Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (квітень 2021) |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2021) |
Андронік І Комнін (грец. Ανδρόνικος Α' Κομνηνός; близько 1120 — 12 вересня 1185) — останній імператор Візантії (1183—1185) з династії Комнінів, племінник імператора Іоанна II Комніна, син себастократора Ісаака та Ірини, доньки Володаря Ростиславича, князя перемиського та звенигородського одного із засновників Галицького князівства.
Андронік І Комнін | |
---|---|
грец. Ανδρόνικος Α' Κομνηνός | |
Імператор Андронік Комнін | |
Базилевс Візантії | |
Початок правління: | 1183 |
Кінець правління: | 1185 |
| |
Попередник: | Олексій II Комнін |
Наступник: | Ісаак II Ангел |
| |
Дата народження: | 1118[1][2][3] |
Місце народження: | Константинополь[4][2][5] |
Країна: | Візантійська імперія |
Дата смерті: | 12 вересня 1185[6][7][8] |
Місце смерті: | Константинополь[9][10][4] |
Діти: | Євдокія, Філіппа, Феодора, Мануїл, Олексій, Іоанн |
Батько: | Ісаак Комнин, син Олексія I Комніна |
Мати: | Ірина, донька Володаря Ростиславича |
У пошуках союзника в боротьбі з імператором Мануїлом I Комніном перебував у 1163—1165 роках у Галичі при дворі свого брата Ярослава Володимировича Осмомисла. Мануїл I, схвильований можливим союзом Галицького князівства, Угорщини та половців з внутрішньою опозицією, змушений був вдатися до значних поступок.
Галицькі зв'язки Андроніка Комніна
1164 року війна Угорщини з Візантією завершилась укладанням мирного договору. За умовами того договору спадкоємець угорського престолу Бела мав прибути до Константинополя як почесний заручник. Василевс Мануїл Комнен одразу ж заручив з ним свою єдину дочку Марію. З'явилась ідея візантійсько-угорської унії, котра стала небезпечною для Галицького князівства. Тому Ярослав Володимирович, не вагаючись, підтримав претендента на візантійську корону — брата василевса, Андроніка Комніна.
1164 року Андронік утік з візантійської столиці: «…і лише він досяг кордону Галицької землі, де розраховував знайти пристанище, як потрапив у пастку деяких мисливців народу волохів», які мало не передали його візантійській владі. Однак принц досяг Галича, де був прийнятий Ярославом Володимировичем. Пізніше, в пам'ять про перебування в Галицькій землі, Андронік прикрасив розписами палату, яку побудував у Константинополі біля . Ось як описує ці розписи один із кращих візантійських письменників, Микита Хоніат: «Живопис представляв кінську їзду, полювання з собаками, крики птахів, гавкіт собак, лови оленів і травлю зайців, пробитого списом кабана і пораненого зубра (цей звір більший за казкового ведмедя та плямистого леопарда й водиться переважно у тавроскіфів), сільське життя з його наметами, нашвидко приготований обід зі спійманої здобичі, самого Андроніка, який власноруч розрубує на частини м'ясо оленя або кабана і ретельно смажить його на вогні, та інші подібні предмети, що свідчили про життя людини, у котрої вся надія на лук, меч і прудкого коня».
Як свідчить Хоніат, син Ісаака Комніна та Ірини Володарівни не лише знав мову, але й полюбив землю матері. Судячи з опису, це могли бути степи Нижнього Подністров'я. Вже в 1165 р. василевс Мануїл прислав до Галича посольство на чолі з двома митрополитами, які запропонували Андронікові в управління провінцію Кілікія. Князь Ярослав Володимирович уклав угоду з греками, розірвавши союз з Угорщиною. До Візантії вирушило галицьке посольство на чолі з галицьким єпископом Кузьмою, яке домоглося гарантій безпеки для Андроніка Комніна та підтвердило союз Червленої Русі з Візантією. Остання розглядала галицького князя як hypospondos, що за візантійською вселенською термінологією, прирівнювалося до давнього — «союзний Риму народ» — socii populi Romani. Цікаво, що найбільше свідчень візантійських авторів стосується Галицького князівства, володар якого часом протиставляється володареві Києва і розглядається як цілком самостійний.
Передумови для прихода до престолу
Під час хрестових походів в Константинополі різко зріс вплив генуезьких і венеційських купців, які успішно конкурували зі столичними торгово-ремісничими колами. Візантійські імператори не раз користувалися допомогою потужного венеційського флоту, а після укладення в 1187 році союзу з Венецією візантійці взагалі скоротили свій флот до мінімуму, повністю покладаючись на підтримку союзників. Венеційці отримали значні торговельні привілеї. Уздовж узбережжя Золотого Рогу розташовувалися заможні квартали столиці, що належали італійським торговцям. Італійська колонія Константинополя налічувала близько 60 тис. осіб. Латиняни були опорою влади. Вони обіймали важливі посади в армії і відігравали значну роль серед оточення імператора, але при цьому не приховували своєї зневаги до візантійців.
Коли італійці облаштувалися в морських портах Леванту, вони витіснили візантійських купців з посередницької торгівлі зі Сходом. Відтепер товари з Єгипту, Сирії, Ірану та Індії в обхід Константинополя стали потрапляти на ринки Західної Європи (особливо до дворів правителів Італії, Франції,Священної Римської імперії). Це суттєво вдарило по прибутках візантійської скарбниці і врешті підірвало візантійську торгівлю й ремесла. У 1171 році відбулися чергові зіткнення між представниками італійської громади Константинополя, по завершенню яких Мануїл I зажадав від венеційців відшкодувати збитки, завдані генуезькому кварталу. Отримавши відмову, імператор наказав конфіскувати все майно, що належало венеційським купцям та іншим італійцям, які перебували під заступництвом Венеції.
Смутні часи та «Різанина латинян» 1182 року
Після смерті Мануїла I (1180 р.) на престолі опинився його дванадцятирічний син Олексій II Комнін (1180—1183 р.р.); правителькою була оголошена його мати Марія Антіохійська, дочка графа Тулузи та князя Антіохії Раймонда Сент-Жілля. Втім всіма справами держави розпоряджався фаворит останньої — протосеваст Олексій Комнін, племінник Мануїла.
Навесні 1181 року боротьба між претендентами за престол знову загострилася, почалися зіткнення на вулицях Константинополя. Учасники бунту громили будинки аристократів, багатіїв і спалювали податкові списки. Містяни були незадоволені постійним зростанням податків і поборами імператорських чиновників. Також їх обурювало засилля в столиці іноземних купців і найманців, яких влада нерідко використовувала для придушення заворушень. У травні 1182 року в Константинополі спалахнув антизахідний бунт: натовпи греків почали нападати на будинки багатих латинян, влаштувавши у місті жорстокий погром. Були розграбовані і спалені житла католиків, а також їхні склади, церкви, лікарні та богадільні. Раніше квітучі італійські квартали перетворилися на руїни. Розлючені візантійці спалили в будинках або вбили на вулицях тисячі латинян, у тому числі священиків, ченців і навіть папського легата. Коли частина латинян спробувала врятуватися від різанини на своїх суднах, які стояли в гавані, їх знищили «грецьким вогнем».
Кілька тисяч вцілілих латинян були продані в рабство сельджукам. Ті італійці, що залишили Константинополь до початку різанини, щоб помститися, грабували візантійські поселення на берегах Босфору і Принцевих островах. Крім того, вони почали повсюдно поширювати звістку про трагічну долю латинян в Константинополі, закликаючи католицький Захід до відплати. Це, своєю чергою, ще більше посилило ворожнечу між Візантією і державами Західної Європи.
Запекла боротьба придворних партій і тривале латинське засилля призвели до того, що в столицю врешті решт був покликаний Андронік Комнін, який виступив в ролі захисника слабкого, оточеного злими радниками, імператора Олексія II і грецьких національних інтересів. Незадовго до його вступу в столицю там розігралася різанина латинян 1182 року. Цікаво відзначити, що венеційські джерела абсолютно замовчують про побиття 1182 року. Проте і венеційські купці тоді чимало постраждали.
Повстання проти імператора
Уміло скориставшись невдоволенням візантійців пролатинською політикою вдови Мануїла Марії та її фаворита протосеваста, які правили від імені малолітнього імператора, Андронік Комнін 1182 року сам став регентом, а 1183 року захопив константинопольський престол. Марію Антиохійську і трохи пізніше 14-літнього імператора Олексія II було страчено. Для зміцнення свого становища Андронік одружився з вдовою Олексія II, Агнесою (Анною) Французькою. Протосеваста Андронік осліпив та негайно вислав у Скіфію, тобто у дунайські володіння галицького князя. Однак, не без допомоги противників Ярослава Осмомисла, протосеваст Олексій Комнін утік «і як який-небудь крилатий змій перенісся в Сицилію».
