У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антоній Католикос Патріарх Антоній I груз კათოლიკოს პატრიარქი ანტონ I в ми

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антоній.

Католикос-Патріарх Антоній I (груз. კათოლიკოს-პატრიარქი ანტონ I в миру Теймураз Єссеєвич Багратіоні, груз. თეიმურაზ იესეს ძე ბაგრატიონი; 17 (28) жовтня 1720, Телаві — 1 (12) березня 1788, Тифліс) — грузинський і російський державний і церковний діяч, дипломат, письменник, філософ, історик, граматик. Католикос-патріарх східної Грузії (1744—1755, 1764—1788), архієпископ Володимирський і Яропольський (1757—1762).

Антоній І
კათოლიკოს-პატრიარქი ანტონ I

71-й Святійший і Блаженніший Католикос-Патріарх східної Грузії

1764 — 1 березня 1788

Церква:

Грузинська православна церква

Попередник:

Йосип

Наступник:

Антоній ІІ

Архієпископ Володимирський і Яропольський

23 листопада 1757 — 16 грудня 1762

Церква:

Російська православна церква

Попередник:

Платон Петрункевич

Наступник:

Павел Гребневський

69-й Святійший і Блаженніший Католикос-Патріарх східної Грузії

Церква:

Грузинська православна церква

Попередник:

Миколай VIII

Наступник:

Йосип

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Теймураз Єссеєвич Багратіоні
თეიმურაზ იესეს ძე ბაგრატიონი

Народження:

28 жовтня 1720
Телаві, Кахетинське царство

Смерть:

12 березня 1788 (67 років)
Тифліс, Картлі-Кахетинське царство

Похований:

Собор Свєтіцховелі

Батько:

Ієссе

Мати:

Єлена

Автограф:

Антоній I у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Антоній I (значення).

Син Картлійського царя Єссея (1714-1716, 1724-1727) і Єлени, дочки царя Іраклія I (кахетинська гілка Багратіоні), племінник царя Вахтанга VI.

Життєпис

Народився 17 жовтня 1720 р.

У 1738 р. в монастирі Гелати був пострижений в чернецтво.

У 1739 р. — ігумен Гелатського монастиря .

У 1740-му — хіротонізований у сан єпископа Кутаїського і зведений в сан митрополита.

У 1744 р. митрополит Антоній обраний Католикосом-патріархом Східної Грузії.

Антоній ретельно вивчав праці вірменських і латинських богословів, спілкувався і полемізував з монахами-капуцинами. Митрополит мав на меті використовувати багатий науковий досвід католиків для освіти грузинської молоді. Але противники Антонія звинуватили його у відхиленні від православної віри.

16 грудня 1755 р. відбувся помісний Собор Грузинської Православної Церкви, що проголосив Антонія єретиком і позбавив його сану католикоса-патріарха і права звершувати богослужіння. Після 18 місяців ув'язнення Антонію дозволили виїхати в Російську імперію, де проживали його родичі — спадкоємці царя Вахтанга VI.

16 березня 1757 р. Антоній постав перед судом Святійшого Синоду Російської Православної Церкви і був виправданий.

23 листопада 1757-го — указом імператриці Єлизавети Петрівни Антоній був призначений архієпископом Володимирським. Активно вивчав російську і церковнослов'янську мови, зблизився з багатьма ієрархами російської церкви.

Цар Іраклій II викликав Антонія з Росії. 20 березня 1763 р. той прибув до Грузії.

У 1764 р. на Соборі Грузинської Церкви Антоній був відновлений в сані католікоса-патріарха Східної Грузії.

З ім'ям Антонія пов'язане пожвавлення культурного життя Грузії у 2-й половині XVIII століття. Він відновив роботу друкарні, сприяв відкриттю нових початкових шкіл. З його допомогою були засновані Тбіліська і Телавська духовні семінарії.

У 1772 р. Антоній прибув до Росії з особливою дипломатичною місією, яка завершилась укладенням Георгіївського союзницького трактату 1783 року.

У тому ж році Антоній призначений членом Святійшого Синоду Російської Православної Церкви.

Помер 1 березня 1788 року. Похований в Мцхетсбкому кафедральному соборі Светіцховелі перед царськими вратами.

Твори

Антоній уклав нові редакції Празничної Мінеї, поповнивши їх стихирами грузинським святим власного авторства, які використовувались у богослужіннях Грузинської Церкви; доповнив церковний календар іменами грузинських святих.

Антонію належать філософсько-богословські праці: «Спекалі» («Перл духовний»), «Категорії», «Готова відповідь, або Спростування помилок латинської, лютеранської і вірменської Церкви», в яких він обгрунтовує позиції об'єктивного ідеалізму. Йому належить також тлумачення «Категорій» і «Діалектики» Аристотеля, «Ліствиці» святого Йоана Ліствичника. Антоній був основоположником цілої школи, на ідеях якої виховувалося кілька поколінь діячів Грузинської Церкви і культури XIX століття. В області догматики перу Антонія належить «Катехизис православного віросповідання», «Теологія в 4-х частинах» (догматика, практика, містика і полеміка), а також «Книга сповідання православної віри» і «Тлумачення на 50-й псалом». Антоній є автором історичних творів «Походження грузинських царів» та «Історії Олександра Македонського, Квінта Курція».

Посилання

АНТОНИЙ I. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. II. — С. 656-658. — .(рос.)
на сайте «Русское православие»
Русский биографический словарь