Антоніо Ґрамші (італ. Antonio Gramsci; 22 січня 1891, Алес, о. Сардинія — 27 квітня 1937, Рим) — італійський революціонер, теоретик марксизму, засновник і керівник Італійської комуністичної партії.
Життєпис
Дитинство та юність
Антоніо Ґрамші народився на острові Сардинія та був четвертим з семи дітей в родині дрібного службовця Франческо Ґрамші (албанця з походження). Ще в юності у Ґрамші проявився інтерес до літератури. Раніше захоплення соціалізмом брата Дженнаро суттєво вплинуло на його подальший розвиток.
1897 року його батько за підозрою в зловживанні службовим положенням був посаджений до в'язниці на 5 років. Незабаром після цього його мати з дітьми переїхала в Ґіларцу, де Антоніо закінчив початкову школу. У 11 років він на два роки поступив на роботу в податкову службу в Гіларце, щоб допомогти своїй родині, надзвичайно обмеженої в матеріальному плані. Одначе він продовжив навчатися самостійно і врешті-решт повернувся до школи, де виявилися його блискучі здібності по більшості предметів.
Вигравши державну стипендію, вчився у Туринському університеті на факультеті літератури, де спеціалізувався на лінгвістиці. Його викладач Маттео Бартолі був прихильником неолінгвістики й заохочував Грамші збирати сардинські діалекти та традиції. Через проблеми зі здоров'ям і безгрошів'я Грамші так і не закінчив університет.
Політична діяльність
1913 року вступив до Італійської Соціалістичної Партії (1892—1994). Дописував до соціалістичних ґазет «Ґрідо дель пополо» («Голос народу») і «Аванті!» («Вперед!»), займався просвітницькою діяльністю серед робітників Турина. Після антивоєнного повстання у Турині в серпні 1917 Ґрамші було обрано секретарем міської секції соціалістичної партії.
В умовах післявоєнного революційного підйому в Італії Ґрамші виступав ініціатором руху за створення фабрично-заводських рад, що стали своєрідною формою боротьби італійських робітників за владу у 1919—1920. Під впливом ідей французького синдикаліста Жоржа Сореля (1847—1922) Ґрамші писав, що фабрично-заводські ради допомогли згуртуватися робітничому класу та дозволили робітникам усвідомити своє місце у виробничій сфері, а також набути навичок, необхідних для створення нового суспільства та держави нового типу в період, коли буржуазія більше не в змозі ґарантувати розвиток продукційних сил.
У цей період він — разом з Пальміро Тольятті, Умберто Террачіні та іншими молодими соціалістами — видавав і редагував газету «Ордіне нуово» («Новий порядок»). Саме у статтях, опублікованих в «Ордіне нуово», Ґрамші на основі ретельної аналізи структури італійського суспільства розпочав теоретичну роботу над питанням рушійних сил революції в Італії і висунув завдання боротьби за союз промислового пролетаріату Півночі зі селянством Півдня, наголошуючи, що такий союз є найважливішою передумовою успішної боротьби за гегемонію пролетаріату в конкретних італійських умовах.
На XVII з'їзді соцпартії у Ліворно (січень 1921) стався розлам, і ліве крило партії (числом від третини до чверти делегатів) сформувало самостійну комуністичну партію. Одним із лідерів молодої партії став Ґрамші. З травня 1922 року до листопада 1923 року Ґрамші, як делегат до III (Комуністичного) інтернаціоналу від Італії, жив і працював у Москві. Обраний депутатом, 1924 року Ґрамші повернувся до Італії, де очолив італійську компартію і повів боротьбу за перетворення її з сектантського уґрупування перших років на партію, базовану на масовому русі.
Ув'язнення
На початку 1920-х в Італії поступово установлювалася фашистська влада. 27-30 жовтня 1922 Національна Фашистська Партія організувала «похід на Рим», що після нього король Віктор Еммануїл III доручив лідеру партії Беніто Муссоліні сформувати уряд. Уже до того фашисти мали 36 місць у парламенті з 535 (для порівняння: комуністи мали 15), їх підтримувала Народна партія, що того ж 1922 року взяла участь у формуванні уряду разом з фашистами. Проте влітку наступного 1923 року вона поділилася думками з фашистами і на виборах 1924 року пішла з власним списком. 18 листопада 1923 був прийнятий «закон Ачербе», що давав преференції у формуванні складу парламенту партії-переможниці на виборах: так у квітні наступного року фашисти отримали ⅔ депутатських місць. 2 жовтня 1925 було створено фашистські «корпорації», що об'єднали найманих працівників і роботодавців, поклавши таким чином край профспілковому руху.
Після 9 листопада 1926, згідно із «Законом про захист держави», в Італії були розпущені опозиційні партії, закриті опозиційні ґазети та позбавлені мандатів депутати з нефашистських партій. Депутати-комуністи були заарештовані. Серед них був і Ґрамші.
Спочатку першого секретаря компартії відправили на о. Утіка, де його в купі з багатьма «неблагонадійними» було інтерновановано. 1928 року трибунал засудив Ґрамші до 20 років ув'язнення, і його відправляють спочатку до однієї в'язниці, потім до іншої. Більшу частину свого строку він провів у в'язниці Турі (поблизу міста Барі). На свободу вийшов внаслідок амністії через одинадцять років — смертельно хворим. Помер у лікарні Квізізана в Римі.
Тіло Ґрамші кремовано, його поховано у загальній могилі на цвинтарі Верано. По війні Ґрамші перепоховають на римському протестан-тському (анґлійському) цвинтарі.
Ідейна спадщина
Південне питання
Ґрамші прагнув виявити всі ті кардинальні проблеми, що не були вирішені в боротьбі за національне об'єднання і продовжували гальмувати економічний і політичний розвиток країни. Він досліджував в історичному плані проблему розриву між містом і селом, Північчю і Півднем, інтелектуалами та народом. Тим-то особливо велику увагу Ґрамші приділяв вивченню проблеми відсталості Півдня Італії — так званому південному питанню, яке він розглядав насамперед як питання селянське. За Ґрамші, сільськогосподарський Південь був по суті колонією промислової Півночі — саме нещадна експлуатація селян Півдня уможливили капіталістичний поступ на Півночі.
