Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Апіака (порт. Apiaká, Apiacá) — аборигенний народ Бразилії. Дані про чисельність суперечливі — за різними даними, плем'я налічує від 40 до 200 осіб. Говорили мовою апіака сім'ї тупі-гуарані, в даний час мова зникла, плем'я повністю перейшло на португальську. Проживають в штатах Мату-Гросу і Пара.
| Апіака | |
|---|---|
 Плем'я Апіака, | |
| Самоназва | Apiaká або Apiacá |
| Кількість | (850) 2014 |
| Мова | португальська |
Ім'я
Вони також відомі як люди Апіака або Апіаке. Апіака, як кажуть, походить від Тупі слова Апіапа, що означає «Люди» або «Людина». Всупереч цьому походженню, «вожді Апіака пояснюють, що назва їхнього народу відноситься до оси, яка при нападі подорожує на великі відстані, щоб помститися агресору надзвичайно болючим жалом». Назва народу Апіака пояснює їхню віру у війну і ставлення воїна.
Місце розташування
До 1848 року Апіака в основному була знайдена між лівим берегом річки Арінос і правим берегом річки Джуруена. Однак тиск з боку Нео-Бразильців змусив більшу частину племені Апіака мігрувати в бік річки Сан-Маноель. Однак на початку 1800-х років Апіака зникла з Сан-Маноеля. У 1895 році залишки 100 чоловік цього племені були знайдені між Сальто-Сан-Сіман і Сан-Флоренсіо. В даний час через зростаюче відновлення племені існує 7 сел, які розташовані в штатах Мату-Гросу і Пара. Ці 7 сел включають в себе: Майроб, Фігейрінья, Майрові, Бом-Футуро, Віста-Алегрі, Мінхокусу і Понталь.
Історія
Найбільш ранні записи, що стосуються Апіакі, датуються 1791-1805 роками, хоча цілком можливо, що ці індіанці могли зіткнутися з європейцями ще в 1747 році.
На початку 19 століття плем'я Апіака налічувало майже 16 000 чоловік. У 1812 році одне поселення налічувало близько 500 осіб, половина з яких були воїнами. Колись вони були великим племенем, поки каучукова лихоманка не захопила Амазонію. Каучукова лихоманка також відштовхнув і розсіяв Апіаку від їх історичної території. Апіака мали сильну бойову культуру. Вони часто боролися зі своїми найближчими конкурентами, такими як плем'я Тапаньюна, розташоване на правому березі річки Арінос. Однак Апіака боролася не за матеріали, а за те, щоб помститися за минулі конфлікти. Маючи від 200 до 300 воїнів, щороку вони відправлялися на битву проти іншого племені. Апіака також практикував канібалізм по відношенню до своїх бранців. За весь час існування Апіака їх чисельність різко скоротилася. Через створення «Collectoria estadol do Mato Grosso» в 1912 році багато хто був вбитий, а 32 залишилися. Вони були вбиті в якості компенсації за напад на офіс колектора. У 1916 році з'явилися свідчення того, що деякі чорні люди були асимільовані в плем'я.
У 1957 році два етнологи, проводячи дослідження корінних груп населення Бразилії, помилково оголосили Апіаку вимерлою. Вони висунули ряд можливих причин цього передбачуваного вимирання: епідемії хвороб, масові вбивства, викликані опором колонізації, війни з сусідніми корінними народами і асиміляція в інші корінні групи. Насправді, весь цей час плем'я було ще дуже живим, живучи серед народів Кайабі і Мундуруку, але зберігаючи багато аспектів своєї власної самобутньої культури.
Культура і звичаї
Найбільш ранні записи про народ Апіака свідчать про те, що у них були великі ділянки оброблюваних полів і вони вирощували величезну кількість рослинних культур. Зібрані культури включають солодку маніоку (маніок), кару, ямс, арахіс, солодку картоплю, кукурудзу, боби, лімську квасолю, гарбуз, бавовна і, станом на 1848 рік, кавуни. Посадка і збір врожаю були типово громадською діяльністю, хоча, як правило, виконувалися жінками. Хоча ранні джерела не згадують про будь-яких домашніх тварин, до середини 19-го століття на Апіаку з'явилися свині, собаки, кури, качки і кілька інших птахів. Вони полювали на пекарів, тапірів і капібар і використовували кошики, встановлені на дні гребель поперек гирл струмків, щоб ловити рибу.
Поселення Апіака раніше розташовувалися на березі річки і зазвичай складалися з одного великого будинку, оточеного поляною. Хатини були прямокутні, криті солом'яними дахами, а стіни з кори або пальми. Всередині будинків уздовж стін висіли бавовняні гамаки з грубої тканини або сітки. Великі каное з кори забезпечували транспортування по водних шляхах. Кошики, підноси, сита і підставки для різних посудин ткали смужками ліани, виготовляли керамічні горщики, сковорідки і посуд. Музичні інструменти також були частиною їхньої культури, оскільки вони мали барабани, тріскачки та бамбукові труби. Зброя та прикраси були єдиними формами приватної власності. Залізні знаряддя, отримані від європейців, представляли велику цінність, хоча Апіакі іноді крали їх у європейців.
Кожна общинна хатина Апіакі являла собою поселення і мала принаймні одного вождя. Титул вождя переходив від батька до сина або, за відсутності спадкоємця, до найближчого родича. Вождь був унікальний тим, що йому дозволялося мати до трьох дружин, хоча зазвичай його влада здійснювалася «ненав'язливо». Однак під час війни і при зіткненнях з іноземцями вождь брав на себе велику владу. Про це свідчили його відмінні прикраси, що включали великий білий нашийник з черепашок, діадему з пір'я і великий пояс з чорних намистин і людських зубів. Після пологів мати була ув'язнена тільки на один день, і діти виховувалися в атмосфері любові і ласки. Хлопчиків татуювали жінки за допомогою шипів у процесі, завершеному у віці 14 років. У цьому ритуалі у хлопчиків був витатуйований прямокутник навколо рота, що символізує, що хлопчик може їсти людську плоть. Татуювання на обличчі складалися з відмітин від кожного вуха до носа, підборіддя і рота, в той час як малюнки на тілі демонстрували військові та мисливські досягнення. Жінки після вступу в шлюб татуювалися з малюнком, що складається з прямокутника на підборідді, з смугою, що йде до вух. За винятком вождя, Апіакі були моногамні і вступали в шлюб у віці 14 років. Розлучення дозволялося, і в цих випадках опіка над дітьми переходила до батька. Померлих ховали в неглибоких могилах під гамаками в будинку, а їх кістки ексгумували через рік, щоб поховати в первісній могилі.
Апіака регулярно билися і воювали зі своїми сусідами, серед яких були Намбікуара, Парінтінтін, Тапаньюна та інші, з метою помститися за колишні проблеми. Військові експедиції з 200-300 воїнів відправлялися після збору врожаю, але тільки в тому випадку, якщо шамани передбачали перемогу. Кілька сел могли співпрацювати під керівництвом вождя під час війни, і канібалізм – поїдання полонених і вбитих в бою – практикувався з ретельно продуманими церемоніями ще в 1848 році.
Релігія
Апіака вірили в бога, який створив небо і землю і який виявляв свій гнів і незадоволення у вигляді грому і блискавки. Шамани користувалися великою повагою і передбачали майбутнє за допомогою трансів і розмов з духами. Вони лікували хворих, дуючи на хворого, посмоктуючи уражену частину тіла і омиваючи хворого в трав'яній ванні.
Примітки
- Handbook of South American Indians (вид. 3). United States Government Printing Office. 1948. с. 312—320.
- Indians of Brazil in the Twentieth Century. Institute for Cross-Cultural Research. 1967. с. 87.
- Dictionary of Indian Tribes of the Americas (2 ed.). Newport Beach, California: American Indian Publishers Incorporated. 1993. .
Література
- RICARDO, Carlos Alberto. "Os índios" e a sociodiversidade nativa contemporânea no Brasil. IN: SILVA, Aracy Lopes da. GRUPIONI, Luís Donisete Benzi. A temática indígena na escola. Brasília: MEC/MARI/UNESCO, 1995. p. 37-44.
- INSTITUTO Socioambiental. Enciclopédia dos Povos Indígenas no Brasil. Disponível em: Apiaká - Povos Indígenas no Brasil [ 21 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Acessado em: 17 de março de 2006.
