Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Авіаносці типу «Іластріас» (англ. Illustrious class) — серія британських авіаносців часів Другої світової війни.
| Авіаносці типу «Іластріас» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Авіаносець «Іластріас» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Авіаносець | |
| Держава прапора |  Велика Британія | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 23 000 тонни (стандартна) 29 730 тонн (повна) | |
| Довжина | 225,6 м | |
| Ширина | 29,2 м | |
| Осадка | 8,8 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 6 котлів типу «Адміраліті», 3 парові турбіни | |
| Потужність | 111 000 к.с. (83 000 кВт) | |
| Швидкість | 30,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 10 700 миль на 10 вузлах | |
| Екіпаж | 1 229 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Зенітне озброєння | 8x2 114-мм гармати «QF 4.5-inch Mk I—V» 6x8 40-мм автоматів «Пом-пом» | |
| Авіація | 36-57 літаків | |
Історія створення
Проектування авіаносців типу «Іластріас» розпочалось у 1936 році у рамках програми переозброєння та заміни застарілих авіаносців, як відповідь на суднобудівні програми Німеччини, Японії та Італії.
Нові авіаносці планувалось використовувати переважно на європейському ТВД, де була велика імовірність зустрічі кораблів з бомбардувальниками берегового базування. Тому особлива роль відводилась бронюванню та зенітному озброєнню. Конструкторам буда поставлена задача забезпечити захист корабля від 227-кг бомб та 152-мм снарядів.
При цьому водотоннажність кораблів не повинна була перевищувати 23 000 т в рамках обмежень Другого Лондонського морського договору 1936 року.
Конструкція
Корпус та бронювання
Авіаносці типу «Іластріас» отримали серйозне бронювання. 62 % польотної палуби були прикриті 76-мм бронею. Бронювання поясу та стінок ангару мало товщину 114 мм, траверзи від 64 до 114 мм. Ангарна палуба в районі цитаделі мала бронювання товщиною 25 мм, нижня палуба — 76 мм. Через це довелось зменшити висоту надводного борту — польотна палуба «Іластріаса» мала висоту 11,6 м над рівнем води, на відміну від 17 м в «Арк Рояла».
Протиторпедний захист загалом повторював схему, застосовувану на «Арк Роялі». Він включав три поздовжні перебірки, з них внутрішня мала товщину 37 мм. Центральний відсік ПТЗ був заповнений нафтою, зовнішні були пустими та служили як камери розширення. За розрахунками, авіаносець міг витримати вибух 340 кг тротилу.
Острівна надбудова та димова труба мали аеродинамічну форму у вигляді профілю крила літака, а носова частина польотної палуби була заокруглена. Це зменшувало турбулентність та полегшувало умови зльоту та посадки літаків.
На відміну від «Арк Рояла», який мав 3 літакопідйомники, на «Іластріасах» були 2 літакопідйомники розмірами 13,7×6,7 м вантажопідіймальністю 6,4 т, розташованими на кінцях корабля, поза межами броньованого ангару. Таке розташування було зумовлене небажанням створювати літакопідйомник з броньованим покриттям. Ліфти розташовувались на неброньованих ділянках палуби і відділялись від ангарів 114-мм розсувними дверима. На «Індомітеблі» літакопідйомники мали розміри 13,7×10 м.
Авіагрупа
Через потужне бронювання авіагрупа за проектом складалась лише з 36 літаків — удвічі менше, ніж на «Арк Роялі», і утричі, ніж на «Ессексах».
Тому, якщо на перших трьох кораблях ангар був одноярусним і мав розміри 139,8 x 18,9×4,9 м, то на «Індомітеблі» завдяки переплануванню внутрішніх приміщень та зменшенню бронювання він став двоярусним — верхній мав ті ж розміри, але висоту 4,27 м, нижній — 51,1 x 18,9×4,9 м. Це дозволило збільшити кількість літаків до 48 машин.
