Франц Беме

Франц Беме (нім. Franz Böhme; нар. 15 квітня 1885, , Герцогство Штирія — пом. 29 травня 1947, Нюрнберг) — австрійський та німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал гірсько-піхотних військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Франц Беме
Franz Böhme
Ім'я при народженні	нім. Franz Friedrich Böhme
Народження	15 квітня 1885(1885-04-15) , Герцогство Штирія
Смерть	29 травня 1947(1947-05-29) (62 роки) Нюрнберг, Баварія ^d
Поховання	^d^[1]
Країна	Австро-Угорщина Перша Австрійська Республіка  Третій Рейх
Приналежність	Сухопутні війська Австро-Угорщини Збройні сили Австрії  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1904–1938 (Австрія) 1938-1945 (Німеччина)
Звання	Генерал гірсько-піхотних військ
Командування	30-та піхотна дивізія (32-га піхотна дивізія) (XXXXIII-й армійський корпус) XVIII-й армійський корпус XVIII-й гірський корпус 2-га танкова армія 20-та гірська армія
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Східний фронт Польська кампанія Західний фронт Французька кампанія Балкани Операція «Маріта» Східний фронт Війна в Заполяр'ї Балкани Окупація Югославії Югославський фронт
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Ювілейний хрест Орден Залізної Корони 3 ступеня Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Командорський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Великий офіцер ордена Корони Італії Золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» Хрест «За вислугу років» (Австрія) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям

Біографія

У 18 років залишився сиротою після смерті матері (батько помер роком раніше) і почав офіцерську кар'єру в імператорській і королівській армії.

Під час Першої світової війни служив в 1914/16 роках в Галичині, в 1917 році на Волині, в Курляндії і Дінабурзі, і в 1917/18 роках на Ізонцовському фронті.

Перед аншлюсом очолював австрійську військову розвідку, бувши генерал-майором Генерального штабу. Відповідно до 8-го пункту німецько-австрійської Берхтесгаденської угоди від 12 лютого 1938 був призначений 17 лютого начальником Генерального штабу, змінивши на цій посаді фельдмаршал-лейтенанта Альфреда Янзу, який був одним із головних супротивників аншлюсу.

Після початку Другої світової війни командував 32-ю піхотною дивізією, яка брала участь у польській і французькій кампаніях. Восени 1940 призначений командиром 18-го гірського корпусу, який узяв участь у Балканській кампанії.

З 16 вересня по 2 грудня 1941 року був уповноваженим командиром корпусу в Сербії, при цьому з 9 жовтня також виконував обов'язки командувача в Сербії. Гітлер доручив Беме найрішучішим чином відновити довготривалий порядок на всій території. Згідно з наказом Беме, всі комуністи, підозрілі жителі чоловічої статі, всі без винятку євреї, а також демократично і націоналістично налаштовані жителі підлягали арешту як заручники. За кожного вбитого німецького солдата слід розстрілювати 100 заручників, за кожного пораненого — 50. На підставі даного наказу восени пройшли масові розстріли сербів, сербських євреїв і циган.

У містах Кралєво і Крагуєваць підрозділи 717-ї піхотної дивізії після запеклих артилерійських боїв із партизанами і четниками з місцевого населення вбили протягом декількох днів понад 4000 жителів. У грудні 1941 року Беме був відкликаний із Сербії. За час його командування в Сербії було вбито 3562 партизани. Втрати вермахту склали 160 убитих і 278 поранених німецьких солдатів. Німецькими солдатами були розстріляні від 20 до 30 тисяч цивільних осіб.

У червні-липні 1944 року на посаді командувача 2-ї танкової армії, розташованої в Югославії, був також головнокомандувачем усіх німецьких військ у Югославії. В цей період отримав поранення в результаті авіакатастрофи.

З 8 січня 1945 року — головнокомандувач збройних сил у Норвегії і командувач 20-ї гірської армії. На цій посаді був узятий у полон після капітуляції Німеччини. У 1946 році перебував у таборі для військовополонених № 198 біля міста Брідженд. Потім був доставлений у Нюрнберг, де 13 травня 1947 року розпочався процес над генералами, які воювали на Південно-Східному фронті. Не чекаючи кінця процесу і екстрадиції до Югославії, 29 травня Беме викинувся з вікна своєї одиночної камери, розташованої на четвертому поверсі. Похований у Граці на цвинтарі святого Леонарда.

