Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Митрополит Антоній у світі Василь Романовський 6 18 березня 1886 18860318 село Савинці Миргородський повіт Полтавська гу

Антоній (Романовський)

Антоній (Романовський)

Митрополит Антоній (у світі Василь Романовський; 6 (18) березня 1886(18860318), село Савинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія — 7 листопада 1962, Ставрополь) — єпископ Російської православної церкви, митрополит Ставропольський та Бакинський.

АнтонійimageРелігія:православ'яДата народження:18 березня 1886(1886-03-18)Місце народження:Полтавська губернія, Російська імперіяДата смерті:7 листопада 1962(1962-11-07) (76 років)Місце смерті:Ставрополь, РРФСР, СРСР image Антоній у Вікісховищі

Дитинство та освіта

Народився 6 (18) березня 1886 року в багатодітній родині сільського псаломщика. Рано втратив батька. Змалку виявив особливу любов до читання духовної літератури.

Закінчив церковно-парафіяльну школу, Лубенське духовне училище та Полтавську духовну семінарію.

У 1909 році вступив до Київської духовної академії. 13 серпня 1911 року, будучи студентом другого курсу, у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври пострижений у чернецтво з ім'ям Антоній на честь преподобного Антонія Печерського, а через 2 дні — на престольне лаврське свято Успіння Пресвятої Богородиці — рукопопій. 15 серпня 1912 — в ієромонаха. 10—11 листопада 1912 року у Свято-Духівській церкві Братського монастиря разом зі студентом КДА ієродияконом відслужив «ідеальну всенічну». У 1913 році, захистивши дисертацію на тему «Аскетика святого Василя Великого», закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я та «зарахуванням до другого розряду».

Служіння у Грузії

З 9 липня 1913 року — викладач основного, догматичного, морального богослов'я та дидактики у Тифліській духовній семінарії. Завідував зразковою школою під час семінарії. Серед його учнів був майбутній католикос-патріарх всієї Грузії Єфрем II, який зберіг з ним добрі стосунки і через 40 років відвідував у Ставрополі свого вчителя.

Після проголошення у 1917 році автокефалії Грузинської церкви та націоналізації духовних навчальних закладів Грузинського екзархату викладав у російській духовній семінарії у Тифлісі до її закриття у 1921 році. У цей же період був благочинним російських монастирів Грузії, з 1921 проживав у російському монастирі поблизу гірського селища Ахкерпі на кордоні Грузії та Вірменії.

30 листопада 1924 року в церкві Преображення Господнього в Каретному ряду в Москві висвячений патріархом Тихоном і митрополитом Петром (Полянським) в єпископа Ериванського з призначенням керуючим Сухумською єпархією. Очолював російські монастирі та парафії в Закавказзі, які не підкорялися самопроголошеному католикосату.

Сповідницький шлях

У січні 1927 року заарештований за статтею 58 і поміщений до Бутирської в'язниці. Засланий до Марійської республіки на два роки (у цей період значився на спокої).

З 27 лютого 1929 року по 3 січня 1930 року — останній єпископ Донський. Проживав у орендованій квартирі на околиці міста Шахти. Заарештований за статтею 58 і відправлений до Вішерських таборів. У 1933 році звільнений достроково, ніс подвиг пустельнопроживання в Худжабському Іверському скиту поблизу гірського селища Ахкерпі на кордоні Грузії та Вірменії.

У 1935 році згадує як «єпископ Ставропольский і Донський», але у управління даними єпархіями не вступав. C 8 грудня 1935 року по 26 листопада 1936 року — єпископ Сталінградський. Успішно протидіяв обновленцям, вплив яких на Дону, на Північному Кавказі і у Нижньому Поволжжі був вельми великим. Арештований по статті 58, відбував строк у Карагандинских таборах, з грудня 1941 року по липень 1942 року — у тюрмі № 2 Астрахані (з 1937 року вважав звільненим на спокій).

5 квітня 1943 року звернувся з листом до Місцеблюстителя Патріаршого Престолу митрополиту Сергія (Страгородського), де повідомляв, що з липня 1942 перебуває «в домашніх умовах» у Саратові, і просив призначення в якусь південну єпархію.

Роль у відновленні євхаристичного спілкування Російської та Грузинської Церков

На момент інтронізації Патріарха Московського і всієї Русі Сергія 12 вересня 1943 року єпископ Антоній (Романовський) проживав у Тбілісі у знайомих російських ченців. 14 вересня прибув літаком до Москви. Того ж дня Патріарх Сергій отримав телеграму Католікоса-Патріарха всієї Грузії Каллістрата з привітанням з нагоди інтронізації та висловленням сподівання на впорядкування відносин між Церквами. Рішення Священного Синоду при Патріарху Московському і всієї Русі (протокол № 1) Антоній призначений на Ставропольську кафедру зі зведенням в сан архієпископ і дорученням від Патріарха Сергія підготувати питання про відновлення євхаристійного спілкування з Грузинська Православна Церква, перерваного після проголошення автокефалія останній.

2 жовтня прибув до Ставрополя, а до свята Покрови Пресвятої Богородиці виїхав до Грузії. 31 жовтня 1943 р. у Сіонському кафедральному соборі від імені Російської Православної Церкви вперше з 1917 року відслужив спільну Божественну літургію з Католікосом-Патріархом Калістратом. Прибувши до Москви, доповів Патріарху Сергію і Священному Синоду про свої переговори в Тбілісі, які завершилися спільним євхаристичним служінням. Заслухавши доповідь, 10 листопада 1943 року Священний Синод під головуванням Патріарха Сергія виніс ухвалу, в якій, зокрема, говорилося: «Визнати молитовне та євхаристичне спілкування між обома автокефальними Церквами-Сестрами, Російською та Грузинською, до нашої спільної радості відновленим».

Служіння на Ставропольській кафедрі

14 вересня 1943 призначений архієпископом Ставропольським і П'ятигорським. Ще до його приїзду на кафедру почався поступовий процес переходу обновленських храмів під омофор новообраного Патріарха Сергія (Страгородського). Деякі парафії Рождественського, Преградненського і Благодарненського районів Ставропольського краю заявили про перехід в Патріаршу юрисдикцію, а також зажадали замінити обновленських священнослужителів на канонічних.

Після смерті патріарха Сергія, 26 травня 1944 року синодальним рішенням був призначений на Миколаївську та Херсонську кафедру, але на наполегливі прохання 6 вересня 1944 року Священний синод скасував своє рішення і залишив архієпископа Антонія на Ставропольській кафедрі. Був учасником Помісного собору 1945 року. 27 лютого 1945 року здійснив возз'єднання з Російською православною церквою оновленців Північного Кавказу. З травня 1945 — архієпископ Ставропольський і Бакинський.

На 14 років (з 1946 по 1960) відродив Ставропольську духовну семінарію. У звіті навчального комітету про її ревізії зазначалося: «Архієпископ Антоній близький до життя Семінарії, жваво цікавиться ним і занурюється у всі куточки семінарського життя… Його увага спрямована переважно на поглиблення в Семінарії пастирського, аскетичного настрою, він ворог будь-якої розкоші, всіх витрат на зовнішній, показний бік… Сам Архієпископ живе на очах у всіх, у дуже скромних побутових умовах; його приклад наслідують Ректор та Інспектор. На цих життєвих прикладах вихованці Семінарії привчаються до скромного життя, яке чекає їх у майбутній пастирській діяльності». У проповіді на ювілей семінарії говорив: «Окрасою духовної школи повинні бути не будівлі та обстановка, не показний блиск і зовнішній ефект, а дух навчального закладу, релігійність, скромність, працьовитість вихованців, їхня ціла відданість справі Христової» . Вирощене ним покоління духовенства забезпечувало діяльність парафій Північнокавказького регіону понад чверть століття.