З урахуванням можливостей палубних стоянок перші три авіаносці могли нести 52 літаки, «Індомітебл» — 56 літаків. Але на «Індомітеблі» через низьку висоту ангарів не могли розміщуватись нові літаки, зокрема американські винищувачі F4U Corsair.
Літаки запускались за допомогою гідропневматичної катапульти BH-III, яка розганяла літак масою 5 т до швидкості 122 км/год. Для посадки використовувались 6 аерофінішерів та 2 аварійні бар'єри.
Запас авіаційного палива становив 230 000 л, на «Індомітеблі» — 342 000 л. Цього було недостатньо для дій в океані — навіть на «Індомітеблі» запасів палива вистачало на 5 повних заправок авіагрупи.
Спочатку авіаносці озброювались винищувачами Fairey Fulmar та бомбардувальниками-торпедоносцями Fairey Swordfish.
У 1941 році бомбардувальники були замінені на Fairey Albacore. Протягом 1941—1942 років застарілі винищувачі були замінені на Supermarine Spitfire, Sea Hurricane та американські F4F Wildcat.
У 1943 році на озброєння авіаносців надійшли американські винищувачі F4U Corsair та бомбардувальники Grumman TBF Avenger.
У 1944 році на озброєння деяких ескадрилей надійшли британські винищувачі Supermarine Seafire та бомбардувальники Fairey Barracuda.
У післявоєнний час «Вікторіес» після модернізації використовував різні типи реактивних літаків та вертольотів.
Зенітне озброєння
Зенітне озброєння кораблів початково складалось з 16 114-мм гармат «QF 4.5-inch Mk I—V», розміщених у двогарматних баштах, та шести восьмиствольних 40-мм зенітних автоматів «Пом-пом».
Під час війни зенітне озброєння постійно посилювалось. Додатково встановлювались зенітні гармати «Бофорс» та «Ерлікон». На кінець війни зенітне озброєння було наступним:
- «Іластріас» — 8 х 2 114-мм гармат, 5 х 8 40-мм гармат «Пом-пом», 3 40-мм «Бофорс», 19 х 2, 14 х 1 20-мм «Ерлікон»
- «Фомідебл» — 8 х 2 114-мм гармат, 6 х 8 40-мм гармат «Пом-пом», 12 40-мм «Бофорс», 54 20-мм «Ерлікон»
- «Вікторіес» — 8 х 2 114-мм гармат, 5 х 8 40-мм гармат «Пом-пом», 2 х 4, 2х2, 9х1 40-мм «Бофорс», 45 20-мм «Ерлікон»
- «Індомітебл» — 8 х 2 114-мм гармат, 6 х 8 40-мм гармат «Пом-пом», 2 х 4, 2х2, 13х1 40-мм «Бофорс», 36 20-мм «Ерлікон»
Радіоелектронне обладнання
Всі авіаносці були оснащені радіомаяками типу 72 та радіолокаторами пошуку повітряних цілей типу 79. У 1943—1944 роках були встановлені радари типу 272 та 277. Під час ремонту у США на кораблях «Іластріас», «Вікторіес» та «Індомітебл» радіомаяки типу 72 були замінені на американські YE.
У 1945 році на «Індомітеблі» встановили американську станцію наведення винищувачів SM-1, а на «Вікторіес» — радар SG.
