Архітектура |
Англія |
Періодизація
- Раннє Відродження (кін. XV- п. пол. XVI ст.,)
- Зріле і Пізнє Відродження (др. пол. XVI- перші десятиліття XVII ст.)
Загальна характеристика епохи
Перехід від Середніх віків до Відродження охоплює в Іспанії кінець XIV — перші три чверті XV ст. У цей час інтенсивно розвиваються народна поетична творчість і придворна аристократична література. В народній поезії XV ст. провідна роль належить романсу — це ліричний або ліро-епічний вірш, який розвинувся переважно на ґрунті реконкісти і пройнятий духом патріотизму і незалежності. Згодом романс засвоюється також аристократичною поезією, йому належатиме помітна роль у розвитку літератури Відродження. У XV ст. Іспанія була тісно пов'язана з Італією і досить добре ознайомлена з її культурою. Досвід італійської літератури, особливо творчість Данте, Петрарки і Боккаччо, засвоюється придворною літературою. Під сильним впливом Петрарки створюється в цей час в Іспанії сонет (маркіз де Сантільяна), з'являються в аристократичній літературі дидактичні поезії, алегоричні твори, епічні поеми, твори сатиричного характеру.
Наприкінці XV ст. іспанська література вступила в період Відродження. У своєму розвитку вона спиралася як на досвід античної і гуманістичної літератури європейських країн, особливо Італії, так і на національну літературну традицію і народну творчість. Від самого початку в ній визначилися два напрями: один із них базувався на традиціях народної літератури, а другий, «учений» — на використанні ідей античності. Перший напрям був провідним, у ньому найповніше проявився характер ренесансної літератури, визначений тими силами, що існували в іспанському народі і були породжені його героїчною історією. Звідси й характерні риси іспанської літератури: обмежений демократизм, багата уява, пристрасність, органічне засвоєння й збереження народних поетичних форм. Водночас у своєрідних обставинах країни рано визначився розрив між ідеями Відродження і реальністю, що зумовило й раннє розчарування в гуманістичних ідеалах, і гострокритичне зображення реальної дійсності в літературі.
Література раннього Відродження
Формування гуманістичних ідей у ранній період відбувалося під значним впливом італійської культури і філософських ідей античності. Значна роль у гуманістичному русі належала університетам. Одним з перших найбільш значимих явищ іспанської літератури раннього Ренесансу був твір Фернандо де Рохаса , відомий також під назвою «Селестина». Жанр твору визначити не просто. Це прозова розповідь, яка має ознаки роману, але подана вона в формі діалогу. Уперше твір виданий у 1499 p. Доба Раннього Відродження (початок XVI ст.) позначена італійським впливом, провідником якого став Гарсіласо де ла Вега (1503—1536), і розквітом іспанського лицарського роману. «Золотим віком» іспанської літератури прийнято вважати період із середини XVI по кінець XVII ст., коли творили (між 1500—1510 — прибл. 1565), Лопе де Вега (1562—1635), Педро Кальдерон (1600—1681), (1571—1648), Хуан Руїс де Аларкон (1581—1639), (1580—1645), (1561—1627) і, нарешті, Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616), автор безсмертного «Дон Кіхота» (1605—1615).
Лицарський роман
У XV ст. в Іспанії з розповідних жанрів раннього періоду передовсім розвинувся ренесансно-лицарський роман (de caballeria). Для творів цього жанру властиві риси середньовічного авантюрно-героїчного лицарського роману, що певною мірою сповнений гуманістичним змістом. Їх родоначальником був «Амадіс Гальський», написаний найкращим автором іспанських романів Гарсі Ордоньєсом де Монтальво і надрукований у 1508 р.. відзначається захопливим авантюрним сюжетом. Незважаючи на порівняно скромні літературні властивості твору, його успіх був грандіозний, роман викликав загальне захоплення і безсумнівно зробив величезний вплив на поезію і роман нової Європи і став значущим явищем в історії літератури. Слідом за «Амадісом» отримали широке поширення всілякі фантастичні і безглузді романи. Тільки завдяки критиці Сервантеса вдалося нарешті відсунути на задній план цей улюблений в Іспанії літературний жанр, хоча «Амадіс», та інші аналогічні романи все ще продовжували до кінця XVII ст. здобувати прихильність великої кількості провінційних читачів Іспанії.
Драматургія
У XV ст. були закладені основи іспанського світського театру в Кастилії (1492). Як і в інших країнах, світській театр зародився в Іспанії з містерій і церковних релігійних уявлень XI ст. У XIII ст. в церквах влаштовувалися вистави за сюжетами Біблії або з життя святих. Перший літературний твір драматичного плану, що містив у собі діалоги та дії — сатирична п'єса у формі еклоги під назвою «Coplas de Mingo Revulgo». У ній зображувався народ та дворянство у вигляді двох співрозмовників. П'єса ця написана ймовірно в 1472 р. Її авторство приписується , як і авторство п'єси «Dialogo entre el amor у un viejo». Родріго де Котта запропонував основну ідею і написав перший акт, що складається з 21 акта трагікомедії в прозі, або, вірніше, роману в діалогах — «La Celestina». (Решта 20 актів написані Фернандо де Рохасом). Справжнім засновником іспанської драми був Хуан дель Енсіна (1469–1534). Його еклоги и релігійні п'єси, які він називав «Represent a ciones», не відрізнялися змістом, але мали свого часу великий успіх. Після Енсіни іспанське драматичне мистецтво продовжує португалець Хіль Вісенте, який написав більшу частину своїх п'єс кастильською мовою. зробив великий внесок у розвиток драматичної фабули. Збірка його п'єс «Propaladia» довгий час була заборонена іспанською інквізицією.