Як свідчив митрополит , який закінчив у ті роки Ставропольську духовну семінарію, «він був людиною непростою, зовні навіть суворою, але під неприступною зовнішністю ховалася добра душа дбайливого батька… Владика Антоній намагався встигнути скористатися тією недовгою віддушиною, зміцнити в нас, тоді зовсім молодих священиків, віру». Допомагаючи іншим і духовно, і матеріально, він іноді відмовляв навіть у необхідному. Очоливши одну з найбагатших на той момент єпархій Російської православної церкви, архієпископ Антоній зберіг особисту невибагливість людини, що пройшла сталінські табори, — навіть радянські працівники, що негативно ставилися до нього, помічали скромність його побуту. Наприклад, уповноважений писав у секретній характеристиці на архієпископа: «…В особистому житті жодних надмірностей немає. Живе в маленькій кімнатці поряд з канцелярією єпархії, ця кімната є і їдальнею. Робочий кабінет, він же й приймальня, — теж маленька кімната, в якій важко міститься письмовий стіл і два стільці». Після смерті все його майно вмістилося в одну валізу.

Смерть та поховання

Хворів на рак печінки.

25 лютого 1962 року зведений у сан митрополита. Останнє богослужіння відправив 12 липня того ж року, на свято святих первоверховних апостолів Петра та Павла.

Помер 7 листопада 1962 року в Ставрополі. Відспівування здійснили митрополит Краснодарський та Кубанський та єпископ Астраханський та Єнотаєвський Павло (Голишев). Влада заборонила ховати його в церковній огорожі, понад сорок років покоїлася на Данилівському цвинтарі Ставрополя.

30 вересня 2004 року останки митрополита Антонія були перепоховані у некрополі Свято-Андріївського собору Ставрополя.

Примітки

  1. Скабалланович М. Практическая осуществимость всего устава всенощной // Толковый типикон. — С. 330—336.
  2. Отчёт о состоянии Императорской Киевской Духовной Академии за 1912-1913 учебный год // Труды Императорской Киевской духовной академии. — 1914. — Январь. — С. 171.
  3. Выпускники Киевской духовной академии. оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 12 листопада 2015.
  4. Э. П. Р. Антоний. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. II. — С. 639—640. — .(рос.)
  5. Белоусова Г. Н. Накануне Рождества // Донские огни. — 2008. — Число 23. — Сентября. — С. 3.
  6. Мануил (Лемешевский), митр. Русские православные иерархи. Ч.1. — Куйбышев, 1966. — С. 304.
  7. ЖМП. 1944. № 3. с.7.
  8. Пантюхин А. Обновленческое движение Русской Православной Церкви в 20-40-е гг. XX в. (на материалах Ставрополья и Терека).
  9. Шишкин Е., свящ. Ликвидация обновленческого раскола Русской Православной Церкви в свете данных региональной истории Северного Кавказа // Проблемы и перспективы исследования церковной истории Северного Кавказа: Материалы IV Свято-Игнатиевских чтений. Вып. II. — . — С. 327. з джерела 7 липня 2017.
  10. Шишкин Е., свящ. (23 березня 2011). . Конференция 25-26 декабря 2010 года. Кафедра церковной истории Московской православной духовной академии. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 2 липня 2017.
  11. Шишкин Е., свящ. Митрополит Ставропольский и Бакинский Антоний (к 130-летию со дня рождения) // Ставропольский хронограф. — 2016. — 7 липня. — С. 96—101. з джерела 30 вересня 2017.
  12. Огицкий Д. П. Юбилей Ставропольской Духовной Семинарии // Журнал Московской Патриархии. — 1957. — № 1 (7 липня). — С. 24.
  13. Федоров И. «Всеми делами в епархии управляет сам…» // Ставропольский благовест. — 2000. — № 3. — Число 4 (февраля).

Література

  • Митрополит Антоний: (Некролог) // Журнал Московской Патриархии. 1962. — № 12. — С. 20-22
  • Андрей (Мороз), игум. Митрополит Ставропольский и Бакинский Антоний (Романовский) // Труди Київської Духовної Академії. № 10 / ред. прот. Владимир Савельев. — Киів, 2009. — С. 231—237.
  • Шишкин Е., свящ. Митрополит Ставропольский и Бакинский Антоний (к 130-летию со дня рождения) Архивная копия от 30 сентября 2017 на Wayback Machine // Ставропольский хронограф. — 2016. — С. 96—101.

Посилання

  • на сайті «Російське православ'я»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mitropolit Antonij u sviti Vasil Romanovskij 6 18 bereznya 1886 18860318 selo Savinci Mirgorodskij povit Poltavska guberniya 7 listopada 1962 Stavropol yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi mitropolit Stavropolskij ta Bakinskij AntonijReligiya pravoslav yaData narodzhennya 18 bereznya 1886 1886 03 18 Misce narodzhennya Poltavska guberniya Rosijska imperiyaData smerti 7 listopada 1962 1962 11 07 76 rokiv Misce smerti Stavropol RRFSR SRSR Antonij u VikishovishiDitinstvo ta osvitaNarodivsya 6 18 bereznya 1886 roku v bagatoditnij rodini silskogo psalomshika Rano vtrativ batka Zmalku viyaviv osoblivu lyubov do chitannya duhovnoyi literaturi Zakinchiv cerkovno parafiyalnu shkolu Lubenske duhovne uchilishe ta Poltavsku duhovnu seminariyu U 1909 roci vstupiv do Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi 13 serpnya 1911 roku buduchi studentom drugogo kursu u Blizhnih pecherah Kiyevo Pecherskoyi lavri postrizhenij u chernectvo z im yam Antonij na chest prepodobnogo Antoniya Pecherskogo a cherez 2 dni na prestolne lavrske svyato Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici rukopopij 15 serpnya 1912 v iyeromonaha 10 11 listopada 1912 roku u Svyato Duhivskij cerkvi Bratskogo monastirya razom zi studentom KDA iyerodiyakonom vidsluzhiv idealnu vsenichnu U 1913 roci zahistivshi disertaciyu na temu Asketika svyatogo Vasilya Velikogo zakinchiv Kiyivsku duhovnu akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya ta zarahuvannyam do drugogo rozryadu Sluzhinnya u GruziyiZ 9 lipnya 1913 roku vikladach osnovnogo dogmatichnogo moralnogo bogoslov ya ta didaktiki u Tifliskij duhovnij seminariyi Zaviduvav zrazkovoyu shkoloyu pid chas seminariyi Sered jogo uchniv buv majbutnij katolikos patriarh vsiyeyi Gruziyi Yefrem II yakij zberig z nim dobri stosunki i cherez 40 rokiv vidviduvav u Stavropoli svogo vchitelya Pislya progoloshennya u 1917 roci avtokefaliyi Gruzinskoyi cerkvi ta nacionalizaciyi duhovnih navchalnih zakladiv Gruzinskogo ekzarhatu vikladav u rosijskij duhovnij seminariyi u Tiflisi do yiyi zakrittya u 1921 roci U cej zhe period buv blagochinnim rosijskih monastiriv Gruziyi z 1921 prozhivav u rosijskomu monastiri poblizu girskogo selisha Ahkerpi na kordoni Gruziyi ta Virmeniyi 30 listopada 1924 roku v cerkvi Preobrazhennya Gospodnogo v Karetnomu ryadu v Moskvi visvyachenij patriarhom Tihonom i mitropolitom Petrom Polyanskim v