Представники
| Назва | Номер | Будівництво | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Підтип «Іластріас» | ||||||
| Іластріас HMS Illustrious | 87 | Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес | 27 квітня 1937 року | 5 квітня 1939 року | 20 травня 1940 року | Пущений на злам у 1956 році |
| Фомідебл HMS Formidable | 67 | Harland & Wolff, Белфаст | 15 червня 1937 року | 17 серпня 1939 року | 24 листопада 1940 року | Пущений на злам у 1953 році |
| Вікторіес HMS Victorious | R38 | Vickers-Armstrongs, Волсенд | 4 травня 1937 року | 14 вересня 1939 року | 14 травня 1941 року | Пущений на злам у 1969 році |
| Підтип «Індомітебл» | ||||||
| Індомітебл Indomitable | 92 | Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес | 10 листопада 1937 року | 25 березня 1940 року | 10 жовтня 1941 року | Пущений на злам у 1955 році |
Оцінка проекту
Авіаносці типу «Іластріас» вважаються етапними кораблями в процесі еволюції авіаносців. Вони мали високу швидкість, потужне зенітне озброєння та ряд інноваційних рішень в корабельній архітектурі. Але їх головною особливістю було потужне бронювання польотної палуби, яке суттєво підвищувало захист корабля від повітряних атак. Зокрема, за період з 26 березня по 25 травня 1945 року втрати на всіх авіаносцях даного типу, які перебували на Тихому океані (в тому числі внаслідок 7 влучень камікадзе), склали 41 льотчик та 44 члени екіпажу, що на порядок менше, ніж на американських авіаносцях без броньованої палуби.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Іластріас»
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946 / US Naval Institute Press. (англ.)
- Энциклопедия авианосцев /Под общей редакцией А. Е. Тараса. — Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002. (рос.)
- К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега, 2006 — 256 с. (рос.)
- С. А. Балакин — Авианосцы мира. 1939—1945. Великобритания, США, СССР. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Avianosci tipu Ilastrias angl Illustrious class seriya britanskih avianosciv chasiv Drugoyi svitovoyi vijni Avianosci tipu Ilastrias Avianosec Ilastrias Sluzhba Tip klas Avianosec Derzhava prapora Velika Britaniya Identifikaciya Parametri Tonnazh 23 000 tonni standartna 29 730 tonn povna Dovzhina 225 6 m Shirina 29 2 m Osadka 8 8 m Tehnichni dani Ruhova ustanovka 6 kotliv tipu Admiraliti 3 parovi turbini Potuzhnist 111 000 k s 83 000 kVt Shvidkist 30 5 vuzliv Avtonomnist plavannya 10 700 mil na 10 vuzlah Ekipazh 1 229 cholovik Ozbroyennya Zenitne ozbroyennya 8x2 114 mm garmati QF 4 5 inch Mk I V 6x8 40 mm avtomativ Pom pom Aviaciya 36 57 litakivIstoriya stvorennyaProektuvannya avianosciv tipu Ilastrias rozpochalos u 1936 roci u ramkah programi pereozbroyennya ta zamini zastarilih avianosciv yak vidpovid na sudnobudivni programi Nimechchini Yaponiyi ta Italiyi Novi avianosci planuvalos vikoristovuvati perevazhno na yevropejskomu TVD de bula velika imovirnist zustrichi korabliv z bombarduvalnikami beregovogo bazuvannya Tomu osobliva rol vidvodilas bronyuvannyu ta zenitnomu ozbroyennyu Konstruktoram buda postavlena zadacha zabezpechiti zahist korablya vid 227 kg bomb ta 152 mm snaryadiv Pri comu vodotonnazhnist korabliv