Література зрілого і пізнього Відродження
Найвищого розвитку іспанська література досягла в другій половині XVI на початку XVII ст. Цей час знаменувався розквітом багатьох жанрів: поеми, драми, роману, лірики. У той час виникає пасторальний роман про ідилічне життя пастухів на лоні природи. Прикладом є твір Хорхе де Монтемайора «Діана» (1559). Популярною стала й епічна поема про відкриття й завоювання нових країн, наприклад епопея «Араукана» Алонсо де Ерсільї (1533—1594), «Лузіада» (1572) португальського поета Луїса ді Камоенса. Уся поема пройнята новим гуманістичним світосприйняттям. Воно проявляється в пристрасній любові до батьківщини, в непримиренному ставленні до соціального зла. Наприкінці XVI ст. в іспанській літературі інтенсивно розвивається драматургія. Жанр ренесансної драми почав формуватися ще в ранній період Відродження. Першим іспанським драматургом вважається Хуан дель Енсіна (1469–1529). Йому належать еклоги світського і релігійного змісту на теми життя пастухів, зрілішими творами, написаними під впливом італійської гуманістичної драми, є п'єси, в яких виразніше проявляються гуманістичні тенденції. Найвищим досягненням іспанської літератури Відродження була творчість Сервантеса і Лопе де Вега.
Розквіт іспанської літератури
Золоте Століття іспанської культури охоплює XVI — першу половину XVII ст. За словами Еразма Роттердамського, «наука і вченість в Іспанії досягли дивовижного процвітання, слугуючи зразком для всіх учених Європи». Іспанська літературна мова до того часу досягла високого рівня. При імператорові Карлі V вона стала мовою міжнародного спілкування, в сер. XVI ст. набула поширення в Німеччині, Англії, Італії та Франції.
Італійський вплив
Початок XVI століття відзначений впливом Італії на іспанську поезію, з якої запозичили 11 — і 7-стопні віршований розмір і форму італійського сонету — терцину. Італійський напрямок в іспанській поезії очолили Хуан Боскан (1500—1544) і блискучий Гарсіласо де ла Вега (1503—1536). Їх творчість зіткнулася з опором іспанських поетів, вірних традиційним народним формам. Так сформувалася дві основні течії в іспанській поезії, що збереглися до нашого часу. Найбільшим противником італійського поетичного стилю був Крістобаль де Кастільєхо, який у своєму сатиричному творі «Петраркісти» («Petrarquistas») охрестив таким чином представників італійського стилю в іспанській поезії. Старовинних національних поетичних традицій разом з Кастільєхо дотримувалися Антоніо де Вільєгас, Грегоріо Сильвестре, Луіс Бараон де Сото, Хуан Руфо, Даміана де Вегас, Педро де Падилья і особливо Лопес Мальдонадо. Однак, протилежна сторона також була багата на таланти: Дієго Уртадо де Мендоса (1503—1575), Франсиско де Фігероа (1540—1620), Франсиско де ла Торре (1534) i Вісенте Еспінелья.
Пасторальний роман
В цей же час був популярний і пасторальний, або пастушачий роман, — літературний жанр, який мав також успіх в Італії, Португалії, Франції та Англії. Пастушачий роман з'явився в Іспанії завдяки португальцю Монтемайор та його твору «Diana Emamorada». Твір з'явився у Валенсії в 1542 р. Продовження роману писали лікар Алонсо Перес і Гаспар Поло. Потім в 1582 р. з'явилася «Filida», — роман Луїса Гольвеса де Монтальво, найвідоміший пасторальний роман про пастухів і пастушок, які філософствують і залицяються. До цього жанру належить «Галатея» («Galatea») Сервантеса (1584), «Аркадія» («Arcadia») Лопе де Вега (1598) і «Constante Amarilis» Фігероа (1621 р.). Тривалий успіх, який, попри всі безглуздості і невідповідності, мав пасторальний роман, пояснюється, здебільшого тим, що він своїми ідилічними картинами давав читачеві перепочинок від кривавих воєн і складнощів міського життя.
Шахрайський або пікарескний роман
В середині XVI ст. в іспанській літературі з'явився новий оригінальний вид прозової розповіді — шахрайський роман «Gusto picaresco», названий так завдяки її головним героям. Відмінними рисами шахрайського роману є достовірність у зображенні звичаїв і людських характерів. Першим шахрайським романом був твір «Lazarillo de Tormes» (Ласарільо з Тормеса), опублікований у 1554 p. Імені автора встановити не вдалось. Як встановлено дослідниками, в романі «Життя Ласарільо з Тормеса» використані книжкові і фольклорні джерела. Шахрайський роман продовжує розвиватись і в наступному періоді. Відзначився у цьому жанрі Матео Алеман, роман «Гусман з Альфараче» («Guzman de Alfarache» 1599), Франсіско Кеведо. Звичайно в творах такого типу розповідається історія життя людини, з дитинства позбавленої засобів до життя. Герой історії вдається до різних занять, буває серед різних людей, зазнає багато пригод і злиднів, навчається всіляких шахрайств і хитрувань і зрештою досягає певного матеріального статку. Історія розгортається на тлі реального повсякденного життя. В сюжеті шахрайського роману немає романтичної любовної інтриги. Розповідь у ньому ведеться від першої особи, оповідачем виступає сам герой.
Іспанський релігійний епос
Пристрастю і натхненням відрізняються і твори інших релігійних поетів-ліриків XVI ст: Хуана де ла Крус (Іоанна Хреста) (1542—1591) і св. Терези Авільської. Багато іспанських поетів пробували себе в епосі, проте такі спроби були здебільшого невдалі. Справжній епос Іспанії — це її народні романси. Більш вдало виглядає іспанська жартівливо-епічна поезія, наприклад, популярність мали майстерні твори Франсиско Кеведо, а також «Masquea» Віллавісіозо (1589—1658) і «Gatomaquia» Лопе де Веги. З маси досить посередніх епопей, написаних за зразком античних класичних та італійських творів, виділяється лише «араукана» («Araucana») Ерсільї-і-Суніги (1533—1596). Ця поема — щось на зразок щоденника походу, в якому брав участь автор, — заснована на реальних подіях. Поета надихали далекі невідомі країни Нового Світу і героїчна боротьба. У картинах битв і в оповіданнях про вдачі індіанців Ерсілья виходить на високий художній рівень. Співчуття і симпатію читачів викликають індіанці, а не іспанські завойовники. До найкращих творів релігійного спрямування належать поеми «El Monserrate» Крістобаля Віруеса, «Betica» Куеви, «Bernardo» Вальбуена і «Cristiada» падре Дієго де Охеда.
