Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Торос II Великий (вірм. Թորոս Բ) (? — 6 лютого 1169) — вірменський князь із династії Рубенідів, п'ятий інкнакал (володар) Вірменської Кілікії і тагавор айоц (король вірменський).
| Торос II вірм. Թորոս Բ | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1144/1145 — 1169 | |||
| Попередник: | Левон I | ||
| Спадкоємець: | Рубен II | ||
| Народження: | невідомо[1] | ||
| Смерть: | 6 лютого 1169 | ||
| Поховання: | Монастир Дразарк | ||
| Релігія: | Вірменська апостольська церква | ||
| Рід: | Рубеніди | ||
| Батько: | Левон I | ||
| Шлюб: | d | ||
| Діти: | |||
Життєпис
Ранні роки
Торос був сином правителя Кілікії Левона I, який проводив війни з візантійцями та антіохійцями. У червні 1137 року візантійські війська захопили рівнинну Кілікію, а згодом, після тридцятисемиденної облоги, столицю князівства Рубенідів — Аназарб. За деякий час було взято у полон вірменського князя, який переховувався у своєму родовому замку Вахка. Полонений Левон I разом з дружиною та двома синами — і Торосом, був відправлений до Константинополя. Два інших сина — Млех і Стефан, перебували у безпеці в Едеському графстві, у , сестри Левона й матері графа Таким чином Кілікія на деякий час була включена до складу Візантії.
Правління
Війна з Візантією
За кілька років, у 40-их роках XII століття, син Левона I царевич Торос, утік з візантійського полону. З'явившись 1145 року в рідній Кілікії, він повернув під свій контроль спочатку невеликий регіон Таврських гір із родовими фортецями Вахка й Амуд. 1151 року, одружившись із дочкою сеньйора Рабана та уклавши союз із латинянами, Торос повернув рівнинну Кілікію, яка на той момент перебувала у складі Візантії. В результаті військової операції, проведеної Торосом, були повернуті Аназарб, Тарс, Маместія та панівний над проходами Аманських гір Тіл (Топраккала), а також був узятий у полон візантійський намісник у Кілікії. Дізнавшись про це, Мануїл Комнін, сподіваючись на допомогу про-візантійських вірменських князів Ламброна й Паперона, відрядив до Кілікії військо на чолі з Андроніком Комніном. Візантійська армія, увійшовши до регіону, стикнулась з армією Тороса II. Зазнавши низки поразок та істотних втрат, візантійці були змушені залишити Кілікію. Після такої перемоги відбулась перша спроба об'єднання двох родин-суперниць Рубенідів та Ошинідів, останні навіть почали брати участь у виступах проти греків. Союз мав бути скріплений шлюбом між малолітніми дітьми, сином Ошина — Хетумом III, та однією з дочок Тороса II..
Після повернення переможеного Андроніка до Константинополя Мануїл I Комнін, будучи неспроможним втрутитись, 1156 року нацькував двох сусідів проти Тороса: спочатку сельджуків, армія яких була розгромлена вірменами на підступах до Таврських гір, а потім і принца Антіохії Рено де Шатільйона. Останній, після того як візантійський імператор не додержав слова, перекинувся на бік вірменського князя. 1158 року Мануїл Комнін уже сам очолив третю й останню кампанію в Кілікії та Сирії. Візантійські війська з боями захопили кілікійську рівнину, в результаті чого Торос відступив і закріпився у горах. Одразу після цього Рено де Шатільйон склав присягу на вірність візантійському імператору. За якийсь час між Мануїлом і Торосом було укладено мирну угоду, за якою останній мав отримати частину імператорських повноважень, при цьому в Кілікії мав постійно перебувати візантійський ставленик із військовим гарнізоном.
Перемир'я
Однак діяла угода не довго. Перший же з візантійських намісників, Андронік Евфорбенос, який був кузеном Мануїла, відзначився тим, що 1162 року організував убивство брата Тороса — Стефана, який розширював свої території та не вважав себе підпорядкованим Візантії. Вірменський князь, попри те, що візантійський ставленик був замінений Каламаном, так і не пробачив убивства брата. Тим часом ситуація на християнському сході продовжувала погіршуватись. 1164 року утворилась християнська коаліція, до якої увійшли новий принц Антіохії Боемунд III, граф Триполі, візантійський полководець Каламан і вірменський князь Торос. Союзники, які не прислухались до прохання Тороса дочекатись приєднання до коаліції короля Єрусалиму, кинули виклик володарю Алеппо. Як результат, сталась «Харимська катастрофа»: Нур ад-Дін, за винятком Тороса захопив у полон всіх християнських лідерів. До того моменту союз між двома вірменськими родами в результаті антвізантійської діяльності Тороса II, який так і не пробачив убивства свого брата, був на межі розриву. Занепокоєний цими суперечками, католикос вірменів Григорій III Пахлавуні відрядив до Тороса свого брата Нерсеса Шноралі, якому успішно вдалось загасити конфлікт.
Тим часом після ув'язнення свого представника Мануїл на вакантну посаду до Кілікії відрядив Олексія Аксуха. Новий ставленик був гарним теологом, він пристрасно проводив бесіди з Нерсесом Шноралі, в результаті чого 1165 року виникли ідеї екуменізму між вірменською та грецькою церквами. Але вірменсько-грецькому зближенню не судилось статись, за рік цьому завадили дві події: Олексій Аксух за наклепом вирушив у монастир, а Нерсес Шноралі став новим католикосом і втратив можливість вільно подорожувати.
Після заслання Аксуха Мануїл Комнін на його місце призначив Андроніка, який 15 років тому зазнав поразки від вірменського князя. 1167 року, внаслідок розгульного образу життя, Андронік був відкликаний, а на його місце було призначено викупленого з полону Каламана. Останньому імператором було доручено позбавити Тороса влади над Кілікією. Однак цей план провалився, вірменські війська узяли Каламана в полон, а Мануїл знову був змушений його викупати.
Смерть
Торос II Рубенід помер 9 лютого 1169 року. Вірменський правитель не зміг підкорити рід Хетумідів (Ошинідів), проте зміг попередити й відбити всі візантійські зазіхання на Кілікію, тим самим намітивши шлях до остаточного встановлення в регіоні вірменської влади.
Родина
Мав дочку — була заміжня за князем Ламброна
Примітки
- Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- Charles Cawley. Lords of the Mountains, Kings of (Cilician) Armenia (Family of Rupen). Medieval Lands. Foundation of Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 26 квітня 2012.
- Успенський Ф. І. Історія Візантійської імперії. Розділ VI. Комніни. Глава X. Східні справи. — 2005.
- Клод Мутафян // Останнє королівство Вірменії // Видавництво «Бородино». стор. 26-27 (161) 2009 р.
- Клод Мутафян // Le Royaume Arménien de Cilicie, XIIe-XIVe siècle// Видавництво «Бородино». стор. 30-33 (161) 2009 р.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Toros II Velikij virm Թորոս Բ 6 lyutogo 1169 virmenskij knyaz iz dinastiyi Rubenidiv p yatij inknakal volodar Virmenskoyi Kilikiyi i tagavor ajoc korol virmenskij Toros II virm Թորոս ԲPrapor 5 j Volodar Kilikiyi Volodar Gir 1144 1145 1169Poperednik Levon ISpadkoyemec Ruben II Narodzhennya nevidomo 1 Smert 6 lyutogo 1169 1169 02 06 Pohovannya Monastir DrazarkReligiya Virmenska apostolska cerkvaRid RubenidiBatko Levon IShlyub dDiti ZhittyepisRanni roki Toros buv sinom pravitelya Kilikiyi Levona I yakij provodiv vijni z vizantijcyami ta antiohijcyami U chervni 1137 roku vizantijski vijska zahopili rivninnu Kilikiyu a zgodom pislya tridcyatisemidennoyi oblogi stolicyu knyazivstva Rubenidiv Anazarb Za deyakij chas bulo vzyato u polon virmenskogo knyazya yakij perehovuvavsya u svoyemu rodovomu zamku Vahka Polonenij Levon I razom z druzhinoyu ta dvoma sinami i Torosom buv vidpravlenij do Konstantinopolya Dva inshih sina Mleh i Stefan perebuvali u bezpeci v Edeskomu grafstvi u sestri Levona j materi grafa Takim chinom Kilikiya na deyakij chas bula vklyuchena do skladu Vizantiyi Pravlinnya Vijna z Vizantiyeyu Za kilka rokiv u 40 ih rokah XII stolittya sin Levona I carevich Toros utik z vizantijskogo polonu Z yavivshis 1145 roku v ridnij Kilikiyi vin povernuv pid svij kontrol spochatku nevelikij region Tavrskih gir iz rodovimi fortecyami Vahka j Amud 1151 roku odruzhivshis iz dochkoyu senjora Rabana ta uklavshi soyuz iz latinyanami Toros povernuv rivninnu Kilikiyu yaka na toj moment perebuvala u skladi Vizantiyi V rezultati vijskovoyi operaciyi provedenoyi Torosom buli povernuti Anazarb Tars Mamestiya ta panivnij nad prohodami Amanskih gir Til Toprakkala a takozh buv uzyatij u polon vizantijskij namisnik u Kilikiyi Diznavshis pro ce Manuyil Komnin spodivayuchis na dopomogu pro vizantijskih virmenskih knyaziv Lambrona j Paperona vidryadiv do Kilikiyi vijsko na choli z Andronikom Komninom Vizantijska armiya uvijshovshi do regionu stiknulas z armiyeyu Torosa II Zaznavshi nizki porazok ta istotnih vtrat vizantijci buli zmusheni zalishiti Kilikiyu Pislya takoyi peremogi vidbulas persha sproba ob yednannya dvoh rodin supernic Rubenidiv ta Oshinidiv ostanni navit pochali brati uchast u vistupah proti grekiv Soyuz mav buti skriplenij shlyubom mizh malolitnimi ditmi sinom Oshina Hetumom III ta odniyeyu z dochok Torosa II Pislya povernennya peremozhenogo Andronika do Konstantinopolya Manuyil I Komnin buduchi nespromozhnim vtrutitis 1156 roku nackuvav dvoh susidiv proti Torosa spochatku seldzhukiv armiya yakih bula rozgromlena virmenami na pidstupah do Tavrskih gir a potim i princa Antiohiyi Reno de Shatiljona Ostannij pislya togo yak vizantijskij imperator ne doderzhav slova perekinuvsya na bik virmenskogo knyazya 1158 roku Manuyil Komnin uzhe sam ocholiv tretyu j ostannyu kampaniyu v Kilikiyi ta Siriyi Vizantijski vijska z boyami zahopili kilikijsku rivninu v rezultati chogo Toros vidstupiv i zakripivsya u gorah Odrazu pislya cogo Reno de Shatiljon sklav prisyagu na virnist vizantijskomu imperatoru Za yakijs chas mizh Manuyilom i Torosom bulo ukladeno mirnu ugodu za yakoyu ostannij mav otrimati chastinu imperatorskih povnovazhen pri comu v Kilikiyi mav postijno perebuvati vizantijskij stavlenik iz vijskovim garnizonom Peremir ya Odnak diyala ugoda ne dovgo Pershij zhe z vizantijskih namisnikiv Andronik Evforbenos yakij buv kuzenom Manuyila vidznachivsya tim sho 1162 roku organizuvav ubivstvo brata Torosa Stefana yakij rozshiryuvav svoyi teritoriyi ta ne vvazhav sebe pidporyadkovanim Vizantiyi Virmenskij knyaz popri te sho vizantijskij stavlenik buv zaminenij Kalamanom tak i ne probachiv ubivstva brata Tim chasom situaciya na hristiyanskomu shodi prodovzhuvala pogirshuvatis 1164 roku utvorilas hristiyanska koaliciya do yakoyi uvijshli novij princ Antiohiyi Boemund III graf Tripoli vizantijskij polkovodec Kalaman i virmenskij knyaz Toros Soyuzniki yaki ne prisluhalis do prohannya Torosa dochekatis priyednannya do koaliciyi korolya Yerusalimu kinuli viklik volodaryu Aleppo Yak rezultat stalas Harimska katastrofa Nur ad Din za vinyatkom Torosa zahopiv u polon vsih hristiyanskih lideriv Do togo momentu soyuz mizh dvoma virmenskimi rodami v rezultati antvizantijskoyi diyalnosti Torosa II yakij tak i ne probachiv ubivstva svogo brata buv na mezhi rozrivu Zanepokoyenij cimi superechkami katolikos virmeniv Grigorij III Pahlavuni vidryadiv do Torosa svogo brata Nersesa Shnorali yakomu uspishno vdalos zagasiti konflikt Tim chasom pislya uv yaznennya svogo predstavnika Manuyil na vakantnu posadu do Kilikiyi vidryadiv Oleksiya Aksuha Novij stavlenik buv garnim teologom vin pristrasno provodiv besidi z Nersesom Shnorali v rezultati chogo 1165 roku vinikli ideyi ekumenizmu mizh virmenskoyu ta greckoyu cerkvami Ale virmensko greckomu zblizhennyu ne sudilos statis za rik comu zavadili dvi podiyi Oleksij Aksuh za naklepom virushiv u monastir a Nerses Shnorali stav novim katolikosom i vtrativ mozhlivist vilno podorozhuvati Pislya zaslannya Aksuha Manuyil Komnin na jogo misce priznachiv Andronika yakij 15 rokiv tomu zaznav porazki vid virmenskogo knyazya 1167 roku vnaslidok rozgulnogo obrazu zhittya Andronik buv vidklikanij a na jogo misce bulo priznacheno vikuplenogo z polonu Kalamana Ostannomu imperatorom bulo dorucheno pozbaviti Torosa vladi nad Kilikiyeyu Odnak cej plan provalivsya virmenski vijska uzyali Kalamana v polon a Manuyil znovu buv zmushenij jogo vikupati SmertToros II Rubenid pomer 9 lyutogo 1169 roku Virmenskij pravitel ne zmig pidkoriti rid Hetumidiv Oshinidiv prote zmig poperediti j vidbiti vsi vizantijski zazihannya na Kilikiyu tim samim namitivshi shlyah do ostatochnogo vstanovlennya v regioni virmenskoyi vladi RodinaMav dochku bula zamizhnya za knyazem LambronaPrimitkiVirmenska radyanska enciklopediya za red Վ Համբարձումյան Կ Խուդավերդյան Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն 1974 d Track Q164396d Track Q124405912d Track Q6429958d Track Q2657718 Charles Cawley Lords of the Mountains Kings of Cilician Armenia Family of Rupen Medieval Lands Foundation of Medieval Genealogy Arhiv originalu za 26 kvitnya 2012 Uspenskij F I Istoriya Vizantijskoyi imperiyi Rozdil VI Komnini Glava X Shidni spravi 2005 Klod Mutafyan Ostannye korolivstvo Virmeniyi Vidavnictvo Borodino stor 26 27 161 2009 r ISBN 978 5 9901129 5 7 Klod Mutafyan Le Royaume Armenien de Cilicie XIIe XIVe siecle Vidavnictvo Borodino stor 30 33 161 2009 r ISBN 978 5 9901129 5 7