ne povinna bula perevishuvati 23 000 t v ramkah obmezhen Drugogo Londonskogo morskogo dogovoru 1936 roku KonstrukciyaKorpus ta bronyuvannya Avianosci tipu Ilastrias otrimali serjozne bronyuvannya 62 polotnoyi palubi buli prikriti 76 mm broneyu Bronyuvannya poyasu ta stinok angaru malo tovshinu 114 mm traverzi vid 64 do 114 mm Angarna paluba v rajoni citadeli mala bronyuvannya tovshinoyu 25 mm nizhnya paluba 76 mm Cherez ce dovelos zmenshiti visotu nadvodnogo bortu polotna paluba Ilastriasa mala visotu 11 6 m nad rivnem vodi na vidminu vid 17 m v Ark Royala Protitorpednij zahist zagalom povtoryuvav shemu zastosovuvanu na Ark Royali Vin vklyuchav tri pozdovzhni perebirki z nih vnutrishnya mala tovshinu 37 mm Centralnij vidsik PTZ buv zapovnenij naftoyu zovnishni buli pustimi ta sluzhili yak kameri rozshirennya Za rozrahunkami avianosec mig vitrimati vibuh 340 kg trotilu Ostrivna nadbudova ta dimova truba mali aerodinamichnu formu u viglyadi profilyu krila litaka a nosova chastina polotnoyi palubi bula zaokruglena Ce zmenshuvalo turbulentnist ta polegshuvalo umovi zlotu ta posadki litakiv Na vidminu vid Ark Royala yakij mav 3 litakopidjomniki na Ilastriasah buli 2 litakopidjomniki rozmirami 13 7 6 7 m vantazhopidijmalnistyu 6 4 t roztashovanimi na kincyah korablya poza mezhami bronovanogo angaru Take roztashuvannya bulo zumovlene nebazhannyam stvoryuvati litakopidjomnik z bronovanim pokrittyam Lifti roztashovuvalis na nebronovanih dilyankah palubi i viddilyalis vid angariv 114 mm rozsuvnimi dverima Na Indomitebli litakopidjomniki mali rozmiri 13 7 10 m Aviagrupa Cherez potuzhne bronyuvannya aviagrupa za proektom skladalas lishe z 36 litakiv udvichi menshe nizh na Ark Royali i utrichi nizh na Esseksah Tomu yaksho na pershih troh korablyah angar buv odnoyarusnim i mav rozmiri 139 8 x 18 9 4 9 m to na Indomitebli zavdyaki pereplanuvannyu vnutrishnih primishen ta zmenshennyu bronyuvannya vin stav dvoyarusnim verhnij mav ti zh rozmiri ale visotu 4 27 m nizhnij 51 1 x 18 9 4 9 m Ce dozvolilo zbilshiti kilkist litakiv do 48 mashin Z urahuvannyam mozhlivostej palubnih stoyanok pershi tri avianosci mogli nesti 52 litaki Indomitebl 56 litakiv Ale na Indomitebli cherez nizku visotu angariv ne mogli rozmishuvatis novi litaki zokrema amerikanski vinishuvachi F4U Corsair Litaki zapuskalis za dopomogoyu gidropnevmatichnoyi katapulti BH III yaka rozganyala litak masoyu 5 t do shvidkosti 122 km god Dlya posadki vikoristovuvalis 6 aerofinisheriv ta 2 avarijni bar yeri Zapas aviacijnogo paliva stanoviv 230 000 l na Indomitebli 342 000 l Cogo bulo nedostatno dlya dij v okeani navit na Indomitebli zapasiv paliva vistachalo na 5 povnih zapravok aviagrupi Spochatku avianosci ozbroyuvalis vinishuvachami Fairey Fulmar ta bombarduvalnikami torpedonoscyami Fairey Swordfish U 1941 roci bombarduvalniki buli zamineni na Fairey Albacore Protyagom 1941 1942 rokiv zastarili vinishuvachi buli zamineni na Supermarine Spitfire Sea Hurricane ta amerikanski F4F Wildcat U 1943 roci na ozbroyennya avianosciv nadijshli amerikanski vinishuvachi F4U Corsair ta bombarduvalniki Grumman TBF Avenger U 1944 roci na ozbroyennya deyakih eskadrilej nadijshli britanski vinishuvachi Supermarine Seafire