedodni provedennya selyanskoyi reformi a same 1855 roku vidbuvsya protikriposnickij vistup selyan 1861 roku rik provedennya reformi u Valyavi narahovuvalosya 497 dvoriv z nih tilki 8 dvoriv mali tyaglovu silu 442 dvori buli pishimi a she 47 dvoriv zovsim ne mali zemli meshkanciv cih dvoriv nazivali ogorodnikami i pracyuvali voni v mayetku pomishika dvorovimi lyudmi Pislya rozkripachennya selyani povinni buli vikupiti 2276 desyatin polovoyi ta 509 desyatin prisadibnoyi zemli vidpovidno takozh treba bulo splachuvati shorichnij derzhavnij podatok v zagalnij sumi 5533 karbovanciv Taka velichina i forma opodatkuvannya vstanovlyuvalis na 7 rokiv Tyazhkij do splati derzhavnij podatok prizviv do vistupiv selnya v 1864 roci selyani na choli z Oleksoyu Marchenkom Lapchenko Pavlom Zaruboyu Josipom Blohoyu ta Yakimom Lapchenkom vidmovilis platiti vikupni platezhi V lyutomu 1864 roku dlya areshtu kerivnikiv vistupu pribula delegaciya z derzhavnih sluzhbovciv ta starost navkolishnih sil Na zibrani sela de zibralos ponad 300 cholovik aresht ne vdavsya predstavnikiv vladi bulo pobito i rozignano Piznishe organizatoriv vistupu bulo osudzheno Cherkaskim povitovom sudom i Kiyivskoyi palatoyu kriminalnogo sudu Sprava po vistupu tyaglas bilya dvoh rokiv obvinuvachenih bulo vipravdano prote splachuvati derzhavnij podatok selyani buli zobov yazani j nadali Na toj chas u seli bulo 2 vodyanih mlini vinokurnya ta cegelnij zavod Visim vitryanih mliniv nalezhali selyanami stoyali voni na neugiddyah prote yih vlasniki povinni buli splachuvati dosit visoku orendnu platu shorichno 6 v rozrahunku do 204 karbovanciv za odnu desyatinu orendovanoyi zemli U knizi Skazannya pro naseleni miscevosti Kiyivskoyi guberniyi vidanij 1864 roku krayeznavec Lavrentij Pohilevich pishe takozh pro Valyavu Zokrema podaye kilkist meshkanciv 3089 osib zgaduye pro nayavnist starih mogil u pivnichnij chastini sela i duzhe vrozhajni grunti Pishe vin takozh pro istoriyu silskih cerkov V seli znahoditsya dvi cerkvi Pokrovska ta Vvedenska obidvi derev yani 5 go klasu mayut po 34 desyatini zemli i po rivnomu chislu prihozhan Pid chas vizitiv predstavnikiv Smilyanskogo dekanatu 1741 ta 1746 r isnuvala tilki Pokrovska cerkva vvazhayetsya sho bula zbudovana v 1722 roci svyashenikom pid chas vizitu buv Ioann Yaremovich visvyachenij v Kiyevi Nini isnuyucha Pokrovska cerkva pobudovana v II polovini minulogo stolittya Vvedenska pobudovana v 1855 roci na misci tiyeyi sho isnuvala z polovini minulogo stolittya ta bula rozibrana Valyava na atlasi Rosijskoyi imperiyi 1876 roku U 80 h rokah bulo vidkrito novu cerkovno parafiyalnu shkolu yaka proisnuvala azh do 1917 roku Vidomo sho pershimi uchitelyami buli Sava Litvin ta Barabash Filin piznishe Ivan Litvin Mikita Bezpoyasko ta Afanasij Raksha Valyava takozh zgaduyetsya v knizi Volodimira Antonovicha Arheologichna karta Kiyivskoyi guberniyi vidanij 1895 roku Bilya sela ye 12 kurganiv Znajdeni buli pozolochena sribna silnicya sribni bubonci zoloti ta sribni moneti V 1885 roci na poli buli znajdeni 2 sribnih kulki ta sribna chasha stil renaissance XVII st i poryad glinyanij glechik u nomu 30 chervinciv i dekilka sribnih monet polska niderlandska nimecka i po odnij ugorska shvejcarska ta venecianska 1595 1678 1884 roku