«В'язничні зошити»
Спочатку через інтенсивну партійну роботу, а пізніше через ув'язнення і погіршення здоров'я Ґрамші не мав часу для розробки цілісної теорії, для написання книжок чи навіть памфлетів. Його теоретичні знахідки і відкриття розкидані по сторінках 29 зошитів, які він вів у фашистській тюрмі між 1929 і 1935. У цих зошитах він спробував вивчити кілька важливих питань, котрі хотів, коли з'явиться можливість, дослідити в низці книг.
Ґрамші вживає поняття «громадянське суспільство» подібно до німецького філософа Ґеорґа Геґеля (1770—1831), себто як сукупність суспільної діяльности та інститутів, що є частиною держави, але що — на відміну від «політичного суспільства» (державного апарату) — не є інструментом безпосереднього владарювання. До цих інститутів належать опозиційні партії, профспілки, добровільні об'єднання громадян, школа, церква. Громадянське суспільство, це — царина, в якій панівний суспільний клас «організовує» згоду почерез ідеолоґічно-культурну геґемонію (на відміну від політичного суспільства, де панування орґанізовано через примус).
Термін «гегемонія» є запозиченим у російських соціал-демократів кінця XIX ст.: ті послуговувались ним у дискусії про провідну роль робітничого класу підчас майбутньої революції у Росії. Запозичивши власне термін, Ґрамші вживав його, описуючи політичний устрій, який ув Европі 1920-30-х суттєво відріжнявся від дореволюційної, царської Росії. Панування буржуазії у Західній Европі, базоване не тільки на примусі, а й на своєрідній згоді, створювало умови, що унеможливлювали прихід пролетаріату до влади у спосіб, продемонстрований Жовтневою революцією, — почерез штурм влади (маневреної війни). Боротьба на Заході мала бути тривалою, мала набути форми позиційної війни, що розгортається навколо боротьби за геґемонію (панівне місце у суспільстві). Ця боротьба заходить ув історії не вперше: інші суспільни класи за інших історичних обставин змагалися за суспільний провід.
У буржуазному суспільстві культурно-ідеологічну гегемонію здійснюють інтелектуали (або «працівники розумової праці») почерез інститути «громадянського суспільства» — у буржуазному суспільстві це школи, церкви, засоби масової інформації, об'єднання громадян тощо. Інтелектуали, що обслуговують панівний клас, працюючи в сфері громадянського суспільства, можуть бути «традиційними інтелектуалами», «успадкованими» з попередніх історичних епох (наприклад, священиків), так і виховуватися самим панівним класом (наприклад, шкільні вчителі, офіцери, журналісти, письменники, філософи, політтехнолоґи тощо). Останніх Ґрамші назвав «орґанічними інтелектуалами».
Органічні інтелектуали пролетаріату як революційного класу завжди є революційною інтелігенцією. Орґанізаційною формою цієї інтелігенції є комуністична партія, де відбувається її відбір.
За Ґрамші, всі люди є інтелектуалами, коли займають активну життєву позицію, поєднуючи теоретично-ідеолоґічну роботу з практичною боротьбою за інтереси свого класу. З дальшим розгортанням революційних суспільних перетворень, з дальшим долученням мас до управління власним життям і суспільством загалом, «функції» інтелектуалів виконуватиме повсякчас більше людей: вони самостійно розроблятимуть і втілюватимуть в життя політичні та господарські завдання, орґанізовуватимуть суспільні процеси і керуватимуть ними. Це означатиме справжню демократизацію — процес, покликаний унеможливити формування б'юрократії, яка зароджується саме за монополізації права приймати суспі-льно важливі рішення малим гуртом інтелектуалів.
Марксизм й історичний матеріалізм Ґрамші позначав терміном «філософія практики», що його він запозичив в свого співвітчизника Антоніо Лябріоли. Так він підкреслював особливість марксизму як вчення, що в ньому теорія має перебувати у нерозривній єдності з практикою. Марксизм може допомогти масам стати головними дієвими особами історії, адже виробляє критичне мислення і цілісне світобачення, що спонукає до активних дій.
Ґрамші виступав проти двох — вельми впливових у його дні — теоретичних позицій, що вели до пасивности, що її можна виразити фразою «ми маємо ставитися до життя по-філософські». Першою був ідеалізм італійського геґельянця Бенедетто Кроче (1866—1952), другою — спрощений і механістичний варіант марксизму російського більшовика Ніколая Бухаріна (1888—1938) (Ґрамші залишив чимало критичних заміток на популярний підручник марксистської соціології «Теорія історичного матеріалізму» останнього).
Чільне місце у «В'язничних зошитах» займають параґрафи, замітки та нариси, присвячені проблемам італійської історії. Його історичні дослідження відріжняє широта тематики: в них розглядаються проблеми історії Італії від епохи Відродження (XV—XVI ст.ст.) до періоду фашизму (1922—1943). Головною метою історичних досліджень Ґрамші була наукова розробка проблеми гегемонії пролетаріату. З розробкою цієї проблеми тісно пов'язані всебічні дослідження, присвячені епосі Рісорджименто — періоду боротьби за національне визволення й об'єднання Італії у XIX ст.. На конкретних історичних прикладах Ґрамші показує, що союз із селянством визначає політичний успіх тієї сили, що здійснює керівну ролю у цьому союзі. Ґрамші розглядає Рісорджименто як буржуазну революцію, що залишилася незавершеною головне тому, що в Італії не здійснили революційних перетворень на селі.
Нова національна держава постала наслідком «пасивної революції»: італійська ліберальна буржуазія боялася активної участи народних мас (насамперед селянства) в об'єднавчому русі, а італійські революційні демократи («Партія дії»), що виступали за створення республіки, відштовхували від себе селянські маси тим, що не наважувалися вирішувати аґрарне питання у революційний спосіб. Збереження февдальних пережитків, слабкість демократичних сил зумовили внутрішнє безсилля ліберально-монархічного режиму, що чітко проявилися по першій світовій війні (1914—1918). Така історичне «спадщина» Рісорджименто полегшила захоплення влади фашистами.
Література та мистецтво
Постійну увагу Ґрамші привертали питання літератури й мистецтва: вже у другій половині 1910-х він писав літературну та театральну критику для «Аванті!»). Терміном «національно-народне» Ґрамші позначав мистецтво та літературу, що допомагають завоювати та втримати геґемонію: «національно-народний» означає не інтелектуальний чи космополітичний, але такий, що звертається до народного життя та допомагає політичній мобілізації народних мас.
