Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Павло́ Іва́нович Ба́тов (20 травня (1 червня) 1897 — 19 квітня 1985) — радянський військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945), генерал армії (1955). Батов брав участь у Першій світовій та громадянській війні, учасник громадянської війни в Іспанії 1936—1939 рр., вторгнення СРСР до Польщі, радянсько-фінської війни 1939—1940 рр. У період німецько-радянської війни був заступником командувача та командувачем армії. Війська, керовані Батовим, відзначилися в боях за Сталінград, при звільненні України, Білорусі та ін.
| Павло Іванович Батов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Павел Иванович Батов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 20 травня (1 червня) 1897 с. Фелісово, Рибинського повіту Ярославської губернії Російської імперії | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 19 квітня 1985 (87 років) Москва, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна |  Російська імперія →  СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1915-1917 1918-1985 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Партія | ВКП(б) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал армії | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Командування | 3-тя армія, 4-та танкова армія (СРСР), 65-та армія, Прибалтійський військовий округ, Прикарпатський військовий округ, Південна група військ | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Громадянська війна в Іспанії Вторгнення СРСР до Польщі Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
Нагороди інших країн
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Батов Павло Іванович у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Після війни Батов — командувач військами Прибалтійського, Прикарпатського військового округу та Південної групи військ. У 1962—1965 рр. був начальником штабу Об'єднаних Збройних сил держав Варшавського договору. З 1965 р. — голова Радянського комітету ветеранів війни. Депутат Верховної Ради СРСР 1-2-го та 4-6-го скликань. Член ЦК КПУ в 1956—1960 роках.
Біографія
Ранні роки і початок військової кар'єри
Народився 20 травня (1 червня) 1897 року в селі Фелісово Рибинського повіту Ярославської губернії Російської імперії (нині Рибинського району Ярославської області РФ) в бідній селянській родині.
Закінчив двокласну сільську початкову школу. З 13 років жив у Санкт-Петербурзі, де найнявся на роботу в торговий дім братів Леонових, а потім працював вантажником і рознощиком покупок-замовлень по квартирах заможних городян, займався самоосвітою. Екстерном склав іспити за 6 класів.
У листопаді 1915 року був призваний до лав Російської імператорської армії. З 1916 року брав участь у бойових діях на Північному фронті Першої світової війни. За відзнаку в боях був нагороджений двома Георгіївськими хрестами та медалями. Восени 1916 року був поранений. У 1917 році був демобілізований в чині молодшого унтер-офіцера.
У 1918 році призваний до лав Червоної армії. Брав участь у придушенні антирадянських повстань і заколотів в Рибинську, Ярославлі і Пошехоньї. З 1919 року служив на посадах помічника командира і командира стрілецької роти.
Міжвоєнний період
Служив на командних постах у 18-й стрілецькій дивізії та Московській Пролетарській стрілецькій дивізії.
З грудня 1936 по серпень 1937 р. під псевдонімом Пабло Фріц перебував у відрядженні в Іспанії, де на боці республіканців брав участь у боротьбі проти франкістських бунтівників. Займав посаду військового радника, був важко поранений.
Після повернення з Іспанії був нагороджений орденами Леніна і Червоного Прапора. У серпні 1938 року був призначений на посаду командира 3-го стрілецького корпусу. Учасник вторгнення СРСР до Польщі та Радянсько-фінської війни.
У березні 1940 року був призначений на посаду командира Особливого стрілецького корпусу, дислокованого на Карельському перешийку, в квітні 1940 року — на посаду заступника командувача військами Закавказького військового округу, в листопаді 1940 року — на посаду командира 9-го особливого стрілецького корпусу в Криму, а 20 червня 1941 — одночасно на посаду командувача сухопутними військами в Криму.
Друга світова війна
На початку Великої Вітчизняної війни Павло Батов організував протидесантних оборону Кримського півострову, брав участь у підготовці Керченсько-Феодосійської операції, воював на Брянському фронті.
Наприкінці грудня 1941 року Батов був призначений командувачем 3-ї армії на Брянському фронті. Армія складалася в цей час з п'яти стрілецьких дивізій і займала оборону на схід від Орла на рубежі річки Зуша. З січня по лютий 1942 року 3-тя армія здійснила ряд наступальних операцій, але понесла великі втрати і не добилася успіху.