spadkoyemec Semen Mihajlovich Voroncov viddav Valyavu svoyij pleminnici Katerini Andriyivni Balashovij Shuvalovij V sele Valyava chislitsya zemli 2726 desyatin iz nih prinadlezhit cerkvam 75 desyat i krestyanam 2652 desyat Selo prinadlezhit Ekaterinѣ Andreevnѣ Balashevoj Hozyajstvo v imѣnii vedet upravlyayushij Maksim Mihajlovich Kryzhanovskij Hozyajstvo vedetsya po trehpolnoj sistem Na sele imѣyutsya 1 pravoslavnaya cerkov 1 cerkovno prihodskaya shkola 28 vѣtryanyh melnic 2 kuznicy 1 selskij bank gdѣ k 1 yanvarya 1900 goda bylo na lico 1349 rub i v ssudѣ 2493 rub i 1 hlѣbnyj magazin gdѣ k tomu zhe vremeni bylo 1406 cht ozimago i 703 cht yarovogo hlѣba Mirskoj kapital k tomu zhe vremeni dostig summy v 3318 rub a prodovolstvennyj v 811 rublej Pozharnyj oboz sostoit iz 2 bochek i 2 bagrov U podanomu opisi Valyavi pomilkovo stverdzhuvalos nayavnist odniyeyi cerkvi naspravdi v seli buli dvi pravoslavni cerkvi Pokrovska ta Vvedenska selyani yih utrimuvali za vlasnij rahunok Okrim cogo ne zgadano takozh pro 2 postoyalih dvora i 8 kramnic Selyani takozh mali zmogu koristuvatisya poslugami 28 vitryakiv ta 2 kuzen yaki perebuvali u osobistij vlasnosti miscevih gospodariv Ne zbigayutsya z dijsnistyu takozh tverdzhennya pro rozpodil zemel u seli bo naspravdi pid koristuvannyam selyan bulo tilki 651 desyatina reshta zh a same 2075 desyatin u pomishici Balashovoyi po 1038 desyatin u Valyavskij ta Chervinskij ekonomiyah Socialno ekonomichni nastroyi meshkanciv sela buli nespokijnimi zokrema vidomo sho 8 listopada 1896 vidbuvsya vistup selyan z Valyavi na Chervinsku ekonomiyu z metoyu povernuti svoyu hudobu yaka bula zatrimana pid chas vipasu na polyah ostannoyi Togochasne selo neodnorazovo zgaduyetsya u spogadah O G Barmina radyanskogo diplomata a piznishe kerivnika rosijskoyi sluzhbi radiostanciyi Golos Ameriki Znachnu chastinu svogo ditinstva vin proviv u Valyavi de prozhivala najblizhcha rodina jogo materi Moya mat byla odnoj iz vosemnadcati detej egerya i vyrosla v derevne ne videv v zhizni nichego krome trudnostej hotya semya nikogda ne ispytyvala nedostatka v pishe Tot fakt chto vse vosemnadcat detej dostigli zrelogo vozrasta svidetelstvoval o tom chto usloviya zhizni hotya i byli trudnymi no vpolne snosnymi V pyatnadcatiletnem vozraste ona rabotala v imenii baronessy Branickoj za dvadcat pyat kopeek v den s utra do vechera ubirala sveklu V semnadcat let ona vyshla zamuzh za shkolnogo uchitelya kotoryj nedavno ovdovel byl namnogo starshe ee i imel dvuh synovej Ya byl u nee edinstvennym rebenkom Razvlecheniem byl mestnyj rynok Tam byli gory fruktov i ovoshej byli gadalki i predstavleniya tam mozhno bylo kupit ryazhenku pryaniki i dazhe rezinovye myachiki Krestyane priezzhavshie iz dalnih dereven na povozkah gromko sporili po kazhdoj sdelke My tarashili glaza na knigi v krasivyh cvetnyh oblozhkah u kotoryh byli russkie narodnye skazki ili slonyalis vokrug prilavkov zavalennyh ledencami yarko raskrashennymi pirozhnymi i petushkami iz yachmennogo sahara U travni 1905 roku vidbuvsya vistup selyan proti pomishikiv yak cej tak inshi vistupi selyan stali peredvisnikami zagostrennya zagalnoderzhavnoyi krizi ta vibuhu revolyuciyi 1905 1907 rr Tak 12 travnya zranku v Chervenskij ekonomiyi Balashovoyi zibralis