Асіда Хітосі

А́шіда Хіто́ші (яп. 芦田均, あしだひとし, МФА: [aɕida çitoɕi̥]; 15 листопада 1887 ― 20 червня 1959) — японський політичний і державний діяч, дипломат, доктор юридичних наук. 47-й прем'єр-міністр Японії (10 березня — 15 жовтня 1948).

Ашіда Хітоші
яп. 芦田均
Народився	15 листопада 1887(1887-11-15) Фукучіяма, Кіото
Помер	20 червня 1959(1959-06-20) (71 рік) Мінато, Токіо
Громадянство	Японія
Діяльність	дипломат, юрист
Alma mater	Токійський імператорський університет^[d] (1912)^[1], ^d і Q11393037?
Знання мов	японська
Заклад	Міністерство закордонних справ Японії і The Japan Times^[2]
Посада	прем'єр-міністр Японії (1948)
Партія	Асоціація друзів конституційного правління (Японська імперія)^[3], ^d (березень 1947)^[2], Демократична партія^[d]^[2], ^d^[1] і Ліберально-демократична партія Японії
Батько	^d
Родичі	^d
У шлюбі з	^d
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 15 листопада 1887 року в селянській родині Ашіда в місті Фукучіяма префектури Кіото.

Випускник кафедри юриспруденції Токійського Імперського Університету.

З 1912 року влаштувався на роботу до Міністерства закордонних справ Японії. Працював у японських посольствах в Росії, Франції, Туреччині та Бельгії. Був свідком російської лютневої революції та жовтневого перевороту Росії 1917 року, відвідав революційний Київ, брав участь в роботі Паризької мирної конференції після Першої світової війни.

У 1932 полишив державну службу в знак протесту проти вторгнення японських військ до Маньчжурії. Того ж року обраний депутатом Палати Представників Японського Парламенту від .

Протягом 1933—1940 років працював директором японської англомовної газети The Japan Times.

У 1942 знову став депутатом Палати представників, незважаючи на критику його діяльності військовими та відсутність рекомендацій Асоціації допомоги Трону.

Після Другої світової війни був представником проамериканських ліберальних сил.

У жовтні 1945 року призначений міністром добробуту в . У листопаді того ж року, разом із , взяв участь у формуванні . В червні 1946 року працював головою Комітету Палати Представників з питань поправок до Конституції й долучився до прийняття нової Конституції Японії.

У березні 1947 року перейшов до . Наприкінці того ж місяця, разом із , заснував Демократичну партію, яку й очолив. У червні 1947 року отримав портфель міністра закордонних справ та посаду віце-прем'єр-міністра в коаліційному уряді Катаями Тецу.

У березні 1948 року, після відставки кабінету Катаями, став прем'єр-міністром Японії й головою нового коаліційного уряду. Паралельно виконував обов'язки міністра закордонних справ. Керував країною в умовах американської окупації та розростання робітничого руху. За вказівкою голови окупаційних сил Дугласа Макартур затвердив указ про громадський порядок та про заборону демонстрацій.

У жовтні 1948 року був змушений піти у відставку через фінансовий спричинений міжусобицями всередині американської окупаційної адміністрації. За підозрою у отриманні хабара арештований американцями.

У лютому 1958 року визнаний невинним. Решту життя провів осторонь політики, займаючись науковими дослідженнями. Автор багатьох праць з міжнародного права та .

Помер 20 червня 1959 року, у 71-річному віці, в Токіо.

У 2002 в місті Фукучіяма, Кіото відкрився .

Згадки про Україну

Докладніше: Українсько-японські відносини

За даними українських істориків, у липні 1917 року як аташе Ашіда відвідав Центральну Раду в Києві та зустрівся із Генеральним секретарем міжнаціональних справ Олександром Шульгинім з метою отримання інформації про становище в Україні та намірів Ради щодо продовження війни. За даними японських дослідників, Ашіда перебував в гостях у єврейських цукровиробників та їхніх друзів , з якими познайомився ще у Петрограді. Під впливом свого проросійськи налаштованого оточення, Ашіда негативно оцінював український визвольний рух:

Пройшов день і дві ночі відтоді як паротяг полишив російську столицю і зараз, посеред зволоженого росою степу, прямував до Києва. О, Україна – трав’яна Південна Росія!... Дніпровська Рівнина, що простирається від Чернігова до Одеси одразу кидається в очі подорожнього, відрізняючись від Північної Росії. Земля, трава, люди... тут кожна річ без винятку промовляє про Південний край – зелені хвилі, що тягнуться до хмар чорнозему, листя чорнявих тополь, радісні й запальні погляди малоросів... Сто-двісті років тому, степи часів Тараси Бульби, оспівані Гоголем, обігріті променями спекотного сонця, збудили в синах Рівнини кров завойовників. Тоді у тих краях з'явилися козаки, верхівки чорних хутряних яких то виринали, то знову тонули у високих степових травах.

Сьогодні український рух виглядає потужним, але це лише антивоєнні настрої під виглядом національної незалежності, що збуджують дурний народ. Просто в Північній Росії пронімецька партія представлена антиреволюційно-консервативними колами, а в Південній — націоналістами, що може свідчити про проникнення тут німецько-австрійських сил.

Примітки

1. http://archive.is/BHox6#6%
2. http://archive.is/jZUPp#42%
3. http://archive.is/jZUPp#30%
4. Крезуб А. Нарис історії українсько-польської війни 1918—1919. — Нью-Йорк: Око, 1966. — 179 с.; Головченко В. І., Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки Першої світової війни^{[недоступне посилання з травня 2019]}. — К.: Парламентське вид-во, 2009. — с. 150.
5. 黒川祐次著. 物語ウクライナの歴史 : ヨーロッパ最後の大国. — 東京: 中央公論新社, 2002. — p.179.
6. 黒川祐次著. 物語ウクライナの歴史 : ヨーロッパ最後の大国. — 東京: 中央公論新社, 2002. — p.177-178.

Джерела та література

Асіда Хітосі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) Щоденник Ашіди Хітоші (1945—1946) [ 20 січня 2013 у Wayback Machine.] // Національна парламентська бібліотека Японії.

Посилання

• (яп.) Музей Ашіди Хітоші [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• (яп.) Документи Ашіди передані Національній Парламентській бібліотеці [ 12 серпня 2011 у Wayback Machine.]