Натхнення, з яким зустріло населення Андроніка, пояснюється певними очікуваннями народу від нового імператора. У останнього було два головних завдання у внутрішньому житті імперії: по-перше, встановити національний уряд і звільнити Візантію від латинського засилля; по-друге, послабити служиву аристократію і велике помісне дворянство, так як переважання великих землевласників тягло за собою розорення і загибель землеробського стану селян. Подібна програма, як вона не була важка для виконання, звичайно, повинна була зустріти повне співчуття народу.
Архієпископ Афінський Михайло Акоминат (Хониат), один з найбільш цінних джерел по внутрішньому становищу в імперії в XII столітті, писав в захоплених тонах: «І перш за все я хочу нагадати, як в туманне і болісний час імперія ромеїв звернулася до свого колишнього улюбленця, великому Андроник, щоб скинути гнітючу латинську тиранію, яка, як бур'ян, прищепилася на молодому втечу царства. І він привів з собою невелику кількість піших і вершників, однак, озброєний тільки справедливістю, він легко йшов до улюбленому місту. Перше, що він дав столиці у відповідь на її чисту любов, було звільнення від тиранічної латинської нахабства і звільнення імперії від варварських домішок».
Реформи Андроніка І
З Андроніком нова партія прийшла до влади. «П'ятирічний період, що обіймає царювання двох останніх Комнінів, Олексія і Андроніка, — пише Ф. І. Успенський, — цікавий саме як період реакції і державних реформ, які мали цілком народну основу і викликалися абсолютно справедливо понятими недоліками колишньої системи управління.» Андронік дійсно, провів низку адміністративних та економічних реформ, сприяв розвитку мистецтв. Платня багатьох чиновних осіб імперії було підвищено, щоб зробити їх менш доступними підкупу; суддями призначалися чесні і непідкупні люди; податкові тяготи були полегшені, і корисливі збирачі податків піддавалися суворим покаранням. Проти великих землевласників приймалися суворі заходи, і багато представників візантійської аристократії були піддані страти. За словами Успенського, цей останній представник династії Комнінів «був, або щонайменше здавався, народним царем, царем селян. Народ співав пісні про нього і складав поетичні оповіді, сліди яких збереглися в літописах і позначках на полях неопублікованих рукописів „Історії“ Микити Хониата». Серед інших речей, Хониат писав про те, що Андронік наказав спорудити собі статую близько північного входу до церкви Сорока Мучеників. Імператор був там представлений не в імперських шатах, ні з золотими прикрасами, належними правителю, а в якості працівника (as a worker), стомленого працею, в досить скромних шатах, що тримає косу.
У свою чергу, Михайло Акоминат писав: «Ми вже давно знали, що ти м'який до бідного, жахливий по відношенню до жадібному, що ти захисник слабкого і ворог насильника, що ти не схиляєш терези Феміди ні вліво, ні вправо, що у тебе руки чисті від будь-якої корупції».
Новітньому історику даної епохи боротьба Андроніка з аристократією нагадує боротьбу Івана IV Грозного з боярством. «Як Андроник, — пише він, — мав намір зруйнувати переважання візантійської аристократії, так Іван — могутність бояр, і обидва, але російський цар більшою мірою, вдалися, в разі потреби, до насильницьких засобів. Однак, було погано те, що, послаблюючи аристократію, вони обидва послабили державу: Іван IV виявився беззбройним перед поляками Стефана Баторія, як Андроник перед норманами Вільгельма II. Іван, государ молодого і міцного народу, зміг швидкими заходами врятувати свою справу і Росію; Андронік пав раніше, ніж імперія перетворилася і зміцнилася. Старий організм не міг більше бути підтриманий, а нове органічне тіло, про яке мріяв Андроник, було занадто швидко довірено недосвідченим рукам».
Але, звичайно, зробити докорінну реформу соціального ладу, який став результатом тривалого історичного процесу, було не під силу Андронику. Представники гнаної землевладельческой аристократії чекали тільки зручного моменту, щоб позбутися від ненависного государя і замінити останнього особою, який дотримується соціальних поглядів перших трьох Комнінів. Відчуваючи всюди зраду і змови, Андронік вступив на шлях терору, який, б'ючи без розбору правого і винуватого, і не тільки вже в середовищі вищих класів, створив навколо государя обстановку роздратування і ненависті. Народ, так недавно ще урочистими криками зустрічав свого обранця, відвернувся від нього як від людини, який не дав того, що обіцяв, і вже шукав нового претендента на престол. Микита Хониат дав вражаючий опис мінливості настрою константинопольського натовпу в цей час: «У будь-якому місті натовп позбавлена розуму і підпорядковується своїм неорганізованим рухам. Натовп ж в Константинополі особливо шумна, люта і спритного поведінки, з огляду на те, що складається з різних народів … Байдужість по відношенню до імператорів є їх природженим недоліком. Того, кого вони сьогодні піднімають на трон, на наступний рік вони нехтують як злочинця».
Складності у зовнішній політиці
Не зупиняючись перед репресіями непокірної знаті, Андронік Комнін одночасно продовжив війну з сицилійськими норманами. Після смерті Мануїла в Західній Європі було в Візантії два ворога: Німеччина і Сицилійське королівство. Союз двох імперій, що був основою західноєвропейської політики протягом деякого часу правління Мануїла, припинився. Втім допомога, надана Візантією ломбардським містам у їх боротьбі проти Фрідріха Барбаросси, зробила останнього ворогом Східної імперії. Барбаросса пішов шляхом все більш тісного зближення з сицилійцями, влаштувавши шлюб заручини сина Генріха зі спадкоємицею Сицилійського королівства Констанцією. Як писав один західний середньовічний історик: «Імператор, ворожий королівству греків (regno Grecorum infestus), намагається поєднати дочку Рожера, короля Сицилії, зі своїм сином.»
Династичний шлюб став дуже важливою подією, оскільки після смерті Фрідріха його спадкоємець мав приєднати до володінь німецького государя Неаполь і Сицилію. Цим самим для Візантії з двох окремих ворогів створювався єдиний потужний ворог, політичні інтереси якого не могли примиритися з інтересами Східної імперії. Досить імовірно навіть, що названий шлюбний союз з нормандським королівським будинком мав на меті створити для західного імператора в сицилійській державі опорний пункт для його задумів проти Візантії.
У свою чергу, латиняни, що втекли у 1182 р. з Константинополя на Захід від учиненого там погрому, розповідали у своїх державах про жахи пережитого випробування і просили помститися за образу та збитки. Особливо були роздратовані торгові італійські республіки, які зазнали великих фінансових втрат. Представники деяких знатних візантійських родин, переслідувані Андроником, також втекли до Італії і спонукали італійській уряд до відкриття військових дій проти Візантії.
Сучасний Андронику сицилійський король Вільгельм II, користуючись внутрішніми сварами Андроніка з візантійською аристократією, підготував проти імперії велику експедицію. Її справжньою метою були, звичайно. не тільки наміри помститися за погром 1182 року або допомогти якомусь підозрілому претенденту на візантійський трон, але прагнення самому заволодіти грецьким престолом.
Розуміючи всі заклики перед імперією, Андронік прийшов до висновку, що її подальша політична ізоляція є неможливою з точки зору її основних життєвих інтересів. Для порятунку ситуації він почав переговори як із Заходом, так і зі Сходом.
Антикризові рішення імператора Андроника
Прагнучи відновлення відносин із західними державами, до яких він явно відчував огиду, імператор уклав договір з Венецією ще до початку 1185 року. У цьому договорі, укладеному з республікою св. Марка, «щоб підтримати імперію» (pro firmatione Imperii) Андронік погоджувався відпустити венеційців, які ще перебували в ув'язненні після побиття 1182 року і обіцяв платити щороку певну суму до відшкодування заподіяних збитків. Він почав на ділі дотримуватися цього договору, і перша сума була сплачена вже у 1185 році.
Він також постарався зблизитися з папою, від якого він явно сподівався отримати допомогу, зобов'язуючись забезпечити відомі гарантії католицької церкви. В кінці 1182 році папа Луцій III послав легата в Константинополь. Крім того, одна західна хроніка наводить вельми цікавий матеріал, згідно з яким у 1185 р. Андроник проти волі патріарха побудував в Константинополі церкву, яку він забезпечив непоганим доходом. Там католицькі священики здійснювали культ за латинським обрядом. До наших днів церква ця називається Латинської церквою.