selyani iz Valyavi Svinarki ta Kvitok ale do roboti ne pristupili vimagayuchi pidvishennya plati do 50 kopijok za den Protyagom vsogo dnya v ekonomiyi roboti ne provodili ale vzhe nastupnogo dnya deyaki pracivniki prijshli do zgodi z administraciyeyu ekonomiyi na takih umovah vstanovlyuvalas oplata 30 kopijok na den dodatkovo selyani malo otrimuvali v ekonomiyi yizhu Reshta selyan prodovzhuvala strajkuvati dlya pridushennya vistupu 19 travnya u Valyavu pribuv bataljon pihoti ale selyani i dalshe napolyagali na svoyih vimogah Najaktivnishih selyan bulo zaareshtovano sered nih Sergiya Povstyanko Timofiya Ponomarya Mirona Tverdohliba Borisa Kuharenka Ivana Ulizka Fotiya Kostenka Yakova Kolesnika Petra Godovanika Yakima ta Kalenika Ponomariv usi perebuvali u Cherkaskij povitovij v yaznici Ale vzhe 24 travnya na buryakovij plantaciyi de pracyuvalo 600 zhinok z yavilos 200 selyan i v prisutnosti vijsk primusili administraciyu ekonomiyi pripiniti robotu Ne zumivshi protistoyati vistupu selyan kerivnictvo bulo zmusheno dati zgodu na zadovolennya vimog strajkariv vsi selyani bez vinyatku pracyuyuchi po 5 6 godin na dobu mali oderzhati pidvishenu platnyu Ne zvazhayuchi na povilnij ekonomichnij rozvitok Kiyivskoyi guberniyi ta Rosijskoyi imperiyi v cilomu stanom na 1913 rik v seli poza cerkvami ta shkoloyu diyali bakalijna i manufakturna lavki kreditne ta spozhivche tovaristva silskij bank U seli prozhivalo 4974 osobi Novitnij chas 1918 roku chastina selyan ulashtuvali svij bojovij shtab komitet bidnoti yakij ocholiv Stepan Kucher Cim zhe komitetom bulo progolosheno radyansku vladu v seli Ne vsi selyani pidtrimuvali taki pochinannya sered nih vinikali chasti superechki ta zitknennya Zamozhnishi selyani pidtrimuvali rishennya yaki progoloshuvala Ukrayinska Centralna Rada rado zustrichali ukrayinski ta soyuznicki vijska vsilyako pidtrimuvali borotbu z poshirennyam komunistichnogo zadumu u seli 3 lyutogo 1920 roku cherez Valyavu pid chas Zimovogo pohodu prohodiv Kinnij polk Chornih Zaporozhciv Armiyi UNR i zupinivsya tam na vecheryu Ta vzhe u chervni 1920 roku v seli bulo zasnovano komunistichnij partijnij oseredok a v listopadi 1921 roku vikonavchij komitet Svitoglyadni ta majnovi protistoyannya lyagli v osnovu tragichnih podij vzayemnih zvinuvachen ckuvannya ta vbivstv Zhertvami cih sutichok stali Stepan Kucher vbitij postrilom v grudni 1918 r Mihajlo Kulinich chlen vikonavchogo komitetu vbitij cherez povishennya u 1922 r Pavlo Tkachenko sekretar partijnogo oseredku vbitij u 1922 r Yakiv Nechiporenko golova komitetu nezamozhnih selyan vbitij u 1922 r Pantelij Mahinya chlen vikonavchogo komitetu vbitij u 1922 r Ivan Litvin sekretar komsomolskoyi organizaciyi vbitij u 1922 r 1923 roku chastina nezamozhnih selyan stvorila artil zi spilnogo obrobitku zemli pid nazvoyu Sivach sho ob yednala 16 gospodarstv ta 80 gektariv zemli Malo doslidzhenimi dosi zalishayetsya zhittya sela ta yiyi meshkanciv pid chas golodomoru 1921 1923 rokiv Naprikinci 1929 roku u Valyavi zasnovano kolgosp golovoyu yakogo stav Mihajlo Klepko vstanovlena posivna plosha stanovila 4196 gektariv U rozporyadzhenni kolgospu buv odin traktor Primusova kolektivizaciya bula zustrita neohoche zamozhnishi selyani ne mali zhodnogo bazhannya dilitisya