Виховна література
У жанрі виховної поезії, що зазнала розквіту у XVI ст., говоримо про Луїса де Ескобара, який написав легкий, живий і дотепний віршований твір «Quatrocientas Respuestas» (1545), що мало величезний успіх. Талановитих поетів-послідовників цього напряму не знайшлося. Великим представником виховної прози був Франсіско Вільялабос, автор «El libro de los Problemas» і «Tres Grandes». Фернан Перес де Олива (1492—1530), професор етики і пізніше ректор Саламанкського університету, своєю прозою забезпечив собі літературну популярність. Не забуті досі Фадріке Серіом, автор «Consejo u Consejeros del Principe», історик Педро Мехіа, який написав «Silva de varia lecion», Хуан де Авіла, якого називають «апостолом Андалузії», і багато інших. Велику шану мав за життя Антоніо де Гевара, автор «Relot de Principes», «Marco Aurelio», «Decada de los Cesares» і «Epistolas familiares». Високого рівня досягає в XVI ст. драматична поезія. Після п'єс Енсіни в іспанській літературі сформувалося два основні напрями. Одні драматурги творили в традиціях класичної античності, наслідуючи Плавта і Теренція. Інші зверталися до народних традицій і створювали самобутню іспанську комедію. До першої групи відносяться Хуан де Вільялабос, Педро де Абріль і Хуан де Тімонеда.
Справжнім родоначальником іспанського народного театру був золотих справ майстер Лопе де Руеда. Він кинув своє ремесло і став драматургом, актором і керівником мандрівної театральної трупи. Його сценічна діяльність триває з 1544 по 1567 рік. Відмінними рисами його п'єс є відчуття комічного, веселощі і відтворення звичайної побутової обстановки. Найкращими його творами вважаються «Pasos» — прозові діалоги на втіху народу. У Руеда було багато послідовників, серед них актори Алонсо де ла Вега, Антоніо Сиснерос, продавець книг з Валенсії Хуан де Тімонеда і поет-лірик Ромеро де Сепеда, автор двох п'єс: «Comedia Selvage» і «Comedia Metamorfosia», представивши перший простакуватий психологічний досвід. Авенданьо першим став ділити дію у своїх п'єсах на три частини («jornadas»), або акти. Луїс де Аранда — автор популярної комедії «Comedia prodija», що вважають одним із найкращих творів свого часу.
Драматургія
Починаючи з другої половини XVI ст. в іспанській драматургії виділяються три школи: мадридська, валенсійська і севільська. У кожному з цих міст існував свій театр. Найбільший успіх мали твори про людей і події повсякденного життя, — різні «pasos», «entremes», «saguetes». Трагедії і класичні комедії не мали успіху. Севільський драматург Хуан де Куева став першим виводити в своїх творах як діючих осіб членів королівської родини. Замість п'ятиактних п'єс він ввів 4 акти. Приблизно в цей же час у Валенсії своїми п'єсами в розвитку театру відзначився Кристобал де Віруес. Найкращою з його п'єс вважається «Elisa Dido», написана в давньогрецьких традиціях. Проте спроби Віруеса надати нового імпульсу іспанській драмі не увінчалися успіхом. Античних традицій в драматургії дотримувався професор богослов'я Саламанкського університету Херонімо Бермудес (1530—1585). Його перу належать дві драми: «Nise Lastimosa» і «Nise Laureada». Варті згадки три блискучих і незаслужено забуті п'єси талановитого лірика Луперсіо Леонардо Архенсоли (1562—1613) «Isabella», «Philis» і «Alexandra». Нарешті, для сцени працював і сам великий Сервантес. Він написав від 20 до 30 п'єс, позитивно сприйнятих публікою. З цих п'єс до нас дійшли лише дві: «El Trafo de Argel» і «La Numancia». Вони відрізняються оригінальністю ідей, зворушливістю і ліричністю епізодів, але слабкістю загальної драматичної композиції і великою кількістю жахів.
Лопе де Вега та його школа
Особливого успіху п'єси Сервантеса не отримали, адже саме в цей час з'явився драматург, що на довгий час підкорив своїми творами всі театри Іспанії, — великий Лопе де Вега (1562–1635). Хоча до нього в Іспанії було написано досить багато драматичних творів, національної іспанської драми ще не існувало. Саме Лопе де Вега збудував будинок справжнього національного іспанського театру. Він був яскравим виразником почуттів свого народу. Він володарював на сцені всі сорок років своєї літературної діяльності і мав неймовірну популярність. Сучасники поета, здивовані його геніальністю і нечуваною відданості літературній праці (Лопе де Вега написав понад 2 000 п'єс, 20 томів ліричних віршів, поем та ін.), прозвали його «феніксом поетів» і «дивом природи». Творчість Лопе де Веги справила величезний вплив на наступне покоління не тільки іспанських, а й французьких та італійських драматургів. Значне місце в його спадщині посідають поеми і ліричні поезії, народні ліричні жанри (романси, станси, редондільї) і жанри італійської та античної поезії (сонети, еклоги, елегії, послання). Лише сонетів Лопе де Веги було надруковано близько трьох тисяч. Творив великий письменник і в жанрах пригодницького роману пасторалі, новели. Але головним його доробком є драматичні твори, яким він і завдячує своєю світовою славою. Більшість п'єс втрачена. До нашого часу дійшли 426 комедій і 42 ауто. Значну увагу Лопе де Вега приділяв питанням теорії театру і драми, викладав і відстоював свої принципи в передмовах до власних творів і в спеціальному поетичному трактаті «Про нове мистецтво писати комедії у наш час» (1609). Трактат має полемічний характер і спрямований проти вимог і тенденцій створювати драми за нормами античної поетики. Він заперечував слушність суворого поділу жанрів на «високі» (трагедія) і «низькі» (комедія), У своїх засадах драматург виходив з розуміння мистецтва як наслідування природи і цінність драм вбачав у природності, правдоподібності, точному відтворенні дійсності, а не в строгому дотриманні правил Арістотелевої поетики. У драматургії Лопе де Веги розробляються в основному проблеми соціально-політичні, переважно на історичному матеріалі, і приватно-побутові. У дусі комедій Лопе де Веги розвивалася творчість багатьох іспанських драматургів — його сучасників. Можна говорити про школу Лопе де Веги в іспанській тогочасній драматургії. Розквіт іспанської драми забезпечили в основному учні великого іспанського драматурга. Уникнули впливу Лопе де Вега лише валенсійськ поети Франсиско де Торрега, Гаспар де Агіляр і Гільєн де Кастро. Найбільш відомий Гільєн де Кастро, автор чудової драми «Юнацькі роки Сіда» («Mocedades del Cid»). Популярний іспанський драматург Луїс Велес де Гевара (1570—1644) написав для театру близько 400 п'єс. Найвідоміші з них: «Mas pesa el Rey que la Sangre», «La luna de la Sierra», «El Ollero de Ocaña». Лопе де Вега наслідував його біограф і шанувальник Перес де Монтальван (1602—1638), прозваний «primogenito y heredero del ingenio de Lope» («первістком та спадкоємцем генія Лопе»). Особливу популярність досі має його драма «Los amantes de Teruel». Великий успіх на сцені мав і інший плідний і винахідливий наслідувач Лопе — падре Габріель Теллес, більше знаний під псевдонімом Тирсо де Моліна. Він перший вивів на сцену дона Хуана Теноріо. Найулюбленіша в Іспанії п'єса Тірсо де Моліна — його комедія «Don Gil de las cabjas verdes». Антоніо Миру де Мескуа (1602—1635) був поганим поетом, але майстерним драматургом. Найкращими його п'єсами вважаються: «Amor con amor se paga», «El trato mudo costumbres» і «Mas merece quien el mas ama».