Твори
- Твори Антоніо Ґрамші, 12 тт. (Opere di Antonio Gramsci, 12 voll., 1948—1971)
- В'язничні зошити, 4 тт. (Quaderni del carcere, 4 voll., 1975)
- Тексти 1913—1926 рр., 6 тт. (Scritti 1913—1926, 6 voll., 1971—1987)
Видання українською
- Антоніо Ґрамші. В'язничні зошити. Вибрані записи / Пер. з іт. — Київ: Вперед, 2014. — 241 стор.
- Антоніо Ґрамші. В'язничні зошити. Вибрані записи / Пер. з іт. — 2-е вид., перероб. і доп. — Київ: Вперед, 2017. — 417 стор.
Література
Книжки
- Михаил Грецкий. Антонио Грамши — политик и философ. — Иосква: Наука, 1991. — 159 с. (рос.)
- Ирина Григорьева. Исторические взгляды Антонио Грамши. — Москва: Издательство Московского университета, 1978. — 296 с. (рос.)
- Роман Тиса. Визволення людини. Нариси з історії суспільної думки XX ст. — Київ: «Вперед», 2023. — 231 с.
- Perry Anderson, The Antinomies of Antonio Gramsci, London: New Left Review, 1976. (англ.)
- Giulio Angioni, Gramsci e il folklore come cosa seria, in Fare, dire, sentire. L'identico e il diverso nelle culture, Il Maestrale, 2011. (італ.)
- Nicola Auciello, Socialismo ed egemonia in Gramsci e Togliatti, De Donato, Bari 1974. (італ.)
- Nicola Badaloni et al., Attualità di Gramsci, Il Saggiatore, Milano 1977. (італ.)
- Giorgio Baratta, Antonio Gramsci in contrappunto. Dialoghi col presente, Carocci, Roma 2008. (італ.)
- Norberto Bobbio, Saggi su Gramsci, Feltrinelli, Milano 1990. (італ.)
- Carl Boggs, The Two Revolutions: Gramsci and the Dilemmas of Western Marxism, London: South End Press, 1994. (англ.)
- Guido Davico Bonino, Gramsci e il teatro, Einaudi, Torino 1972. (італ.)
- Iain Chambers, Esercizi di potere. Gramsci, Said e il postcoloniale, Meltemi editore, Roma 2006. (італ.)
- Alberto Mario Cirese, Intellettuali, folklore, istinto di classe, Einaudi, Torino 1976. (італ.)
- Benedetto Fontana, Hegemony and Power: On the Relation between Gramsci and Machiavelli, London-Minneapolis: University of Minnesota Press, 1993. (англ.)
- Biagio De Giovanni et al., Egemonia Stato partito in Gramsci, Editori Riuniti, Roma 1977. (італ.)
- Ferdinando Dubla, Massimo Giusto (a cura), Il Gramsci di Turi — Testimonianze dal carcere, Chimienti editore, 2008. (італ.)
- Michele Filippini, Gramsci globale. Guida pratica agli usi di Gramsci nel mondo, Odoya, Bologna 2011. (італ.)
- Giuseppe Fiori, Vita di Antonio Gramsci, Laterza, Roma-Bari 1989. (італ.)
- Giuseppe Fiori, Gramsci Togliatti Stalin, Laterza, Roma-Bari 1991. (італ.)
- Eugenio Garin, Con Gramsci, Editori Riuniti, Roma 1997. (італ.)
- Valentino Gerratana, Gramsci. Problemi di metodo, Editori Riuniti, Roma 1997. (італ.)
- Luciano Gruppi, Il concetto di egemonia in Gramsci, Editori Riuniti, Roma 1972. (італ.)
- Eric Hobsbawm, Gramsci in Europa e in America, Laterza, Roma-Bari 1995. (італ.)
- James Joll, Antonio Gramsci, New York: Viking Press, 1977. (італ.)
- Domenico Losurdo, Antonio Gramsci. Dal liberalismo al comunismo critico, Gamberetti editrice, Roma 1997. (італ.)
- Mario Alighiero Manacorda, Il principio educativo in Gramsci. Americanismo e conformismo, Editori Riuniti, Roma 1970. (італ.)
- Michele Martelli, Gramsci filosofo della politica, Unicopli, Milano 1996. (італ.)
- Rodolfo Mondolfo, Da Ardigò a Gramsci, Nuova Accademia, Milano 1962. (італ.)
- Raul Mordenti, Gramsci e la rivoluzione necessaria, Editori Riuniti University Press, Roma 2011. (італ.)
- Chantel Mouffe (ed.), Gramsci and Marxist Theory, London: Routledge & Kegan Paul, 1979, pp. viii+288. (англ.)
- Leonardo Paggi, Antonio Gramsci e il moderno principe, Editori Riuniti, Roma 1970. (італ.)
- Gerardo Pastore, Antonio Gramsci. Questione sociale e questione sociologica, Belforte, Livorno 2011. (італ.)
- Hugues Portelli, Gramsci e il blocco storico, Laterza, Bari 1976. (італ.)
- Angelo Rossi, Giuseppe Vacca, Gramsci tra Mussolini e Stalin, Fazi editore, Roma 2007. (італ.)
- Angelo Rossi, Gramsci da eretico a icona. Storia di un «cazzotto nell'occhio», Guida editore, Napoli 2010. (італ.)
- Angelo Rossi, Gramsci in carcere. L'itinerario dei Quaderni (1929—1933), Guida editore, Napoli 2014. (італ.)
- Battista Santhià, Con Gramsci all'Ordine Nuovo, Editori Riuniti, Roma 1956. (італ.)
- Antonio Santucci, Antonio Gramsci. 1891—1937, Sellerio, Palermo 2005. (італ.)
- Paolo Spriano, Gramsci e Gobetti. Introduzione alla vita e alle opere, Einaudi, Torino 1977. (італ.)
- Paolo Spriano, Gramsci in carcere e il partito, Editori Riuniti, Roma 1977. (італ.)
- Giuseppe Tamburrano, Gramsci: la vita, il pensiero e l'azione, Lacaita, Bari-Perugia 1963. (італ.)
- Palmiro Togliatti, La formazione del gruppo dirigente del Partito comunista italiano nel 1923—1924, Editori Riuniti, Roma 1974. (італ.)
