Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іпсилон Оріона υ Оріона Upsilon Orionis υ Orionis зоря в екваторіальному сузір ї Оріона розташоване на південь від Йоти

Іпсилон Оріона

Іпсилон Оріона

Іпсилон Оріона (υ Оріона, Upsilon Orionis, υ Orionis) - зоря в екваторіальному сузір'ї Оріона, розташоване на південь від Йоти Оріона. Іпсилон Оріона має видиму зоряну

image
image
image
Місце зорі в сузір'ї вказано стрілкою й обведено колом
Історія дослідження
Дата відкриття рік
Дані спостережень
(Епоха J2000.0[3])
ТипБлакитний карлик
Пряме піднесення05г 31х 55.86019с
Схилення–07° 18′ 05.5371″
Відстань~900 пк
Видима зоряна величина (V)+4,618±0,013 m
Сузір'яОріон
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух за прямим піднесенням mas/рік
Власний рух за схиленням mas/рік
Паралакс (π)1.14 mas
Абсолютна зоряна величина (V)−5,15 m
Спектральні характеристики
Спектральний клас
B−V−0,264±0,007
U−B−1,068±0,008<
ЗмінністьЗмінні типу β Цефея
Фізичні характеристики
Маса M☉
Радіус R☉
(Вік)4,5 млрд. років років
Температура33 400 ± 200 K
Світність L☉
Металічність0,03
Обертання20±2 
Елементи орбіти
Період (P) років
Велика піввісь (a) а.о.
Ексцентриситет (e)
Эпоха периастра (T) °
(Аргумент перицентра) (ω) °
-
Інформація у базах даних
SIMBAD* ups Ori

величину +4.618m, і, згідно зі шкалою Бортля, її видно неозброєним оком навіть на міському небі ( англ. City sky).

З вимірювань паралакса, отриманих під час місії Hipparcos, відомо, що зоря віддалена приблизно на 2900 св. років (900 пк) від Землі. Зоря спостерігається південніше 83° північної широти, тобто її видно практично на всій території населеної Землі, за винятком полярних областей Арктики. Найкращий час для спостереження - грудень.

Іпсилон Оріона рухається вельми швидко відносно Сонця: її радіальна геліоцентрична швидкість практично дорівнює 17 км/с, що майже вдвічі більше за швидкість місцевих зір Галактичного диска, а також це означає, що зоря віддаляється від Сонця. По небосхилу зоря рухається на південний захід.

Ім'я зорі

Іпсилон Оріона (лат. Upsilon Orionis) є позначенням Байєра, даним ним зорі 1603 року. Зоря має позначення υ (іпсилон - 20-та літера грецького алфавіту), однак, сама зоря - 33-тя за яскравістю в сузір'ї. Іпсилон Оріона - одна з двох зірок (інша - 29 Оріона), що відмічає вершину правого чобота Оріона в Уранометрії Йоганна Байєра (1603). 36 Оріона (лат. 36 Orionis) є позначенням Флемстіда. Її власне ім'я - Тхабіт, походить від арабського слова Al Thabit: "терплячий". У своїх "Зоряних іменах та їхніх значеннях" (1899) американський натураліст-аматор Річард Гінклі Аллен зазначив, що це ім'я з'явилося в зоряному атласі "Географія небес" (англ. Geography of the Heavens), упорядкованому Елайджею Гінсдейлом Бурріттом.

У 2016 році Міжнародний астрономічний союз організував Робочу групу при МАС із зоряних імен (WGSN) для каталогізації та стандартизації імен власних зірок. Однак, у списку назва "Thabit" відсутня, також відсутня будь-яка інша назва для Іпсилон Оріона.

Властивості зорі

Іпсилон Оріона - карлик спектрального класу O9.7V, що вказує на те, що водень у ядрі зорі ще служить ядерним "паливом", тобто зоря перебуває на головній послідовності. Однак з 1943 року ця зоря послідовно визначалася як зоря головної послідовності спектрального класу B0, яка використовується як еталон для класифікації спектрів інших зір за шкалою МК, хоча в інших дослідженнях її було класифіковано як O9V і O9.5V. Спектроскопічний огляд O-зір у галактиці ( англ. GOSSS - Galactic O-Star Spectroscopic Survey) визначив зірку як стандартну свічку для спектрального типу O9.7 V. Огляд фотометрії зір O і B класу, проведений 1979 року, показав, що зоря перебуває на відстані близько 1666 св. років, тобто відстань до зорі була занижена майже у 2 рази. Радіус зорі тоді було оцінено в 7.2 , а її світність у 60000  разів більше, ніж у Сонця. Температура поверхні зорі тоді оцінювалася 34 347 К, і маса в 20 разів більша, ніж у Сонця. Зоря випромінює енергію зі своєї зовнішньої атмосфери за ефективної температури близько 33 400 К, що надає їй характерного блакитного кольору зорі спектрального класу O.