Образотворче мистецтво Іспанії доби Відродження
Іспанія прийшла до доби Відродження — з запізненням в порівнянні з найрозвиненішими країнами Європи — Нідерландами та Італією. На відміну від Італії, залишки античних споруд та антична скульптура, античні форми як такі, не мали впливу на образотворче мистецтво країни. Показовим було, наприклад, зображення Геракла не оголеного, а як середньовічного лицаря в обладунках. З античним героєм його пов'язувало лише ім'я. В порівнянні з Нідерландами чи Італією Іспанія не дала значних фігур в живопису Відродження на кшталт Мазаччо, Доменіко Гірляндайо, Сандро Боттічеллі, Джорджоне, Джованні Белліні, хоча регіональні мистецькі центри Арагону, Каталонії, Валенсії тяжіли до мистецтва Італії, а Кастилія — до мистецтва Нідерландів.
Із затриманням приходили до Іспанії і зразки ренесансної архітектури. Для побудови кафедрального собору в Севільї в 15 ст. зруйнували арабську мечеть. Новий собор планували звести на її площі, відразу наголосивши про велетенський масштаб споруди. При будівництві, однак, звернулися не до ренесансних зразків Риму, а до звичної для іспанців готики. Навіть ренесансний купол над середхрестям собору, що обвалився у 1511 р. (ще живі Браманте, Рафаель Санті, Бальдассаре Перуцці) відновили не куполом, а пласким готичним склепінням, збереженим донині. До найкращих зразків ренесансної архітектури в Іспанії відносять палац Карла V в Альгамбрі (архітектор Педро Мачука)та собор Успіння в місті Вальядолід (архітектор Хуан де Еррера), які на століття залишилися недобудованими. До того ж, їх архітектура мала вже риси маньєризму та ранішнього бароко, значно відходячи від гармонійних рішень зразків Італії.
- Палац Карла V
- План собору Успіння, Вальядолід, чорним показані побудані частини.
- Ескіз, головний фасад собору Успіння ( недобудований )
- Собор Успіння, Вальядолід
Джерела
- «Всеобщая история искусств», Т ІІІ, статья Т. П. Каптеревой «Искусство Испании», с. 446—474
Див. також
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Вересень 2012) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Renesans Kultura epohi Arhitektura Nauka Kultura Literatura Muzika Tanec Filosofiya Angliya Nimechchina Ispaniya Italiya Pivnichna Yevropa Ukrayinske Vidrodzhennya Franciya Hud Pedro Berrugete Viprobuvannya vognem knig yeretikiv Prado Madrid Periodizaciya Rannye Vidrodzhennya kin XV p pol XVI st Zrile i Piznye Vidrodzhennya dr pol XVI pershi desyatilittya XVII st Zagalna harakteristika epohiPerehid vid Serednih vikiv do Vidrodzhennya ohoplyuye v Ispaniyi kinec XIV pershi tri chverti XV st U cej chas intensivno rozvivayutsya narodna poetichna tvorchist i pridvorna aristokratichna literatura V narodnij poeziyi XV st providna rol nalezhit romansu ce lirichnij abo liro epichnij virsh yakij rozvinuvsya perevazhno na grunti rekonkisti i projnyatij duhom patriotizmu i nezalezhnosti Zgodom romans zasvoyuyetsya takozh aristokratichnoyu poeziyeyu jomu nalezhatime pomitna rol u rozvitku literaturi Vidrodzhennya U XV st Ispaniya bula tisno pov yazana z Italiyeyu i dosit dobre oznajomlena z yiyi kulturoyu Dosvid italijskoyi literaturi osoblivo tvorchist Dante Petrarki i Bokkachcho zasvoyuyetsya pridvornoyu literaturoyu Pid silnim vplivom Petrarki stvoryuyetsya v cej chas v Ispaniyi sonet markiz de Santilyana z yavlyayutsya v aristokratichnij literaturi didaktichni poeziyi alegorichni tvori epichni poemi tvori satirichnogo harakteru Naprikinci XV st ispanska literatura vstupila v period Vidrodzhennya U svoyemu rozvitku vona spiralasya yak na dosvid antichnoyi i gumanistichnoyi literaturi yevropejskih krayin osoblivo Italiyi tak i na nacionalnu literaturnu tradiciyu i narodnu tvorchist Vid samogo pochatku v nij viznachilisya dva napryami odin iz nih bazuvavsya na tradiciyah narodnoyi literaturi a drugij uchenij na vikoristanni idej antichnosti Pershij napryam buv providnim u nomu najpovnishe proyavivsya harakter renesansnoyi literaturi viznachenij timi silami sho isnuvali v ispanskomu narodi i buli porodzheni jogo geroyichnoyu istoriyeyu Zvidsi j harakterni risi ispanskoyi literaturi obmezhenij demokratizm bagata uyava pristrasnist organichne zasvoyennya j zberezhennya narodnih poetichnih form Vodnochas u svoyeridnih obstavinah krayini rano viznachivsya rozriv mizh ideyami Vidrodzhennya i realnistyu sho zumovilo j rannye rozcharuvannya v gumanistichnih idealah i gostrokritichne zobrazhennya realnoyi dijsnosti v literaturi Literatura rannogo VidrodzhennyaFormuvannya gumanistichnih idej u rannij period vidbuvalosya pid znachnim vplivom italijskoyi kulturi i filosofskih idej antichnosti Znachna rol u gumanistichnomu rusi nalezhala universitetam Odnim z pershih