Богдан Петрович Пе́вний (нар. 4 червня 1931, Луцьк — пом. 7 вересня 2002) — український художник, письменник, журналіст, мистецтвознавець, громадський діяч; дійсний член Української вільної академії наук з 1955 року, член Національної спілки художників України з 1991 року, Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.
Богдан Петрович Певний | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 4 червня 1931 Луцьк | |||
Смерть | 7 вересня 2002 (71 рік) | |||
Національність | українець | |||
Країна | США | |||
Навчання | Колумбійський університет | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | сюрреалізм | |||
Член | Національна спілка журналістів України, Національна спілка художників України і Національна спілка письменників України | |||
|
Біографія
Народився 4 червня 1931 року в місті Луцьку сім'ї українського громадсько-політичного діяча Петра Певного. Племінник українських театральних діячів Миколи та (Олександра) Певних. У ранньому віці втратив матір і виховувався у її батьків. 1942 року переїхав до батька у Варшаву. 1945 року виїхав до Української ґімназії в таборі переселенчих осіб в Ульмі, де жив в бурсі, став членом Української молодечої організації «Пласт», брав участь в виховних таборах, мандрівках та з'їздах. 1947 року переїхав до української школи в таборі в Ділінгені, де 1949 року отримав середню освіту. Почав студії журналістики у Гохшуле фюр Політіше Вісеншафтен при університеті Людвіга-Максиміліана у Мюнхені.
1951 року разом з батьком емігрував до США, де вони поселилися в Нью-Йорку. Мистецьку освіту здобув у Скул оф Віжуал Артс, Нешенал Академі оф Дізайн і Арт Стюдентс Ліґ в Нью Йорку та в Колюмбійському університеті. 1955 року став співзасновником Товариства молодих образотворчих мистців у Нью-Йорку, виставляв свої картини на щорічних виставках. Був заступником голови в Об'єднанні митців українців в Америці.
Від 1984 року працював у нью-йоркському часописі «Сучасність». За його ініціативи журнал, заснований у діаспорі, з 1992 року продовжив видаватися в Києві, де митець був художнім редактором та редагував усі статті на мистецькі теми, а з 1996 року став головним співредактором журналу.
Помер 7 вересня 2002 року після важкої хвороби. Похований на українському цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку.
Творчість
Займався графікою, ілюструванням книжок і журналів, написав більше сотні есе, статей і розвідок, упорядкував книгу екслібрисів «шістдесятників».
Проілюстрував:
- «Історію України» Івана Крип'якевича;
- дві читанки для шкіл українознавства (1966);
- книгу для дітей (Миколи Щербака) «Волошки» (1969);
- «Україна» — енциклопедія для молоді (1971);
- «Книжковий знак шестидесятників» (1972).
Мистецькі праці переважно сюрреалістичного напряму:
- «Пророк» (1957);
- «Трипільські глечики» (1963);
- «Земля» (1963)
- «Русалки» (1965);
- «Дохристиянські вірування українського народу» (1965);
- «Моделі дерев'яних церков з Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини» (1970—1975);
- «Спаситель» (1971).
Автор праць, про українських митців, за межами України. Зокрема:
- монографія про (Миколу Неділко) (1983);
- книга «Михайло Черешньовський — велетень поміж нами» (2000) про українського скульптора діаспори.
Написав також численні статті про художників та скульпторів всесвітнього значення: (Михайла Мороза), Михайла Бойчука, Якова Гніздовського, Олександра Архипенка, (Петра Холодного), (Галину Мазепу), Мирона Левицького, (Віктора Цимбала), (Едварда Козака), Василя Кричевського, Олексу Новаківського, Аллу Горську, Івана Марчука та багатьох інших.
В журналі «Сучасність» опублікував статті:
- «Архипенкове коріння» (1992);
- «Пісня без слів: абстрактний експресіонізм» (1993);
- «Хуан Міро — каталонський поет зорового мистецтва» (1994);
- «Винниченкове малярство: курйоз чи мистецтво?» (1994);
- «Дещо про книжковий знак і мистецтво Мирона Левицького» (1995);
- «Сальвадор Далі: ранні роки» (1995);
- «Марк Шагал — з-під неволі анонімности у світ модерного мистецтва» (1996);
- «Апостол мистецтва доби індустріалізації: Фернан Леже» (1998);
- «Холодні — батько, син і правнук» (2001) та багато інших.
Також писав до таких періодичних видань в Україні, як «Україна», «Пам'ятки України», «Дзвін», «Слово і час», («Пам'ять століть»), («Старожитності»).
Вшанування пам'яті
В 2005 році, після смерті Богдана Певного, його дружина Христина, діти та друзі з редакції «Сучасності» видали книгу «Майстри нашого мистецтва», куди увійшли статті та есеї, присвячені творчості українських митців — Михайла Бойчука, Олександра Орхипенка, Якова Гніздовського, Михайла Черешньовського та інших майстрів живопису, графіки і скульптури, роздуми про культурну спадщину українців і їх мистецьке життя поза межами України. У передмові академіка НАН України Івана Дзюби написано:
«Вперше побачимо сукупний масштаб мистецтвознавчої праці Богдана Певного, – і він вражає».
9 грудня 2013 року (Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки) одержав 22 експонати від родини Богдана Петровича Певного.
Примітки
Література
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 449. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет