Андрій Єрьоменко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єременко.

Андрі́й Іва́нович Єременко (Єрьоменко) (2 (14) жовтня 1892 або 14 жовтня 1892(1892-10-14), Марківка, Старобільський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 19 листопада 1970(1970-11-19), Москва) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1944), Герой ЧССР (1970), член ВКП(б)/КПРС з 16 грудня 1918 року. Кандидат у члени ЦК КПРС (1956—1970). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938—1947). Депутат Верховної Ради СРСР 2—8-го скликань.

Єременко (Єрьоменко) Андрій Іванович
Народження	2 (14) жовтня 1892 або 14 жовтня 1892(1892-10-14) Марківка, Старобільський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	19 листопада 1970(1970-11-19)^[1]^[2]^[3](78 років) Москва, СРСР^[1]
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	СРСР
Рід військ	кавалерія, піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія	КПРС
Член	ЦК КПРС
Звання	Маршал Радянського Союзу
Командування	Північно-Кавказький, Західно-Сибірський, Прикарпатський військові округи, 4-й Український фронт, 2-й Прибалтійський фронт, Сталінградський фронт, Калінінський фронт
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна Вторгнення СРСР до Польщі Друга світова війна
Нагороди	Герой ЧССР Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Нагороди інших країн Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США) Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)
Єрьоменко Андрій Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 жовтня 1892 року в слободі Марківка, Старобільського повіту Харківської губернії (нині селище міського типу Луганської області України) у незаможній селянській сім'ї.

Сім'я

Батько — Іван Васильович Єременко (помер у 1902 році). Мати — Марія Іванівна (уроджена Романенко, померла в 1957 році). Дружина — Ніна Іванівна. Діти: син — Андрій Андрійович, полковник запасу; син — Володимир Андрійович, капітан 1 рангу запасу; дочка — Тетяна Андріївна, економіст.

Військова кар'єра

На військову службу призваний в 1913 році. У Першу світову війну рядовим бився на Південно-Західному фронті в Галичині. Потім служив на Румунському фронті в команді розвідки піхотного полку. Після Лютневої революції 1917 року був вибраний в полковий комітет.

Демобілізуючись Єременко повернувся в Марківку і в 1918 році організував там партизанський загін, який згодом влився в Червону армію.

Учасник Громадянської війни. З січня 1919 року — заступник голови і військовий комісар Марківського ревкома. З червня 1919 року брав участь в боях на Південному, Кавказькому і Південно-Західному фронтах начальником розвідки, потім начальником штабу кавалерійської бригади, помічником командира кавалерійського полку 14-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії.

У 1923 році Єременко закінчив , в 1925 році — курси удосконалення комскладу, в 1931 році — курси командирів-єдиноначальників при , в 1935 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе.

Після Громадянської війни, з грудня 1929 року, Єременко командував кавалерійським полком, з серпня 1937 року — кавалерійською дивізією, а з 1938 року — 6-м кавалерійським корпусом, з яким брав участь у війні з Польщею. З червня 1940 року — командир механізованого корпусу. З грудня 1940 року командував 1-ю Окремою Червонопрапорною армією на Далекому Сході.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Новоград-Волинської виборчої округи Житомирської області.

Друга світова війна

Вступаючи в серпні 1941 року в посаду командувача військ Брянського фронту, заявив Сталіну, що «розіб'є негідника Гудеріана», але зробити цього не зумів, бо зазнав серйозного поранення.

Під час Другої світової війни:

• заступник командувача Західним фронтом (керував бойовими діями військ в Смоленській битві);
• командувач Брянським фронтом (серпень — жовтень 1941 року). Прикривав підступи до Москви з південного заходу. У важких умовах війська фронту вели бої з танковою групою Гудеріана;
• 4-ю ударною армією (з грудня 1941 по лютий 1942 року. Армія під його керівництвом у складі військ Північно-Західного, а потім Калінінського фронтів в ході Торопецько-Холмської операції відвоювала міста Андреаполь, Торопець, Веліж та інші. Під час цих боїв був вдруге важко поранений;
• Південно-Східним фронтом з серпня 1942 року (згодом сумісно й Сталінградським фронтом). На цій посаді генерал-полковник Єременко вніс великий внесок до організації героїчної оборони Сталінграду. Війська фронту під його командуванням брали активну участь в контрнаступі радянських військ під Сталінградом, що завершився оточенням великого угрупування німецько-фашистських військ та військ сателітів Німеччини;
• Південним фронтом (січень—лютий 1943 року. Під його керівництвом війська фронту завдали удару в напрямі Ростова-на-Дону з метою розгрому (у взаємодії з військами Закавказького фронту) угрупування супротивника на Північному Кавказі);
• Калінінським фронтом (з квітня 1943 року. 27 серпня йому присвоєне військове звання — Генерал армії);
• Окремою Приморською армією (з лютого до 15 квітня 1944 року. Спільно з військами 4-го Українського фронту відвоювала Крим);
• 2-м Прибалтійським фронтом (з 23 квітня 1944 року. У взаємодії з 1-м і 3-м Прибалтійськими фронтами, ввірені йому війська брали участь в боях на території Латвії);
• 1-м Прибалтійським фронтом (з жовтня 1944 року);
• 4-м Українським фронтом (призначений на посаду у березні 1945 року. Війська фронту в ході військох операцій на території Чехословаччини опанували ).

Після війни

Після закінчення війни генерал армії Єременко командував військами Прикарпатського (1945—1946), Західно-Сибірського (1946—1953) і Північно-Кавказького військових округів (1953—1958 роки). 11 березня 1955 року йому присвоєно військове звання «Маршал Радянського Союзу».

З 1958 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Був обраний кандидатом в члени ЦК КПРС (з 1956 року), депутатом Верховної Ради СРСР 2—8-го скликань.

Помер 19 листопада 1970 року, похований у Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни.

Нагороди

• медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (29 липня 1944 року);
• п'ять орденів Леніна;
• орден Кутузова 1-го ступеня;
• орден Жовтневої Революції;
• чотири ордена Червоного Прапора;
• три ордена Суворова 1-го ступеня;
• Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968);
• інші нагороди, зокрема польські і чехословацькі.

Твори

• Боевые эпизоды. Походы Первой Конной армии. — Ростов-на-Дону, 1957; (рос.)
• На западном направлении. — М., 1959; (рос.)
• Против фальсификации истории второй мировой войны. — 2-е изд. — М., 1960; (рос.)
• Сталинград. — М., 1961; (рос.)
• В начале войны. — М. 1965; (рос.)
• Годы возмездия. 1943—1945. — М., 1969; (рос.)
• Помни войну. — Донецк, 1971. (рос.)

Вшанування пам'яті

Ім'я Героя Радянського Союзу Єрьоменка було присвоєне:

• ;
• вулицям в містах Керч, Рига, Донецьк, Сніжне, Слов'янськ, Новоград-Волинський.
• траулеру Міністерства рибного господарства.

На штабі Північно-Кавказького військового округу в місті Ростов-на-Дону на згадку про героя-полководця встановлена меморіальна дошка. Встановлено пам'ятник у смт Марківка

Галерея

• смт Марківка

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #123557828 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
3. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683

Посилання

• Еременко Андрей Иванович [ 16 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Андрей Иванович Еременко [ 20 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Військо України^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Джерела

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
• Абрамов А. У Кремлевской стены. — М., 1974. (рос.)
• Дороги храбрых. — Донецьк, 1967. (рос.)
• Єрьоменко Андрій Іванович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 222.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 46.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.