Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Тині́вка сибірська (Prunella montanella) — невеликий птах родини тинівкових ряду горобцеподібних. Гніздиться на півночі Азії — від Уральських гір до пониззя Анадиря. Вид перелітний, зимує в Південно-Східній Азії. В Україні рідкісний залітний птах.
| Тинівка сибірська | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Тинівкові (Prunellidae) |
| Рід: | Тинівка (Prunella) |
| Вид: | Тинівка сибірська (P. montanella) |
| Біноміальна назва | |
| Prunella montanella (Pallas, 1776) | |
 | |
| Жовтий — район гніздування, синій — місця зимівлі | |
Опис
Морфологічні ознаки
Розміром приблизно з горобця. Статевий диморфізм не виражений. Довжина тіла — 15-17 см, розмах крил — 22-24 см, вага — до 20 г. У дорослого птаха верх голови чорно-бурий, із сірим відтінком; надбрівні смуги чорні; «брови» i горло світло-вохристі; покривні пера вух темно-бурі; боки i задня частина шиї сірі; спина і покривні пера другорядних махових рудувато-бурі, з поздовжньою світлою смугастістю; поперек i надхвістя бурі; воло i боки тулуба вохристо-жовті, з темними рисками; груди, черево i підхвістя білуваті; махові й стернові пера темно-бурі, з рудуватою облямівкою; дзьоб темно-бурий, біля основи жовтуватий; ноги червонувато-бурі. Молодий птах світліший; сірий колір у забарвленні шиї відсутній.
Від альпійської та лісової тинівок відрізняється світло-вохристими «бровами» і горлом, а також вохристо-жовтим і білуватим тонами низу.
У дорослих птахів одне повне линяння протягом року — після завершення сезону гніздування. У молодих птахів з серпня до середини вересня відбувається часткове линяння, після якого вони практично не відрізняються від дорослих.
Звуки
Пісня подібна до пісні лісової тинівки — переривчаста трель тривалістю 2-4 сек. Самець часто співає на вершині дерева або куща. Поклик — трискладове «ті — ті — ті».
Поширення
Гніздовий ареал та місця існування
Гніздовий ареал складається з двох розрізнених ділянок (північної і південної), які з'єднуються тільки у Східному Сибіру. Від західного схилу Чукотського хребта, пониззя Анадиря, північної Камчатки, узбережжя Охотського моря, Сіхоте-Аліня на захід у північній частині ареалу до Уральського хребта; на захід у південній частині ареалу до північно-східного Алтаю. На півночі у північній частині ареалу в області Уральського хребта до 67-ї паралелі, до гирла Обі, гирла Єнісею, в долині Хатанги до 72-ї паралелі, в долинах Лени і Яни до 71-ї паралелі, до дельти Колими, звідки межа ареалу простягається до пониззя Анадиря. На південь у північній частині ареалу в області Уральського хребта до 59-ї паралелі. Між Уральським хребтом і долиною Лени південна межа поширення точно не з'ясована, на південь тут ймовірно до північної межі тайгової зони і південної межі лісотундри. На півночі в південній частині ареалу до північно-східного Алтаю, Абаканського хребта, Західного Саяна, Східного Саяна, Байкальського хребта, Станового хребта. В області Станового хребта з'єднуються північна межа південної частини ареалу і південна межа північної частини ареалу. Остання, ймовірно, простягається до західного схилу Верхоянського хребта і західному схилу хребта Джугджур. На півдні в південній частині ареалу до хребта Танну-Ула, Хамар-Дабана, далі на схід південна межа поширення точно не з'ясована, але передбачається гніздування в центральній частині Сіхоте-Аліня. Можливо гніздиться на Сахаліні.
Гніздовим біотопом є ялиново-ялицева тайга із домішкою берези та горобини, карликові ялинові кущі і березові рідколісся, зарості чагарників на берегах річок.
Міграція
Вид перелітний, зимує в Південно-Східній Азії — переважно в центральному та східному Китаї та Кореї. Відомі зальоти в Японію, Північну Америку і Західну Європу.
