Арнольфо ді Камбіо італ Arnolfo di Cambio близько 1245 1302 італійський скульптор і архітектор епохи готики представник

Арнольфо ді Камбіо (італ. Arnolfo di Cambio) (близько 1245–1302) — італійський скульптор і архітектор епохи готики, представник Проторенесансу.

Арнольфо ді Камбіо
Arnolfo di Cambio італ. Arnolfo di Cambio
ск. Орістодемо Костолі, монумент Арнольфо ді Камбіо, тондо, бл. 1844 року
Народження	бл. 1245 Колле-ді-Валь-д'Ельза, Провінція Сієна, Тоскана, Італія
Смерть	1302(1302) Флоренція, Флорентійська республіка^[1]
Країна	Італія
Вчителі	Нікола Пізано
Діяльність	архітектор, скульптор
Праця в містах	Орв'єто, Флоренція, Перуджа,
Архітектурний стиль	готика
Найважливіші споруди	церква Санта-Кроче, собор Санта Марія дель Фйоре, фонтан Фонте Маджоре в місті Перуджа
Арнольфо ді Камбіо у Вікісховищі

Канва біографії

Повної та достеменної біографії ді Камбіо не існує. Відомо, що народився близько 1245 року, а помер 1302 року.

За припущеннями він є учнем Джованні Пізано, сина архітектора і скульптора Ніколо Пізано. Відомо, що Джованні Пізано працював як скульптор над другою катедрою (проповідницею) для Сієнського собору в 1266—1268 рр., а його помічником був молодий Арнольфо, котрому не було і тридцяти років. Учень дотримувався порад і настанов майстра.

Обидва майстри створили рельєфи для проповідниці, де головував сюжет «Страшного суду». Ще одним сюжетом на проповідниці була сцена винищення немовлят за наказом царя Ірода, завжди трагічна і повна жорстокості, інші рельєфи менш трагічні — «Стрітення», «Благовіщення», «Різдво Христа», «Введення у храм», «Втеча святої родини у Єгипет». Між цими сюжетами розташовані чотири канонічних фігури євангелістів, Отців Церкви, Богородиці з немовлям і Христа як персонажа апокаліпсиса.

План Санта Репарати, запропонований Арнольфо ді Камбіо посередині. Червоний — первинна церква.

Міський фонтан Фонте Маджоре на площі в Перуджі був закінчений 1278 року. Це дві полігональні чаші на одній вертикальній осі. Нижня має 25 стулок, верхня — дванадцять. Стулки фонтана прикрашені як біблійними, так і світськими сюжетами, серед котрих «Адам і Єва перед деревом пізнання», «Дванадцять місяців», «Алегорії мистецтв» тощо.

За свідченнями Арнольфо ді Камбіо створив первинний план головної церкви Флоренції Санта Репарати, котра пізніше буде названою Санта-Марія-дель-Фйоре. Храм почали будувати 1296 року (старому архітекторові залишилось жити близько шести років). У готичній стилістиці план мав, однак, незвично широкий трансепт, що перетворював центр храму у широкий хор чи подобу ротонди з каплицями, криту куполом. Це було незвично і невідомо готичній архітектурі Франції, тим більше в Німеччині. Після смерті Арнольфо ді Камбіо амбітні архітектори-послідовники збільшили розміри храму при збереженні його варіанта плану. Це викликало надзвичайні проблеми для створення купола, котрий не могли вибудувати більше двох століть і створили лише у добу кватроченто. Виникла нова споруда, створена не стільки Арнольфо ді Камбіо, скільки його необережними й амбітними послідовниками, менш обдарованими за митця доби дученто.

Відстежені за документами твори

Виконав гробницю кардинала де Брей (1228), збудував церкву Сан-Домініко в Орв'єто (1282), церкву Санта-Кроче (будівництво розпочалося на початку XIII століття). Створив проєкт Палаццо Веккйо, що став мерією міста Флоренція, та брав участь у черговому створені фасаду собору у Флоренції. Автор багатьох надгробків і табернакул у вівтарях різних церков. Одна з найкращих робіт майстра, разом з батьком та сином Пізано — міський фонтан Фонте Маджоре на площі в Перуджі (1278) прикрашений численними статуями і рельєфами. З цього фонтану заборонялося поїти тварин та набирати воду брудним посудом. Фігури зроблені Арнольфо ді Камбіо для нього збереглися у фрагментах.

Галерея

Арнольфо ді Камбо. Збережений рельєф «Благовіщення»

Три юнака з причта, Барджелло, Флоренція
Надгробок папи римського Боніфация VIII, Музей створення собору, Флоренція
Св. Андрій з поруйнованого люнета Санта Репарати, Флоренція
Свята цілителька, копія з оригінала роботи Арнольфо ді Камбіо.

Див. також

Примітки

Зведений список імен діячів мистецтва — 2011.
d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990
Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал. (оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

Джерела

Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — . (рос.)

Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q2494649">[http://www.getty.edu/vow/ULANFullDisplay?find=&role=&nation=&subjectid=500020772_Зведений_список_імен_діячів_мистецтва]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q110250907]][[d:Track:Q2494649]]</div>-1] Зведений список імен діячів мистецтва — 2011.
d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649

[:0-2] Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

[3] Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал. (оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

[1]