plodami svoyeyi vlasnoyi praci z inshimi Ta nevdovzi 1930 roku zbori selyan kolgospnikiv prijnyali rishennya pro rozkurkulennya deyakih selyanskih gospodarstv tak zaroblene odnimi bulo podilene mizh inshimi Sered zhertv novogo kolgospnogo ladu buli Gavrilo Milenko Afanasij Krivoruchko Danilo Zhezher Tihin Revuckij tosho Vse yih majno bulo peredane u vlasnist kolgospu Golodomor 1932 1933 rokiv stav znaryaddyam dlya ostatochnoyi kolektivizaciyi sela za poperednimi ocinkami v seli zaginulo shonajmenshe vid 223 zhiteliv do 480 osib Nastupnim krokom dlya vinishennya inakodumciv stali stalinski represiyi chislo zhertv yakih dosi nevidome U 1933 1934 rokah u seli provedeno povnu kolektivizaciyu Na 27 chervnya 1935 roku kolgosp im Kominternu mav status silskogospodarskoyi artili sho ob yednuvala 1021 kolgospnij dvir posivna plosha dorivnyuvala 5 000 gektariv Cogo zh roku kolgosp bulo rozdileno na 2 chastini kolgospi im Kominternu ta im Budonnogo Todi zh u seli z yavilasya persha elektrichna lampochka vidkrito novu shkolu u yakij navchalos 390 ditej pobudovano novij klub ta zakrito obidvi cerkvi Vipusknij klas Valyavskoyi shkoli zi vchitelkoyu 40 vi roki XX stolittya Vzhe u lipni 1941 roku rozpochalasya evakuaciya kolgospiv vsya robocha hudoba molodnyak koloni traktoriv povilno ruhalisya na shid Buli evakujovani takozh sim yi chastini silskih aktivistiv Vzhe u serpni 1941 roku v seli buli chastini okupacijnih vijsk deyaki selyani pidpalyuvali prihovanu pshenicyu Zgodom na bazi kolgospu nacistami bulo vlashtovane nove gospodarstvo metodi buli taki zh sami yaki vikoristovuvali komunisti 10 rokiv tomu grabunok selyan Voseni 1941 roku na yevrejskomu cvintari v m Gorodishe buli rozstrilyani aktivisti komunistichnoyi partiyi Ganna Povstyanko Yuriya Klepko Yakova Korolya Danila Kovalya Artema Garkushu ta Grigoriya Pelipeya Navesni 1942 roku z sela na primusovi roboti do Nimechchini buli vivezeni blizko 200 cholovik do 1944 r ce chislo zbilshilosya do 370 osib Zakatovano bulo 9 osib Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni v bojovih diyah brali uchast 721 meshkanec sela z nih 381 osoba zaginula Za muzhnist i vidvagu 694 zhiteliv bulo nagorodzheno bojovimi ordenami j medalyami Radyanskogo Soyuzu Zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu prisvoyeno Yarovomu Petru Pavlovichu Vshanovuyuchi pam yat zagiblih zhiteli sela vstanovili obelisk Slavi 10 lyutogo 1944 roku pislya tridennih boyiv pid chas yakih selo 8 i 9 lyutogo perehodilo iz ruk v ruki Chervona Armiya zajnyala selo 1944 roku v oboh selah bulo lishe 4 pari konej ta pracyuvalo dvi molotarki maloyi potuzhnosti Dlya vikonannya silskogospodarskih robit shiroko vikoristovuvali koriv yakimi perevazhno pracyuvali zhinki Ale vzhe u 1945 roci spilnimi zusillyami mehanizatoriv Gorodishenskoyi MTS ta meshkanciv sela vdalos obrobiti i zasiyati vsi polya kolgospu Vzhe 1950 roku serednij vrozhaj zernovih stanoviv 27 8 cn z odnogo ga na ploshi 1200 ga 18 veresnya 1950 roku vidbulisya zagalni zbori kolgospnikiv artili imeni S M Budonnogo ta artili imeni Kominternu na yakih bulo virisheno ob yednatisya v odnu silskogospodarsku artil imeni S M Budonnogo V ob yednanomu kolgospi nalichuvalos zemelnih ugid na 5650 ga zokrema silskogospodarskih