Нарешті, Андроник уклав формальний союз з султаном Єгипту Саладином. За словами західного хроніста, «рухомий болем і смутком [Андроник] мав вдатися до поради і підтримки Саладина.» Умови цього союзу, скріпленого клятвою, звучать наступним чином. Якщо Саладін зможе за допомогою порад і допомоги імператора захопити Єрусалим, Саладін залишить для себе будь-яку іншу область, яку вони [* 21] зможуть завоювати. Єрусалим і все узбережжя, крім Аскалона, залишаються вільними. Однак він буде володіти цими територіями під сюзеренітетом Андроніка. Імператор буде володіти всіма завойованими у Іконійського султана територіями до Антіохії і Малої Вірменії, якщо нові союзники зможуть ними опанувати. Однак внаслідок своєї смерті, Андронік не зміг реалізувати цей план. Цей договір показує, що Андронік був готовий поступитися Палестиною Саладіну на умовах, що той визнає сюзеренітет імперії.
Однак ні угода з Венецією, ні поступки папі Римському, ні союз зі знаменитим Саладином не змогли врятувати ситуацію, або зберегти владу в руках Андроніка.
Втрата Кіпру та облога Фессалоніки
У східній частині Середземномор'я намісник острова Кіпр Ісаак Комнін відокремився від імперії і проголосив незалежність острова під своїм правлінням. Не маючи гарного флоту, Андронік не зміг придушити повстання. Кіпр був втрачений. Втрата Кіпру була серйозним ударом для імперії, так як вона мала там важливий стратегічний і торговий пункт, який приносив скарбниці великі доходи, особливо завдяки торгівлі з латинськими державами на Сході.
Однак основний і рішучий удар був нанесений Андронику із заходу, коли добре організована експедиція Вільгельма II Сицилійського підняла вітрила (sailed) проти імперії. Військові дії відкрилися, як завжди, у Дураццо, швидко перейшов в руки норманів, які потім по Егнатіевой військової дорозі попрямували до Фессалоніки (Солуні). Туди ж прибув і нормандський сильний флот. Венеція в цій війні, мабуть, дотримувалася суворого нейтралітету.
Почалася десятиденна облога Фессалоніки з моря і суші. Риторична, але тим не менш дорогоцінна розповідь про цю облогу написана її сучасником та очевидцем, Фессалонікійським архієпископом Євстафієм, звідки черпав свої відомості про Нормано-візантійської війні інший історик, Микита Хоминат. У серпні 1185 року Фессалоніка була норманами дукою . Переможці вчинили у другому після Константинополя місті імперії страшний розгром і побиття. Це було помстою латинян за константинопольську різанину 1182 року. З приводу цієї події можна знайти у М. Хомината такі знаменні слова: «Таким чином, між нами і ними утвердилася найбільша прірва ворожнечі; ми не можемо з'єднатися душами і зовсім розходимося один з одним, хоча і підтримуємо зовнішні відносини і часто живемо в одному і тому ж будинку».
Загибель Андроніка Комніна
Після кількох днів грабежу і вбивства нормандське військо, рушило далі на схід, у напрямку до Константинополю. Невдоволена реформами аристократія, скориставшись норманською агресією почала підбурювати населення столиці до повстання. Отримавши звістку про взяття Фессалоніки та наближення нормандських військ до Константинополю натовп звинуватив Андроніка в нерішучості і слабкості та розтерзав василевса. Імператором було проголошено Ісаака Ангела. Переворотом 1185 року спливає епоха візантійських Комнінів і починається нова династія Ангелів.
Короткочасне правління Андроніка I, який поставив при вступі на престол собі за мету захистити землеробський клас, селян, проти всемогутнього свавілля великих власників і звільнити державу від іноземного, саме західно-латинського засилля, різко відрізняється від характеру правління всіх інших Комнінів, і вже завдяки цьому одному заслуговує уважного і строго наукового дослідження. У деяких відносинах, особливо в сфері соціальних питань та інтересів, час Андроніка I, ще далеко не роз'яснене, являє собою вдячну тему для подальших досліджень.
Підсумки правління Комнінів
Протягом 104 років, від піднесення Олексія І до смерті Андроніка, Комнінам частково вдалося відродити візантійську славу в Середземноморському регіоні, як у військовому, так і в культурному плані. У цей період відносини візантійського Сходу із Західною Європою процвітали. Це була епоха, яка характеризувалася перебудовою візантійської армії, роздробленої та неорганізованої сили в грамотну та ефективну військову машину, яка стала називатися «візантійською армією Комнінів». Реставрація Комнінів становить остаточний кульмінаційний момент тисячолітньої історії Візантійської імперії, оскільки Імперія швидко розпалася після смерті останнього імператора династії Комнінів — Андроніка I в 1185 році.
Комніни зуміли зміцнити державу, розширити її межі на Схід і Північний Захід. Спиралися на хліборобську і військову аристократію (згуртовану спорідненістю і властивістю в єдиний 'клан', мав тенденцію перетворитися в замкнену соціальну групу), частково на провінційні міста.
Епоха панування Комнінів характеризується вдалою зовнішньою політикою. Насамперед, це система союзів з низкою західноєвропейських держав. Альянси підкріплювались шлюбними зв'язками, що згодом полегшувало встановлювати суверенітет над сусідніми державами (Угорщина, Сербія, Антіохійської князівство). Якщо при імператорі Олексії I зовнішня політика зводилсь до охорони європейських і азійських кордонів держави, то вже при імператорі Мануїлі вона розгорнулася в широку і блискучу, хоча значною мірою фантастичну, програму підпорядкування Італії і відновлення влади східного імператора на Заході; жваве вивчення давньогрецької літератури і розквіт власної, візантійської літератури в цю епоху характеризуються появою таких вчених і письменників, як історики Анна Комніна та Микита Акоминат, знаменитий дослідник Гомера Євстахій Солунський та ін.
Нарешті, за правління імператора Андроніка візантійці намагались звільнити економіку Візантії від західного впливу (передусім з боку італійських морських міст таких як Генуя та Венеція) та зміцнити політичний і суспільний лад держави шляхом послаблення політичного та економічного впливу аристократії. Також присікалися зловживання чиновників, особливо тих, що опікувались фінансами. Однак всі зусилля Андроніка виявились невдалими, адже суперечили інтересами найвпливовішої верстви держави і псували відносини з італійськими торговими містами, які отримували великі привілеї від попередніх Комнінів. Зрештою, конфлікт з італійцями став одною з причин краху Візантії. Адже генуезці та венеційці інспірували згодом завоювання Константинополя хрестоносцями. Відтак у 1204 року візантійська державність була зруйнована, а на її місці постала Латинська імперія.
У імператора Андроніка був син Мануїл, а у цього останнього — син Олексій (онук василевса), перший імператор Трапезундської імперії. Він започаткував династію так званих «Великих Комнінів», що правили в 1204—1461 рр. Ім'я Комніна привласнив собі також імператор Олексій III Ангел, онук дочки імператора Олексія I, Феодори (царював у 1195—1203 рр).
Див. також
Зауваги
- «construxerat ecclesiam quandam nobilem in civitate Constantinopolis, et earn honore et redditibus multis ditaverat, et clericos Latinos in ea instituit secundum consuetudinem Latinorum, quae usque hodie dicitur Latina». («Побудував одну відому церкву в місті Константинополі. Він збагатив її пошаною і багатьма доходами і в ній заснував латинських священиків за звичаєм латинян. Церква досі називається латинською». - Науч. ред.). → див. ту саму розповідь у Chronica Rogeri de Houedene, ed. W. Stubbs, vol. II (Rerum britannicarum medii aevi scriptores, vol. 51). London, 1869, p. 205
Примітки
- http://www.britannica.com/EBchecked/topic/24130/Andronicus-I-Comnenus
- https://www.princeton.edu/~achaney/tmve/wiki100k/docs/Andronikos_I_Komnenos.html
- http://universalium.academic.ru/235960/Alexius_I_Comnenus
- http://europeanhistory.boisestate.edu/crusades/Byzantium/08.shtml
- http://www.mlahanas.de/Greeks/Medieval/Bio/AndronicusIComnenus.html
- Lundy D. R. The Peerage
- Енциклопедія Брокгауз
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/09503110.2013.799952
- http://search.academickids.com/encyclopedia/index.php/Andronicus_I
- Леонтій ВОЙТОВИЧ. (PDF) (ua) . Дрогобицький краєзнавчий збірник / Вип. XI-XII. – Дрогобич: Коло, 2008. – с.54. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022.
