Левон I (також Лео I або Леон I; вірм. Լեոն Ա, ?-14 лютого 1140, Константинополь) — четвертий інкнакал (володар) Вірменської Кілікії і тагавор айоц (король вірменський) або «Володар Гір» з династії Рубінянів (1129-1137), син Костандіна I.
Левон I вірм. Լեոն Ա | |||
| |||
---|---|---|---|
1129 — 1140 (фактично 1137) | |||
Попередник: | Торос I | ||
Спадкоємець: | Торос II | ||
Народження: | 11 століття | ||
Смерть: | 14 лютого 1140 Константинополь | ||
Релігія: | Вірменська апостольська церква | ||
Рід: | Рубеніди | ||
Батько: | Костандін I | ||
Діти: | Млех, Торос II, d і d | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Ранні роки
Левон був молодшим сином Костандіна I, володаря Кілікії. Цілком імовірно, що його матір'ю була праонука візантійського воєначальника Барди Фоки. До сходження на трон був воєначальником свого брата Тороса I. Ще за життя свого брата, Левон прославився як хоробрий воїн, брав участь у битві при Аазазі За свідченням Матеоса Урхаєці 1118 року він допомагав антіохійському князю Роджеру під час облоги Алеппо:
Того дня вірменський князь Левон здобув славу хороброго воїна Христа. Його славили франкські воїни. Починаючи з того дня, Роджер полюбив вірменських воїнів |
Сходження на престол
Торос I, брат Левона, помер 1129 року, його син Костянтин помер за кілька місяців під час палацових інтриг, і влада перейшла до Левона. Інші автори (наприклад Яків Казарян, Ваан Куркджян) припускають, що у Тороса I не було спадкоємців чоловічої статі й після його смерті на престол зійшов безпосередньо Левон.
Правління
Перші роки правління Левона припали на несприятливі для країни часи. В лютому 1130 року антіохійський князь Боемунд II, метою якого було відновлення втрачених володінь князівства, вирішив, що настав слушний момент для того щоб повернути Аназарб (колишнє антіохійське місто, завойоване вірменами ще за царювання Тороса I) й організував військовий похід на Кілікію. Левон, остерігаючись антіохійського вторгнення, уклав союз із правителем держави Данішмендидів, , і того ж 1130 року неподалік від Мамістри війська Боемунда були розбиті спільними вірменсько-туркменськими силами. В бою загинув також князь Боемунд, а його голову емір Газі надіслав до халіфа в Багдад.
Убивство Боемунда стало приводом для подальшого східного походу візантійського імператора Іоанна Комніна, тим більше, що в Конійському султанаті спалахнула боротьба за владу між синами покійного султана, та для візантійців це було слушною нагодою, щоб повернути втрачені малоазійські володіння імперії.
Невдовзі після смерті Боемунда II Левон зайняв Тарс, Маместію та Адану у Рівнинній Кілікії, про це свідчать хроніка Смбата Гундстабля, і низка арабських джерел. 1133 року Левон захопив замок Сарвентікар у правителя Мараша Балдуїна.
1136 року новий князь Антіохії, Раймунд I. Який також претендував на зайняті Левоном володіння, за схвалення короля Фулька Єрусалимського, розпочав війну проти Кілікії. Разом з Балдуїном Мараським він напав на володіння Левона, однак останній за допомогою свого племінника, графа Жослена Едеського, відбив напад антіохійців. Переможець Левон погодився на персональні перемовини з Балдуїном, однак той підступно захопив вірменського князя в полон і відправив до Антіохії.
Користуючись відсутністю Левона, данішмендський емір Мухаммад вторгся до Кілікії та знищив весь урожай. Приголомшений такою бідою, Левон купив свою свободу, відмовившись від Сарвентікара, Маместії й Адани на користь Раймунда, а також заплативши значний викуп. Однак, звільнившись із полону та повернувшись до Кілікії, вірменський князь повернув собі перелічені міста. Війна спалахнула знову, допоки на початку 1137 року зусиллями Жослена було встановлено перемир'я між двома державами. Обидва монархи розуміли, що похід імператора Іоанна загрожував і Кілікії, і Антіохії, тож їм довелось сформувати єдиний альянс проти візантійців.