- Palmiro Togliatti, Scritti su Gramsci, Editori Riuniti, Roma 2001. (італ.)
- Giuseppe Vacca, Gramsci e Togliatti, Editori Riuniti, Roma 1991. (італ.)
Статті
- К. Богуславська. Ґрамші Антоніо // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.178
- И. Григорьева. Антонио Лабриола и Антонио Грамши // А. В. Адо (ред.). Проблемы новой и новейшей истории. — Москва: Издательство Московского университета, 1972. — 286 с.(рос.)
- Э. Я. Егерман. Антонио Грамши о крестьянском вопросе в Италии // Вопросы философии (Москва). — 1950. — № 1.(рос.)
- М. Н. Іваницький. Антоніо Грамші (до 25-річчя з дня загибелі в фашистських катівнях) // «Український історичний журнал» (Київ). — 1962. — № 2. — Стор. 143—144.
- В. О. Копилов. Антоніо Грамші: неомарксистська експлікація діалектики влади і знання // Гуманітарний часопис (Харків). — 2005. — № 4. — Стор. 10-17.
- Г. Кудрявцева. Партія в системі поглядів Антоніо Грамші // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. «Історія та географія». — 2013. — Вип. 49. — Стор. 97-99.
- Régis Debray, «Schema for a Study of Gramsci», in New Left Review, I/59, January-February 1970, pp. 48–52.(англ.)
- Antonio Carrannante, «Sull'uso di 'galantuomo' in Gramsci», in Studi novecenteschi, 2013, 1, pp. 205–218.(італ.)
- Antonio Carrannante, «Antonio Gramsci e i problemi della lingua italiana», in Belfagor, 30 settembre 1973, pp. 544–556.(італ.)
- Eric Hobsbawm, «Gramsci and Political Theory», in Marxism Today, July, 1977, pp. 205–213.(англ.)
- Wolfgang Fritz Haug, «Gramsci's Philosophy of Praxis from One Century to the Next», in boundary 2, Vol. 26, No. 2 (Summer, 1999), pp. 101–117.(англ.)
- Peter Ives, «‘Global English’: Linguistic Imperialism or Practical Lingua Franca?», in Studies In Language & Capitalism 1, 2006, pp. 121—141.(англ.)
- Michael R. Krätke, «Antonio Gramsci's Contribution to a Critical Economics», in Historical Materialism, 19.3 (2011), pp. 63–105.(англ.)
- Spurgeon Thompson, «Gramsci and James Connolly: Anticolonial Intersections», in Interventions, vol. 5, no.3, 2003, pp. 371–381.(англ.)
Див. також
Примітки
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Vacca G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2002. — Vol. 58.
- Грамши Антонио // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- http://www.cemeteryrome.it/graves/notable.html
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Czech National Authority Database
- CONOR.Sl
- https://storia.camera.it/deputato/antonio-gramsci-18910122
- Володимир Артюх. Грамші в соціальних науках: антропологія [ 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 19 жовтня 2018
- Frank Rosengarten. . Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 2 квітня 2013.
- Gramsci on Theatre, in New Theatre Quarterly, Vol. 12, Issue 47 (August 1996), pp. 259—265.
Посилання
Твори Ґрамші
- Твори Антоніо Ґрамші [ 27 травня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
- Революція всупереч «Капіталові» (1918) [ 1 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Деякі сторони південного питання (1926) [ 23 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Про політичне керівництво кляси до і після взяття влади (1929) [ 10 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Сучасний Державець (1931—1932) [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Цезаризм (1932) [ 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ораторство, усна творчість, культура (1933) [ 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Про нього
- Володимир Артюх. Грамші в соціальних науках: антропологія (2018) [ 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Ерік Гобсбаум. Ґрамші та політична теорія (1977) [ 12 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Роман Тиса. Основні поняття політичної теорії Антоніо Ґрамші (2011) [ 7 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Роман Тиса. Фраґменти про орґанічних інтелєктуалів (2014) [ 2 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Роман Тиса. Біля витоків «західного марксизму»: Лукач, Корш, Ґрамші (2018) [ 29 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Ґрамші // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
box width Antonio Gramshiital Antonio GramsciZahidna filosofiyaAntonio Gramshi foto pochatku 1920 h Narodzhennya 22 sichnya 1891 1891 01 22 Ales Italiya 1 2 Smert 27 kvitnya 1937 1937 04 27 46 rokiv Rim Italiya 3 1 2 krovoviliv u mozokPohovannya Rimskij protestantskij cvintar 4 2 Gromadyanstvo piddanstvo Korolivstvo ItaliyaZnannya mov italijska 5 6 7 i Sardska movaIm ya pri narodzhenni Antonio GramsciDiyalnist politik zhurnalist pismennik ekonomist literaturnij kritik istorik sociolog publicist teatralnij kritikShkola Tradiciya MarksizmOsnovni interesi derzhava gromadska dumka politika ideologiya sociologiya filosofiya istoriyiZnachni ideyi gegemoniya organichna inteligenciya pasivna revolyuciya istoricizmVplinuv Altyusser Perri Anderson Zigmunt Bauman Rejmon Vilyams Majkl Gardt Edvard Sayid Dzhudit Batler Gobsbaum Laklau Muff Antonio Negri Pazolini grupa Praksis Pulanzas Oleksandr Tarasov Fuko HomskijAlma mater Turinskij universitet 2 i d 2 Literaturnij napryam kontinentalna filosofiya zahidnij marksizm Neomarksizm i dZaznav vplivu