najbilsh znachimih yavish ispanskoyi literaturi rannogo Renesansu buv tvir Fernando de Rohasa vidomij takozh pid nazvoyu Selestina Zhanr tvoru viznachiti ne prosto Ce prozova rozpovid yaka maye oznaki romanu ale podana vona v formi dialogu Upershe tvir vidanij u 1499 p Doba Rannogo Vidrodzhennya pochatok XVI st poznachena italijskim vplivom providnikom yakogo stav Garsilaso de la Vega 1503 1536 i rozkvitom ispanskogo licarskogo romanu Zolotim vikom ispanskoyi literaturi prijnyato vvazhati period iz seredini XVI po kinec XVII st koli tvorili mizh 1500 1510 pribl 1565 Lope de Vega 1562 1635 Pedro Kalderon 1600 1681 1571 1648 Huan Ruyis de Alarkon 1581 1639 1580 1645 1561 1627 i nareshti Migel de Servantes Saavedra 1547 1616 avtor bezsmertnogo Don Kihota 1605 1615 Licarskij roman U XV st v Ispaniyi z rozpovidnih zhanriv rannogo periodu peredovsim rozvinuvsya renesansno licarskij roman de caballeria Dlya tvoriv cogo zhanru vlastivi risi serednovichnogo avantyurno geroyichnogo licarskogo romanu sho pevnoyu miroyu spovnenij gumanistichnim zmistom Yih rodonachalnikom buv Amadis Galskij napisanij najkrashim avtorom ispanskih romaniv Garsi Ordonyesom de Montalvo i nadrukovanij u 1508 r vidznachayetsya zahoplivim avantyurnim syuzhetom Nezvazhayuchi na porivnyano skromni literaturni vlastivosti tvoru jogo uspih buv grandioznij roman viklikav zagalne zahoplennya i bezsumnivno zrobiv velicheznij vpliv na poeziyu i roman novoyi Yevropi i stav znachushim yavishem v istoriyi literaturi Slidom za Amadisom otrimali shiroke poshirennya vsilyaki fantastichni i bezgluzdi romani Tilki zavdyaki kritici Servantesa vdalosya nareshti vidsunuti na zadnij plan cej ulyublenij v Ispaniyi literaturnij zhanr hocha Amadis ta inshi analogichni romani vse she prodovzhuvali do kincya XVII st zdobuvati prihilnist velikoyi kilkosti provincijnih chitachiv Ispaniyi Dramaturgiya U XV st buli zakladeni osnovi ispanskogo svitskogo teatru v Kastiliyi 1492 Yak i v inshih krayinah svitskij teatr zarodivsya v Ispaniyi z misterij i cerkovnih religijnih uyavlen XI st U XIII st v cerkvah vlashtovuvalisya vistavi za syuzhetami Bibliyi abo z zhittya svyatih Pershij literaturnij tvir dramatichnogo planu sho mistiv u sobi dialogi ta diyi satirichna p yesa u formi eklogi pid nazvoyu Coplas de Mingo Revulgo U nij zobrazhuvavsya narod ta dvoryanstvo u viglyadi dvoh spivrozmovnikiv P yesa cya napisana jmovirno v 1472 r Yiyi avtorstvo pripisuyetsya yak i avtorstvo p yesi Dialogo entre el amor u un viejo Rodrigo de Kotta zaproponuvav osnovnu ideyu i napisav pershij akt sho skladayetsya z 21 akta tragikomediyi v prozi abo virnishe romanu v dialogah La Celestina Reshta 20 aktiv napisani Fernando de Rohasom Spravzhnim zasnovnikom ispanskoyi drami buv Huan del Ensina 1469 1534 Jogo eklogi i religijni p yesi yaki vin nazivav Represent a ciones ne vidriznyalisya zmistom ale mali svogo chasu velikij uspih Pislya Ensini ispanske dramatichne mistectvo prodovzhuye portugalec Hil Visente yakij napisav bilshu chastinu svoyih p yes kastilskoyu movoyu zrobiv velikij vnesok u rozvitok dramatichnoyi fabuli Zbirka jogo p yes Propaladia dovgij chas bula zaboronena ispanskoyu inkviziciyeyu Literatura zrilogo i piznogo VidrodzhennyaNajvishogo rozvitku ispanska literatura dosyagla v drugij polovini XVI na pochatku XVII st Cej chas znamenuvavsya rozkvitom bagatoh zhanriv poemi drami romanu liriki U toj chas vinikaye pastoralnij roman pro idilichne zhittya pastuhiv na loni prirodi Prikladom ye tvir Horhe de Montemajora Diana 1559 Populyarnoyu stala j epichna poema pro vidkrittya j zavoyuvannya novih krayin napriklad epopeya Araukana Alonso de Ersilyi 1533 1594 Luziada 1572 portugalskogo poeta Luyisa di Kamoensa Usya poema projnyata novim gumanistichnim svitosprijnyattyam Vono proyavlyayetsya v pristrasnij lyubovi do batkivshini v neprimirennomu stavlenni do socialnogo zla Naprikinci XVI st v ispanskij literaturi intensivno rozvivayetsya dramaturgiya Zhanr renesansnoyi drami pochav formuvatisya she v rannij period Vidrodzhennya Pershim ispanskim dramaturgom vvazhayetsya Huan del Ensina 1469 1529 Jomu nalezhat eklogi svitskogo i religijnogo zmistu na temi zhittya pastuhiv zrilishimi tvorami napisanimi pid vplivom italijskoyi gumanistichnoyi drami ye p yesi v yakih viraznishe proyavlyayutsya gumanistichni tendenciyi Najvishim dosyagnennyam ispanskoyi literaturi Vidrodzhennya bula tvorchist Servantesa i Lope de Vega Rozkvit ispanskoyi literaturi Zolote Stolittya ispanskoyi kulturi ohoplyuye XVI pershu polovinu XVII st Za slovami Erazma Rotterdamskogo nauka i vchenist v Ispaniyi dosyagli divovizhnogo procvitannya sluguyuchi zrazkom dlya vsih uchenih Yevropi Ispanska