yepiskopa Erivanskogo z priznachennyam keruyuchim Suhumskoyu yeparhiyeyu Ocholyuvav rosijski monastiri ta parafiyi v Zakavkazzi yaki ne pidkoryalisya samoprogoloshenomu katolikosatu Spovidnickij shlyahU sichni 1927 roku zaareshtovanij za statteyu 58 i pomishenij do Butirskoyi v yaznici Zaslanij do Marijskoyi respubliki na dva roki u cej period znachivsya na spokoyi Z 27 lyutogo 1929 roku po 3 sichnya 1930 roku ostannij yepiskop Donskij Prozhivav u orendovanij kvartiri na okolici mista Shahti Zaareshtovanij za statteyu 58 i vidpravlenij do Visherskih taboriv U 1933 roci zvilnenij dostrokovo nis podvig pustelnoprozhivannya v Hudzhabskomu Iverskomu skitu poblizu girskogo selisha Ahkerpi na kordoni Gruziyi ta Virmeniyi U 1935 roci zgaduye yak yepiskop Stavropolskij i Donskij ale u upravlinnya danimi yeparhiyami ne vstupav C 8 grudnya 1935 roku po 26 listopada 1936 roku yepiskop Stalingradskij Uspishno protidiyav obnovlencyam vpliv yakih na Donu na Pivnichnomu Kavkazi i u Nizhnomu Povolzhzhi buv velmi velikim Areshtovanij po statti 58 vidbuvav strok u Karagandinskih taborah z grudnya 1941 roku po lipen 1942 roku u tyurmi 2 Astrahani z 1937 roku vvazhav zvilnenim na spokij 5 kvitnya 1943 roku zvernuvsya z listom do Misceblyustitelya Patriarshogo Prestolu mitropolitu Sergiya Stragorodskogo de povidomlyav sho z lipnya 1942 perebuvaye v domashnih umovah u Saratovi i prosiv priznachennya v yakus pivdennu yeparhiyu Rol u vidnovlenni yevharistichnogo spilkuvannya Rosijskoyi ta Gruzinskoyi CerkovNa moment intronizaciyi Patriarha Moskovskogo i vsiyeyi Rusi Sergiya 12 veresnya 1943 roku yepiskop Antonij Romanovskij prozhivav u Tbilisi u znajomih rosijskih chenciv 14 veresnya pribuv litakom do Moskvi Togo zh dnya Patriarh Sergij otrimav telegramu Katolikosa Patriarha vsiyeyi Gruziyi Kallistrata z privitannyam z nagodi intronizaciyi ta vislovlennyam spodivannya na vporyadkuvannya vidnosin mizh Cerkvami Rishennya Svyashennogo Sinodu pri Patriarhu Moskovskomu i vsiyeyi Rusi protokol 1 Antonij priznachenij na Stavropolsku kafedru zi zvedennyam v san arhiyepiskop i doruchennyam vid Patriarha Sergiya pidgotuvati pitannya pro vidnovlennya yevharistijnogo spilkuvannya z Gruzinska Pravoslavna Cerkva perervanogo pislya progoloshennya avtokefaliya ostannij 2 zhovtnya pribuv do Stavropolya a do svyata Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici viyihav do Gruziyi 31 zhovtnya 1943 r u Sionskomu kafedralnomu sobori vid imeni Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi vpershe z 1917 roku vidsluzhiv spilnu Bozhestvennu liturgiyu z Katolikosom Patriarhom Kalistratom Pribuvshi do Moskvi dopoviv Patriarhu Sergiyu i Svyashennomu Sinodu pro svoyi peregovori v Tbilisi yaki zavershilisya spilnim yevharistichnim sluzhinnyam Zasluhavshi dopovid 10 listopada 1943 roku Svyashennij Sinod pid golovuvannyam Patriarha Sergiya vinis uhvalu v yakij zokrema govorilosya Viznati molitovne ta yevharistichne spilkuvannya mizh oboma avtokefalnimi Cerkvami Sestrami Rosijskoyu ta