Нагороди

Військова кар'єра

• 18 серпня 1904 — кадет
• 1 листопада 1905 — лейтенант
• 1 листопада 1911 — оберлейтенант
• 1 травня 1915 — гауптман
• 1 липня 1920 — майор
• 30 грудня 1926 — оберстлейтенант
• 25 вересня 1929 — оберст
• 24 грудня 1935 — генерал-майор
• 1 червня 1939 — генерал-лейтенант
• 1 серпня 1940 — генерал від інфантерії
• 23 березня 1944 — генерал гірсько-піхотних військ

• Ювілейний хрест (2 грудня 1908)

Перша світова війна

• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Бронзова та срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Військовий Хрест Карла
• Залізний хрест
  • 2-го класу (1916)
  • 1-го класу (12 червня 1917)

Міжвоєнний період

• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (19 червня 1933)
• Золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (23 грудня 1933)
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (1936)
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (1937)
• Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест (21 лютого 1938)
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (12 вересня 1939)
  • 1-го класу (25 вересня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (29 червня 1940)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія), великий хрест з військовою відзнакою (8 серпня 1941)
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою і мечами (19 червня 1942)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям і мечами (Фінляндія) (13 травня 1943)
• Німецький хрест в золоті (10 лютого 1944)

Див. також

• (Губерт Ланц)
• (Фрідріх-Йобст Фолькамер фон Кірхензіттенбах)
• Юліус Рінгель
• Фердинанд Шернер
• Едуард Дітль
• (Отто Шпонгаймер)

Література

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. .
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. .
• Weiner, Hana; Ofer, Dalia; Barber, Anne (1996). Dead-end Journey: the Tragic Story of the Kladovo-Šabac Group. University Press of America. .

Посилання

• . на geocities.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 9 лютого 2014.(англ.)
• Franz Böhme. на desertwar.net.(англ.)
• Böhme, Franz. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 9 лютого 2014. (нім.)
• Böhme, Franz Friedrich — нагороди генерала гірсько-піхотних військ Беме (англ.)
• General der Gebirgstruppe Franz Friedrich Böhme
• Бёме, Франц

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-майор Курт фон Брізен	командир 30-ї піхотної дивізії 1 — 19 липня 1939	Наступник: генерал-майор Курт фон Брізен
Попередник: генерал-лейтенант (Ніколаус фон Фалькенгорст)	(командир 32-ї піхотної дивізії) 19 липня — вересень 1939	Наступник: генерал-лейтенант барон (Еккард фон Габленц)
Попередник: генерал-лейтенант барон (Еккард фон Габленц)	(командир 32-ї піхотної дивізії) 1 грудня 1939 — 15 червня 1940	Наступник: генерал-лейтенант (Вільгельм Бонштедт)
Попередник: генерал артилерії (Герман Ріттер фон Шпек)	(командир XXXXIII-го армійського корпусу) 31 травня — 17 червня 1940, ТВО	Наступник: генерал від інфантерії Готтард Гейнріці
Попередник: генерал артилерії (Герман Ріттер фон Шпек)	командир XVIII-го армійського корпусу 15 червня — 1 листопада 1940	Наступник: переформований на 18-й гірський корпус
Попередник: переформований з XVIII-го армійського корпусу	командир XVIII-го гірського корпусу 1 листопада 1940 — 10 грудня 1943	Наступник: генерал гірсько-піхотних військ Карл Егльзер
Попередник: генерал від інфантерії (Фрідріх Матерна)	(командувач XVIII-го військового корпусу) 10 грудня 1943 — 24 червня 1944	Наступник: генерал гірсько-піхотних військ Юліус Рінгель
Попередник: генерал-полковник Лотар Рендуліч	командувач 2-ї танкової армії 24 червня — 17 липня 1944;	Наступник: генерал артилерії (Максиміліан де Ангеліс)
Попередник: генерал-полковник Лотар Рендуліч	командувач 20-ї гірської армії 21 січня — 8 травня 1945	Наступник: капітуляція

1. 15 липня 1944 генерал гірсько-піхотних військ Франц Беме отримав важкі поранення внаслідок авіакатастрофи літака зв'язку Fi 156 «Шторьх»