Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Олекса́ндрович Анто́нов-Овсі́єнко (9 (21) березня 1883, Чернігів, Російська імперія — 10 лютого 1938, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російський революціонер українського походження, більшовик (до 1914 - меншовик), юрист, публіцист, видатний радянський військовий діяч і дипломат. Борець проти Української Народної Республіки та один з творців Української Соціалістичної Радянської Республіки. Учасник Жовтневої революції. Один з організаторів та жертва Сталінського терору. Батько Антона Антонова-Овсієнка.
| Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович | |
|---|---|
| рос. Владимир Антонов-Овсеенко | |
 | |
| Народився | 9 (21) березня 1883[1] Чернігів, Російська імперія[1] |
| Помер | 10 лютого 1938[1](54 роки) або 8 лютого 1938[2](54 роки) Москва, СРСР[1] ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна |  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор, політик, дипломат, військовослужбовець |
| Alma mater | d |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Революція 1905—1907, Липневі дні 1917, Жовтневий переворот 1917, Радянсько-українська війна (1917—1921), Радянське вторгнення в Україну (1919), d, Громадянська війна в Росії і Тамбовське повстання |
| Посада | Член Всеросійської ради[d], Рада народних комісарів[d], консул і d |
| Військове звання | підпоручик |
| Партія | Меншовики |
| Діти | Антонов-Овсієнко Антон Володимирович |
| Нагороди |  |
| |
Життєпис
Народився в Чернігові в дворянській сім'ї поручника Вологодського піхотного полку, що дослужився до звання капітана, Олександра Онисимовича Овсієнка (1852—1902) та його дружини Ольги Дмитрівни. Навчався в Воронезькому кадетському корпусі (1902–1904), потім у Петербурзькому юнкерському училищі.
Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1903 року.
У 1905 році — один з організаторів військових повстань у Ново-Александрії (Польща) і Севастополі. Пізніше проводив революційну роботу в Фінляндії, Петербурзі, Москві. Не раз зазнавав арештів.
У 1910 році емігрував у Францію, де примкнув до меншовиків.
У травні 1917 вступив до партії більшовиків; один з керівників жовтневого повстання в Петрограді.
Брав участь у розробці плану воєнних дій проти Української Народної Республіки. 26 грудня (за іншими даними 22 грудня) 1917 року, стягнувши до Харкова значну кількість військ, захопив місто, перетворивши його на центр маріонеткового більшовицького уряду в Україні.
У 1918 командував наступом більшовиків на Україну. Під час штурму Києва в останніх числах січня 1918 вперше під час Громадянської війни застосував бойові задушливі гази; організував класовий терор в захопленому Києві, внаслідок якого загинуло (за різними підрахунками) від двох до трьох тисяч киян — в тому числі генерали царської армії та армії УНР Б. Бобровський, А. Разгон, Я. Сафонов, М. Іванов, Я. Гандзюк.
Навесні 1918 року — член Народного Секретаріату, головнокомандувач військ радянської України.
17 листопада 1918 рішенням ЦК РКП(б) та РНК РСФРР створено Реввійськраду Окремої групи військ Курського напрямку — майбутнього Українського фронту — у складі Антонова-Овсієнка, В.Затонського та Й.Сталіна.
З січня по червень 1919 року — командувач Українського фронту, у квітні керував діями українського фронту при спробах створення в Криму радянської республіки.
11 травня 1919 призначений командувачем усіх збройних сил Радянської України.
З серпня 1922 по лютий 1924 років — начальник , звідки був знятий за активну участь у троцькістській опозиції. В 1928 році порвав з нею.
З 1925 — на дипломатичній роботі: представник СРСР у Чехословаччині, Литві, Польщі.
У роки громадянської війни в Іспанії (1936–1937) — генеральний консул СРСР у Барселоні.
У 1937 — нарком юстиції РРФСР.
Розстріляно у 1938 році як троцькиста.
Родина
Перший шлюб (юридично не був оформлений) з Анною Михайлівною (померла під час Громадянської війни від тифу):
- син Володимир був усиновлений Феліксом Дзержинським, коли батьків було арештовано (ще до революції).
Другий шлюб: дружина Розалія Борисівна, уроджена Кацнельсон, мали в шлюбі п'ятеро дітей, вижило троє: Віра (1917 р. н.), Антон (1920 р. н.) і Галина (1921 р. н.). В 1929 Розалія Кацнельсон була арештована як «ворог народу», покінчила життя самогубством в 1936 р. у в'язниці Ханти-Мансійська:
- син Антонов-Овсієнко Антон Володимирович — радянський і російський історик та письменник, дисидент, критик сталінізму, директор російського Державного музею історії ГУЛАГу.
- Онук Антонов-Овсієнко Антон Антонович — російський журналіст, історик, професор, доктор філологічних наук, колумніст, критик путінізму.
В 1936 оформив третій шлюб з Софією Іванівною Левіною (в першому шлюбі Тиханова) (1898 р. н.). Розстріляна в «Комунарці» в лютому 1938 р.:
- прийомна донька Валентина Олександрівна Тиханова (1922 р. н.) — російська і радянська мистецтвознавиця, засновниця і директор музею «Творчість і побут ГУЛАГу».