У лютому 1942 року Павло Батов був звільнений з посади командувача 3-ї армії і призначений виконуючим обов'язки помічника командувача Брянським фронтом по формуваннях. Через відсутність інших джерел поповнення, у завдання Батова входила перевірка фронтових тилів для виявлення можливості поповнення бойових підрозділів, в результаті чого в тилах фронту, армій і дивізій було зібрано кілька тисяч бійців, які без шкоди для діяльності тилових служб могли бути спрямовані в бойові порядки.
Під час Сталінградської битви у 1942 році Батов був призначений командувачем 4-ї танкової армії в складі Донського фронту (командувач К. К. Рокоссовський). 22 жовтня 1942 року 4-та танкова армія була перетворена в 65-ту армію.
19 листопада 1942 року війська у складі Донського і Південно-Західного фронтів перейшли в наступ. Під кінець першого дня наступу 65-та армія просунулася вперед на 5-8 км, але не змогла повністю прорвати першу смугу оборони противника. Щоб збільшити темп наступу Батов вирішив з усіх танків, наявних в армії і кількох стрілецьких підрозділів на машинах, створити рухливу ударну групу. Розрахунок командарма повністю виправдав себе. За першу ж добу рухливий загін просунувся вглиб німецької оборони на 23 км. Відчувши загрозу охоплення, противник послабив опір в смузі наступу армії, чим скористалися ударні дивізії і, захопивши низку великих вузлів опору, стали швидше наступати, чому сприяла і рухлива група, завдаючи ударів у фланг і тил противника. Для більш оперативного управління військами командувач армією майже весь час з 20 по 23 листопада з невеликою групою офіцерів проводив у частинах, які вели бої.
Незабаром 65-та армія під командуванням Павла Батова брала участь в оточенні і знищенні німецького угруповання.
Під час Курської битви 65-та армія вела оборонні дії на виступі проти 20-го армійського корпусу в районі Севська. З 26 серпня по 30 вересня 65-та армія під командуванням П. І. Батова брала участь у Чернігівсько-Прип'ятській операції, а також у форсуванні річки Десни, звільнення Новгород-Сіверського, пройшовши в ході наступу близько 300 кілометрів форсувала Дніпро і захопила плацдарм на його правому березі в районі Лоєва. У битві за Дніпро армія зазнала значних втрат в особистому та командному складі.
За успішне форсування річки Дніпро, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки і проявлені при цьому відвагу і героїзм генерал-лейтенанту Батову Павлу Івановичу присвоєне звання Герой Радянського Союзу (30 жовтня 1943).
У 1944 році 65-та армія під командуванням П. І. Батова брала участь у Гомельсько-Речицькій, Калинковицько-Мозирській, Бобруйській і Люблін-Берестейській наступальних операціях, звільняючи Білорусь від німецьких загарбників.
У 1945 році армія брала участь у Вісло-Одерській, Східно-Прусській, Східно-Померанській і Берлінській наступальних операціях. Другою медаллю «Золота Зірка» генерал-полковник Павло Іванович Батов був нагороджений 2 червня 1945 за зразкове керівництво військами в Білоруській операції, при форсуванні Вісли, штурмі Данцига та оволодінні Штеттіном.
Післявоєнний період
Після війни був призначений на посаду командувача 7-ї механізованої армії, а в жовтні 1946 року — на посаду командира 7-ї окремої танкової дивізії, а незабаром був направлений на навчання на Вищі академічні курси при Вищій Військовій академії ім. Ворошилова, після закінчення яких у березні 1950 року був призначений на посаду командувача 11-ю гвардійською армією, в червні 1954 року — на посаду першого заступника головнокомандувача Групою радянських військ у Німеччині, в березні 1955 — на посаду командувача військ Прикарпатського військового округу, а в квітні 1958 року — на посаду командувача військ Прибалтійського військового округу.
Генерал армії Павло Іванович Батов в листопаді 1959 року був призначений на посаду старшого військового радника в Народно-Визвольної армії Китаю, в січні 1961 року — на посаду військового інспектора-радника Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР, в серпні того ж року — на посаду командувача Південної групи військ, у вересні 1962 року — на посаду першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил СРСР — начальника штабу Об'єднаних Збройних сил держав — учасниць Варшавського Договору, в жовтні 1965 року — знову на посаду військового інспектора-радника Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР, а в 1970 році — на посаду голови Радянського комітету ветеранів війни.
Генерал армії Павло Іванович Батов помер 19 квітня 1985 року в Москві.
Нагороди
Російська імперія
- Георгіївський хрест 3-го ступеня
- Георгіївський хрест 4-го ступеня
- Георгіївська медаль 3-го ступеня
- Георгіївська медаль 4-го ступеня
СРСР
- Двічі Герой Радянського Союзу (30 жовтня 1943, 2 червня 1945);
- 8 орденів Леніна;
- орден Жовтневої Революції;
- 3 ордени Червоного прапора;
- 3 ордени Суворова 1-го ступеня;
- орден Кутузова 1-го ступеня;
- орден Богдана Хмельницького (СРСР) 1-го ступеня;
- Орден «Знак Пошани»;
- Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968);
- Медалі.
Іноземні нагороди
- Орден Відродження Польщі
- Virtuti Militari (Польща)
- Хрест Грюнвальда
- Орден Британської імперії
- 2 ордена Народної Республіки Болгарія
- Орден Сухе-Батора (Монголія)
- Орден Тудора Владимиреску 1-го ступеня (Румунія)
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» (НДР)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Біографія П. І. Батова на сайті «Мой Фронт» [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Біографія П. І. Батова на сайті «ХРОНОС» [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Batov Pavlo Iva novich Ba tov 20 travnya 1 chervnya 1897 18970601 19 kvitnya 1985 radyanskij vijskovij diyach dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 1945 general armiyi 1955 Batov brav uchast u Pershij svitovij ta gromadyanskij vijni uchasnik gromadyanskoyi vijni v Ispaniyi 1936 1939 rr vtorgnennya SRSR do Polshi radyansko finskoyi vijni 1939 1940 rr U period nimecko radyanskoyi vijni buv zastupnikom komanduvacha ta komanduvachem armiyi Vijska kerovani Batovim vidznachilisya v boyah za Stalingrad pri zvilnenni Ukrayini Bilorusi ta in Pavlo Ivanovich Batovros Pavel Ivanovich BatovNarodzhennya 20 travnya 1 chervnya 1897 1897 06 01 s Felisovo Ribinskogo povitu Yaroslavskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyiSmert 19 kvitnya 1985 1985 04 19 87 rokiv Moskva SRSRPohovannya Novodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya SRSROsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi 1915 1917 1918 1985Partiya VKP b Zvannya General armiyiKomanduvannya 3 tya armiya 4 ta tankova armiya SRSR 65 ta armiya Pribaltijskij vijskovij okrug Prikarpatskij vijskovij okrug Pivdenna grupa vijskVijni bitvi Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Gromadyanska vijna v Ispaniyi Vtorgnennya SRSR do Polshi Radyansko finska vijna Nimecko radyanska vijnaNagorodi Medal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Za oboronu Stalingrada Medal Za vizvolennya Varshavi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Nagorodi inshih krayin Orden Britanskoyi imperiyi vijskovij Orden Hrest Gryunvalda 2 stupenya Batov Pavlo Ivanovich u Vikishovishi Pislya vijni Batov komanduvach vijskami Pribaltijskogo Prikarpatskogo vijskovogo okrugu ta Pivdennoyi grupi vijsk U 1962 1965 rr buv nachalnikom shtabu Ob yednanih Zbrojnih sil derzhav Varshavskogo dogovoru Z 1965 r golova Radyanskogo komitetu veteraniv vijni Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 2 go ta 4 6 go sklikan Chlen CK KPU v 1956 1960 rokah BiografiyaRanni roki i pochatok vijskovoyi kar yeri Narodivsya 20 travnya 1 chervnya 1897 roku v seli Felisovo Ribinskogo povitu Yaroslavskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi nini Ribinskogo rajonu Yaroslavskoyi oblasti RF v bidnij selyanskij rodini Zakinchiv dvoklasnu silsku pochatkovu shkolu Z 13 rokiv zhiv u Sankt Peterburzi de najnyavsya na robotu v torgovij dim brativ Leonovih a potim pracyuvav vantazhnikom i roznoshikom pokupok zamovlen po kvartirah zamozhnih gorodyan zajmavsya samoosvitoyu Eksternom sklav ispiti za 6 klasiv U listopadi 1915 roku buv prizvanij do lav Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Z 1916 roku brav uchast u bojovih diyah na Pivnichnomu fronti Pershoyi svitovoyi vijni Za vidznaku v