Ростислав Михайлович Славонський бл 1219 1262 князь новгородський 1230 1231 галицький 1236 1238 луцький 1240 жупан берез

	Ростислав Михайлович
	Князь галицький
	Князь галицький
Попередник:	Михайло Всеволодович
Наступник:	Данило Романович
Народження:	бл.1219
Смерть:	1262; Белград
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Михайло Всеволодович
Мати:	Олена Романівна
Шлюб:	Анна Угорська
Діти:	Бела, Михайло, (Єлизавета), Маргарита, Кунегунда, Агрипина
	Медіафайли у Вікісховищі

Ростислав Михайлович (Славонський) (бл.1219 — 1262) — князь новгородський (1230-1231), галицький (1236-1238), луцький (1240), жупан березький та земплинський (1245-1251), бан Славонії (1247—1248) і Мачви (1248—1262), самопроголошений цар Болгарський.

Біографія

Син великого князя київського Михайла Всеволодовича. Походив по батькові з династії чернігівських князів Ольговичів і Романовичів по матері Олені — доньці волинського князя Романа Великого від першого шлюбу. Зведеним братом його матері по батькові був король Русі Данило. Був одружений з дочкою угорського короля Бели IV Анною.

Намагався за підтримки угорського короля закріпитися на галицьких землях, однак галичани допомогли князю Данилові Романовичу посісти батьківський престол.

У 1241 році уклав союз з болохівськими князями й спільно з ними виступив на Бакоту, що була володінням Данила Романовича.

У 1242 році зібрав військо зі смердів, а його тисяцьким призначив Володислава Кормильчича, одного з керівників боярської опозиції.

Здобув Домомирову печеру поблизу Галича, але у 1244 році зазнав поразки від дружинників Данила Романовича біля Мостищ (тепер Мостиська Львівської області) на р. Січній.

17 серпня 1245 року у вирішальній битві під Ярославом угорські загони та дружина Ростислава Михайловича були розгромлені військами Данила Романовича, а Володислав Кормильчич потрапив у полон.

Після укладення союзу між Белою IV та Данилом Романовичем, Ростислава було призначено баном Славонії, а згодом — баном Мачви. Після вбивства зятя, болгарського царя Михайла І Асеня Ростислав Михайлович виступив з військом начебто для захисту доньки і взяв у облогу столичне Тирново, звідки втік узурпатор Коломан ІІ Асень. Ростислав сам бажав стати царем Болгарії, але бояри лише віддали йому доньку Єлизавету і не допустили до міста. На зворотній дорозі він захопив прикордонний Видин над Дунаєм, де проголосив себе болгарським царем. Боротись за ці землі у 1259-1261 роках йому допомагав король Угорщини Бела IV.

Діти

Бела (1243—1272), названий на честь діда, короля Бели IV. З 1270 — бан Сербської Мачви і Славонії, був убитий.
(Михайло) (бл. 1245—1269/88), названий на честь діда Михайла Всеволодовича. З 1264 бан Сербської Мачви. Імовірно був убитий.
(Єлизавета) (1245/1246-1272/1298); Видана 1253/1254 за царя Болгарії (Михайла І Асеня) (1246—1256).
Маргарита (1250—1290). У віці 4 років була посвячена у монастир, прийняла постриг 1278 р. Була абатисою кляштору кларисок
Кунегунда (1245—1285) з 1261 стала другою дружиною короля Чехії Пржемисла Оттокара ІІ, який загинув 1278 року в битві під Сухими Крутами. По закінченні регентства при синові вийшла заміж 1284 року за чеського магната Завішу Вітковича фон Фалькенштайна. У Кунегунди було троє дітей з першого шлюбу Кунегунда, Агнеса, Вацлав ІІ і нешлюбний син Ян з Фалькенштайну.
Агрипина (бл.1248 — померла між 1303—1309), з 1265 року дружина сєрадзького князя Лешека II Чорного, майбутнього краківського князя, через чоловічу неспроможність якого з 1271 року носила дівочий головний убір. Через відсутність результатів лікування розлучились 1274 року за сприяння князя Болеслава V Сором'язливого.