Посилання
- «Instituto Socioambiental. Povos Indígenas no Brasil - Verbete Apiaká» [ 21 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Apiaka port Apiaka Apiaca aborigennij narod Braziliyi Dani pro chiselnist superechlivi za riznimi danimi plem ya nalichuye vid 40 do 200 osib Govorili movoyu apiaka sim yi tupi guarani v danij chas mova znikla plem ya povnistyu perejshlo na portugalsku Prozhivayut v shtatah Matu Grosu i Para ApiakaPlem ya Apiaka SamonazvaApiaka abo ApiacaKilkist 850 2014MovaportugalskaIm yaVoni takozh vidomi yak lyudi Apiaka abo Apiake Apiaka yak kazhut pohodit vid Tupi slova Apiapa sho oznachaye Lyudi abo Lyudina Vsuperech comu pohodzhennyu vozhdi Apiaka poyasnyuyut sho nazva yihnogo narodu vidnositsya do osi yaka pri napadi podorozhuye na veliki vidstani shob pomstitisya agresoru nadzvichajno bolyuchim zhalom Nazva narodu Apiaka poyasnyuye yihnyu viru u vijnu i stavlennya voyina Misce roztashuvannyaDo 1848 roku Apiaka v osnovnomu bula znajdena mizh livim beregom richki Arinos i pravim beregom richki Dzhuruena Odnak tisk z boku Neo Brazilciv zmusiv bilshu chastinu plemeni Apiaka migruvati v bik richki San Manoel Odnak na pochatku 1800 h rokiv Apiaka znikla z San Manoelya U 1895 roci zalishki 100 cholovik cogo plemeni buli znajdeni mizh Salto San Siman i San Florensio V danij chas cherez zrostayuche vidnovlennya plemeni isnuye 7 sel yaki roztashovani v shtatah Matu Grosu i Para Ci 7 sel vklyuchayut v sebe Majrob Figejrinya Majrovi Bom Futuro Vista Alegri Minhokusu i Pontal IstoriyaNajbilsh ranni zapisi sho stosuyutsya Apiaki datuyutsya 1791 1805 rokami hocha cilkom mozhlivo sho ci indianci mogli zitknutisya z yevropejcyami she v 1747 roci Na pochatku 19 stolittya plem ya Apiaka nalichuvalo majzhe 16 000 cholovik U 1812 roci odne poselennya nalichuvalo blizko 500 osib polovina z yakih buli voyinami Kolis voni buli velikim plemenem poki kauchukova lihomanka ne zahopila Amazoniyu Kauchukova lihomanka takozh vidshtovhnuv i rozsiyav Apiaku vid yih istorichnoyi teritoriyi Apiaka mali silnu bojovu kulturu Voni chasto borolisya zi svoyimi najblizhchimi konkurentami takimi yak plem ya Tapanyuna roztashovane na pravomu berezi richki Arinos Odnak Apiaka borolasya ne za materiali a za te shob pomstitisya za minuli konflikti Mayuchi vid 200 do 300 voyiniv shoroku voni vidpravlyalisya na bitvu proti inshogo plemeni Apiaka takozh praktikuvav kanibalizm po vidnoshennyu do svoyih branciv Za ves chas isnuvannya Apiaka yih chiselnist rizko skorotilasya Cherez stvorennya Collectoria estadol do Mato Grosso v 1912 roci bagato hto buv vbitij a 32 zalishilisya Voni buli vbiti v yakosti kompensaciyi za napad na ofis kolektora U 1916 roci z yavilisya svidchennya togo sho deyaki chorni lyudi buli asimilovani v plem ya U 1957 roci dva etnologi provodyachi doslidzhennya korinnih grup naselennya Braziliyi pomilkovo ogolosili Apiaku vimerloyu Voni visunuli ryad mozhlivih prichin cogo peredbachuvanogo vimirannya epidemiyi hvorob masovi vbivstva viklikani oporom kolonizaciyi vijni z susidnimi korinnimi narodami i asimilyaciya v inshi korinni grupi Naspravdi ves cej chas plem ya bulo she duzhe zhivim zhivuchi sered narodiv Kajabi i Munduruku ale zberigayuchi bagato aspektiv svoyeyi vlasnoyi samobutnoyi kulturi Kultura i zvichayi Zhinka z plemeni Apiaka Najbilsh ranni zapisi pro narod Apiaka svidchat pro te sho u nih buli veliki dilyanki obroblyuvanih poliv i voni viroshuvali velicheznu kilkist roslinnih kultur Zibrani kulturi vklyuchayut solodku manioku maniok karu yams arahis solodku kartoplyu kukurudzu bobi limsku kvasolyu garbuz bavovna i stanom na 1848 rik kavuni Posadka i zbir vrozhayu buli tipovo gromadskoyu diyalnistyu hocha yak pravilo vikonuvalisya zhinkami Hocha ranni dzherela ne zgaduyut pro bud yakih domashnih tvarin do seredini 19 go stolittya na Apiaku z yavilisya svini sobaki kuri kachki i kilka inshih ptahiv Voni polyuvali na pekariv tapiriv i kapibar i vikoristovuvali koshiki vstanovleni na dni