boyah buv nagorodzhenij dvoma Georgiyivskimi hrestami ta medalyami Voseni 1916 roku buv poranenij U 1917 roci buv demobilizovanij v chini molodshogo unter oficera U 1918 roci prizvanij do lav Chervonoyi armiyi Brav uchast u pridushenni antiradyanskih povstan i zakolotiv v Ribinsku Yaroslavli i Poshehonyi Z 1919 roku sluzhiv na posadah pomichnika komandira i komandira strileckoyi roti Mizhvoyennij period Sluzhiv na komandnih postah u 18 j strileckij diviziyi ta Moskovskij Proletarskij strileckij diviziyi Chlen VKP b z 1929 roku Z grudnya 1936 po serpen 1937 r pid psevdonimom Pablo Fric perebuvav u vidryadzhenni v Ispaniyi de na boci respublikanciv brav uchast u borotbi proti frankistskih buntivnikiv Zajmav posadu vijskovogo radnika buv vazhko poranenij Pislya povernennya z Ispaniyi buv nagorodzhenij ordenami Lenina i Chervonogo Prapora U serpni 1938 roku buv priznachenij na posadu komandira 3 go strileckogo korpusu Uchasnik vtorgnennya SRSR do Polshi ta Radyansko finskoyi vijni U berezni 1940 roku buv priznachenij na posadu komandira Osoblivogo strileckogo korpusu dislokovanogo na Karelskomu pereshijku v kvitni 1940 roku na posadu zastupnika komanduvacha vijskami Zakavkazkogo vijskovogo okrugu v listopadi 1940 roku na posadu komandira 9 go osoblivogo strileckogo korpusu v Krimu a 20 chervnya 1941 odnochasno na posadu komanduvacha suhoputnimi vijskami v Krimu Druga svitova vijna Na pochatku Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Pavlo Batov organizuvav protidesantnih oboronu Krimskogo pivostrovu brav uchast u pidgotovci Kerchensko Feodosijskoyi operaciyi voyuvav na Bryanskomu fronti Naprikinci grudnya 1941 roku Batov buv priznachenij komanduvachem 3 yi armiyi na Bryanskomu fronti Armiya skladalasya v cej chas z p yati strileckih divizij i zajmala oboronu na shid vid Orla na rubezhi richki Zusha Z sichnya po lyutij 1942 roku 3 tya armiya zdijsnila ryad nastupalnih operacij ale ponesla veliki vtrati i ne dobilasya uspihu U lyutomu 1942 roku Pavlo Batov buv zvilnenij z posadi komanduvacha 3 yi armiyi i priznachenij vikonuyuchim obov yazki pomichnika komanduvacha Bryanskim frontom po formuvannyah Cherez vidsutnist inshih dzherel popovnennya u zavdannya Batova vhodila perevirka frontovih tiliv dlya viyavlennya mozhlivosti popovnennya bojovih pidrozdiliv v rezultati chogo v tilah frontu armij i divizij bulo zibrano kilka tisyach bijciv yaki bez shkodi dlya diyalnosti tilovih sluzhb mogli buti spryamovani v bojovi poryadki Pid chas Stalingradskoyi bitvi u 1942 roci Batov buv priznachenij komanduvachem 4 yi tankovoyi armiyi v skladi Donskogo frontu komanduvach K K Rokossovskij 22 zhovtnya 1942 roku 4 ta tankova armiya bula peretvorena v 65 tu armiyu 19 listopada 1942 roku vijska u skladi Donskogo i Pivdenno Zahidnogo frontiv perejshli v nastup Pid kinec pershogo dnya nastupu 65 ta armiya prosunulasya vpered na 5 8 km ale ne zmogla povnistyu prorvati pershu smugu oboroni protivnika Shob zbilshiti temp nastupu Batov virishiv z usih tankiv nayavnih v armiyi i kilkoh strileckih pidrozdiliv na mashinah stvoriti ruhlivu udarnu grupu Rozrahunok komandarma povnistyu vipravdav sebe Za pershu zh dobu ruhlivij zagin prosunuvsya vglib nimeckoyi oboroni na 23 km Vidchuvshi zagrozu ohoplennya protivnik poslabiv opir v smuzi nastupu armiyi chim skoristalisya udarni diviziyi i zahopivshi nizku velikih vuzliv oporu stali shvidshe nastupati chomu spriyala i ruhliva grupa zavdayuchi udariv u flang i til protivnika Dlya bilsh operativnogo upravlinnya vijskami komanduvach armiyeyu majzhe ves chas z 20 po 23 listopada z nevelikoyu grupoyu oficeriv provodiv u chastinah yaki veli boyi Nezabarom 65 ta armiya pid komanduvannyam Pavla Batova brala uchast v otochenni i znishenni nimeckogo ugrupovannya Pid chas Kurskoyi bitvi 65 ta armiya vela oboronni