Gruzinskoyu do nashoyi spilnoyi radosti vidnovlenim Sluzhinnya na Stavropolskij kafedri14 veresnya 1943 priznachenij arhiyepiskopom Stavropolskim i P yatigorskim She do jogo priyizdu na kafedru pochavsya postupovij proces perehodu obnovlenskih hramiv pid omofor novoobranogo Patriarha Sergiya Stragorodskogo Deyaki parafiyi Rozhdestvenskogo Pregradnenskogo i Blagodarnenskogo rajoniv Stavropolskogo krayu zayavili pro perehid v Patriarshu yurisdikciyu a takozh zazhadali zaminiti obnovlenskih svyashennosluzhiteliv na kanonichnih Pislya smerti patriarha Sergiya 26 travnya 1944 roku sinodalnim rishennyam buv priznachenij na Mikolayivsku ta Hersonsku kafedru ale na napoleglivi prohannya 6 veresnya 1944 roku Svyashennij sinod skasuvav svoye rishennya i zalishiv arhiyepiskopa Antoniya na Stavropolskij kafedri Buv uchasnikom Pomisnogo soboru 1945 roku 27 lyutogo 1945 roku zdijsniv vozz yednannya z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu onovlenciv Pivnichnogo Kavkazu Z travnya 1945 arhiyepiskop Stavropolskij i Bakinskij Na 14 rokiv z 1946 po 1960 vidrodiv Stavropolsku duhovnu seminariyu U zviti navchalnogo komitetu pro yiyi reviziyi zaznachalosya Arhiyepiskop Antonij blizkij do zhittya Seminariyi zhvavo cikavitsya nim i zanuryuyetsya u vsi kutochki seminarskogo zhittya Jogo uvaga spryamovana perevazhno na pogliblennya v Seminariyi pastirskogo asketichnogo nastroyu vin vorog bud yakoyi rozkoshi vsih vitrat na zovnishnij pokaznij bik Sam Arhiyepiskop zhive na ochah u vsih u duzhe skromnih pobutovih umovah jogo priklad nasliduyut Rektor ta Inspektor Na cih zhittyevih prikladah vihovanci Seminariyi privchayutsya do skromnogo zhittya yake chekaye yih u majbutnij pastirskij diyalnosti U propovidi na yuvilej seminariyi govoriv Okrasoyu duhovnoyi shkoli povinni buti ne budivli ta obstanovka ne pokaznij blisk i zovnishnij efekt a duh navchalnogo zakladu religijnist skromnist pracovitist vihovanciv yihnya cila viddanist spravi Hristovoyi Viroshene nim pokolinnya duhovenstva zabezpechuvalo diyalnist parafij Pivnichnokavkazkogo regionu ponad chvert stolittya Yak svidchiv mitropolit yakij zakinchiv u ti roki Stavropolsku duhovnu seminariyu vin buv lyudinoyu neprostoyu zovni navit suvoroyu ale pid nepristupnoyu zovnishnistyu hovalasya dobra dusha dbajlivogo batka Vladika Antonij namagavsya vstignuti skoristatisya tiyeyu nedovgoyu viddushinoyu zmicniti v nas todi zovsim molodih svyashenikiv viru Dopomagayuchi inshim i duhovno i materialno vin inodi vidmovlyav navit u neobhidnomu Ocholivshi odnu z najbagatshih na toj moment yeparhij Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi arhiyepiskop Antonij zberig osobistu nevibaglivist lyudini sho projshla stalinski tabori navit radyanski pracivniki sho negativno stavilisya do nogo pomichali skromnist jogo pobutu Napriklad upovnovazhenij pisav u sekretnij harakteristici na arhiyepiskopa V osobistomu zhitti zhodnih nadmirnostej nemaye Zhive v malenkij kimnatci poryad z kancelyariyeyu yeparhiyi cya kimnata ye