Нагороди
- Орден Червоного прапора. За роботу на керівній посаді . Наказ РВР № 696 від 1923 р. (див. Державні нагороди СРСР).
Твори
- Мемуари «Записки про Громадянську війну» (в 4-х томах).
- Антонов-Овсеенко В. А. В семнадцатом году [Текст] / В. А. Антонов-Овсеенко. — К.: Украина, 1991. — 335 с. — . — (Б-ка ист.-рев. мемуаров)
Пам'ять
У 1973 році в Чернігові на Алеї Героїв було встановлено бронзове погруддя Володимира Антонова-Овсієнка (скульптор О. П. Скобліков, архітектори В. М. Устинов, Б. П. Семеняк).
9 лютого 2015 року погруддя було демонтоване в рамках Ленінопаду.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #127423818 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- . Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 11 травня 2013.
- . Архів оригіналу за 19 травня 2015. Процитовано 29 квітня 2015.
Література
- М. С. Дорошко. Антонов-Овсієнко // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
Посилання
- Антонов-Овсєєнко Вол. [ 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 41. — 1000 екз.
- Довідник з історії Комуністичної партії та Радянського Союзу 1898—1991 [ 26 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Антигерої каральних органів СРСР [ 4 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Які назви вулиць мають зникнути з мапи України? [ 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Довідка: Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович (с. 683) // Валерій Солдатенко. Україна в революційну добу. Історичні есе-хроніки. У 4-х томах. Київ: Світогляд, 2009—2010. Том I. Рік 1917.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Antonov Ovsiyenko Volodi mir Oleksa ndrovich Anto nov Ovsi yenko 9 21 bereznya 1883 18830321 Chernigiv Rosijska imperiya 10 lyutogo 1938 Moskva Rosijska RFSR SRSR rosijskij revolyucioner ukrayinskogo pohodzhennya bilshovik do 1914 menshovik yurist publicist vidatnij radyanskij vijskovij diyach i diplomat Borec proti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ta odin z tvorciv Ukrayinskoyi Socialistichnoyi Radyanskoyi Respubliki Uchasnik Zhovtnevoyi revolyuciyi Odin z organizatoriv ta zhertva Stalinskogo teroru Batko Antona Antonova Ovsiyenka Antonov Ovsiyenko Volodimir Oleksandrovichros Vladimir Antonov OvseenkoNarodivsya 9 21 bereznya 1883 1 Chernigiv Rosijska imperiya 1 Pomer 10 lyutogo 1938 1938 02 10 1 54 roki abo 8 lyutogo 1938 1938 02 08 2 54 roki Moskva SRSR 1 vognepalne poranennyaPohovannya Rozstrilnij poligon Komunarka Krayina SRSRNacionalnist ukrayinecDiyalnist aktor politik diplomat vijskovosluzhbovecAlma mater dZnannya mov rosijskaUchasnik Revolyuciya 1905 1907 Lipnevi dni 1917 Zhovtnevij perevorot 1917 Radyansko ukrayinska vijna 1917 1921 Radyanske vtorgnennya v Ukrayinu 1919 d Gromadyanska vijna v Rosiyi i Tambovske povstannyaPosada Chlen Vserosijskoyi radi d Rada narodnih komisariv d konsul i dVijskove zvannya pidporuchikPartiya MenshovikiDiti Antonov Ovsiyenko Anton VolodimirovichNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisRodina 1925 Narodivsya v Chernigovi v dvoryanskij sim yi poruchnika Vologodskogo pihotnogo polku sho dosluzhivsya do zvannya kapitana Oleksandra Onisimovicha Ovsiyenka 1852 1902 ta jogo druzhini Olgi Dmitrivni Navchavsya v Voronezkomu kadetskomu korpusi 1902 1904 potim u Peterburzkomu yunkerskomu uchilishi Chlen Rosijskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi z 1903 roku U 1905 roci odin z organizatoriv vijskovih povstan u Novo Aleksandriyi Polsha i Sevastopoli Piznishe provodiv revolyucijnu robotu v Finlyandiyi Peterburzi Moskvi Ne raz zaznavav areshtiv U 1910 roci emigruvav u Franciyu de primknuv do menshovikiv U travni 1917 vstupiv do partiyi bilshovikiv odin z kerivnikiv zhovtnevogo povstannya v Petrogradi Brav uchast u rozrobci planu voyennih dij proti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 26 grudnya za inshimi danimi 22 grudnya 1917 roku styagnuvshi do Harkova znachnu kilkist vijsk zahopiv misto peretvorivshi jogo na centr marionetkovogo bilshovickogo uryadu v Ukrayini U 1918 komanduvav nastupom bilshovikiv na Ukrayinu Pid chas