- История Никиты Хониата. // Византийские историки, переведенные с греческого при Санкт-Петербургской Духовной Академии. – Т. 1. – Санкт-Петербург, 1860. – С. 420.
- Niceta Choniata. De Manuele Comneno. – Lib.4. – Cap.2. –. с. 172—173.
- Пашуто В.Т. Внешння политика Древней Руси. с. 195—196.
- ПСРЛ. Ипат., Т. 2. – Стб. 524.
- Бибиков М.В. (// Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования.). Русь в византийских памятниках и Византия в древнерусских произведениях(к сравнительному изучению). М., 1989. – С. 168.
- А.А. Васильев. «История Византийской империи». Том 2: «Византия и крестоносцы. Эпоха Комнинов (1081-1185) и Ангелов (1185-1204)».
- Успенский Ф. Император Алексей ІІ и Андроник Комнен. // Журнал Министерства Народного Просвещения. – №212. – 1880. – С. 95-130;.
- Ф. И. Успенский. Последние Комнины. Начало реакции. ВВ, т. 25, 1927-1928. с. 20.
- Μιχαήλ Ακομινάτου του Χωνιάτου τα σωζόμενα. Ed. S. Lampros, vol. I. Athenae. 1879, p. 157.
- L. Bréhier. Andronic (Comnène). Dictionnaire d'histoire et de Geographie ecclesiastiques, vol. II, col. 1780.
- Успенский Ф. Император Алексей ІІ и Андроник Комнен. // Журнал Министерства Народного Просвещения. – №212. – 1880. с. 100.
- Там же. с. 19.
- Там же. с. 18, 21.
- Там же. с. 15. Успенський каже не про статую, а про картину, ймовірно - мозаїку. Див.: Nicetas Choniates. Historia, Bonn ed., p. 432.
- Михаил Акоминат. Сочинения в издании С. Ламброса (полное описание в прим. 1 на стр 79. - Науч. ред.). с. 142.
- F. Cognasso. Partiti politici e lotte dinastiche in Bizanzio... p. 290 (78).
- Nicetas Choniates. Historia, Bonn ed. с. 304—305.
- Annales Colonienses Maximi s. a. 1185, in: Pertz. Monumenta Germaniae Historica Scriptores,. Bd. XVII, S. 791.
- F. Cognasso. Partiti politici e lotte dinastiche in Bizanzio... рp. 294-295 (82-83).
- L. Bréhier. Andronic (Comnène). - Dictionnaire d'histoire... vol. II, col. 1781.
- Andrae Danduli Chronicon, ed. Muratori. Rerum italicarum scriptores, XII, 309 (s. a. 1182).
- H. F. Brown. The Venetians and the Venetian Quarter in Constantinople to the Close of the Twelfth Century. Journal of Hellenic Studies, vol. XL, 1920, p. 86.
- L. Bréhier. Andronic (Comnène). - Dictionnaire d'histoire et de ia geographie ecclesiastiques. vol. II, col. 1781.
- F. Cognasso. Partiti politici e lotte dinastiche in Bizanzio... pp. 298-299 (86-87).
- Benedicti Abbatis Gesta regis Henrici Secundi, ed. W. Stubbs. vol. I, London, 1867 (Rerum britannicarum medii aevi scriptores, vol. 49), p. 257.
- Chronicon Magni Presbiteri (Annales Reicherspergenses). XVII, 511.: Ed. Pertz. Monumenta Germaniae Historica Scriptores.
- Ibid., XVII, 511.
- R. Röhricht. (1898). Geschichte des Königreichs Jerusalem (1100-1291). Innsbruck, 1898, S. 494.
- N. Radojčic. Dva Posljednja Komnena na carigradskom prijestolju. с. 85.
- F. Cognasso. Partiti Politici e lotte dinastiche in Bizanzio... p. 297 (85).
- F. Dölger. Corpus der griechischen Urkunden. с. Bd. II, S. 91 (n. 1563).
- L. Bréhier. Dictionnaire d'histoire et de la geographie ecclesiastiques... vol. II, col. 1781.
- Nicetas Chomates. Historia, Bonn ed. pp. 391-392.
- Успенский Ф. Император Алексей ІІ и Андроник Комнен. // Журнал Министерства Народного Просвещения. – №214. – 1881. – С. 52-85;.
- WikiZero - Restauração Comnena. www.wikizero.com. Процитовано 20 квітня 2020.
- ЭСБЕ/Комнины — Викитека. ru.wikisource.org. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
- Каждан А. П. Загадка Комнінів, в збірці: Византийский временник. М., 1964: Велика радянська енциклопедія (БСЭ), т. 25.
Джерела
- Плахонін А. Г. Андронік І Комнін [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України — К., 2003. — с. 86
Література
- Шестаков С. П. Византийский посол на Русь Мануил Комнин. У кн.: Сборник в честь Д. А. Корсакова. Казань, 1913
- Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. М., 1968
- Jurewicz O. Andronik I. Warszawa, 1971.
- Никита Хониат. История, начинающаяся с царствования Иоанна Комнина.
- Norwich, John Julius (1997). A Short History of Byzantium. Viking. (англ.)
- Angold, Michael (1997). The Byzantine Empire, 1025—1204: A Political History. Longman. (англ.)
- Haldon, John (2001). The Byzantine Wars. Tempus. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti kviten 2021 Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami kviten 2021 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Andronik Komnin Andronik I Komnin grec Andronikos A Komnhnos blizko 1120 12 veresnya 1185 ostannij imperator Vizantiyi 1183 1185 z dinastiyi Komniniv pleminnik imperatora Ioanna II Komnina sin sebastokratora Isaaka ta Irini donki Volodarya Rostislavicha knyazya peremiskogo ta zvenigorodskogo odnogo iz zasnovnikiv Galickogo knyazivstva Andronik I Komningrec Andronikos A KomnhnosAndronik I KomninImperator Andronik KomninBazilevs VizantiyiPochatok pravlinnya 1183Kinec pravlinnya 1185Poperednik Oleksij II KomninNastupnik Isaak II AngelData narodzhennya 1118 1 2 3 Misce narodzhennya Konstantinopol 4 2 5 Krayina Vizantijska imperiyaData smerti 12 veresnya 1185 1185 09 12 6 7 8 Misce smerti Konstantinopol 9 10 4 Diti Yevdokiya Filippa Feodora Manuyil Oleksij IoannBatko Isaak Komnin sin Oleksiya I KomninaMati Irina donka Volodarya Rostislavicha U poshukah soyuznika v borotbi z imperatorom Manuyilom I Komninom perebuvav u 1163 1165 rokah u Galichi pri dvori svogo brata Yaroslava Volodimirovicha Osmomisla Manuyil I shvilovanij mozhlivim soyuzom Galickogo knyazivstva Ugorshini ta polovciv z vnutrishnoyu opoziciyeyu zmushenij buv vdatisya do znachnih postupok Galicki zv yazki Andronika Komnina 1164 roku vijna Ugorshini z Vizantiyeyu zavershilas ukladannyam mirnogo dogovoru Za umovami togo dogovoru spadkoyemec ugorskogo prestolu Bela mav pributi do Konstantinopolya yak pochesnij zaruchnik Vasilevs Manuyil Komnen odrazu zh zaruchiv z nim svoyu yedinu dochku Mariyu Z yavilas ideya vizantijsko ugorskoyi uniyi kotra stala nebezpechnoyu dlya Galickogo knyazivstva Tomu Yaroslav Volodimirovich ne vagayuchis pidtrimav pretendenta na vizantijsku koronu brata vasilevsa Andronika Komnina 1164 roku Andronik utik z vizantijskoyi stolici i lishe vin dosyag kordonu Galickoyi zemli de rozrahovuvav znajti pristanishe yak potrapiv u pastku deyakih mislivciv narodu volohiv yaki malo ne peredali jogo vizantijskij vladi Odnak princ dosyag Galicha de buv prijnyatij Yaroslavom Volodimirovichem Piznishe v pam yat pro perebuvannya v Galickij zemli Andronik prikrasiv rozpisami palatu yaku pobuduvav u Konstantinopoli bilya Os yak opisuye ci rozpisi odin iz krashih vizantijskih pismennikiv Mikita Honiat Zhivopis predstavlyav kinsku yizdu polyuvannya z sobakami kriki ptahiv gavkit sobak lovi oleniv i travlyu zajciv probitogo spisom kabana i