Масу зорі безпосередньо не оцінено, однак знаючи її температуру масу зорі можна оцінити в 19  і вона знаходиться біля нижньої межі мас зір спектрального класу O, що дорівнює нижній межі мас зір спектрального класу O, яка дорівнює 15 .

На такій відстані її абсолютний радіус було оцінено в 7.2 , що як ми знаємо сьогодні становить 70 % від звичайного для радіуса зорі спектрального класу O. Однак, зоря має поверхневу гравітацію 4,3 ± 0,05 або 200 м/с2, тобто на 35 % меншу, ніж на Сонці (274,0 м/с2), а комбінація поверхневої гравітації і маси дає оцінку радіусу зорі в 5 , що може пояснюватися тим, що зоря лежить на межі класів O і B.

Світність зорі зараз оцінюють у 28500 , що небагато для зорі спектрального класу O і знаходиться біля нижньої межі оцінки світності зір спектрального класу O. Якби Іпсилон Оріона перебувала б на місці Поллукса, тобто на відстані близько 10 пк, то вона б світилася яскравістю -5,15m, тобто з яскравістю приблизно в 1,5 Венери (в максимумі). Іпсилон Оріона обертається зі швидкістю в 10 разів вищою за сонячну і дорівнює 20 км/с, що дає період обертання зорі - 13 днів.