diyi na vistupi proti 20 go armijskogo korpusu v rajoni Sevska Z 26 serpnya po 30 veresnya 65 ta armiya pid komanduvannyam P I Batova brala uchast u Chernigivsko Prip yatskij operaciyi a takozh u forsuvanni richki Desni zvilnennya Novgorod Siverskogo projshovshi v hodi nastupu blizko 300 kilometriv forsuvala Dnipro i zahopila placdarm na jogo pravomu berezi v rajoni Loyeva U bitvi za Dnipro armiya zaznala znachnih vtrat v osobistomu ta komandnomu skladi Za uspishne forsuvannya richki Dnipro micne zakriplennya placdarmu na zahidnomu berezi richki i proyavleni pri comu vidvagu i geroyizm general lejtenantu Batovu Pavlu Ivanovichu prisvoyene zvannya Geroj Radyanskogo Soyuzu 30 zhovtnya 1943 U 1944 roci 65 ta armiya pid komanduvannyam P I Batova brala uchast u Gomelsko Rechickij Kalinkovicko Mozirskij Bobrujskij i Lyublin Berestejskij nastupalnih operaciyah zvilnyayuchi Bilorus vid nimeckih zagarbnikiv U 1945 roci armiya brala uchast u Vislo Oderskij Shidno Prusskij Shidno Pomeranskij i Berlinskij nastupalnih operaciyah Drugoyu medallyu Zolota Zirka general polkovnik Pavlo Ivanovich Batov buv nagorodzhenij 2 chervnya 1945 za zrazkove kerivnictvo vijskami v Biloruskij operaciyi pri forsuvanni Visli shturmi Danciga ta ovolodinni Shtettinom Pislyavoyennij periodPislya vijni buv priznachenij na posadu komanduvacha 7 yi mehanizovanoyi armiyi a v zhovtni 1946 roku na posadu komandira 7 yi okremoyi tankovoyi diviziyi a nezabarom buv napravlenij na navchannya na Vishi akademichni kursi pri Vishij Vijskovij akademiyi im Voroshilova pislya zakinchennya yakih u berezni 1950 roku buv priznachenij na posadu komanduvacha 11 yu gvardijskoyu armiyeyu v chervni 1954 roku na posadu pershogo zastupnika golovnokomanduvacha Grupoyu radyanskih vijsk u Nimechchini v berezni 1955 na posadu komanduvacha vijsk Prikarpatskogo vijskovogo okrugu a v kvitni 1958 roku na posadu komanduvacha vijsk Pribaltijskogo vijskovogo okrugu General armiyi Pavlo Ivanovich Batov v listopadi 1959 roku buv priznachenij na posadu starshogo vijskovogo radnika v Narodno Vizvolnoyi armiyi Kitayu v sichni 1961 roku na posadu vijskovogo inspektora radnika Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR v serpni togo zh roku na posadu komanduvacha Pivdennoyi grupi vijsk u veresni 1962 roku na posadu pershogo zastupnika nachalnika Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR nachalnika shtabu Ob yednanih Zbrojnih sil derzhav uchasnic Varshavskogo Dogovoru v zhovtni 1965 roku znovu na posadu vijskovogo inspektora radnika Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR a v 1970 roci na posadu golovi Radyanskogo komitetu veteraniv vijni General armiyi Pavlo Ivanovich Batov pomer 19 kvitnya 1985 roku v Moskvi NagorodiRosijska imperiya Georgiyivskij hrest 3 go stupenya Georgiyivskij hrest 4 go stupenya Georgiyivska medal 3 go stupenya Georgiyivska medal 4 go stupenya SRSR Dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 30 zhovtnya 1943 2 chervnya 1945 8 ordeniv Lenina orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 3 ordeni Chervonogo prapora 3 ordeni Suvorova 1 go stupenya orden Kutuzova 1 go stupenya orden Bogdana Hmelnickogo SRSR 1 go stupenya Orden Znak Poshani Pochesna zbroya iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSR 1968 Medali Inozemni nagorodi Orden Vidrodzhennya Polshi Virtuti Militari Polsha Hrest Gryunvalda Orden Britanskoyi imperiyi 2 ordena Narodnoyi Respubliki Bolgariya Orden Suhe Batora Mongoliya Orden Tudora Vladimiresku 1 go stupenya Rumuniya Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu NDR LiteraturaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 PosilannyaBiografiya P I Batova na sajti Moj Front 11 serpnya 2020 u Wayback Machine ros Biografiya P I Batova na sajti HRONOS 10 bereznya 2016 u Wayback Machine ros