literaturna mova do togo chasu dosyagla visokogo rivnya Pri imperatorovi Karli V vona stala movoyu mizhnarodnogo spilkuvannya v ser XVI st nabula poshirennya v Nimechchini Angliyi Italiyi ta Franciyi Italijskij vpliv Pochatok XVI stolittya vidznachenij vplivom Italiyi na ispansku poeziyu z yakoyi zapozichili 11 i 7 stopni virshovanij rozmir i formu italijskogo sonetu tercinu Italijskij napryamok v ispanskij poeziyi ocholili Huan Boskan 1500 1544 i bliskuchij Garsilaso de la Vega 1503 1536 Yih tvorchist zitknulasya z oporom ispanskih poetiv virnih tradicijnim narodnim formam Tak sformuvalasya dvi osnovni techiyi v ispanskij poeziyi sho zbereglisya do nashogo chasu Najbilshim protivnikom italijskogo poetichnogo stilyu buv Kristobal de Kastilyeho yakij u svoyemu satirichnomu tvori Petrarkisti Petrarquistas ohrestiv takim chinom predstavnikiv italijskogo stilyu v ispanskij poeziyi Starovinnih nacionalnih poetichnih tradicij razom z Kastilyeho dotrimuvalisya Antonio de Vilyegas Gregorio Silvestre Luis Baraon de Soto Huan Rufo Damiana de Vegas Pedro de Padilya i osoblivo Lopes Maldonado Odnak protilezhna storona takozh bula bagata na talanti Diyego Urtado de Mendosa 1503 1575 Fransisko de Figeroa 1540 1620 Fransisko de la Torre 1534 i Visente Espinelya Pastoralnij roman V cej zhe chas buv populyarnij i pastoralnij abo pastushachij roman literaturnij zhanr yakij mav takozh uspih v Italiyi Portugaliyi Franciyi ta Angliyi Pastushachij roman z yavivsya v Ispaniyi zavdyaki portugalcyu Montemajor ta jogo tvoru Diana Emamorada Tvir z yavivsya u Valensiyi v 1542 r Prodovzhennya romanu pisali likar Alonso Peres i Gaspar Polo Potim v 1582 r z yavilasya Filida roman Luyisa Golvesa de Montalvo najvidomishij pastoralnij roman pro pastuhiv i pastushok yaki filosofstvuyut i zalicyayutsya Do cogo zhanru nalezhit Galateya Galatea Servantesa 1584 Arkadiya Arcadia Lope de Vega 1598 i Constante Amarilis Figeroa 1621 r Trivalij uspih yakij popri vsi bezgluzdosti i nevidpovidnosti mav pastoralnij roman poyasnyuyetsya zdebilshogo tim sho vin svoyimi idilichnimi kartinami davav chitachevi perepochinok vid krivavih voyen i skladnoshiv miskogo zhittya Shahrajskij abo pikaresknij roman V seredini XVI st v ispanskij literaturi z yavivsya novij originalnij vid prozovoyi rozpovidi shahrajskij roman Gusto picaresco nazvanij tak zavdyaki yiyi golovnim geroyam Vidminnimi risami shahrajskogo romanu ye dostovirnist u zobrazhenni zvichayiv i lyudskih harakteriv Pershim shahrajskim romanom buv tvir Lazarillo de Tormes Lasarilo z Tormesa opublikovanij u 1554 p Imeni avtora vstanoviti ne vdalos Yak vstanovleno doslidnikami v romani Zhittya Lasarilo z Tormesa vikoristani knizhkovi i folklorni dzherela Shahrajskij roman prodovzhuye rozvivatis i v nastupnomu periodi Vidznachivsya u comu zhanri Mateo Aleman roman Gusman z Alfarache Guzman de Alfarache 1599 Fransisko Kevedo Zvichajno v tvorah takogo tipu rozpovidayetsya istoriya zhittya lyudini z ditinstva pozbavlenoyi zasobiv do zhittya Geroj istoriyi vdayetsya do riznih zanyat buvaye sered riznih lyudej zaznaye bagato prigod i zlidniv navchayetsya vsilyakih shahrajstv i hitruvan i zreshtoyu dosyagaye pevnogo materialnogo statku Istoriya rozgortayetsya na tli realnogo povsyakdennogo zhittya V syuzheti shahrajskogo romanu nemaye romantichnoyi lyubovnoyi intrigi Rozpovid u nomu vedetsya vid pershoyi osobi opovidachem vistupaye sam geroj Ispanskij religijnij epos Pristrastyu i nathnennyam vidriznyayutsya i tvori inshih religijnih poetiv lirikiv XVI st Huana de la Krus Ioanna Hresta 1542 1591 i sv Terezi Avilskoyi Bagato ispanskih poetiv probuvali sebe v eposi prote taki sprobi buli zdebilshogo nevdali Spravzhnij epos Ispaniyi ce yiyi narodni romansi Bilsh vdalo viglyadaye ispanska zhartivlivo epichna poeziya napriklad populyarnist mali majsterni tvori Fransisko Kevedo a takozh Masquea Villavisiozo 1589 1658 i Gatomaquia Lope de Vegi Z masi dosit poserednih epopej napisanih za zrazkom antichnih klasichnih ta italijskih tvoriv vidilyayetsya lishe araukana Araucana Ersilyi i Sunigi 1533 1596 Cya poema shos na zrazok shodennika pohodu v yakomu brav uchast avtor zasnovana na realnih podiyah Poeta nadihali daleki nevidomi krayini Novogo Svitu i geroyichna borotba U kartinah bitv i v opovidannyah pro vdachi indianciv Ersilya vihodit na visokij hudozhnij riven Spivchuttya i simpatiyu chitachiv viklikayut indianci a ne ispanski zavojovniki Do najkrashih tvoriv religijnogo spryamuvannya nalezhat poemi El Monserrate Kristobalya Viruesa Betica Kuevi Bernardo Valbuena i Cristiada padre Diyego de Oheda Vihovna literatura U zhanri vihovnoyi poeziyi sho zaznala rozkvitu u XVI st govorimo pro