Джерела

  1. Sota, A.; Maíz Apellániz, J.; Walborn, N. R.; Alfaro, E. J.; Barbá, R. H.; ; Gamen, R. C.; Arias, J. I. (2011). The Galactic O-Star Spectroscopic Survey. I. Classification System and Bright Northern Stars in the Blue-violet at R ~ 2500. The Astrophysical Journal Supplement. 193 (2): 24. arXiv:1101.4002. Bibcode:2011ApJS..193...24S. doi:10.1088/0067-0049/193/2/24. S2CID 119248206.
  2. Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078357 — arXiv:0708.1752
    d:Track:Q114404d:Track:Q46260676d:Track:Q63615173d:Track:Q28315126d:Track:Q752075
  3. SIMBAD Astronomical Database
    d:Track:Q654724
  4. Motz, Lloyd; Nathanson, Carol. The Constellations: An Enthusiast's Guide to the Night Sky.
  5. Nieva, M.-F. (1 лютого 2013). Temperature, gravity, and bolometric correction scales for non-supergiant OB stars. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 550. с. A26. doi:10.1051/0004-6361/201219677. ISSN 0004-6361. Процитовано 11 листопада 2023.
  6. Leeuwen, F. van (1 листопада 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 474, № 2. с. 653—664. doi:10.1051/0004-6361:20078357. ISSN 0004-6361. Процитовано 11 листопада 2023.
  7. Guide, Universe (25-01-2015T09:39:00). Thabit (Upsilon Orionis) Star Distance, Colour and other Facts. www.universeguide.com (англ.). Процитовано 11 листопада 2023.
  8. Allen, Richard Hinckley. Star Names: Their Lore and Meaning. New York City.
  9. Star Names. www.iau.org. Процитовано 11 листопада 2023.
  10. IAU Working Group on Star Names (WGSN). www.iau.org. Процитовано 11 листопада 2023.
  11. Garrison, R. F. Anchor Points for the MK System of Spectral Classification.
  12. Underhill, A. B.; Divan, L.; Prevot-Burnichon, M.-L.; Doazan, V. Effective temperatures, angular diameters, distances and linear radii for 160 O and B stars (PDF). Oxford University Press.
  13. Smith, Myron A. Nonradial pulsations in the zero-age main-sequence star upsilon Orionis /09.5 V/. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 11 листопада 2023.
  14. Maíz Apellániz, J.; Sota, A.; Arias, J. I.; Barbá, R. H.; Walborn, N. R.; Simón-Díaz, S.; Negueruela, I.; Marco, A.; Leão, J. R. S.; Herrero, A. The Galactic O-Star Spectroscopic Survey (GOSSS). III. 142 Additional O-type Systems. The Astrophysical Journal.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ipsilon Oriona y Oriona Upsilon Orionis y Orionis zorya v ekvatorialnomu suzir yi Oriona roztashovane na pivden vid Joti Oriona Ipsilon Oriona maye vidimu zoryanu Misce zori v suzir yi vkazano strilkoyu j obvedeno kolomIstoriya doslidzhennyaData vidkrittya rikDani sposterezhen Epoha J2000 0 3 TipBlakitnij karlikPryame pidnesennya05g 31h 55 86019sShilennya 07 18 05 5371 Vidstan 900 pkVidima zoryana velichina V 4 618 0 013 mSuzir yaOrionAstrometriyaPromeneva shvidkist Rv km cVlasnij ruh za pryamim pidnesennyam mas rikVlasnij ruh za shilennyam mas rikParalaks p 1 14 masAbsolyutna zoryana velichina V 5 15 mSpektralni harakteristikiSpektralnij klasB V 0 264 0 007U B 1 068 0 008 lt ZminnistZminni tipu b CefeyaFizichni harakteristikiMasa M Radius R Vik4 5 mlrd rokiv rokivTemperatura33 400 200 KSvitnist L Metalichnist0 03Obertannya20 2 Elementi orbitiPeriod P rokivVelika pivvis a a o Ekscentrisitet e Epoha periastra T Argument pericentra w Informaciya u bazah danihSIMBAD ups Ori velichinu 4 618m i zgidno zi shkaloyu Bortlya yiyi vidno neozbroyenim okom navit na miskomu nebi angl City sky Z vimiryuvan paralaksa otrimanih pid chas misiyi Hipparcos vidomo sho zorya viddalena priblizno na 2900 sv rokiv 900 pk vid Zemli Zorya sposterigayetsya pivdennishe 83 pivnichnoyi shiroti tobto yiyi vidno praktichno na vsij teritoriyi naselenoyi Zemli za vinyatkom polyarnih oblastej Arktiki Najkrashij chas dlya sposterezhennya gruden Ipsilon Oriona ruhayetsya velmi shvidko vidnosno Soncya yiyi radialna geliocentrichna shvidkist praktichno dorivnyuye 17 km s sho majzhe vdvichi bilshe za shvidkist miscevih zir Galaktichnogo diska a takozh ce oznachaye sho zorya viddalyayetsya vid Soncya Po neboshilu zorya ruhayetsya na pivdennij zahid Im ya zoriIpsilon Oriona lat Upsilon Orionis ye poznachennyam Bajyera danim nim zori 1603 roku Zorya maye poznachennya y ipsilon 20 ta litera greckogo alfavitu odnak sama zorya 33 tya za yaskravistyu v suzir yi Ipsilon Oriona odna z dvoh zirok insha 29 Oriona sho vidmichaye vershinu pravogo chobota Oriona v Uranometriyi Joganna Bajyera 1603 36 Oriona lat 36 Orionis ye poznachennyam Flemstida Yiyi vlasne im ya Thabit pohodit vid arabskogo slova Al Thabit terplyachij U svoyih Zoryanih imenah ta yihnih znachennyah 1899 amerikanskij naturalist amator Richard Ginkli Allen zaznachiv sho ce im ya z yavilosya v zoryanomu atlasi Geografiya nebes angl Geography of the