shturmu Kiyeva v ostannih chislah sichnya 1918 vpershe pid chas Gromadyanskoyi vijni zastosuvav bojovi zadushlivi gazi organizuvav klasovij teror v zahoplenomu Kiyevi vnaslidok yakogo zaginulo za riznimi pidrahunkami vid dvoh do troh tisyach kiyan v tomu chisli generali carskoyi armiyi ta armiyi UNR B Bobrovskij A Razgon Ya Safonov M Ivanov Ya Gandzyuk Navesni 1918 roku chlen Narodnogo Sekretariatu golovnokomanduvach vijsk radyanskoyi Ukrayini 17 listopada 1918 rishennyam CK RKP b ta RNK RSFRR stvoreno Revvijskradu Okremoyi grupi vijsk Kurskogo napryamku majbutnogo Ukrayinskogo frontu u skladi Antonova Ovsiyenka V Zatonskogo ta J Stalina Z sichnya po cherven 1919 roku komanduvach Ukrayinskogo frontu u kvitni keruvav diyami ukrayinskogo frontu pri sprobah stvorennya v Krimu radyanskoyi respubliki 11 travnya 1919 priznachenij komanduvachem usih zbrojnih sil Radyanskoyi Ukrayini Z serpnya 1922 po lyutij 1924 rokiv nachalnik zvidki buv znyatij za aktivnu uchast u trockistskij opoziciyi V 1928 roci porvav z neyu Z 1925 na diplomatichnij roboti predstavnik SRSR u Chehoslovachchini Litvi Polshi U roki gromadyanskoyi vijni v Ispaniyi 1936 1937 generalnij konsul SRSR u Barseloni U 1934 1935 prokuror RRFSR U 1937 narkom yusticiyi RRFSR Rozstrilyano u 1938 roci yak trockista Reabilitovano posmertno 25 lyutogo 1956 RodinaPershij shlyub yuridichno ne buv oformlenij z Annoyu Mihajlivnoyu pomerla pid chas Gromadyanskoyi vijni vid tifu sin Volodimir buv usinovlenij Feliksom Dzerzhinskim koli batkiv bulo areshtovano she do revolyuciyi Drugij shlyub druzhina Rozaliya Borisivna urodzhena Kacnelson mali v shlyubi p yatero ditej vizhilo troye Vira 1917 r n Anton 1920 r n i Galina 1921 r n V 1929 Rozaliya Kacnelson bula areshtovana yak vorog narodu pokinchila zhittya samogubstvom v 1936 r u v yaznici Hanti Mansijska sin Antonov Ovsiyenko Anton Volodimirovich radyanskij i rosijskij istorik ta pismennik disident kritik stalinizmu direktor rosijskogo Derzhavnogo muzeyu istoriyi GULAGu Onuk Antonov Ovsiyenko Anton Antonovich rosijskij zhurnalist istorik profesor doktor filologichnih nauk kolumnist kritik putinizmu V 1936 oformiv tretij shlyub z Sofiyeyu Ivanivnoyu Levinoyu v pershomu shlyubi Tihanova 1898 r n Rozstrilyana v Komunarci v lyutomu 1938 r prijomna donka Valentina Oleksandrivna Tihanova 1922 r n rosijska i radyanska mistectvoznavicya zasnovnicya i direktor muzeyu Tvorchist i pobut GULAGu NagorodiOrden Chervonogo prapora Za robotu na kerivnij posadi Nakaz RVR 696 vid 1923 r div Derzhavni nagorodi SRSR TvoriMemuari Zapiski pro Gromadyansku vijnu v 4 h tomah Antonov Ovseenko V A V semnadcatom godu Tekst V A Antonov Ovseenko K Ukraina 1991 335 s ISBN 5 319 00670 5 B ka ist rev memuarov Pam yatPogruddya V O Antonova Ovsiyenka v Chernigovi na Aleyi Geroyiv do 2015 roku U 1973 roci v Chernigovi na Aleyi Geroyiv bulo vstanovleno bronzove pogruddya Volodimira Antonova Ovsiyenka skulptor O P Skoblikov arhitektori V M Ustinov B P Semenyak 9 lyutogo 2015 roku pogruddya bulo demontovane v ramkah Leninopadu PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 127423818 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Library of Congress Authorities Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454 Arhiv originalu za 29 chervnya 2016 Procitovano 11 travnya 2013 Arhiv originalu za 19 travnya 2015 Procitovano 29 kvitnya 2015 LiteraturaM S Doroshko Antonov Ovsiyenko Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 PosilannyaAntonov Ovsyeyenko Vol 11 bereznya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1957 T 1 kn I Literi A B S 41 1000 ekz Dovidnik z istoriyi Komunistichnoyi partiyi ta Radyanskogo Soyuzu 1898 1991 26 travnya 2008 u Wayback Machine ros Antigeroyi karalnih organiv SRSR 4 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros Yaki nazvi vulic mayut zniknuti z mapi Ukrayini 3 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Dovidka Antonov Ovsiyenko Volodimir Oleksandrovich s 683 Valerij Soldatenko Ukrayina v revolyucijnu dobu Istorichni ese hroniki U 4 h tomah Kiyiv Svitoglyad 2009 2010 Tom I Rik 1917