ta bombarduvalniki Fairey Barracuda U pislyavoyennij chas Viktories pislya modernizaciyi vikoristovuvav rizni tipi reaktivnih litakiv ta vertolotiv Zenitne ozbroyennya Zenitne ozbroyennya korabliv pochatkovo skladalos z 16 114 mm garmat QF 4 5 inch Mk I V rozmishenih u dvogarmatnih bashtah ta shesti vosmistvolnih 40 mm zenitnih avtomativ Pom pom Pid chas vijni zenitne ozbroyennya postijno posilyuvalos Dodatkovo vstanovlyuvalis zenitni garmati Bofors ta Erlikon Na kinec vijni zenitne ozbroyennya bulo nastupnim Ilastrias 8 h 2 114 mm garmat 5 h 8 40 mm garmat Pom pom 3 40 mm Bofors 19 h 2 14 h 1 20 mm Erlikon Fomidebl 8 h 2 114 mm garmat 6 h 8 40 mm garmat Pom pom 12 40 mm Bofors 54 20 mm Erlikon Viktories 8 h 2 114 mm garmat 5 h 8 40 mm garmat Pom pom 2 h 4 2h2 9h1 40 mm Bofors 45 20 mm Erlikon Indomitebl 8 h 2 114 mm garmat 6 h 8 40 mm garmat Pom pom 2 h 4 2h2 13h1 40 mm Bofors 36 20 mm Erlikon Radioelektronne obladnannya Vsi avianosci buli osnasheni radiomayakami tipu 72 ta radiolokatorami poshuku povitryanih cilej tipu 79 U 1943 1944 rokah buli vstanovleni radari tipu 272 ta 277 Pid chas remontu u SShA na korablyah Ilastrias Viktories ta Indomitebl radiomayaki tipu 72 buli zamineni na amerikanski YE U 1945 roci na Indomitebli vstanovili amerikansku stanciyu navedennya vinishuvachiv SM 1 a na Viktories radar SG PredstavnikiNazva Nomer Budivnictvo Zakladenij Spushenij na vodu Vstupiv u strij Dolya Pidtip Ilastrias Ilastrias HMS Illustrious 87 Vickers Armstrongs Barrou in Fernes 27 kvitnya 1937 roku 5 kvitnya 1939 roku 20 travnya 1940 roku Pushenij na zlam u 1956 roci Fomidebl HMS Formidable 67 Harland amp Wolff Belfast 15 chervnya 1937 roku 17 serpnya 1939 roku 24 listopada 1940 roku Pushenij na zlam u 1953 roci Viktories HMS Victorious R38 Vickers Armstrongs Volsend 4 travnya 1937 roku 14 veresnya 1939 roku 14 travnya 1941 roku Pushenij na zlam u 1969 roci Pidtip Indomitebl Indomitebl Indomitable 92 Vickers Armstrongs Barrou in Fernes 10 listopada 1937 roku 25 bereznya 1940 roku 10 zhovtnya 1941 roku Pushenij na zlam u 1955 rociOcinka proektuAvianosci tipu Ilastrias vvazhayutsya etapnimi korablyami v procesi evolyuciyi avianosciv Voni mali visoku shvidkist potuzhne zenitne ozbroyennya ta ryad innovacijnih rishen v korabelnij arhitekturi Ale yih golovnoyu osoblivistyu bulo potuzhne bronyuvannya polotnoyi palubi yake suttyevo pidvishuvalo zahist korablya vid povitryanih atak Zokrema za period z 26 bereznya po 25 travnya 1945 roku vtrati na vsih avianoscyah danogo tipu yaki perebuvali na Tihomu okeani v tomu chisli vnaslidok 7 vluchen kamikadze sklali 41 lotchik ta 44 chleni ekipazhu sho na poryadok menshe nizh na amerikanskih avianoscyah bez bronovanoyi palubi PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Avianosci tipu Ilastrias LiteraturaConway s All the World s Fighting Ships 1922 1946 US Naval Institute Press ISBN 978 0870219139 angl Enciklopediya avianoscev Pod obshej redakciej A E Tarasa Minsk Harvest Moskva AST 2002 ros K Shant K Bishop Avianoscy Samye groznye avianesushie korabli mira i ih samolety Illyustrirovannaya enciklopediya Per s angl Moskva Omega 2006 256 s ros S A Balakin Avianoscy mira 1939 1945 Velikobritaniya SShA SSSR ros