grebel poperek girl strumkiv shob loviti ribu Poselennya Apiaka ranishe roztashovuvalisya na berezi richki i zazvichaj skladalisya z odnogo velikogo budinku otochenogo polyanoyu Hatini buli pryamokutni kriti solom yanimi dahami a stini z kori abo palmi Vseredini budinkiv uzdovzh stin visili bavovnyani gamaki z gruboyi tkanini abo sitki Veliki kanoe z kori zabezpechuvali transportuvannya po vodnih shlyahah Koshiki pidnosi sita i pidstavki dlya riznih posudin tkali smuzhkami liani vigotovlyali keramichni gorshiki skovoridki i posud Muzichni instrumenti takozh buli chastinoyu yihnoyi kulturi oskilki voni mali barabani triskachki ta bambukovi trubi Zbroya ta prikrasi buli yedinimi formami privatnoyi vlasnosti Zalizni znaryaddya otrimani vid yevropejciv predstavlyali veliku cinnist hocha Apiaki inodi krali yih u yevropejciv Kozhna obshinna hatina Apiaki yavlyala soboyu poselennya i mala prinajmni odnogo vozhdya Titul vozhdya perehodiv vid batka do sina abo za vidsutnosti spadkoyemcya do najblizhchogo rodicha Vozhd buv unikalnij tim sho jomu dozvolyalosya mati do troh druzhin hocha zazvichaj jogo vlada zdijsnyuvalasya nenav yazlivo Odnak pid chas vijni i pri zitknennyah z inozemcyami vozhd brav na sebe veliku vladu Pro ce svidchili jogo vidminni prikrasi sho vklyuchali velikij bilij nashijnik z cherepashok diademu z pir ya i velikij poyas z chornih namistin i lyudskih zubiv Pislya pologiv mati bula uv yaznena tilki na odin den i diti vihovuvalisya v atmosferi lyubovi i laski Hlopchikiv tatuyuvali zhinki za dopomogoyu shipiv u procesi zavershenomu u vici 14 rokiv U comu rituali u hlopchikiv buv vitatujovanij pryamokutnik navkolo rota sho simvolizuye sho hlopchik mozhe yisti lyudsku plot Tatuyuvannya na oblichchi skladalisya z vidmitin vid kozhnogo vuha do nosa pidboriddya i rota v toj chas yak malyunki na tili demonstruvali vijskovi ta mislivski dosyagnennya Zhinki pislya vstupu v shlyub tatuyuvalisya z malyunkom sho skladayetsya z pryamokutnika na pidboriddi z smugoyu sho jde do vuh Za vinyatkom vozhdya Apiaki buli monogamni i vstupali v shlyub u vici 14 rokiv Rozluchennya dozvolyalosya i v cih vipadkah opika nad ditmi perehodila do batka Pomerlih hovali v neglibokih mogilah pid gamakami v budinku a yih kistki eksgumuvali cherez rik shob pohovati v pervisnij mogili Apiaka regulyarno bilisya i voyuvali zi svoyimi susidami sered yakih buli Nambikuara Parintintin Tapanyuna ta inshi z metoyu pomstitisya za kolishni problemi Vijskovi ekspediciyi z 200 300 voyiniv vidpravlyalisya pislya zboru vrozhayu ale tilki v tomu vipadku yaksho shamani peredbachali peremogu Kilka sel mogli spivpracyuvati pid kerivnictvom vozhdya pid chas vijni i kanibalizm poyidannya polonenih i vbitih v boyu praktikuvavsya z retelno produmanimi ceremoniyami she v 1848 roci ReligiyaApiaka virili v boga yakij stvoriv nebo i zemlyu i yakij viyavlyav svij gniv i nezadovolennya u viglyadi gromu i bliskavki Shamani koristuvalisya velikoyu povagoyu i peredbachali majbutnye za dopomogoyu transiv i rozmov z duhami Voni likuvali hvorih duyuchi na hvorogo posmoktuyuchi urazhenu chastinu tila i omivayuchi hvorogo v trav yanij vanni PrimitkiHandbook of South American Indians vid 3 United States Government Printing Office 1948 s 312 320 Indians of Brazil in the Twentieth Century Institute for Cross Cultural Research 1967 s 87 Dictionary of Indian Tribes of the Americas 2 ed Newport Beach California American Indian Publishers Incorporated 1993 ISBN 0937862282 LiteraturaRICARDO Carlos Alberto Os indios e a sociodiversidade nativa contemporanea no Brasil IN SILVA Aracy Lopes da GRUPIONI Luis Donisete Benzi A tematica indigena na escola Brasilia MEC MARI UNESCO 1995 p 37 44 INSTITUTO Socioambiental Enciclopedia dos Povos Indigenas no Brasil Disponivel em Apiaka Povos Indigenas no Brasil 21 lyutogo 2017 u Wayback Machine Acessado em 17 de marco de 2006 Posilannya Instituto Socioambiental Povos Indigenas no Brasil Verbete Apiaka 21 lyutogo 2017 u Wayback Machine