i yidalneyu Robochij kabinet vin zhe j prijmalnya tezh malenka kimnata v yakij vazhko mistitsya pismovij stil i dva stilci Pislya smerti vse jogo majno vmistilosya v odnu valizu Smert ta pohovannyaHvoriv na rak pechinki 25 lyutogo 1962 roku zvedenij u san mitropolita Ostannye bogosluzhinnya vidpraviv 12 lipnya togo zh roku na svyato svyatih pervoverhovnih apostoliv Petra ta Pavla Pomer 7 listopada 1962 roku v Stavropoli Vidspivuvannya zdijsnili mitropolit Krasnodarskij ta Kubanskij ta yepiskop Astrahanskij ta Yenotayevskij Pavlo Golishev Vlada zaboronila hovati jogo v cerkovnij ogorozhi ponad sorok rokiv pokoyilasya na Danilivskomu cvintari Stavropolya 30 veresnya 2004 roku ostanki mitropolita Antoniya buli perepohovani u nekropoli Svyato Andriyivskogo soboru Stavropolya PrimitkiSkaballanovich M Prakticheskaya osushestvimost vsego ustava vsenoshnoj Tolkovyj tipikon S 330 336 Otchyot o sostoyanii Imperatorskoj Kievskoj Duhovnoj Akademii za 1912 1913 uchebnyj god Trudy Imperatorskoj Kievskoj duhovnoj akademii 1914 Yanvar S 171 Vypuskniki Kievskoj duhovnoj akademii originalu za 6 sichnya 2015 Procitovano 12 listopada 2015 E P R Antonij Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2001 T II S 639 640 ISBN 5 89572 007 2 ros Belousova G N Nakanune Rozhdestva Donskie ogni 2008 Chislo 23 Sentyabrya S 3 Manuil Lemeshevskij mitr Russkie pravoslavnye ierarhi Ch 1 Kujbyshev 1966 S 304 ZhMP 1944 3 s 7 Pantyuhin A Obnovlencheskoe dvizhenie Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi v 20 40 e gg XX v na materialah Stavropolya i Tereka Shishkin E svyash Likvidaciya obnovlencheskogo raskola Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi v svete dannyh regionalnoj istorii Severnogo Kavkaza Problemy i perspektivy issledovaniya cerkovnoj istorii Severnogo Kavkaza Materialy IV Svyato Ignatievskih chtenij Vyp II S 327 z dzherela 7 lipnya 2017 Shishkin E svyash 23 bereznya 2011 Konferenciya 25 26 dekabrya 2010 goda Kafedra cerkovnoj istorii Moskovskoj pravoslavnoj duhovnoj akademii Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 2 lipnya 2017 Shishkin E svyash Mitropolit Stavropolskij i Bakinskij Antonij k 130 letiyu so dnya rozhdeniya Stavropolskij hronograf 2016 7 lipnya S 96 101 z dzherela 30 veresnya 2017 Ogickij D P Yubilej Stavropolskoj Duhovnoj Seminarii Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1957 1 7 lipnya S 24 Fedorov I Vsemi delami v eparhii upravlyaet sam Stavropolskij blagovest 2000 3 Chislo 4 fevralya LiteraturaMitropolit Antonij Nekrolog Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1962 12 S 20 22 Andrej Moroz igum Mitropolit Stavropolskij i Bakinskij Antonij Romanovskij Trudi Kiyivskoyi Duhovnoyi Akademiyi 10 red prot Vladimir Savelev Kiiv 2009 S 231 237 Shishkin E svyash Mitropolit Stavropolskij i Bakinskij Antonij k 130 letiyu so dnya rozhdeniya Arhivnaya kopiya ot 30 sentyabrya 2017 na Wayback Machine Stavropolskij hronograf 2016 S 96 101 Posilannyana sajti Rosijske pravoslav ya

Дата публікації:
Топ