Ієссе 1680 1727 цар Картлі 1714 1716 1724 1727 Син Левана брата картлійського царя Георгія XI Ієссе груз იესეПрапор Цар

З 1705 до 1714 року перебував на службі у шаха Ірану Солтан Хусейна. Боровся з повсталими афганцями спочатку разом із дядьком Георгієм XI, а у подальшому — зі своїм двоюрідним братом і царем Кайхосро. 1708 року шах призначив Георгія XI керувати Керманом (місто й область на південному сході Ірану). За рік на цьому посту його замінив Ієссе. Отримав мусульманське ім'я Алігулі-хан. 1711 року Ієссе став начальником шахської артилерії.

Перше царювання

1714 року, коли Вахтанг VI відмовився змінити віросповідання, перський шах Солтан Хусейн призначив новим царем Картлі Ієссе.

Після сходження на престол допомагав військам кахетинського царя Давиду II в боротьбі з навалою лезгинів. Після сходження на трон Вахтанга VI узяв в облогу місто Телаві, але потрапив у полон і був переданий Бакару, який отримав управління Картлі.

Будучи у полоні, відмовився від ісламу на користь православ'я. 1721 року Ієссе був помилуваний Вахтангом VI, йому було повернуто майно й подаровано володіння Мухрані. 1723 року шах Тахмасп II призначив царем Кахетії Костянтина II, який зайняв Тбілісі. Ієссе спільно з Бакаром на прохання Вахтанга VI вирушив у похід для відбиття столиці. Місто було повернуто, Костянтина взято в полон, а царський престол у Картлі перейшов до Бакара.

Друге царювання

Згодом Бакар III повстав проти іранців, і 1724 року Ієссе, який знову змінив віросповідання на іслам, отримав трон, хоч фактичним правителем був османський паша.

Родина

Ієссе був одружений двічі. 1712 року він одружився з княжною Маріам Орбеліані (пом. 1714). У них народився єдиний син Арчіл (Абдуллах-бег) (1713 — бл. 1748), перський наїб (намісник) Картлі (з 1737).

1715 одружився з Єленою (пом. 1745), дочкою кахетинського царя . Від того шлюбу народились шість синів і дві дочки. Серед них були Георгій (Гассан-бег), претендент на картлійський трон 1765 року, Теймураз (1720–1788), католикос-патріарх Східної Грузії Антоній I (1744–1755, 1764–1788), та Олександр (1705/1708 — 1773), дід російського полководця Петра Багратіона.

Джерела

[1] [ 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)