poranenogo zubra cej zvir bilshij za kazkovogo vedmedya ta plyamistogo leoparda j voditsya perevazhno u tavroskifiv silske zhittya z jogo nametami nashvidko prigotovanij obid zi spijmanoyi zdobichi samogo Andronika yakij vlasnoruch rozrubuye na chastini m yaso olenya abo kabana i retelno smazhit jogo na vogni ta inshi podibni predmeti sho svidchili pro zhittya lyudini u kotroyi vsya nadiya na luk mech i prudkogo konya Yak svidchit Honiat sin Isaaka Komnina ta Irini Volodarivni ne lishe znav movu ale j polyubiv zemlyu materi Sudyachi z opisu ce mogli buti stepi Nizhnogo Podnistrov ya Vzhe v 1165 r vasilevs Manuyil prislav do Galicha posolstvo na choli z dvoma mitropolitami yaki zaproponuvali Andronikovi v upravlinnya provinciyu Kilikiya Knyaz Yaroslav Volodimirovich uklav ugodu z grekami rozirvavshi soyuz z Ugorshinoyu Do Vizantiyi virushilo galicke posolstvo na choli z galickim yepiskopom Kuzmoyu yake domoglosya garantij bezpeki dlya Andronika Komnina ta pidtverdilo soyuz Chervlenoyi Rusi z Vizantiyeyu Ostannya rozglyadala galickogo knyazya yak hypospondos sho za vizantijskoyu vselenskoyu terminologiyeyu pririvnyuvalosya do davnogo soyuznij Rimu narod socii populi Romani Cikavo sho najbilshe svidchen vizantijskih avtoriv stosuyetsya Galickogo knyazivstva volodar yakogo chasom protistavlyayetsya volodarevi Kiyeva i rozglyadayetsya yak cilkom samostijnij Moneta chasiv Andronika I Komnina Peredumovi dlya prihoda do prestolu Dokladnishe Istoriya Konstantinopolya ta Venecijska respublika Rozkvit respubliki Pid chas hrestovih pohodiv v Konstantinopoli rizko zris vpliv genuezkih i venecijskih kupciv yaki uspishno konkuruvali zi stolichnimi torgovo remisnichimi kolami Vizantijski imperatori ne raz koristuvalisya dopomogoyu potuzhnogo venecijskogo flotu a pislya ukladennya v 1187 roci soyuzu z Veneciyeyu vizantijci vzagali skorotili svij flot do minimumu povnistyu pokladayuchis na pidtrimku soyuznikiv Venecijci otrimali znachni torgovelni privileyi Uzdovzh uzberezhzhya Zolotogo Rogu roztashovuvalisya zamozhni kvartali stolici sho nalezhali italijskim torgovcyam Italijska koloniya Konstantinopolya nalichuvala blizko 60 tis osib Latinyani buli oporoyu vladi Voni obijmali vazhlivi posadi v armiyi i vidigravali znachnu rol sered otochennya imperatora ale pri comu ne prihovuvali svoyeyi znevagi do vizantijciv Koli italijci oblashtuvalisya v morskih portah Levantu voni vitisnili vizantijskih kupciv z poserednickoyi torgivli zi Shodom Vidteper tovari z Yegiptu Siriyi Iranu ta Indiyi v obhid Konstantinopolya stali potraplyati na rinki Zahidnoyi Yevropi osoblivo do dvoriv praviteliv Italiyi Franciyi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Ce suttyevo vdarilo po pributkah vizantijskoyi skarbnici i vreshti pidirvalo vizantijsku torgivlyu j remesla U 1171 roci vidbulisya chergovi zitknennya mizh predstavnikami italijskoyi gromadi Konstantinopolya po zavershennyu yakih Manuyil I zazhadav vid venecijciv vidshkoduvati zbitki zavdani genuezkomu kvartalu Otrimavshi vidmovu imperator nakazav konfiskuvati vse majno sho nalezhalo venecijskim kupcyam ta inshim italijcyam yaki perebuvali pid zastupnictvom Veneciyi Smutni chasi ta Rizanina latinyan 1182 roku Pislya smerti Manuyila I 1180 r na prestoli opinivsya jogo dvanadcyatirichnij sin Oleksij II Komnin 1180 1183 r r pravitelkoyu bula ogoloshena jogo mati Mariya Antiohijska dochka grafa Tuluzi ta knyazya Antiohiyi Rajmonda Sent Zhillya Vtim vsima spravami derzhavi rozporyadzhavsya favorit ostannoyi protosevast Oleksij Komnin pleminnik Manuyila Navesni 1181 roku borotba mizh pretendentami za prestol znovu zagostrilasya pochalisya zitknennya na vulicyah Konstantinopolya Uchasniki buntu gromili budinki aristokrativ bagatiyiv i spalyuvali podatkovi spiski Mistyani buli nezadovoleni postijnim zrostannyam podatkiv i poborami imperatorskih chinovnikiv Takozh yih oburyuvalo zasillya v stolici inozemnih kupciv i najmanciv yakih vlada neridko vikoristovuvala dlya pridushennya zavorushen U travni 1182 roku v Konstantinopoli spalahnuv antizahidnij bunt natovpi grekiv pochali napadati na budinki bagatih latinyan vlashtuvavshi u misti zhorstokij pogrom Buli rozgrabovani i spaleni zhitla katolikiv a takozh yihni skladi cerkvi likarni ta bogadilni Ranishe kvituchi italijski kvartali peretvorilisya na ruyini Rozlyucheni vizantijci spalili v budinkah abo vbili na vulicyah tisyachi latinyan u tomu chisli svyashenikiv chenciv i navit papskogo legata Koli chastina latinyan sprobuvala vryatuvatisya vid rizanini na svoyih sudnah yaki stoyali v gavani yih znishili greckim vognem Kilka tisyach vcililih latinyan buli prodani v rabstvo seldzhukam Ti italijci sho zalishili Konstantinopol do pochatku rizanini shob pomstitisya grabuvali vizantijski poselennya na beregah Bosforu i Princevih ostrovah Krim togo voni pochali povsyudno poshiryuvati zvistku pro tragichnu dolyu latinyan v Konstantinopoli zaklikayuchi katolickij Zahid do vidplati Ce svoyeyu chergoyu she bilshe posililo vorozhnechu mizh Vizantiyeyu i derzhavami Zahidnoyi Yevropi Zapekla borotba pridvornih partij i trivale latinske zasillya prizveli do togo sho v stolicyu vreshti resht buv poklikanij Andronik Komnin yakij vistupiv v roli zahisnika slabkogo otochenogo zlimi radnikami imperatora Oleksiya II i greckih nacionalnih interesiv Nezadovgo do jogo vstupu v stolicyu tam rozigralasya rizanina latinyan 1182 roku Cikavo vidznachiti sho venecijski dzherela absolyutno zamovchuyut pro pobittya 1182 roku Prote i venecijski kupci todi chimalo postrazhdali Povstannya proti imperatora Umilo skoristavshis nevdovolennyam vizantijciv prolatinskoyu politikoyu vdovi Manuyila Mariyi ta yiyi favorita protosevasta yaki pravili vid imeni malolitnogo imperatora Andronik Komnin 1182 roku sam stav regentom a 1183 roku zahopiv konstantinopolskij prestol Mariyu Antiohijsku i trohi piznishe 14 litnogo imperatora Oleksiya II bulo stracheno Dlya zmicnennya svogo stanovisha Andronik odruzhivsya z vdovoyu Oleksiya II Agnesoyu Annoyu Francuzkoyu Protosevasta Andronik oslipiv ta negajno vislav u Skifiyu tobto u dunajski volodinnya galickogo knyazya Odnak ne bez dopomogi protivnikiv Yaroslava Osmomisla protosevast Oleksij Komnin utik i yak yakij nebud krilatij zmij perenissya v Siciliyu Nathnennya z yakim zustrilo naselennya Andronika poyasnyuyetsya pevnimi ochikuvannyami narodu vid novogo imperatora U ostannogo bulo dva golovnih zavdannya u vnutrishnomu zhitti imperiyi po pershe vstanoviti nacionalnij uryad i zvilniti Vizantiyu vid latinskogo zasillya po druge poslabiti sluzhivu aristokratiyu i velike pomisne dvoryanstvo tak yak perevazhannya velikih zemlevlasnikiv tyaglo za soboyu rozorennya i zagibel zemlerobskogo stanu selyan Podibna programa yak vona ne bula vazhka dlya