ugid na 4250 ga sered yakih ornoyi zemli 3715 ga sadu 42 ga ta lukiv 86 ga Vesnoyu 1954 roku bulo rozpochato budivnictvo vinorobnogo zavodu Primishennya skladalosya z troh kam yanih pidvaliv nad pidvalami pidnimavsya dvopoverhovij pererobnij ceh Virobnictvo vina v kolgospi shorichno zbilshuvalasya z 2 000 litriv u 1955 r do 1964 40 000 1964 roku Vid realizaciyi vina 1964 roku kolgosp oderzhav 50 000 karbovanciv 1958 roku v artili pobudovano avtogarazh na 9 avtomashin dva korivniki na 220 goliv budinok tvarinnika z baneyu i klubom Lishe 1959 roku za rishennyam pravlinnya kolgospu perevelo pracivnikiv tvarinnictva na groshovu oplatu Zi seredini 1957 roku partorganizaciya i pravlinnya kolgospu pochali vipuskati bagatotirazhnu gazetu Za visokij urozhaj redaktor Holod N P gazeta vihodila 2 razi na misyac Usogo vipusheno na cej period 155 vipuskiv Za semirichnim planom rozvitku gospodarstva peredbachalosya na kinec 1965 roku dosyagti urozhayu zernovih 30 6 cn z gektaru nadoyiti moloka 13 tis cn virobiti m yasa na 100 ga ugid 70 cn Vikonuyuchi ci rishennya kolgosp na kinec 1964 roku mav urozhaj zernovih 25 8 cn valovij nadij moloka stanoviv 12941 c virobleno m yasa na 100 ugid 65 7 cn 1964 roku dlya tvarin zbudovano troye kapitalnih primishen a takozh doyilnij majdanchik Teper doyarka doglyadaye 25 koriv a ne 12 Vesnoyu 1964 roku bulo prokladeno vodogin dovzhinoyu 2197 m yakij zabezpechuvav vodoyu shkolu silsku likarnyu pologovij budinok ditsadok primishennya gromadskih organizacij ta 50 dvoriv kolgospnikiv Stanom na 1972 rik v seli meshkalo 3424 lyudej Na teritoriyi Valyavi bula rozmishena centralna sadiba kolgospu Peremoga yakij koristuvavsya 5361 2 ga zemli z nih 3726 ga ornoyi Viroshuvav zernovi j tehnichni kulturi Bulo rozvinute m yaso molochne tvarinnictvo U seli pracyuvali cegelnij zavod ovocheva fabrika vinnij ceh Takozh u Valyavi pracyuvali serednya shkola u yakij navchalosya 577 uchniv dva klubi na 650 misc 3 biblioteki z fondom 22 5 tisyach knig likarnya na 25 lizhok pologovij budinok Protyagom 1970 1977 rokiv stali do ladu kombinat pobutovogo obslugovuvannya torgovij centr gotel yidalnya apteka ta budinok kulturi NaselennyaDoslidzhennya chiselnogo ta religijnogo skladu naselennya Valyavi ye dosit skladnim adzhe ne vsi istorichni dzherela ye tochnimi ta virogidnimi Svidchennya podani Lavrentiyem Pohilevichem ye chi ne pershimi vidomostyami pro naselennya Valyavi U svoyemu opisi sela vin vkazuye sho 1741 roku u seli narahovuvalosya 100 dvoriv kilkist zhiteliv na zhal nevidoma Cikavim dzherelom svidchen pro meshkanciv Valyavi ye zibrannya istorichnih dokumentiv Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii u drugomu tomi p yatoyi chastini cogo vidannya oprilyudneno perepisi yevrejskogo naselennya na zemlyah Kiyivskogo voyevodstva yaki vidbulisya v 1765 1791 rr Pershij perepis bulo provedeno 1765 roku todi u Valyavi prozhivalo 11 yevreyiv 1778 r 5 1784 r 8 1787 r 10 u seli ta she 2 ye osib u Valyavskij korchmi Zagalne chislo zhiteliv Valyavi do 1900 r Pershi zh vidomosti pro zagalnu chiselnist naselennya datuyutsya 1794 rokom same todi po smerti Grigoriya Potomkina vlasnika Smilyanshini Valyava u skladi Gorodiskogo klyucha perejshla u vlasnist do Oleksandri Branickoyi Engelgardt