Heavens uporyadkovanomu Elajdzheyu Ginsdejlom Burrittom U 2016 roci Mizhnarodnij astronomichnij soyuz organizuvav Robochu grupu pri MAS iz zoryanih imen WGSN dlya katalogizaciyi ta standartizaciyi imen vlasnih zirok Odnak u spisku nazva Thabit vidsutnya takozh vidsutnya bud yaka insha nazva dlya Ipsilon Oriona Vlastivosti zoriIpsilon Oriona karlik spektralnogo klasu O9 7V sho vkazuye na te sho voden u yadri zori she sluzhit yadernim palivom tobto zorya perebuvaye na golovnij poslidovnosti Odnak z 1943 roku cya zorya poslidovno viznachalasya yak zorya golovnoyi poslidovnosti spektralnogo klasu B0 yaka vikoristovuyetsya yak etalon dlya klasifikaciyi spektriv inshih zir za shkaloyu MK hocha v inshih doslidzhennyah yiyi bulo klasifikovano yak O9V i O9 5V Spektroskopichnij oglyad O zir u galaktici angl GOSSS Galactic O Star Spectroscopic Survey viznachiv zirku yak standartnu svichku dlya spektralnogo tipu O9 7 V Oglyad fotometriyi zir O i B klasu provedenij 1979 roku pokazav sho zorya perebuvaye na vidstani blizko 1666 sv rokiv tobto vidstan do zori bula zanizhena majzhe u 2 razi Radius zori todi bulo ocineno v 7 2 a yiyi svitnist u 60000 raziv bilshe nizh u Soncya Temperatura poverhni zori todi ocinyuvalasya 34 347 K i masa v 20 raziv bilsha nizh u Soncya Zorya viprominyuye energiyu zi svoyeyi zovnishnoyi atmosferi za efektivnoyi temperaturi blizko 33 400 K sho nadaye yij harakternogo blakitnogo koloru zori spektralnogo klasu O Masu zori bezposeredno ne ocineno odnak znayuchi yiyi temperaturu masu zori mozhna ociniti v 19 i vona znahoditsya bilya nizhnoyi mezhi mas zir spektralnogo klasu O sho dorivnyuye nizhnij mezhi mas zir spektralnogo klasu O yaka dorivnyuye 15 Na takij vidstani yiyi absolyutnij radius bulo ocineno v 7 2 sho yak mi znayemo sogodni stanovit 70 vid zvichajnogo dlya radiusa zori spektralnogo klasu O Odnak zorya maye poverhnevu gravitaciyu 4 3 0 05 abo 200 m s2 tobto na 35 menshu nizh na Sonci 274 0 m s2 a kombinaciya poverhnevoyi gravitaciyi i masi daye ocinku radiusu zori v 5 sho mozhe poyasnyuvatisya tim sho zorya lezhit na mezhi klasiv O i B Svitnist zori zaraz ocinyuyut u 28500 sho nebagato dlya zori spektralnogo klasu O i znahoditsya bilya nizhnoyi mezhi ocinki svitnosti zir spektralnogo klasu O Yakbi Ipsilon Oriona perebuvala b na misci Polluksa tobto na vidstani blizko 10 pk to vona b svitilasya yaskravistyu 5 15m tobto z yaskravistyu priblizno v 1 5 Veneri v maksimumi Ipsilon Oriona obertayetsya zi shvidkistyu v 10 raziv vishoyu za sonyachnu i dorivnyuye 20 km s sho daye period obertannya zori 13 dniv DzherelaSota A Maiz Apellaniz J Walborn N R Alfaro E J Barba R H Gamen R C Arias J I 2011 The Galactic O Star Spectroscopic Survey I Classification System and Bright Northern Stars in the Blue violet at R 2500 The Astrophysical Journal Supplement 193 2 24 arXiv 1101 4002 Bibcode 2011ApJS 193 24S doi 10 1088 0067 0049 193 2 24 S2CID 119248206 Leeuwen F v Validation of the new Hipparcos reduction Astron Astrophys T Forveille EDP Sciences 2007 Vol 474 Iss 2 P 653 664 ISSN 0004 6361 0365 0138 1432 0746 1286 4846 doi 10 1051 0004 6361 20078357 arXiv 0708 1752 d Track Q114404d Track Q46260676d Track Q63615173d Track Q28315126d Track Q752075 SIMBAD Astronomical Database d Track Q654724 Motz Lloyd Nathanson Carol The Constellations An Enthusiast s Guide to the Night Sky Nieva M F 1 lyutogo 2013 Temperature gravity and bolometric correction scales for non supergiant OB stars Astronomy amp Astrophysics angl T 550 s A26 doi 10 1051 0004 6361 201219677 ISSN 0004 6361 Procitovano 11 listopada 2023 Leeuwen F van 1 listopada 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy amp Astrophysics angl T 474 2 s 653 664 doi 10 1051 0004 6361 20078357 ISSN 0004 6361 Procitovano 11 listopada 2023 Guide Universe 25 01 2015T09 39 00 Thabit Upsilon Orionis Star Distance Colour and other Facts www universeguide com angl Procitovano 11 listopada 2023 Allen Richard Hinckley Star Names Their Lore and Meaning New York City Star Names www iau org Procitovano 11 listopada 2023 IAU Working Group on Star Names WGSN www iau org Procitovano 11 listopada 2023 Garrison R F Anchor Points for the MK System of Spectral Classification Underhill A B Divan L Prevot Burnichon M L Doazan V Effective temperatures angular diameters distances and linear radii for 160 O and B stars PDF Oxford University Press Smith Myron A Nonradial pulsations in the zero age main sequence star upsilon Orionis 09 5 V articles adsabs harvard edu Procitovano 11 listopada 2023 Maiz Apellaniz J Sota A Arias J I Barba R H Walborn N R Simon Diaz S Negueruela I Marco A Leao J R S Herrero A The Galactic O Star Spectroscopic Survey GOSSS III 142 Additional O type Systems The Astrophysical Journal

Дата публікації:
Топ