Luyisa de Eskobara yakij napisav legkij zhivij i dotepnij virshovanij tvir Quatrocientas Respuestas 1545 sho malo velicheznij uspih Talanovitih poetiv poslidovnikiv cogo napryamu ne znajshlosya Velikim predstavnikom vihovnoyi prozi buv Fransisko Vilyalabos avtor El libro de los Problemas i Tres Grandes Fernan Peres de Oliva 1492 1530 profesor etiki i piznishe rektor Salamankskogo universitetu svoyeyu prozoyu zabezpechiv sobi literaturnu populyarnist Ne zabuti dosi Fadrike Seriom avtor Consejo u Consejeros del Principe istorik Pedro Mehia yakij napisav Silva de varia lecion Huan de Avila yakogo nazivayut apostolom Andaluziyi i bagato inshih Veliku shanu mav za zhittya Antonio de Gevara avtor Relot de Principes Marco Aurelio Decada de los Cesares i Epistolas familiares Visokogo rivnya dosyagaye v XVI st dramatichna poeziya Pislya p yes Ensini v ispanskij literaturi sformuvalosya dva osnovni napryami Odni dramaturgi tvorili v tradiciyah klasichnoyi antichnosti nasliduyuchi Plavta i Terenciya Inshi zvertalisya do narodnih tradicij i stvoryuvali samobutnyu ispansku komediyu Do pershoyi grupi vidnosyatsya Huan de Vilyalabos Pedro de Abril i Huan de Timoneda Spravzhnim rodonachalnikom ispanskogo narodnogo teatru buv zolotih sprav majster Lope de Rueda Vin kinuv svoye remeslo i stav dramaturgom aktorom i kerivnikom mandrivnoyi teatralnoyi trupi Jogo scenichna diyalnist trivaye z 1544 po 1567 rik Vidminnimi risami jogo p yes ye vidchuttya komichnogo veseloshi i vidtvorennya zvichajnoyi pobutovoyi obstanovki Najkrashimi jogo tvorami vvazhayutsya Pasos prozovi dialogi na vtihu narodu U Rueda bulo bagato poslidovnikiv sered nih aktori Alonso de la Vega Antonio Sisneros prodavec knig z Valensiyi Huan de Timoneda i poet lirik Romero de Sepeda avtor dvoh p yes Comedia Selvage i Comedia Metamorfosia predstavivshi pershij prostakuvatij psihologichnij dosvid Avendano pershim stav diliti diyu u svoyih p yesah na tri chastini jornadas abo akti Luyis de Aranda avtor populyarnoyi komediyi Comedia prodija sho vvazhayut odnim iz najkrashih tvoriv svogo chasu Dramaturgiya Pochinayuchi z drugoyi polovini XVI st v ispanskij dramaturgiyi vidilyayutsya tri shkoli madridska valensijska i sevilska U kozhnomu z cih mist isnuvav svij teatr Najbilshij uspih mali tvori pro lyudej i podiyi povsyakdennogo zhittya rizni pasos entremes saguetes Tragediyi i klasichni komediyi ne mali uspihu Sevilskij dramaturg Huan de Kueva stav pershim vivoditi v svoyih tvorah yak diyuchih osib chleniv korolivskoyi rodini Zamist p yatiaktnih p yes vin vviv 4 akti Priblizno v cej zhe chas u Valensiyi svoyimi p yesami v rozvitku teatru vidznachivsya Kristobal de Virues Najkrashoyu z jogo p yes vvazhayetsya Elisa Dido napisana v davnogreckih tradiciyah Prote sprobi Viruesa nadati novogo impulsu ispanskij drami ne uvinchalisya uspihom Antichnih tradicij v dramaturgiyi dotrimuvavsya profesor bogoslov ya Salamankskogo universitetu Heronimo Bermudes 1530 1585 Jogo peru nalezhat dvi drami Nise Lastimosa i Nise Laureada Varti zgadki tri bliskuchih i nezasluzheno zabuti p yesi talanovitogo lirika Lupersio Leonardo Arhensoli 1562 1613 Isabella Philis i Alexandra Nareshti dlya sceni pracyuvav i sam velikij Servantes Vin napisav vid 20 do 30 p yes pozitivno sprijnyatih publikoyu Z cih p yes do nas dijshli lishe dvi El Trafo de Argel i La Numancia Voni vidriznyayutsya originalnistyu idej zvorushlivistyu i lirichnistyu epizodiv ale slabkistyu zagalnoyi dramatichnoyi kompoziciyi i velikoyu kilkistyu zhahiv Lope de Vega ta jogo shkola Osoblivogo uspihu p yesi Servantesa ne otrimali adzhe same v cej chas z yavivsya dramaturg sho na dovgij chas pidkoriv svoyimi tvorami vsi teatri Ispaniyi velikij Lope de Vega 1562 1635 Hocha do nogo v Ispaniyi bulo napisano dosit bagato dramatichnih tvoriv nacionalnoyi ispanskoyi drami she ne isnuvalo Same Lope de Vega zbuduvav budinok spravzhnogo nacionalnogo ispanskogo teatru Vin buv yaskravim viraznikom pochuttiv svogo narodu Vin volodaryuvav na sceni vsi sorok rokiv svoyeyi literaturnoyi diyalnosti i mav nejmovirnu populyarnist Suchasniki poeta zdivovani jogo genialnistyu i nechuvanoyu viddanosti literaturnij praci Lope de Vega napisav ponad 2 000 p yes 20 tomiv lirichnih virshiv poem ta in prozvali jogo feniksom poetiv i divom prirodi Tvorchist Lope de Vegi spravila velicheznij vpliv na nastupne pokolinnya ne tilki ispanskih a j francuzkih ta italijskih dramaturgiv Znachne misce v jogo spadshini posidayut poemi i lirichni poeziyi narodni lirichni zhanri romansi stansi redondilyi i zhanri italijskoyi ta antichnoyi poeziyi soneti eklogi elegiyi poslannya Lishe sonetiv Lope de Vegi bulo nadrukovano blizko troh tisyach