Vvazhayetsya sho na toj chas v seli prozhivalo 2557 osib z nih cholovikiv 1294 zhinok 1263 Z geografichno statistichnogo slovnika Rosijskoyi imperiyi vidanogo 1862 r pid redakciyeyu Petra Semenova diznayemosya sho v seli bulo 525 dvoriv u yakih meshkalo 3063 osobi Zgidno zh z enciklopediyeyu Brokgauza ta Efrona vidanoyu 1890 roku u seli prozhivalo 3659 meshkanciv a v geografichnomu slovniku Korolivstva Polskogo vidanomu 1892 r vkazuyetsya chiselnist u 3620 zhiteliv Pershim zhe dostovirnim dzherelom informaciyi ye pershij perepis naselennya Rosijskoyi imperiyi provedenij u 1897 r sho na vidminu vid poperednih statistik vin podaye vishu lichbu zhiteliv sela a same 4957 osib sered nih cholovikiv 2469 zhinok 2488 Podil za religijnimi poglyadami viglyadav nastupnim chinom 4843 osobi pravoslavni 111 osib yudeyi viznannya troh osib ne vstanovleno 1900 roku v seli bulo 963 dvori kilkist naselennya stanovila 4984 osobi z nih cholovikiv 2456 zhinok 2528 v serednomu po 5 osib na odin zhilij dim 1 sichnya 1919 roku naselennya v seli nalichuvalo 8932 cholovik ta vidomo sho stanom na 1 sichnya 1916 roku v seli prozhivali 41 osoba yaki spoviduvala poglyadi shtundizmu Chiselnist naselennya na 1 she sichnya 1965 roku stanovila 4436 cholovik Na 2009 rik v seli bulo 1352 dvori u yakih prozhivali 2525 cholovik stanom zhe na 01 01 2010 u seli prozhivalo 2400 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 2599 98 41 rosijska 37 1 40 polska 1 0 04 inshi ne vkazali 4 0 15 Usogo 2641 100 Suchasnist selaObryad vinchannya v Svyato Pokrovskij cerkvi Valyavi 2011 rik Z otrimannyam Ukrayinoyu nezalezhnosti meshkanci sela zbuduvali novu cerkvu adzhe yak Pokrovska tak i Vvedenska cerkvi buli zrujnovani komunistami Nova cerkva otrimala otrimala nazvu Vvedenskoyi i bula pobudovana viklyuchno koshtom ta zusillyami selyan V seli pracyuyut TOV Hliborob i MTS Kombservis agrofirma Valyavska ta fermerski gospodarstva Ye ditsadok dilnichna likarnya cerkva centr kulturi i klub na hutori Yuvilejnij biblioteka Cikavi faktiNajposhirenishi prizvisha v seli Valyava na pochatku XX stolittya Areshkovich Bagaj Baklickij Barabash Baran Basaj Basdaj Bevz Bezpalij Bezpoyasko Bloha Bagach Bur yan Gajdaj Gajzenko Ganzenko Garkusha Gejko Golik Gorban Gubar Digtyar Dihter Dyakun Zhezher Zhugan Zaruba Zozulya Ishenko Kibalnik Klepka Klimenko Koval Kolesnik Kolomiyec Korin Kosenko Kostenko Krivokobila Krivoruchko Kulinich Kulish Kucher Kuchilenko Kuchmenko Lapchenko Litvin Lisenko Lyashenko Lyashenko Mazur Malesha Malina Mahinya Mahovskij Melevnik Mlenovij Nechiporenko Nikitenko Ovchar Osadchij Ostapenko Petrenko Piskovij Pluzhnik Pobot Ponomarenko Ponomar Prokopenko Pryadka Puhtij Revuckij Romadan Rudoman Rinkovij Solovej Starovij Starchenko Suhoparov Tatariv Tverdohlib Timoshenko Timchenko Tkachenko Tregub Ulizko Hobot Cimbal Cherkaskij Chupilko Chhalo Shevchenko Shkura SherbachenkoVidomi lyudiUrodzhencyami sela ye 27 sichnya 1898 1938 ukrayinec z religijnogo seredovisha zaviduvach kreditnogo grupoyu viddilu derzhavnogo banku Dnipropetrovskoyi obl Zasudzhenij za uchast u nacionalistichnij organizaciyi rozstrilyanij NKVS u 1938 r Barmin Oleksandr Grigorovich 16 serpnya 1899 25 grudnya 1987 rozvidnik diplomat zaviduvach viddilu rosijskoyi sluzhbi