Kroche Antonio Labriola Lyenin Marks SorelViznachnij tvir V yaznichni zoshitiIstorichnij period Filosofiya XX stolittyaPosada d 8 Partiya Italijska komunistichna partiyaKonfesiya ateyizmU shlyubi z d 2 AvtografNagorodi premiya Viaredzho Antonio Gramshi u Vikishovishi Antonio Gramshi ital Antonio Gramsci 22 sichnya 1891 Ales o Sardiniya 27 kvitnya 1937 Rim italijskij revolyucioner teoretik marksizmu zasnovnik i kerivnik Italijskoyi komunistichnoyi partiyi ZhittyepisDitinstvo ta yunist Antonio Gramshi narodivsya na ostrovi Sardiniya ta buv chetvertim z semi ditej v rodini dribnogo sluzhbovcya Franchesko Gramshi albancya z pohodzhennya She v yunosti u Gramshi proyavivsya interes do literaturi Ranishe zahoplennya socializmom brata Dzhennaro suttyevo vplinulo na jogo podalshij rozvitok 1897 roku jogo batko za pidozroyu v zlovzhivanni sluzhbovim polozhennyam buv posadzhenij do v yaznici na 5 rokiv Nezabarom pislya cogo jogo mati z ditmi pereyihala v Gilarcu de Antonio zakinchiv pochatkovu shkolu U 11 rokiv vin na dva roki postupiv na robotu v podatkovu sluzhbu v Gilarce shob dopomogti svoyij rodini nadzvichajno obmezhenoyi v materialnomu plani Odnache vin prodovzhiv navchatisya samostijno i vreshti resht povernuvsya do shkoli de viyavilisya jogo bliskuchi zdibnosti po bilshosti predmetiv Vigravshi derzhavnu stipendiyu vchivsya u Turinskomu universiteti na fakulteti literaturi de specializuvavsya na lingvistici Jogo vikladach Matteo Bartoli buv prihilnikom neolingvistiki j zaohochuvav Gramshi zbirati sardinski dialekti ta tradiciyi Cherez problemi zi zdorov yam i bezgroshiv ya Gramshi tak i ne zakinchiv universitet Politichna diyalnist 1913 roku vstupiv do Italijskoyi Socialistichnoyi Partiyi 1892 1994 Dopisuvav do socialistichnih gazet Grido del popolo Golos narodu i Avanti Vpered zajmavsya prosvitnickoyu diyalnistyu sered robitnikiv Turina Pislya antivoyennogo povstannya u Turini v serpni 1917 Gramshi bulo obrano sekretarem miskoyi sekciyi socialistichnoyi partiyi V umovah pislyavoyennogo revolyucijnogo pidjomu v Italiyi Gramshi vistupav iniciatorom ruhu za stvorennya fabrichno zavodskih rad sho stali svoyeridnoyu formoyu borotbi italijskih robitnikiv za vladu u 1919 1920 Pid vplivom idej francuzkogo sindikalista Zhorzha Sorelya 1847 1922 Gramshi pisav sho fabrichno zavodski radi dopomogli zgurtuvatisya robitnichomu klasu ta dozvolili robitnikam usvidomiti svoye misce u virobnichij sferi a takozh nabuti navichok neobhidnih dlya stvorennya novogo suspilstva ta derzhavi novogo tipu v period koli burzhuaziya bilshe ne v zmozi garantuvati rozvitok produkcijnih sil L Ordine Nuovo 1920 U cej period vin razom z Palmiro Tolyatti Umberto Terrachini ta inshimi molodimi socialistami vidavav i redaguvav gazetu Ordine nuovo Novij poryadok Same u stattyah opublikovanih v Ordine nuovo Gramshi na osnovi retelnoyi analizi strukturi italijskogo suspilstva rozpochav teoretichnu robotu nad pitannyam rushijnih sil revolyuciyi v Italiyi i visunuv zavdannya borotbi za soyuz promislovogo proletariatu Pivnochi zi selyanstvom Pivdnya nagoloshuyuchi sho takij soyuz ye najvazhlivishoyu peredumovoyu uspishnoyi borotbi za gegemoniyu proletariatu v konkretnih italijskih umovah Na XVII z yizdi socpartiyi u Livorno sichen 1921 stavsya rozlam i live krilo partiyi chislom vid tretini do chverti delegativ sformuvalo samostijnu komunistichnu partiyu Odnim iz lideriv molodoyi partiyi stav Gramshi Z travnya 1922 roku do listopada 1923 roku Gramshi yak delegat do III Komunistichnogo internacionalu vid Italiyi zhiv i pracyuvav u Moskvi Obranij deputatom 1924 roku Gramshi povernuvsya do Italiyi de ocholiv italijsku kompartiyu i poviv borotbu za peretvorennya yiyi z sektantskogo ugrupuvannya pershih rokiv na partiyu bazovanu na masovomu rusi Uv yaznennya Na pochatku 1920 h v Italiyi postupovo ustanovlyuvalasya fashistska vlada 27 30 zhovtnya 1922 Nacionalna Fashistska Partiya organizuvala pohid na Rim sho pislya nogo korol Viktor Emmanuyil III doruchiv lideru partiyi Benito Mussolini sformuvati uryad Uzhe do togo fashisti mali 36 misc u parlamenti z 535 dlya porivnyannya komunisti mali 15 yih pidtrimuvala Narodna partiya sho togo zh 1922 roku vzyala uchast u formuvanni uryadu razom z fashistami Prote vlitku nastupnogo 1923 roku vona podililasya dumkami z fashistami i na viborah 1924 roku pishla z vlasnim spiskom 18 listopada 1923 buv prijnyatij zakon Acherbe sho davav preferenciyi u formuvanni skladu parlamentu partiyi peremozhnici na viborah tak u kvitni nastupnogo roku fashisti otrimali deputatskih misc 2 zhovtnya 1925 bulo stvoreno fashistski korporaciyi sho ob yednali najmanih pracivnikiv i robotodavciv poklavshi takim chinom kraj profspilkovomu ruhu Pislya 9 listopada 1926 zgidno iz Zakonom pro zahist derzhavi v Italiyi buli rozpusheni opozicijni partiyi zakriti opozicijni gazeti ta pozbavleni mandativ deputati z nefashistskih partij Deputati komunisti buli zaareshtovani Sered nih buv i Gramshi Pazolini na mogili Gramshi Spochatku pershogo sekretarya kompartiyi vidpravili na o Utika de jogo v kupi z bagatma neblagonadijnimi bulo internovanovano 1928 roku tribunal zasudiv Gramshi do 20 rokiv uv yaznennya i jogo vidpravlyayut spochatku do odniyeyi v yaznici potim