До 2015 року було відомо лише 32 спостереження виду в Західній Європі, головним чином у Фінляндії і Швеції. Однак протягом листопада 2016 року було зафіксовано понад 300 спостережень виду в різних країнах — Великій Британії (14), Данії (11), Естонії (9), Литві (4), Латвії (9), Німеччині (12), Нідерландах (1), Норвегії (11), Польщі (11), Угорщині (1), Фінляндії (72), Чехії (1), Швеції (71). Причиною такого доволі масового нальоту вважають погодні умови.
В Україні до 2015 р. було зафіксовано 4 зальоти птахів — 14.10.1985 р. під Києвом, 21.10.1996 поблизу Донецька та два птаха було відловлено 18.01.2000 у м. Харків. У листопаді і грудні 2015 року поодиноких птахів виявили тричі — у Чернігівській, Київській та Запорізькій областях.
Підвиди
Виділяють два підвиди:
- Prunella montanella montanella (Pallas, 1776) — гніздиться на півночі Росії, від європейської частини на схід до р. Лени;
- Prunella montanella badia, Portenko, 1929 — поширений на схід від р. Лени — до Охотського моря.
Чисельність
Чисельність в Європі оцінена в 100—500 пар, що становить менше 5 % світової популяції, розмір якої точно невідомий. Чисельність в цілому стабільна.
Щільність гніздування суттєво варіює залежно від біотопу та в середньому становить 5 пар/км2.
Гніздування
Моногам, проте нерідко птахи гніздяться невеликими групами, де на невеликій відстані розташовано від 2 до 4 гнізд. Гніздовий сезон триває з червня до серпня. Одна кладка за сезон. Гніздо птах розташовує в густих кронах дерев на висоті від 0,4 до 8 м від землі. Воно складане з дрібних гілочок і стебел злаків, серед яких густо вплітається мох. Вистилка складалася з ніжніших стебел моху і невеликої кількості шерсті. У повній кладці від 4 до 7 (зазвичай 5-6) блакитних однотонних яєць. Середній розмір яєць 18,6×13,7 мм та вага 1,9 г. Насиджує кладку самка, інкубація триває близько 2 тижнів. Пташенята залишають гніздо у віці приблизно 14 днів, після чого батьки підгодовують їх близько тижня.
Живлення
Сибірська тинівка споживає як рослинну, так і тваринну їжу. Пташенят вигодовує комахами та павуками, вони ж складають основу раціону дорослих у теплу пору року. Пізніше птахи переходять на насіння рослин та ягоди.
Посилання
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
- Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — .
- Stoddart, Andy (2018). Siberian Accentors in Europe in 2016 and the first British records. British Birds. 111 (2): 84—95.
- Фесенко Г. В., Пекло О. М., Полуда А. М., Шибанов С. Ю. Розгляд згадувань і реєстрацій тинівки сибірської (Prunella montanella (Pallas, 1776) в Україні // Бранта. — 2017. — Вып. 20. — C. 17-21.
- Hatchwell, B (2013). del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David A; de Juana, Eduardo (ред.). Siberian Accentor (Prunella montanella). Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions. Процитовано 14 грудня 2016.
{{}}: Cite має пустий невідомий параметр:|subscription=() - BirdLife International. 2016. Prunella montanella. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22718630A89519348. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22718630A89519348.en. Downloaded on 09 March 2018.