vikonannya zvichajno povinna bula zustriti povne spivchuttya narodu Arhiyepiskop Afinskij Mihajlo Akominat Honiat odin z najbilsh cinnih dzherel po vnutrishnomu stanovishu v imperiyi v XII stolitti pisav v zahoplenih tonah I persh za vse ya hochu nagadati yak v tumanne i bolisnij chas imperiya romeyiv zvernulasya do svogo kolishnogo ulyublencya velikomu Andronik shob skinuti gnityuchu latinsku tiraniyu yaka yak bur yan prishepilasya na molodomu vtechu carstva I vin priviv z soboyu neveliku kilkist pishih i vershnikiv odnak ozbroyenij tilki spravedlivistyu vin legko jshov do ulyublenomu mistu Pershe sho vin dav stolici u vidpovid na yiyi chistu lyubov bulo zvilnennya vid tiranichnoyi latinskoyi nahabstva i zvilnennya imperiyi vid varvarskih domishok Reformi Andronika I Z Andronikom nova partiya prijshla do vladi P yatirichnij period sho obijmaye caryuvannya dvoh ostannih Komniniv Oleksiya i Andronika pishe F I Uspenskij cikavij same yak period reakciyi i derzhavnih reform yaki mali cilkom narodnu osnovu i viklikalisya absolyutno spravedlivo ponyatimi nedolikami kolishnoyi sistemi upravlinnya Andronik dijsno proviv nizku administrativnih ta ekonomichnih reform spriyav rozvitku mistectv Platnya bagatoh chinovnih osib imperiyi bulo pidvisheno shob zrobiti yih mensh dostupnimi pidkupu suddyami priznachalisya chesni i nepidkupni lyudi podatkovi tyagoti buli polegsheni i korislivi zbirachi podatkiv piddavalisya suvorim pokarannyam Proti velikih zemlevlasnikiv prijmalisya suvori zahodi i bagato predstavnikiv vizantijskoyi aristokratiyi buli piddani strati Za slovami Uspenskogo cej ostannij predstavnik dinastiyi Komniniv buv abo shonajmenshe zdavavsya narodnim carem carem selyan Narod spivav pisni pro nogo i skladav poetichni opovidi slidi yakih zbereglisya v litopisah i poznachkah na polyah neopublikovanih rukopisiv Istoriyi Mikiti Honiata Sered inshih rechej Honiat pisav pro te sho Andronik nakazav sporuditi sobi statuyu blizko pivnichnogo vhodu do cerkvi Soroka Muchenikiv Imperator buv tam predstavlenij ne v imperskih shatah ni z zolotimi prikrasami nalezhnimi pravitelyu a v yakosti pracivnika as a worker stomlenogo praceyu v dosit skromnih shatah sho trimaye kosu U svoyu chergu Mihajlo Akominat pisav Mi vzhe davno znali sho ti m yakij do bidnogo zhahlivij po vidnoshennyu do zhadibnomu sho ti zahisnik slabkogo i vorog nasilnika sho ti ne shilyayesh terezi Femidi ni vlivo ni vpravo sho u tebe ruki chisti vid bud yakoyi korupciyi Novitnomu istoriku danoyi epohi borotba Andronika z aristokratiyeyu nagaduye borotbu Ivana IV Groznogo z boyarstvom Yak Andronik pishe vin mav namir zrujnuvati perevazhannya vizantijskoyi aristokratiyi tak Ivan mogutnist boyar i obidva ale rosijskij car bilshoyu miroyu vdalisya v razi potrebi do nasilnickih zasobiv Odnak bulo pogano te sho poslablyuyuchi aristokratiyu voni obidva poslabili derzhavu Ivan IV viyavivsya bezzbrojnim pered polyakami Stefana Batoriya yak Andronik pered normanami Vilgelma II Ivan gosudar molodogo i micnogo narodu zmig shvidkimi zahodami vryatuvati svoyu spravu i Rosiyu Andronik pav ranishe nizh imperiya peretvorilasya i zmicnilasya Starij organizm ne mig bilshe buti pidtrimanij a nove organichne tilo pro yake mriyav Andronik bulo zanadto shvidko dovireno nedosvidchenim rukam Ale zvichajno zrobiti dokorinnu reformu socialnogo ladu yakij stav rezultatom trivalogo istorichnogo procesu bulo ne pid silu Androniku Predstavniki gnanoyi zemlevladelcheskoj aristokratiyi chekali tilki zruchnogo momentu shob pozbutisya vid nenavisnogo gosudarya i zaminiti ostannogo osoboyu yakij dotrimuyetsya socialnih poglyadiv pershih troh Komniniv Vidchuvayuchi vsyudi zradu i zmovi Andronik vstupiv na shlyah teroru yakij b yuchi bez rozboru pravogo i vinuvatogo i ne tilki vzhe v seredovishi vishih klasiv stvoriv navkolo gosudarya obstanovku rozdratuvannya i nenavisti Narod tak nedavno she urochistimi krikami zustrichav svogo obrancya vidvernuvsya vid nogo yak vid lyudini yakij ne dav togo sho obicyav i vzhe shukav novogo pretendenta na prestol Mikita Honiat dav vrazhayuchij opis minlivosti nastroyu konstantinopolskogo natovpu v cej chas U bud yakomu misti natovp pozbavlena rozumu i pidporyadkovuyetsya svoyim neorganizovanim ruham Natovp zh v Konstantinopoli osoblivo shumna lyuta i spritnogo povedinki z oglyadu na te sho skladayetsya z riznih narodiv Bajduzhist po vidnoshennyu do imperatoriv ye yih prirodzhenim nedolikom Togo kogo voni sogodni pidnimayut na tron na nastupnij rik voni nehtuyut yak zlochincya Skladnosti u zovnishnij politici Ne zupinyayuchis pered represiyami nepokirnoyi znati Andronik Komnin odnochasno prodovzhiv vijnu z sicilijskimi normanami Pislya smerti Manuyila v Zahidnij Yevropi bulo v Vizantiyi dva voroga Nimechchina i Sicilijske korolivstvo Soyuz dvoh imperij sho buv osnovoyu zahidnoyevropejskoyi politiki protyagom deyakogo chasu pravlinnya Manuyila pripinivsya Vtim dopomoga nadana Vizantiyeyu lombardskim mistam u yih borotbi proti Fridriha Barbarossi zrobila ostannogo vorogom Shidnoyi imperiyi Barbarossa pishov shlyahom vse bilsh tisnogo zblizhennya z sicilijcyami vlashtuvavshi shlyub zaruchini sina Genriha zi spadkoyemiceyu Sicilijskogo korolivstva Konstanciyeyu Yak pisav odin zahidnij serednovichnij istorik Imperator vorozhij korolivstvu grekiv regno Grecorum infestus namagayetsya poyednati dochku Rozhera korolya Siciliyi zi svoyim sinom Dinastichnij shlyub stav duzhe vazhlivoyu podiyeyu oskilki pislya smerti Fridriha jogo spadkoyemec mav priyednati do volodin nimeckogo gosudarya Neapol i Siciliyu Cim samim dlya Vizantiyi z dvoh okremih vorogiv stvoryuvavsya yedinij potuzhnij vorog politichni interesi yakogo ne mogli primiritisya z interesami Shidnoyi imperiyi Dosit imovirno navit sho nazvanij shlyubnij soyuz z normandskim korolivskim budinkom mav na meti stvoriti dlya zahidnogo imperatora v sicilijskij derzhavi opornij punkt dlya jogo zadumiv proti Vizantiyi U svoyu chergu latinyani sho vtekli u 1182 r z Konstantinopolya na Zahid vid uchinenogo tam pogromu rozpovidali u svoyih derzhavah pro zhahi perezhitogo viprobuvannya i prosili pomstitisya za obrazu ta zbitki Osoblivo buli rozdratovani torgovi italijski respubliki yaki zaznali velikih finansovih vtrat Predstavniki deyakih znatnih vizantijskih rodin peresliduvani Andronikom takozh vtekli do Italiyi i sponukali italijskij uryad do vidkrittya vijskovih dij proti Vizantiyi Suchasnij Androniku sicilijskij korol Vilgelm II koristuyuchis vnutrishnimi svarami Andronika z vizantijskoyu aristokratiyeyu pidgotuvav proti imperiyi veliku ekspediciyu Yiyi spravzhnoyu metoyu buli zvichajno ne tilki namiri pomstitisya za pogrom 1182 roku abo dopomogti yakomus pidozrilomu pretendentu na vizantijskij tron ale pragnennya samomu zavoloditi greckim prestolom Rozumiyuchi vsi zakliki pered imperiyeyu Andronik prijshov do visnovku sho yiyi podalsha politichna izolyaciya ye nemozhlivoyu z tochki zoru yiyi osnovnih zhittyevih interesiv Dlya poryatunku situaciyi vin pochav peregovori yak iz Zahodom tak i zi Shodom Antikrizovi rishennya imperatora Andronika Pragnuchi vidnovlennya vidnosin iz zahidnimi derzhavami do yakih vin yavno vidchuvav ogidu imperator uklav dogovir z Veneciyeyu she do pochatku 1185 roku U comu dogovori ukladenomu z respublikoyu sv Marka shob pidtrimati imperiyu pro firmatione Imperii Andronik pogodzhuvavsya vidpustiti venecijciv yaki she perebuvali v uv yaznenni pislya pobittya 1182 roku i obicyav platiti shoroku pevnu sumu do vidshkoduvannya zapodiyanih zbitkiv Vin pochav na dili dotrimuvatisya cogo dogovoru i persha suma bula splachena vzhe u 1185 roci Vin takozh postaravsya zblizitisya z papoyu vid yakogo vin yavno spodivavsya otrimati dopomogu zobov yazuyuchis zabezpechiti vidomi garantiyi katolickoyi cerkvi V kinci 1182 roci papa Lucij III poslav legata v Konstantinopol Krim togo odna zahidna hronika navodit velmi cikavij material zgidno z yakim u 1185 r Andronik proti voli patriarha pobuduvav v Konstantinopoli cerkvu yaku vin zabezpechiv nepoganim dohodom Tam katolicki svyasheniki zdijsnyuvali kult za latinskim obryadom Do nashih dniv cerkva cya nazivayetsya Latinskoyi cerkvoyu Nareshti Andronik uklav formalnij soyuz z sultanom Yegiptu Saladinom Za slovami zahidnogo hronista ruhomij bolem i smutkom Andronik mav vdatisya do poradi i pidtrimki Saladina Umovi cogo soyuzu skriplenogo klyatvoyu zvuchat nastupnim chinom Yaksho Saladin zmozhe za dopomogoyu porad i dopomogi imperatora zahopiti Yerusalim Saladin zalishit dlya sebe bud yaku inshu oblast yaku voni 21 zmozhut zavoyuvati Yerusalim i vse uzberezhzhya krim Askalona zalishayutsya vilnimi Odnak vin bude voloditi cimi teritoriyami pid syuzerenitetom Andronika Imperator bude voloditi vsima zavojovanimi u Ikonijskogo sultana teritoriyami do Antiohiyi i Maloyi Virmeniyi yaksho novi soyuzniki zmozhut nimi opanuvati Odnak vnaslidok svoyeyi smerti Andronik ne zmig realizuvati cej plan Cej dogovir pokazuye sho Andronik buv gotovij postupitisya Palestinoyu Saladinu na umovah sho toj viznaye syuzerenitet imperiyi Odnak ni ugoda z Veneciyeyu ni postupki papi Rimskomu ni soyuz zi znamenitim Saladinom ne zmogli vryatuvati situaciyu abo zberegti vladu v rukah Andronika Vtrata Kipru ta obloga Fessaloniki U shidnij chastini Seredzemnomor ya namisnik ostrova Kipr Isaak Komnin vidokremivsya vid imperiyi i progolosiv nezalezhnist ostrova pid svoyim pravlinnyam Ne mayuchi garnogo flotu Andronik ne zmig pridushiti povstannya Kipr buv vtrachenij Vtrata Kipru bula serjoznim udarom dlya imperiyi tak yak vona mala tam vazhlivij strategichnij i torgovij punkt yakij prinosiv skarbnici veliki dohodi osoblivo zavdyaki torgivli z latinskimi derzhavami na Shodi Odnak osnovnij i rishuchij udar buv nanesenij Androniku iz zahodu koli dobre organizovana ekspediciya Vilgelma II Sicilijskogo pidnyala vitrila sailed proti imperiyi Vijskovi diyi vidkrilisya yak zavzhdi u Duracco shvidko perejshov v ruki normaniv yaki potim po Egnatievoj vijskovoyi dorozi popryamuvali do Fessaloniki Soluni Tudi zh pribuv i normandskij silnij flot Veneciya v cij vijni mabut dotrimuvalasya suvorogo nejtralitetu Pochalasya desyatidenna obloga Fessaloniki z morya i sushi Ritorichna ale tim ne mensh dorogocinna rozpovid pro cyu oblogu napisana yiyi suchasnikom ta ochevidcem Fessalonikijskim arhiyepiskopom Yevstafiyem zvidki cherpav svoyi vidomosti pro Normano vizantijskoyi vijni inshij istorik Mikita Hominat U serpni 1185 roku Fessalonika bula normanami dukoyu Peremozhci vchinili u drugomu pislya Konstantinopolya misti imperiyi strashnij rozgrom i pobittya Ce bulo pomstoyu latinyan za konstantinopolsku rizaninu 1182 roku Z privodu ciyeyi podiyi mozhna znajti u M Hominata taki znamenni slova Takim chinom mizh nami i nimi utverdilasya najbilsha prirva vorozhnechi mi ne mozhemo z yednatisya dushami i zovsim rozhodimosya odin z odnim hocha i pidtrimuyemo zovnishni vidnosini i chasto zhivemo v odnomu i tomu zh budinku Zagibel Andronika Komnina Pislya kilkoh dniv grabezhu i vbivstva normandske vijsko rushilo dali na shid u napryamku do Konstantinopolyu Nevdovolena reformami aristokratiya skoristavshis normanskoyu agresiyeyu pochala pidburyuvati naselennya stolici do povstannya Otrimavshi zvistku pro vzyattya Fessaloniki ta nablizhennya normandskih vijsk do Konstantinopolyu natovp zvinuvativ Andronika v nerishuchosti i slabkosti ta rozterzav vasilevsa Imperatorom bulo progolosheno Isaaka Angela Perevorotom 1185 roku splivaye epoha vizantijskih Komniniv i pochinayetsya nova dinastiya Angeliv Korotkochasne pravlinnya Andronika I yakij postaviv pri vstupi na prestol sobi za metu zahistiti zemlerobskij klas selyan proti vsemogutnogo svavillya velikih vlasnikiv i zvilniti derzhavu vid inozemnogo same zahidno latinskogo zasillya rizko vidriznyayetsya vid harakteru pravlinnya vsih inshih Komniniv i vzhe zavdyaki comu odnomu zaslugovuye uvazhnogo i strogo naukovogo doslidzhennya U deyakih vidnosinah osoblivo v sferi socialnih pitan ta interesiv chas Andronika I she daleko ne roz yasnene yavlyaye soboyu vdyachnu temu dlya podalshih doslidzhen Pidsumki pravlinnya Komniniv Protyagom 104 rokiv vid pidnesennya Oleksiya I do smerti Andronika Komninam chastkovo vdalosya vidroditi vizantijsku slavu v Seredzemnomorskomu regioni yak u vijskovomu tak i v kulturnomu plani U cej period vidnosini vizantijskogo Shodu iz Zahidnoyu Yevropoyu procvitali Ce bula epoha yaka harakterizuvalasya perebudovoyu vizantijskoyi armiyi rozdroblenoyi ta neorganizovanoyi sili v gramotnu ta efektivnu vijskovu mashinu yaka stala nazivatisya vizantijskoyu armiyeyu Komniniv Restavraciya Komniniv stanovit ostatochnij kulminacijnij moment tisyacholitnoyi istoriyi Vizantijskoyi imperiyi oskilki Imperiya shvidko rozpalasya pislya smerti ostannogo imperatora dinastiyi Komniniv Andronika I v 1185 roci Komnini zumili zmicniti derzhavu rozshiriti yiyi mezhi na Shid i Pivnichnij Zahid Spiralisya na hliborobsku i vijskovu aristokratiyu zgurtovanu sporidnenistyu i vlastivistyu v yedinij klan mav tendenciyu peretvoritisya v zamknenu socialnu grupu chastkovo na provincijni mista Epoha panuvannya Komniniv harakterizuyetsya vdaloyu zovnishnoyu politikoyu Nasampered ce sistema soyuziv z nizkoyu zahidnoyevropejskih derzhav Alyansi pidkriplyuvalis shlyubnimi zv yazkami sho zgodom polegshuvalo vstanovlyuvati suverenitet nad susidnimi derzhavami Ugorshina Serbiya Antiohijskoyi knyazivstvo Yaksho pri imperatori Oleksiyi I zovnishnya politika zvodils do ohoroni yevropejskih i azijskih kordoniv