Golos Ameriki 12 chervnya 1882 1938 svyashenik svyashennomuchenik nastoyatel Pokrovskoyi cerkvi v Valyavi do 1933 roku Pislya zakrittya cerkvi zdijsnyuvav bogosluzhinnya z 1935 roku prozhivav v Cherkasah Areshtovanij 25 grudnya 1937 r rozstrilyanij 14 sichnya 1938 r v kiyivskij v yaznici 1888 3 listopada 1937 ukrayinec iyeromonah Pokrovskoyi cerkvi v Moskvi v 1933 r zasudzhenij za kontrrevolyucijnu agitaciyu ta vislanij do Solovkiv v 1937 r rozstrilyanij NKVS pid Sandarmohom Gajdaj Lidiya Ivanivna 25 serpnya 1944 kandidat istorichnih nauk docent Volinskogo nacionalnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki chlen korespondent Ukrayinskoyi istorichnoyi akademiyi nauk laureat premiyi imeni Dmitra Yavornickogo 2004 r Garkusha Sergij Viktorovich 1990 2018 starshij soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Lapchenko Grigorij Gnatovich 25 sichnya 1801 1876 zhivopisec akademik Peterburzkoyi akademiyi mistectv buv odruzhenij na vidomij italijskij naturnici Vittoriyi Kaldoni yaka pozuvala bagatom vidomim yevropejskim hudozhnikam Lisenko Yurij Semenovich 21 kvitnya 1910 12 bereznya 1994 ukrayinskij kinorezhiser scenarist Mahinya Mihajlo Mihajlovich 1906 1987 deputat Verhovnoyi Radi URSR 7 9 go sklikan Mahinya Pantelij Klimentijovich 1890 1922 radyanskij revolyucijnij poet Pavlenko Oksana Trohimivna 12 lyutogo 1895 12 kvitnya 1991 ukrayinska hudozhnicya vipusknicya Ukrayinskoyi akademiyi mistectv uchenicya predstavnika rozstrilyanogo vidrodzhennya Mihajla Bojchuka Fedorov Eduard Yurijovich 1996 2018 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Yarovij Petro Pavlovich 1 zhovtnya 1917 9 sichnya 1984 Geroj Radyanskogo Soyuzu u roki radyansko nimeckoyi vijni strilec 929 go strileckogo polku 254 ta strilecka diviziya 52 ga armiya 2 j Ukrayinskij front Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Cherkaska oblast Primitki ta posilannyaValyava u sestrinskih Vikiproyektah Portal Cherkashina Oznachennya u Vikislovniku Temi u Vikidzherelah Proyekt Naseleni punkti Ukrayini Proyekt Cherkashina Valyava u Vikishovishi Arhiv originalu za 25 kvitnya 2012 Procitovano 4 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 21 grudnya 2011 Procitovano 1 chervnya 2012 Valyava na topografichnij mapi Ukrayini 5 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Goti na teritoriyi Ukrayini u III IV st n e kulturno movnij aspekt L Volovik Visnik NUVGP 2009 2 46 S 389 Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi K 1982 1989 2003 T 1 4 S 325 Dyachenko A V Krupnye poseleniya v sisteme otnositelnoj hronologii zapadnotripolskih pamyatnikov Bugo Dneprovskogo mezhdurechya Materiali ta doslidzhennya z arheologiyi Shidnoyi Ukrayini Zbirnik naukovih prac 8 Lugansk Vidavnictvo SNU im V Dalya 2008 nedostupne posilannya z chervnya 2019 ros Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich Tom III Warszawa 1882 C 146 29 kvitnya 2014 u Wayback Machine pol Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich Tom VI Warszawa 1885 S 523 pol Nevidomi arhivni dokumenti pro smilyansku mayetnist Smilyanshinu G O Potomkina 1787 1796 1797 she odne traktuvannya Yu Marinovskij I Udovik Arhivi Ukrayini 2008 5 6 S 100 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Przylecki S Pamietniki o