- Cramp, Stanley, ред. (1988). Prunella montanella Siberian accentor. Handbook of the birds of Europe the Middle East and North Africa. The Birds of the Western Palearctic. Volume V: Tyrant Flycatchers to Thrushes. Oxford: Oxford University Press. с. 560—564. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tini vka sibirska Prunella montanella nevelikij ptah rodini tinivkovih ryadu gorobcepodibnih Gnizditsya na pivnochi Aziyi vid Uralskih gir do ponizzya Anadirya Vid perelitnij zimuye v Pivdenno Shidnij Aziyi V Ukrayini ridkisnij zalitnij ptah Tinivka sibirskaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Tinivkovi Prunellidae Rid Tinivka Prunella Vid Tinivka sibirska P montanella Binomialna nazvaPrunella montanella Pallas 1776 Zhovtij rajon gnizduvannya sinij miscya zimivliyajce Prunella montanella Tuluzkij muzejOpisMorfologichni oznaki Rozmirom priblizno z gorobcya Statevij dimorfizm ne virazhenij Dovzhina tila 15 17 sm rozmah kril 22 24 sm vaga do 20 g U doroslogo ptaha verh golovi chorno burij iz sirim vidtinkom nadbrivni smugi chorni brovi i gorlo svitlo vohristi pokrivni pera vuh temno buri boki i zadnya chastina shiyi siri spina i pokrivni pera drugoryadnih mahovih ruduvato buri z pozdovzhnoyu svitloyu smugastistyu poperek i nadhvistya buri volo i boki tuluba vohristo zhovti z temnimi riskami grudi cherevo i pidhvistya biluvati mahovi j sternovi pera temno buri z ruduvatoyu oblyamivkoyu dzob temno burij bilya osnovi zhovtuvatij nogi chervonuvato buri Molodij ptah svitlishij sirij kolir u zabarvlenni shiyi vidsutnij Vid alpijskoyi ta lisovoyi tinivok vidriznyayetsya svitlo vohristimi brovami i gorlom a takozh vohristo zhovtim i biluvatim tonami nizu U doroslih ptahiv odne povne linyannya protyagom roku pislya zavershennya sezonu gnizduvannya U molodih ptahiv z serpnya do seredini veresnya vidbuvayetsya chastkove linyannya pislya yakogo voni praktichno ne vidriznyayutsya vid doroslih Zvuki Pisnya podibna do pisni lisovoyi tinivki pererivchasta trel trivalistyu 2 4 sek Samec chasto spivaye na vershini dereva abo kusha Poklik triskladove ti ti ti PoshirennyaGnizdovij areal ta miscya isnuvannya Gnizdovij areal skladayetsya z dvoh rozriznenih dilyanok pivnichnoyi i pivdennoyi yaki z yednuyutsya tilki u Shidnomu Sibiru Vid zahidnogo shilu Chukotskogo hrebta ponizzya Anadirya pivnichnoyi Kamchatki uzberezhzhya Ohotskogo morya Sihote Alinya na zahid u pivnichnij chastini arealu do Uralskogo hrebta na zahid u pivdennij chastini arealu do pivnichno shidnogo Altayu Na pivnochi u pivnichnij chastini arealu v oblasti Uralskogo hrebta do 67 yi paraleli do girla Obi girla Yeniseyu v dolini Hatangi do 72 yi paraleli v dolinah Leni i Yani do 71 yi paraleli do delti Kolimi zvidki mezha arealu prostyagayetsya do ponizzya Anadirya Na pivden u pivnichnij chastini arealu v oblasti Uralskogo hrebta do 59 yi paraleli Mizh Uralskim hrebtom i dolinoyu Leni pivdenna mezha poshirennya tochno ne z yasovana na pivden tut jmovirno do pivnichnoyi mezhi tajgovoyi zoni i pivdennoyi mezhi lisotundri Na pivnochi v pivdennij chastini arealu do pivnichno shidnogo Altayu Abakanskogo hrebta Zahidnogo Sayana Shidnogo Sayana Bajkalskogo hrebta Stanovogo hrebta V oblasti Stanovogo hrebta z yednuyutsya pivnichna mezha pivdennoyi chastini arealu i pivdenna mezha pivnichnoyi chastini arealu Ostannya jmovirno prostyagayetsya do zahidnogo shilu Verhoyanskogo hrebta i zahidnomu shilu hrebta Dzhugdzhur Na pivdni v pivdennij chastini arealu do hrebta Tannu Ula Hamar Dabana dali na shid pivdenna mezha poshirennya tochno ne z yasovana ale peredbachayetsya gnizduvannya v centralnij chastini Sihote Alinya Mozhlivo gnizditsya na Sahalini Gnizdovim biotopom ye