Окупація Кілікії візантійцями
Союз з Антіохією був нетривалим. Незважаючи на спротив вірменів (в Аназарбі вірменський гарнізон опирався упродовж 37 днів), імператору вдалось узяти одне за одним низку кілікійських міст і фортець, після чого він вирушив на Антіохію. Розпочавши свій малоазійський похід під приводом захисту православного населення Антіохії, Іоанн Комнін вирішив висунути претензії Раймунду на Антіохійське князівство, яке колись фактично привласнив собі Боемунд Тарентський, який натомість мав передати її Олексію I, батьку Іоанна. Раймунд, союзники якого переймались власними проблемами, був змушений визнати васальну залежність від Візантії. Після підкорення Антіохії імператор спрямував свої війська назад на Кілікію. Візантійці застали Левона в родовому замку Рубінянів — Вахку (нині Феке, Туреччина). Після тривалого опору оборонців під ударами Візантії останній оплот Кілікійського князівства здався.
Так, незважаючи на відчайдушний спротив, Кілікійське князівство здалось 1137 року, а уведений зі своєю родиною (дружиною та двома синами — Рубеном і Торосом) в Константинополь, князь Левон помер у в'язниці невдовзі після страти свого сина Рубена, 14 лютого 1140 року. Його князівство на короткий час було ліквідовано та приєднано до Візантії.
На відміну від свого батька та брата, принц Торос пережив константинопольський полон і 1143 року йому вдалось утекти. Повернувшись до Кілікії, царевич Торос, який зійшов на престол як Торос II, очолив вірменські війська та вигнав з країни візантійські гарнізони, звільнивши окуповані регіони, зокрема повернувши Вахку, Бардзрберд (нині Андирин, Туреччина), Сіс, Аназабу, Адану, Мопсуєстію (Мамістра) й Тарс.
Шлюб та діти
Ім'я та походження його дружини невідомі. Не виключено, що вона була дочкою графа — Сесілія, чи, можливо, дочкою .
Діти:
Примітки
- Runciman, Steven. A History of the Crusades – Volume II.: The Kingdom of Jerusalem and the Frankish East: 1100–1187.
- Vahan M. Kurkjian (5 квітня 2005). A History of Armenia. Website. Bill Thayer. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 23 квітня 2013.
- Charles Cawley (1 квітня 2009). Lords of the Mountains, Kings of (Cilician) Armenia (Family of Rupen). Medieval Lands. Foundation of Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 23 квітня 2013.
- Ghazarian, Jacob G. The Armenian Kingdom in Cilicia during the Crusades: The Integration of Cilician Armenians with the Latins (1080–1393).
- Князівство Рубенідів Кілікії в міжнародних відносинах на Близькому Сході у 20-30-их роках XII ст. //Византийский временник //Інститут історії // том 55; стор. 167; — 1994 р., [[https://web.archive.org/web/20120111131836/http://www.hist.msu.ru/Byzantine/BB%2055_1%20%281994%29/BB%2055_1%20%281994%29%20171.pdf Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.]]
- William of Tyre. XIII.XXVI, стор. 598–601, Runciman (1978), т. 2, стор. 183
- Успенський Ф. І. Історія візантійської імперії. Розділ VI. Комніни. Глава X. Східні справи. — 2005.
- . Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 23 квітня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Levon I takozh Leo I abo Leon I virm Լեոն Ա 14 lyutogo 1140 Konstantinopol chetvertij inknakal volodar Virmenskoyi Kilikiyi i tagavor ajoc korol virmenskij abo Volodar Gir z dinastiyi Rubinyaniv 1129 1137 sin Kostandina I Levon I virm Լեոն Ա Prapor 4 j Volodar Kilikiyi Volodar Gir 1129 1140 faktichno 1137 Poperednik Toros I Spadkoyemec Toros II Narodzhennya 11 stolittyaSmert 14 lyutogo 1140 1140 02 14 KonstantinopolReligiya Virmenska apostolska cerkvaRid RubenidiBatko Kostandin IDiti Mleh Toros II d i d Mediafajli b u VikishovishiZhittyepisRanni rokiLevon buv molodshim sinom Kostandina I volodarya Kilikiyi Cilkom imovirno sho jogo matir yu bula praonuka vizantijskogo voyenachalnika Bardi Foki Do shodzhennya na tron buv voyenachalnikom svogo brata Torosa I She za zhittya svogo brata Levon proslavivsya yak horobrij voyin brav uchast u bitvi pri Aazazi Za svidchennyam Mateosa Urhayeci 1118 roku vin dopomagav antiohijskomu knyazyu Rodzheru pid chas oblogi Aleppo Togo dnya virmenskij knyaz Levon zdobuv slavu horobrogo voyina Hrista Jogo slavili frankski voyini Pochinayuchi z togo dnya Rodzher polyubiv virmenskih voyiniv Shodzhennya na prestol Kilikijska Virmeniya ta derzhavi hrestonosciv 1135 rik Toros I brat Levona pomer 1129 roku jogo sin Kostyantin pomer za kilka misyaciv pid chas palacovih intrig i vlada perejshla do Levona Inshi avtori napriklad Yakiv Kazaryan Vaan Kurkdzhyan pripuskayut sho u Torosa I ne bulo spadkoyemciv cholovichoyi stati j pislya jogo smerti na prestol zijshov bezposeredno Levon Pravlinnya Pershi roki pravlinnya Levona pripali na nespriyatlivi dlya krayini chasi V lyutomu 1130 roku antiohijskij knyaz Boemund II metoyu yakogo bulo vidnovlennya vtrachenih volodin knyazivstva virishiv sho nastav slushnij moment dlya togo shob povernuti Anazarb kolishnye antiohijske misto zavojovane virmenami she za caryuvannya Torosa I j organizuvav vijskovij pohid na Kilikiyu Levon osterigayuchis antiohijskogo vtorgnennya uklav soyuz iz pravitelem derzhavi Danishmendidiv i togo zh 1130 roku nepodalik vid Mamistri vijska Boemunda buli rozbiti spilnimi virmensko turkmenskimi silami V boyu zaginuv takozh knyaz Boemund a jogo golovu emir Gazi nadislav do halifa v Bagdad Ubivstvo Boemunda stalo privodom dlya podalshogo shidnogo pohodu vizantijskogo imperatora Ioanna Komnina tim bilshe sho v Konijskomu sultanati spalahnula borotba za vladu mizh sinami pokijnogo sultana ta dlya vizantijciv ce bulo slushnoyu nagodoyu shob povernuti vtracheni maloazijski volodinnya imperiyi Nevdovzi pislya smerti Boemunda II Levon zajnyav Tars Mamestiyu ta Adanu u Rivninnij Kilikiyi pro ce svidchat hronika Smbata Gundstablya i nizka arabskih dzherel 1133 roku Levon zahopiv zamok Sarventikar u pravitelya Marasha Balduyina 1136 roku novij knyaz Antiohiyi Rajmund I Yakij takozh pretenduvav na zajnyati Levonom volodinnya za shvalennya korolya Fulka Yerusalimskogo rozpochav vijnu proti Kilikiyi Razom z Balduyinom Maraskim vin napav na volodinnya Levona odnak ostannij za dopomogoyu svogo pleminnika grafa Zhoslena Edeskogo vidbiv napad antiohijciv Peremozhec Levon pogodivsya na personalni peremovini z Balduyinom odnak toj pidstupno zahopiv virmenskogo knyazya v polon i vidpraviv do Antiohiyi Koristuyuchis vidsutnistyu Levona danishmendskij emir Muhammad vtorgsya do Kilikiyi ta znishiv ves urozhaj Prigolomshenij takoyu bidoyu Levon kupiv svoyu svobodu vidmovivshis vid Sarventikara Mamestiyi j Adani na korist Rajmunda a takozh zaplativshi