Koniecpolskich Lwow 1842 S 366 375 pol Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie Tom I Lwow 1862 C 164 4 bereznya 2016 u Wayback Machine pol Herbarz polski i imionospis zasluzonych w Polsce ludzi wszystkich stanow i czasow Tom II Lwow 1859 C 248 1 lyutogo 2019 u Wayback Machine pol Shulgin Ya N Ocherk Kolievshiny po neizdannym i izdannym dokumentam 1768 i blizhajshih gg Kievskaya Starina 1890 4 S 51 23 veresnya 2013 u Wayback Machine ros Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich Tom III Warszawa 1882 S 149 pol Nevidomi arhivni dokumenti pro smilyansku mayetnist Smilyanshinu G O Potomkina 1787 1796 1797 she odne traktuvannya Yu Marinovskij I Udovik Arhivi Ukrayini 2008 5 6 S 115 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii Sob II Otd I T XIX Sanktpeterburg 1844 S 779 19 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Pohilevich L Skazaniya o naselennyh mѣstnostyah Kievskoj gubernii Kiev 1864 S 629 630 ros Antonovich Vladimir Arheologicheskaya karta Kievskoj gubernii Moskva 1895 S 102 nedostupne posilannya z chervnya 2019 ros Spisok naselennyh mѣst Kievskoj gubernii Kiev 1900 S 1770 ros Druzhinin Nikolaj Krestyanskoe dvizhenie v Rossii v 1890 1900 gg Moskva 1959 S 446 627 nedostupne posilannya z chervnya 2019 ros Barmin A G Sokoly Trockogo Moskva 1997 S 20 21 ros Kovalenko Sergij Chorni Zaporozhci istoriya polku K Vidavnictvo Stiks 2012 Valyava Geoinformacijna sistema misc Golodomor 1932 1933 rokiv v Ukrayini Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Procitovano 18 chervnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Ch V T II Kiev 1864 S 39 6 chervnya 2012 u Wayback Machine pol Prozhivali orendator Moshko z druzhinoyu Rohleyu sinom Hayimom ta jogo druzhinoyu Idish sinami Lejboyu i Avshiyeyu Shafar Icko z druzhinoyu Ester ta sinom Gershkom Vinorob Nish ta inspektor Abron pol Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Ch V T II Kiev 1864 S 334 6 chervnya 2012 u Wayback Machine pol Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Ch V T II Kiev 1864 S 372 6 chervnya 2012 u Wayback Machine pol Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Ch V T II Kiev 1864 S 492 6 chervnya 2012 u Wayback Machine pol Semyonov P Geografichesko statisticheskij slovar Rossijskoj imperii T I S Pb 1862 S 393 12 listopada 2011 u Wayback Machine ros Enciklopediya F A Brokgauza ta I A Efrona S Pb Brokgauz Efron 1890 1907 21 zhovtnya 2011 u Wayback Machine ros Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich Tom XII Str 901 29 kvitnya 2011 u Wayback Machine pol Trojnickij N Pervaya vseobshaya perepis naseleniya Rossijskoj imperii 1897 g S Pb 1905 S 79 Arhiv originalu za 7 kvitnya 2013 Procitovano 30 listopada 2011 Spisok naselennyh mѣst Kievskoj gubernii Kiev 1900 S 1769 10 listopada 2013 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 1 lyutogo 2019 Procitovano 30 listopada 2011 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih PDF Arhiv originalu PDF za 2 grudnya 2012 Procitovano 1 chervnya 2012 Arhiv originalu za 02 04 2015 Procitovano 01 06 2012 PDF Arhiv originalu PDF za 14 veresnya 2016 Procitovano 7 bereznya 2015 Novomucheniki i Ispovedniki Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi XX veka

Дата публікації:
Топ