derzhavi to vzhe pri imperatori Manuyili vona rozgornulasya v shiroku i bliskuchu hocha znachnoyu miroyu fantastichnu programu pidporyadkuvannya Italiyi i vidnovlennya vladi shidnogo imperatora na Zahodi zhvave vivchennya davnogreckoyi literaturi i rozkvit vlasnoyi vizantijskoyi literaturi v cyu epohu harakterizuyutsya poyavoyu takih vchenih i pismennikiv yak istoriki Anna Komnina ta Mikita Akominat znamenitij doslidnik Gomera Yevstahij Solunskij ta in Nareshti za pravlinnya imperatora Andronika vizantijci namagalis zvilniti ekonomiku Vizantiyi vid zahidnogo vplivu peredusim z boku italijskih morskih mist takih yak Genuya ta Veneciya ta zmicniti politichnij i suspilnij lad derzhavi shlyahom poslablennya politichnogo ta ekonomichnogo vplivu aristokratiyi Takozh prisikalisya zlovzhivannya chinovnikiv osoblivo tih sho opikuvalis finansami Odnak vsi zusillya Andronika viyavilis nevdalimi adzhe superechili interesami najvplivovishoyi verstvi derzhavi i psuvali vidnosini z italijskimi torgovimi mistami yaki otrimuvali veliki privileyi vid poperednih Komniniv Zreshtoyu konflikt z italijcyami stav odnoyu z prichin krahu Vizantiyi Adzhe genuezci ta venecijci inspiruvali zgodom zavoyuvannya Konstantinopolya hrestonoscyami Vidtak u 1204 roku vizantijska derzhavnist bula zrujnovana a na yiyi misci postala Latinska imperiya U imperatora Andronika buv sin Manuyil a u cogo ostannogo sin Oleksij onuk vasilevsa pershij imperator Trapezundskoyi imperiyi Vin zapochatkuvav dinastiyu tak zvanih Velikih Komniniv sho pravili v 1204 1461 rr Im ya Komnina privlasniv sobi takozh imperator Oleksij III Angel onuk dochki imperatora Oleksiya I Feodori caryuvav u 1195 1203 rr Div takozhSpisok Vizantijskih imperatoriv Portal Istoriya Zauvagi construxerat ecclesiam quandam nobilem in civitate Constantinopolis et earn honore et redditibus multis ditaverat et clericos Latinos in ea instituit secundum consuetudinem Latinorum quae usque hodie dicitur Latina Pobuduvav odnu vidomu cerkvu v misti Konstantinopoli Vin zbagativ yiyi poshanoyu i bagatma dohodami i v nij zasnuvav latinskih svyashenikiv za zvichayem latinyan Cerkva dosi nazivayetsya latinskoyu Nauch red div tu samu rozpovid u Chronica Rogeri de Houedene ed W Stubbs vol II Rerum britannicarum medii aevi scriptores vol 51 London 1869 p 205Primitkihttp www britannica com EBchecked topic 24130 Andronicus I Comnenus https www princeton edu achaney tmve wiki100k docs Andronikos I Komnenos html http universalium academic ru 235960 Alexius I Comnenus http europeanhistory boisestate edu crusades Byzantium 08 shtml http www mlahanas de Greeks Medieval Bio AndronicusIComnenus html Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 http www tandfonline com doi pdf 10 1080 09503110 2013 799952 http search academickids com encyclopedia index php Andronicus I Leontij VOJTOVICh PDF ua Drogobickij krayeznavchij zbirnik Vip XI XII Drogobich Kolo 2008 s 54 Arhiv originalu PDF za 26 lyutogo 2022 Istoriya Nikity Honiata Vizantijskie istoriki perevedennye s grecheskogo pri Sankt Peterburgskoj Duhovnoj Akademii T 1 Sankt Peterburg 1860 S 420 Niceta Choniata De Manuele Comneno Lib 4 Cap 2 s 172 173 Pashuto V T Vneshnnya politika Drevnej Rusi s 195 196 PSRL Ipat T 2 Stb 524 Bibikov M V Drevnejshie gosudarstva na territorii SSSR Materialy i issledovaniya Rus v vizantijskih pamyatnikah i Vizantiya v drevnerusskih proizvedeniyah k sravnitelnomu izucheniyu M 1989 S 168 A A Vasilev Istoriya Vizantijskoj imperii Tom 2 Vizantiya i krestonoscy Epoha Komninov 1081 1185 i Angelov 1185 1204 Uspenskij F Imperator Aleksej II i Andronik Komnen Zhurnal Ministerstva Narodnogo Prosvesheniya 212 1880 S 95 130 F I Uspenskij Poslednie Komniny Nachalo reakcii VV t 25 1927 1928 s 20 Mixahl Akominatoy toy Xwniatoy ta swzomena Ed S Lampros vol I Athenae 1879 p 157 L Brehier Andronic Comnene Dictionnaire d histoire et de Geographie ecclesiastiques vol II col 1780 Uspenskij F Imperator Aleksej II i Andronik Komnen Zhurnal Ministerstva Narodnogo Prosvesheniya 212 1880 s 100 Tam zhe s 19 Tam zhe s 18 21 Tam zhe s 15 Uspenskij kazhe ne pro statuyu a pro kartinu jmovirno mozayiku Div Nicetas Choniates Historia Bonn ed p 432 Mihail Akominat Sochineniya v izdanii S Lambrosa polnoe opisanie v prim 1 na str 79 Nauch red s 142 F Cognasso Partiti politici e lotte dinastiche in Bizanzio p 290 78 Nicetas Choniates Historia Bonn ed s 304 305 Annales Colonienses Maximi s a 1185 in Pertz Monumenta Germaniae Historica Scriptores Bd XVII S 791 F Cognasso Partiti politici e lotte dinastiche in Bizanzio rp 294 295 82 83 L Brehier Andronic Comnene Dictionnaire d histoire vol II col 1781 Andrae Danduli Chronicon ed Muratori Rerum italicarum scriptores XII 309 s a 1182 H F Brown The Venetians and the Venetian Quarter in Constantinople to the Close of the Twelfth Century Journal of Hellenic Studies vol XL 1920 p 86 L Brehier Andronic Comnene Dictionnaire d histoire et de ia geographie ecclesiastiques vol II col 1781 F Cognasso Partiti politici e lotte dinastiche in Bizanzio pp 298 299 86 87 Benedicti Abbatis Gesta regis Henrici Secundi ed W Stubbs vol I London 1867 Rerum britannicarum medii aevi scriptores vol 49 p 257 Chronicon Magni Presbiteri Annales Reicherspergenses XVII 511 Ed Pertz Monumenta Germaniae Historica Scriptores Ibid XVII 511 R Rohricht 1898 Geschichte des Konigreichs Jerusalem 1100 1291 Innsbruck 1898 S 494 N Radojcic Dva Posljednja Komnena na carigradskom prijestolju s 85 F Cognasso Partiti Politici e lotte dinastiche in Bizanzio p 297 85 F Dolger Corpus der griechischen Urkunden s Bd II S 91 n 1563 L Brehier Dictionnaire d histoire et de la geographie ecclesiastiques vol II col 1781 Nicetas Chomates Historia Bonn ed pp 391 392 Uspenskij F Imperator Aleksej II i Andronik Komnen Zhurnal Ministerstva Narodnogo Prosvesheniya 214 1881 S 52 85 WikiZero Restauracao Comnena www wikizero com Procitovano 20 kvitnya 2020 ESBE Komniny Vikiteka ru wikisource org Arhiv originalu za 12 serpnya 2021 Procitovano 20 kvitnya 2020 Kazhdan A P Zagadka Komniniv v zbirci Vizantijskij vremennik M 1964 Velika radyanska enciklopediya BSE t 25 DzherelaPlahonin A G Andronik I Komnin 25 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini K 2003 s 86LiteraturaShestakov S P Vizantijskij posol na Rus Manuil Komnin U kn Sbornik v chest D A Korsakova Kazan 1913 Pashuto V T Vneshnyaya politika Drevnej Rusi M 1968 Jurewicz O Andronik I Warszawa 1971 Nikita Honiat Istoriya nachinayushayasya s carstvovaniya Ioanna Komnina Norwich John Julius 1997 A Short History of Byzantium Viking ISBN 0 679 77269 3 angl Angold Michael 1997 The Byzantine Empire 1025 1204 A Political History Longman ISBN 0 582 29468 1 angl Haldon John 2001 The Byzantine Wars Tempus ISBN 0 7524 1777 0 angl