znachnij vikup Odnak zvilnivshis iz polonu ta povernuvshis do Kilikiyi virmenskij knyaz povernuv sobi perelicheni mista Vijna spalahnula znovu dopoki na pochatku 1137 roku zusillyami Zhoslena bulo vstanovleno peremir ya mizh dvoma derzhavami Obidva monarhi rozumili sho pohid imperatora Ioanna zagrozhuvav i Kilikiyi i Antiohiyi tozh yim dovelos sformuvati yedinij alyans proti vizantijciv Okupaciya Kilikiyi vizantijcyami Soyuz z Antiohiyeyu buv netrivalim Nezvazhayuchi na sprotiv virmeniv v Anazarbi virmenskij garnizon opiravsya uprodovzh 37 dniv imperatoru vdalos uzyati odne za odnim nizku kilikijskih mist i fortec pislya chogo vin virushiv na Antiohiyu Rozpochavshi svij maloazijskij pohid pid privodom zahistu pravoslavnogo naselennya Antiohiyi Ioann Komnin virishiv visunuti pretenziyi Rajmundu na Antiohijske knyazivstvo yake kolis faktichno privlasniv sobi Boemund Tarentskij yakij natomist mav peredati yiyi Oleksiyu I batku Ioanna Rajmund soyuzniki yakogo perejmalis vlasnimi problemami buv zmushenij viznati vasalnu zalezhnist vid Vizantiyi Pislya pidkorennya Antiohiyi imperator spryamuvav svoyi vijska nazad na Kilikiyu Vizantijci zastali Levona v rodovomu zamku Rubinyaniv Vahku nini Feke Turechchina Pislya trivalogo oporu oboronciv pid udarami Vizantiyi ostannij oplot Kilikijskogo knyazivstva zdavsya Tak nezvazhayuchi na vidchajdushnij sprotiv Kilikijske knyazivstvo zdalos 1137 roku a uvedenij zi svoyeyu rodinoyu druzhinoyu ta dvoma sinami Rubenom i Torosom v Konstantinopol knyaz Levon pomer u v yaznici nevdovzi pislya strati svogo sina Rubena 14 lyutogo 1140 roku Jogo knyazivstvo na korotkij chas bulo likvidovano ta priyednano do Vizantiyi Na vidminu vid svogo batka ta brata princ Toros perezhiv konstantinopolskij polon i 1143 roku jomu vdalos utekti Povernuvshis do Kilikiyi carevich Toros yakij zijshov na prestol yak Toros II ocholiv virmenski vijska ta vignav z krayini vizantijski garnizoni zvilnivshi okupovani regioni zokrema povernuvshi Vahku Bardzrberd nini Andirin Turechchina Sis Anazabu Adanu Mopsuyestiyu Mamistra j Tars Shlyub ta ditiIm ya ta pohodzhennya jogo druzhini nevidomi Ne viklyucheno sho vona bula dochkoyu grafa Sesiliya chi mozhlivo dochkoyu Diti nenazvana dochka druzhina frankskogo licarya z Antiohiyi nenazvana dochka druzhina knyazya Yefratesu Kostandin Edesa 1138 1144 Toros II 6 lyutogo 1169 do 1110 7 lyutogo 1165 Mleh do 1120 15 travnya 1175 Sis pislya 1120 1138 1141 PrimitkiRunciman Steven A History of the Crusades Volume II The Kingdom of Jerusalem and the Frankish East 1100 1187 Vahan M Kurkjian 5 kvitnya 2005 A History of Armenia Website Bill Thayer Arhiv originalu za 14 veresnya 2013 Procitovano 23 kvitnya 2013 Charles Cawley 1 kvitnya 2009 Lords of the Mountains Kings of Cilician Armenia Family of Rupen Medieval Lands Foundation of Medieval Genealogy Arhiv originalu za 26 kvitnya 2012 Procitovano 23 kvitnya 2013 Ghazarian Jacob G The Armenian Kingdom in Cilicia during the Crusades The Integration of Cilician Armenians with the Latins 1080 1393 Knyazivstvo Rubenidiv Kilikiyi v mizhnarodnih vidnosinah na Blizkomu Shodi u 20 30 ih rokah XII st Vizantijskij vremennik Institut istoriyi tom 55 stor 167 1994 r https web archive org web 20120111131836 http www hist msu ru Byzantine BB 2055 1 20 281994 29 BB 2055 1 20 281994 29 20171 pdf Arhivovano11 sichnya 2012 u Wayback Machine William of Tyre XIII XXVI stor 598 601 Runciman 1978 t 2 stor 183 Uspenskij F I Istoriya vizantijskoyi imperiyi Rozdil VI Komnini Glava X Shidni spravi 2005 Arhiv originalu za 19 chervnya 2013 Procitovano 23 kvitnya 2013