do inshoyi Bilshu chastinu svogo stroku vin proviv u v yaznici Turi poblizu mista Bari Na svobodu vijshov vnaslidok amnistiyi cherez odinadcyat rokiv smertelno hvorim Pomer u likarni Kvizizana v Rimi Tilo Gramshi kremovano jogo pohovano u zagalnij mogili na cvintari Verano Po vijni Gramshi perepohovayut na rimskomu protestan tskomu anglijskomu cvintari Idejna spadshinaPivdenne pitannya Gramshi pragnuv viyaviti vsi ti kardinalni problemi sho ne buli virisheni v borotbi za nacionalne ob yednannya i prodovzhuvali galmuvati ekonomichnij i politichnij rozvitok krayini Vin doslidzhuvav v istorichnomu plani problemu rozrivu mizh mistom i selom Pivnichchyu i Pivdnem intelektualami ta narodom Tim to osoblivo veliku uvagu Gramshi pridilyav vivchennyu problemi vidstalosti Pivdnya Italiyi tak zvanomu pivdennomu pitannyu yake vin rozglyadav nasampered yak pitannya selyanske Za Gramshi silskogospodarskij Pivden buv po suti koloniyeyu promislovoyi Pivnochi same neshadna ekspluataciya selyan Pivdnya umozhlivili kapitalistichnij postup na Pivnochi V yaznichni zoshiti Dokladnishe V yaznichni zoshiti Spochatku cherez intensivnu partijnu robotu a piznishe cherez uv yaznennya i pogirshennya zdorov ya Gramshi ne mav chasu dlya rozrobki cilisnoyi teoriyi dlya napisannya knizhok chi navit pamfletiv Jogo teoretichni znahidki i vidkrittya rozkidani po storinkah 29 zoshitiv yaki vin viv u fashistskij tyurmi mizh 1929 i 1935 U cih zoshitah vin sprobuvav vivchiti kilka vazhlivih pitan kotri hotiv koli z yavitsya mozhlivist dosliditi v nizci knig Gramshi vzhivaye ponyattya gromadyanske suspilstvo podibno do nimeckogo filosofa Georga Gegelya 1770 1831 sebto yak sukupnist suspilnoyi diyalnosti ta institutiv sho ye chastinoyu derzhavi ale sho na vidminu vid politichnogo suspilstva derzhavnogo aparatu ne ye instrumentom bezposerednogo vladaryuvannya Do cih institutiv nalezhat opozicijni partiyi profspilki dobrovilni ob yednannya gromadyan shkola cerkva Gromadyanske suspilstvo ce carina v yakij panivnij suspilnij klas organizovuye zgodu pocherez ideologichno kulturnu gegemoniyu na vidminu vid politichnogo suspilstva de panuvannya organizovano cherez primus Termin gegemoniya ye zapozichenim u rosijskih social demokrativ kincya XIX st ti poslugovuvalis nim u diskusiyi pro providnu rol robitnichogo klasu pidchas majbutnoyi revolyuciyi u Rosiyi Zapozichivshi vlasne termin Gramshi vzhivav jogo opisuyuchi politichnij ustrij yakij uv Evropi 1920 30 h suttyevo vidrizhnyavsya vid dorevolyucijnoyi carskoyi Rosiyi Panuvannya burzhuaziyi u Zahidnij Evropi bazovane ne tilki na primusi a j na svoyeridnij zgodi stvoryuvalo umovi sho unemozhlivlyuvali prihid proletariatu do vladi u sposib prodemonstrovanij Zhovtnevoyu revolyuciyeyu pocherez shturm vladi manevrenoyi vijni Borotba na Zahodi mala buti trivaloyu mala nabuti formi pozicijnoyi vijni sho rozgortayetsya navkolo borotbi za gegemoniyu panivne misce u suspilstvi Cya borotba zahodit uv istoriyi ne vpershe inshi suspilni klasi za inshih istorichnih obstavin zmagalisya za suspilnij provid U burzhuaznomu suspilstvi kulturno ideologichnu gegemoniyu zdijsnyuyut intelektuali abo pracivniki rozumovoyi praci pocherez instituti gromadyanskogo suspilstva u burzhuaznomu suspilstvi ce shkoli cerkvi zasobi masovoyi informaciyi ob yednannya gromadyan tosho Intelektuali sho obslugovuyut panivnij klas pracyuyuchi v sferi gromadyanskogo suspilstva mozhut buti tradicijnimi intelektualami uspadkovanimi z poperednih istorichnih epoh napriklad svyashenikiv tak i vihovuvatisya samim panivnim klasom napriklad shkilni vchiteli oficeri zhurnalisti pismenniki filosofi polittehnologi tosho Ostannih Gramshi nazvav organichnimi intelektualami Organichni intelektuali proletariatu yak revolyucijnogo klasu zavzhdi ye revolyucijnoyu inteligenciyeyu Organizacijnoyu formoyu ciyeyi inteligenciyi ye komunistichna partiya de vidbuvayetsya yiyi vidbir Za Gramshi vsi lyudi ye intelektualami koli zajmayut aktivnu zhittyevu poziciyu poyednuyuchi teoretichno ideologichnu robotu z praktichnoyu borotboyu za interesi svogo klasu Z dalshim rozgortannyam revolyucijnih suspilnih peretvoren z dalshim doluchennyam mas do upravlinnya vlasnim zhittyam i suspilstvom zagalom funkciyi intelektualiv vikonuvatime povsyakchas bilshe lyudej voni samostijno rozroblyatimut i vtilyuvatimut v zhittya politichni ta gospodarski zavdannya organizovuvatimut suspilni procesi i keruvatimut nimi Ce oznachatime spravzhnyu demokratizaciyu proces poklikanij unemozhliviti formuvannya b yurokratiyi yaka zarodzhuyetsya same za monopolizaciyi prava prijmati suspi lno vazhlivi rishennya malim gurtom intelektualiv Marksizm j istorichnij materializm Gramshi poznachav terminom filosofiya praktiki sho jogo vin zapozichiv v svogo spivvitchiznika Antonio Lyabrioli Tak vin pidkreslyuvav osoblivist marksizmu yak vchennya sho v nomu teoriya maye perebuvati u nerozrivnij yednosti z praktikoyu Marksizm mozhe dopomogti masam stati golovnimi diyevimi osobami istoriyi adzhe viroblyaye kritichne mislennya i cilisne svitobachennya sho sponukaye do aktivnih dij Gramshi vistupav proti dvoh velmi vplivovih u jogo dni teoretichnih pozicij sho veli do pasivnosti sho yiyi mozhna viraziti frazoyu mi mayemo stavitisya do zhittya po filosofski Pershoyu buv idealizm italijskogo gegelyancya Benedetto Kroche 1866 1952 drugoyu sproshenij i mehanistichnij variant marksizmu rosijskogo bilshovika Nikolaya Buharina 1888 1938 Gramshi zalishiv chimalo kritichnih zamitok na populyarnij pidruchnik marksistskoyi sociologiyi Teoriya istorichnogo materializmu ostannogo Chilne misce u V yaznichnih zoshitah zajmayut paragrafi zamitki ta narisi prisvyacheni problemam italijskoyi istoriyi Jogo istorichni doslidzhennya vidrizhnyaye shirota tematiki v nih rozglyadayutsya problemi istoriyi Italiyi vid epohi Vidrodzhennya XV XVI st st do periodu fashizmu 1922 1943 Golovnoyu metoyu istorichnih doslidzhen Gramshi bula naukova rozrobka problemi gegemoniyi proletariatu Z rozrobkoyu ciyeyi problemi tisno pov yazani vsebichni doslidzhennya prisvyacheni eposi Risordzhimento periodu borotbi za nacionalne vizvolennya j ob yednannya Italiyi u XIX st Na konkretnih istorichnih prikladah Gramshi pokazuye sho soyuz iz selyanstvom viznachaye politichnij uspih tiyeyi sili sho zdijsnyuye kerivnu rolyu u comu soyuzi Gramshi rozglyadaye Risordzhimento yak burzhuaznu revolyuciyu sho zalishilasya nezavershenoyu golovne tomu sho v Italiyi ne zdijsnili revolyucijnih peretvoren na seli Nova nacionalna derzhava postala naslidkom pasivnoyi revolyuciyi italijska liberalna burzhuaziya boyalasya aktivnoyi uchasti narodnih mas nasampered selyanstva v ob yednavchomu rusi a italijski revolyucijni demokrati Partiya diyi sho vistupali za stvorennya respubliki vidshtovhuvali vid sebe selyanski masi tim sho ne navazhuvalisya virishuvati agrarne pitannya u revolyucijnij sposib Zberezhennya fevdalnih perezhitkiv slabkist demokratichnih sil zumovili vnutrishnye bezsillya liberalno monarhichnogo rezhimu sho chitko proyavilisya po pershij svitovij vijni 1914 1918 Taka istorichne spadshina Risordzhimento polegshila zahoplennya vladi fashistami Literatura ta mistectvo Postijnu uvagu Gramshi privertali pitannya literaturi j mistectva vzhe u drugij polovini 1910 h vin pisav literaturnu ta teatralnu kritiku dlya Avanti Terminom nacionalno narodne Gramshi poznachav mistectvo ta literaturu sho dopomagayut zavoyuvati ta vtrimati gegemoniyu nacionalno narodnij oznachaye ne intelektualnij chi kosmopolitichnij ale takij sho zvertayetsya do narodnogo zhittya ta dopomagaye politichnij mobilizaciyi narodnih mas TvoriTvori Antonio Gramshi 12 tt Opere di Antonio Gramsci 12 voll 1948 1971 V yaznichni zoshiti 4 tt Quaderni del carcere 4 voll 1975 Teksti 1913 1926 rr 6 tt Scritti 1913 1926 6 voll 1971 1987 Vidannya ukrayinskoyuAntonio Gramshi V yaznichni zoshiti Vibrani zapisi Per z it Kiyiv Vpered 2014 241 stor ISBN 978 617 7061 07 5 Antonio Gramshi V yaznichni zoshiti Vibrani zapisi Per z it 2 e vid pererob i dop Kiyiv Vpered 2017 417 stor ISBN 978 966 97690 0 8LiteraturaKnizhki Mihail Greckij Antonio Gramshi politik i filosof Ioskva Nauka 1991 159 s ros Irina Grigoreva Istoricheskie vzglyady Antonio Gramshi Moskva Izdatelstvo Moskovskogo universiteta 1978 296 s ros Roman Tisa Vizvolennya lyudini Narisi z istoriyi suspilnoyi dumki XX st Kiyiv Vpered 2023 231 s Perry Anderson The Antinomies of Antonio Gramsci London New Left Review 1976 angl Giulio Angioni Gramsci e il folklore come cosa seria in Fare dire sentire L identico e il diverso nelle culture Il Maestrale 2011 ital Nicola Auciello Socialismo ed egemonia in Gramsci e Togliatti De Donato Bari 1974 ital Nicola Badaloni et al Attualita di Gramsci Il Saggiatore Milano 1977 ital Giorgio Baratta Antonio Gramsci in contrappunto Dialoghi col presente Carocci Roma 2008 ital Norberto Bobbio Saggi su Gramsci Feltrinelli Milano 1990 ital Carl Boggs The Two Revolutions Gramsci and the Dilemmas of Western Marxism London South End Press 1994 angl Guido Davico Bonino Gramsci e il teatro Einaudi Torino 1972 ital Iain Chambers Esercizi di potere Gramsci Said e il postcoloniale Meltemi editore Roma 2006 ital Alberto Mario Cirese Intellettuali folklore istinto di classe Einaudi Torino 1976 ital Benedetto Fontana Hegemony and Power On the Relation between Gramsci and Machiavelli London Minneapolis University of Minnesota Press 1993 angl Biagio De Giovanni et al Egemonia Stato partito in Gramsci Editori Riuniti Roma 1977 ital Ferdinando Dubla Massimo Giusto a cura Il Gramsci di Turi Testimonianze dal carcere Chimienti editore 2008 ital Michele Filippini Gramsci globale Guida pratica agli usi di Gramsci nel mondo Odoya Bologna 2011 ital Giuseppe Fiori Vita di Antonio Gramsci Laterza Roma Bari 1989 ital Giuseppe Fiori Gramsci Togliatti Stalin Laterza Roma Bari 1991 ital Eugenio Garin Con Gramsci Editori Riuniti Roma 1997 ital Valentino Gerratana Gramsci Problemi di metodo Editori Riuniti Roma 1997 ital Luciano Gruppi Il concetto di egemonia in Gramsci Editori Riuniti Roma 1972 ital Eric Hobsbawm Gramsci in Europa e in America Laterza Roma Bari 1995 ital James Joll Antonio Gramsci New York Viking Press 1977 ital Domenico Losurdo Antonio Gramsci Dal liberalismo al comunismo critico Gamberetti editrice Roma 1997 ital Mario Alighiero Manacorda Il principio educativo in Gramsci Americanismo e conformismo Editori Riuniti Roma 1970 ital Michele Martelli Gramsci filosofo della politica Unicopli Milano 1996 ital Rodolfo Mondolfo Da Ardigo a Gramsci Nuova Accademia Milano 1962 ital Raul Mordenti Gramsci e la rivoluzione necessaria Editori Riuniti University Press Roma 2011 ital Chantel Mouffe ed Gramsci and Marxist Theory London Routledge amp Kegan Paul 1979 pp viii 288 angl Leonardo Paggi Antonio Gramsci e il moderno principe Editori Riuniti Roma 1970 ital Gerardo Pastore Antonio Gramsci Questione sociale e questione sociologica Belforte Livorno 2011 ital Hugues Portelli Gramsci e il blocco storico Laterza Bari 1976 ital Angelo Rossi Giuseppe Vacca Gramsci tra Mussolini e Stalin Fazi editore Roma 2007 ital Angelo Rossi Gramsci da eretico a icona Storia di un cazzotto nell occhio Guida editore Napoli 2010 ital Angelo Rossi Gramsci in carcere L itinerario dei Quaderni 1929 1933 Guida editore Napoli 2014 ital Battista Santhia Con Gramsci all Ordine Nuovo Editori Riuniti Roma 1956 ital Antonio Santucci Antonio Gramsci 1891 1937 Sellerio Palermo 2005 ital Paolo Spriano Gramsci e Gobetti Introduzione alla vita e alle opere Einaudi Torino 1977 ital Paolo Spriano Gramsci in carcere e il partito Editori Riuniti Roma 1977 ital Giuseppe Tamburrano Gramsci la vita il pensiero e l azione Lacaita Bari Perugia 1963 ital Palmiro Togliatti La formazione del gruppo dirigente del Partito comunista italiano nel 1923 1924 Editori Riuniti Roma 1974 ital Palmiro Togliatti Scritti su Gramsci Editori Riuniti Roma 2001 ital Giuseppe Vacca Gramsci e Togliatti Editori Riuniti Roma 1991 ital Statti K Boguslavska Gramshi Antonio Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 178 ISBN 978 966 611 818 2 I Grigoreva Antonio Labriola i Antonio Gramshi A V Ado red Problemy novoj i novejshej istorii Moskva Izdatelstvo Moskovskogo universiteta 1972 286 s ros E Ya Egerman Antonio Gramshi o krestyanskom voprose v Italii Voprosy filosofii Moskva 1950 1 ros M N Ivanickij Antonio Gramshi do 25 richchya z dnya zagibeli v fashistskih kativnyah Ukrayinskij istorichnij zhurnal Kiyiv 1962 2 Stor 143 144 V O Kopilov Antonio Gramshi neomarksistska eksplikaciya dialektiki vladi i znannya Gumanitarnij chasopis Harkiv 2005 4 Stor 10 17 G Kudryavceva Partiya v sistemi poglyadiv Antonio Gramshi Zbirnik naukovih prac Harkivskogo nacionalnogo pedagogichnogo universitetu im G S Skovorodi Istoriya ta geografiya 2013 Vip 49 Stor 97 99 Regis Debray Schema for a Study of Gramsci in New Left Review I 59 January February 1970 pp 48 52 angl Antonio Carrannante Sull uso di galantuomo in Gramsci in Studi novecenteschi 2013 1 pp 205 218 ital Antonio Carrannante Antonio Gramsci e i problemi della lingua italiana in Belfagor 30 settembre 1973 pp 544 556 ital Eric Hobsbawm Gramsci and Political Theory in Marxism Today July 1977 pp 205 213 angl Wolfgang Fritz Haug Gramsci s Philosophy of Praxis from One Century to the Next in boundary 2 Vol 26 No 2 Summer 1999 pp 101 117 angl Peter Ives Global English Linguistic Imperialism or Practical Lingua Franca in Studies In Language amp Capitalism 1 2006 pp 121 141 angl Michael R Kratke Antonio Gramsci s Contribution to a Critical Economics in Historical Materialism 19 3 2011 pp 63 105 angl Spurgeon Thompson Gramsci and James Connolly Anticolonial Intersections in Interventions vol 5 no 3 2003 pp 371 381 angl Div takozhV yaznichni zoshiti Italijska komunistichna partiya Zahidnij marksizmPrimitkiArchivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Vacca G Dizionario Biografico degli Italiani 2002 Vol 58 d Track Q1128537d Track Q3771569 Gramshi Antonio Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 http www cemeteryrome it graves notable html Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Czech National Authority Database d Track Q13550863 CONOR Sl d Track Q16744133 https storia camera it deputato antonio gramsci 18910122 Volodimir Artyuh Gramshi v socialnih naukah antropologiya 20 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Spilne 19 zhovtnya 2018 Frank Rosengarten Arhiv originalu za 21 lipnya 2012 Procitovano 2 kvitnya 2013 Gramsci on Theatre in New Theatre Quarterly Vol 12 Issue 47 August 1996 pp 259 265 PosilannyaTvori Gramshi Tvori Antonio Gramshi 27 travnya 2019 u Wayback Machine na sajti E biblioteka Chtivo Revolyuciya vsuperech Kapitalovi 1918 1 listopada 2015 u Wayback Machine Deyaki storoni pivdennogo pitannya 1926 23 lyutogo 2015 u Wayback Machine Pro politichne kerivnictvo klyasi do i pislya vzyattya vladi 1929 10 travnya 2014 u Wayback Machine Suchasnij Derzhavec 1931 1932 11 bereznya 2016 u Wayback Machine Cezarizm 1932 15 bereznya 2016 u Wayback Machine Oratorstvo usna tvorchist kultura 1933 17 listopada 2021 u Wayback Machine Pro nogo Volodimir Artyuh Gramshi v socialnih naukah antropologiya 2018 20 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Erik Gobsbaum Gramshi ta politichna teoriya 1977 12 lyutogo 2015 u Wayback Machine Roman Tisa Osnovni ponyattya politichnoyi teoriyi Antonio Gramshi 2011 7 sichnya 2012 u Wayback Machine Roman Tisa Fragmenti pro organichnih intelyektualiv 2014 2 lyutogo 2015 u Wayback Machine Roman Tisa Bilya vitokiv zahidnogo marksizmu Lukach Korsh Gramshi 2018 29 travnya 2019 u Wayback Machine Gramshi Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006