Tvoriv velikij pismennik i v zhanrah prigodnickogo romanu pastorali noveli Ale golovnim jogo dorobkom ye dramatichni tvori yakim vin i zavdyachuye svoyeyu svitovoyu slavoyu Bilshist p yes vtrachena Do nashogo chasu dijshli 426 komedij i 42 auto Znachnu uvagu Lope de Vega pridilyav pitannyam teoriyi teatru i drami vikladav i vidstoyuvav svoyi principi v peredmovah do vlasnih tvoriv i v specialnomu poetichnomu traktati Pro nove mistectvo pisati komediyi u nash chas 1609 Traktat maye polemichnij harakter i spryamovanij proti vimog i tendencij stvoryuvati drami za normami antichnoyi poetiki Vin zaperechuvav slushnist suvorogo podilu zhanriv na visoki tragediya i nizki komediya U svoyih zasadah dramaturg vihodiv z rozuminnya mistectva yak nasliduvannya prirodi i cinnist dram vbachav u prirodnosti pravdopodibnosti tochnomu vidtvorenni dijsnosti a ne v strogomu dotrimanni pravil Aristotelevoyi poetiki U dramaturgiyi Lope de Vegi rozroblyayutsya v osnovnomu problemi socialno politichni perevazhno na istorichnomu materiali i privatno pobutovi U dusi komedij Lope de Vegi rozvivalasya tvorchist bagatoh ispanskih dramaturgiv jogo suchasnikiv Mozhna govoriti pro shkolu Lope de Vegi v ispanskij togochasnij dramaturgiyi Rozkvit ispanskoyi drami zabezpechili v osnovnomu uchni velikogo ispanskogo dramaturga Uniknuli vplivu Lope de Vega lishe valensijsk poeti Fransisko de Torrega Gaspar de Agilyar i Gilyen de Kastro Najbilsh vidomij Gilyen de Kastro avtor chudovoyi drami Yunacki roki Sida Mocedades del Cid Populyarnij ispanskij dramaturg Luyis Veles de Gevara 1570 1644 napisav dlya teatru blizko 400 p yes Najvidomishi z nih Mas pesa el Rey que la Sangre La luna de la Sierra El Ollero de Ocana Lope de Vega nasliduvav jogo biograf i shanuvalnik Peres de Montalvan 1602 1638 prozvanij primogenito y heredero del ingenio de Lope pervistkom ta spadkoyemcem geniya Lope Osoblivu populyarnist dosi maye jogo drama Los amantes de Teruel Velikij uspih na sceni mav i inshij plidnij i vinahidlivij nasliduvach Lope padre Gabriel Telles bilshe znanij pid psevdonimom Tirso de Molina Vin pershij viviv na scenu dona Huana Tenorio Najulyublenisha v Ispaniyi p yesa Tirso de Molina jogo komediya Don Gil de las cabjas verdes Antonio Miru de Meskua 1602 1635 buv poganim poetom ale majsternim dramaturgom Najkrashimi jogo p yesami vvazhayutsya Amor con amor se paga El trato mudo costumbres i Mas merece quien el mas ama Obrazotvorche mistectvo Ispaniyi dobi VidrodzhennyaDokladnishe Palac Karla V Dokladnishe Pedro Machuka Proekt soboru Uspinnya zalishivsya nedobudovanim Valyadolid Ispaniya prijshla do dobi Vidrodzhennya z zapiznennyam v porivnyanni z najrozvinenishimi krayinami Yevropi Niderlandami ta Italiyeyu Na vidminu vid Italiyi zalishki antichnih sporud ta antichna skulptura antichni formi yak taki ne mali vplivu na obrazotvorche mistectvo krayini Pokazovim bulo napriklad zobrazhennya Gerakla ne ogolenogo a yak serednovichnogo licarya v obladunkah Z antichnim geroyem jogo pov yazuvalo lishe im ya V porivnyanni z Niderlandami chi Italiyeyu Ispaniya ne dala znachnih figur v zhivopisu Vidrodzhennya na kshtalt Mazachcho Domeniko Girlyandajo Sandro Bottichelli Dzhordzhone Dzhovanni Bellini hocha regionalni mistecki centri Aragonu Kataloniyi Valensiyi tyazhili do mistectva Italiyi a Kastiliya do mistectva Niderlandiv Hud Pedro Berrugete zrazok zhivopisu 1490 r Iz zatrimannyam prihodili do Ispaniyi i zrazki renesansnoyi arhitekturi Dlya pobudovi kafedralnogo soboru v Sevilyi v 15 st zrujnuvali arabsku mechet Novij sobor planuvali zvesti na yiyi ploshi vidrazu nagolosivshi pro veletenskij masshtab sporudi Pri budivnictvi odnak zvernulisya ne do renesansnih zrazkiv Rimu a do zvichnoyi dlya ispanciv gotiki Navit renesansnij kupol nad seredhrestyam soboru sho obvalivsya u 1511 r she zhivi Bramante Rafael Santi Baldassare Perucci vidnovili ne kupolom a plaskim gotichnim sklepinnyam zberezhenim donini Do najkrashih zrazkiv renesansnoyi arhitekturi v Ispaniyi vidnosyat palac Karla V v Algambri arhitektor Pedro Machuka ta sobor Uspinnya v misti Valyadolid arhitektor Huan de Errera yaki na stolittya zalishilisya nedobudovanimi Do togo zh yih arhitektura mala vzhe risi manyerizmu ta ranishnogo baroko znachno vidhodyachi vid garmonijnih rishen zrazkiv Italiyi Palac Karla V Plan soboru Uspinnya Valyadolid chornim pokazani pobudani chastini Eskiz golovnij fasad soboru Uspinnya nedobudovanij Sobor Uspinnya ValyadolidDzherela Vseobshaya istoriya iskusstv T III statya T P Kapterevoj Iskusstvo Ispanii s 446 474Div takozhMistectvo Ispaniyi Pedro Machuka Huan de Errera Palac Karla V Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Veresen 2012