yalinovo yaliceva tajga iz domishkoyu berezi ta gorobini karlikovi yalinovi kushi i berezovi ridkolissya zarosti chagarnikiv na beregah richok Migraciya Vid perelitnij zimuye v Pivdenno Shidnij Aziyi perevazhno v centralnomu ta shidnomu Kitayi ta Koreyi Vidomi zaloti v Yaponiyu Pivnichnu Ameriku i Zahidnu Yevropu Do 2015 roku bulo vidomo lishe 32 sposterezhennya vidu v Zahidnij Yevropi golovnim chinom u Finlyandiyi i Shveciyi Odnak protyagom listopada 2016 roku bulo zafiksovano ponad 300 sposterezhen vidu v riznih krayinah Velikij Britaniyi 14 Daniyi 11 Estoniyi 9 Litvi 4 Latviyi 9 Nimechchini 12 Niderlandah 1 Norvegiyi 11 Polshi 11 Ugorshini 1 Finlyandiyi 72 Chehiyi 1 Shveciyi 71 Prichinoyu takogo dovoli masovogo nalotu vvazhayut pogodni umovi V Ukrayini do 2015 r bulo zafiksovano 4 zaloti ptahiv 14 10 1985 r pid Kiyevom 21 10 1996 poblizu Donecka ta dva ptaha bulo vidlovleno 18 01 2000 u m Harkiv U listopadi i grudni 2015 roku poodinokih ptahiv viyavili trichi u Chernigivskij Kiyivskij ta Zaporizkij oblastyah PidvidiVidilyayut dva pidvidi Prunella montanella montanella Pallas 1776 gnizditsya na pivnochi Rosiyi vid yevropejskoyi chastini na shid do r Leni Prunella montanella badia Portenko 1929 poshirenij na shid vid r Leni do Ohotskogo morya ChiselnistChiselnist v Yevropi ocinena v 100 500 par sho stanovit menshe 5 svitovoyi populyaciyi rozmir yakoyi tochno nevidomij Chiselnist v cilomu stabilna Shilnist gnizduvannya suttyevo variyuye zalezhno vid biotopu ta v serednomu stanovit 5 par km2 GnizduvannyaMonogam prote neridko ptahi gnizdyatsya nevelikimi grupami de na nevelikij vidstani roztashovano vid 2 do 4 gnizd Gnizdovij sezon trivaye z chervnya do serpnya Odna kladka za sezon Gnizdo ptah roztashovuye v gustih kronah derev na visoti vid 0 4 do 8 m vid zemli Vono skladane z dribnih gilochok i stebel zlakiv sered yakih gusto vplitayetsya moh Vistilka skladalasya z nizhnishih stebel mohu i nevelikoyi kilkosti shersti U povnij kladci vid 4 do 7 zazvichaj 5 6 blakitnih odnotonnih yayec Serednij rozmir yayec 18 6 13 7 mm ta vaga 1 9 g Nasidzhuye kladku samka inkubaciya trivaye blizko 2 tizhniv Ptashenyata zalishayut gnizdo u vici priblizno 14 dniv pislya chogo batki pidgodovuyut yih blizko tizhnya ZhivlennyaSibirska tinivka spozhivaye yak roslinnu tak i tvarinnu yizhu Ptashenyat vigodovuye komahami ta pavukami voni zh skladayut osnovu racionu doroslih u teplu poru roku Piznishe ptahi perehodyat na nasinnya roslin ta yagodi PosilannyaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Stepanyan L S Konspekt ornitologicheskoj fauny SSSR M Nauka 1990 727 s ISBN 5 02 005300 7 Stoddart Andy 2018 Siberian Accentors in Europe in 2016 and the first British records British Birds 111 2 84 95 Fesenko G V Peklo O M Poluda A M Shibanov S Yu Rozglyad zgaduvan i reyestracij tinivki sibirskoyi Prunella montanella Pallas 1776 v Ukrayini Branta 2017 Vyp 20 C 17 21 Hatchwell B 2013 del Hoyo Josep Elliott Andrew Sargatal Jordi Christie David A de Juana Eduardo red Siberian Accentor Prunella montanella Handbook of the Birds of the World Alive Barcelona Lynx Edicions Procitovano 14 grudnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr subscription dovidka BirdLife International 2016 Prunella montanella The IUCN Red List of Threatened Species 2016 e T22718630A89519348 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2016 3 RLTS T22718630A89519348 en Downloaded on 09 March 2018 Cramp Stanley red 1988 Prunella montanella Siberian accentor Handbook of the birds of Europe the Middle East and North Africa The Birds of the Western Palearctic Volume V Tyrant Flycatchers to Thrushes Oxford Oxford University Press s 560 564 ISBN 0 19 857508 4