Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Еклі птика від грец έκλειψις затемнення площина орбіти Землі навколо Сонця З точки зору наземного спостерігача річний ру

Екліптика

Екліптика

Еклі́птика (від грец. έκλειψις — затемнення) — площина орбіти Землі навколо Сонця. З точки зору наземного спостерігача річний рух Сонця небесною сферою на тлі нерухомих зір відбувається вздовж екліптики. Екліптика є важливою площиною відліку й основою екліптичної системи небесних координат.

image
При спостереженні із Землі здається, що Сонце протягом року рухається відносно нерухомих зір вздовж екліптики.
image
Екліптика та небесний екватор

Кут нахилу площини екліптики до небесного екватора дорівнює куту нахилу площини екватора Землі до площини її орбіти та становить близько 23,4°. Точки перетину екліптики з небесним екватором називають точками рівнодення.

Походження назви від грецького «затемнення» пов'язане з тим, що місячні й сонячні затемнення відбуваються лише тоді, коли Місяць у своєму русі небосхилом перетинає екліптику. Екліптика проходить через 12 сузір'їв, які називають зодіакальними сузір'ями, та сузір'я Змієносця.

Видимий рух Сонця

Екліптика — це видимий шлях Сонця небом протягом року.

Оскільки Земля обертається навколо Сонця за один рік, Сонцю теж потрібний один рік, щоб його видиме із Землі положення зробило повне коло вздовж екліптики. Поділивши 360° на трохи більше ніж 365 днів у році, отримуємо, що Сонце щодня рухається трохи менше ніж на 1° на схід. Цей невеликий зсув Сонця відносно зір змушує будь-яку конкретну точку на поверхні Землі кожного дня наздоганяти Сонце приблизно на чотири зайві хвилини, тому сонячний день на Землі триває 24 години, тоді як зоряний день — лише 23 години 56 хвилин. Ця модель заснована на гіпотетичній Землі, яка обертається навколо Сонця з однаковою швидкістю. Фактична кутова швидкість, з якою Земля обертається навколо Сонця, дещо змінюється протягом року, тому видима швидкість руху Сонця екліптикою теж змінюється. Наприклад, Сонце перебуває на північ від небесного екватора приблизно 185 днів на рік і на південь від нього — приблизно 180 днів. Зміна орбітальної швидкості пояснює частину рівняння часу.

Через рух Землі навколо барицентру системи Земля-Місяць видима траєкторія Сонця злегка коливається з періодом близько одного місяця. Через гравітаційні збурення з боку інших планет Сонячної системи барицентр системи Земля-Місяць додатково коливається у складний спосіб навколо свого середнього положення.

Положення відносно небесного екватора

image
Площина орбіти Землі (показана сірим), спроєктована на небесну сферу, утворює екліптичне коло (показане чорним). Зеленим показані небесний екватор і полярна вісь Землі. Червоним відмічені точки весняного й осіннього рівнодення, де екліптика перетинає небесний екватор.

Оскільки вісь обертання Землі не перпендикулярна до площини її орбіти, то екваторіальна площина Землі не збігається з площиною екліптики, а нахилена до неї приблизно під кутом 23,4°, який відомий як нахил осі обертання. Екватор Землі, проєктуючись на небесну сферу, утворює небесний екватор, який перетинає екліптику в двох точках, названих точками рівнодення. Сонце під час свого видимого руху екліптикою перетинає небесний екватор у цих точках, один раз з півдня на північ, другий раз — з півночі на південь. Перетин з півдня на північ називають точкою весняного рівнодення або висхідним вузлом екліптики, а перетин з півночі на південь — точкою осіннього рівнодення або низхідним вузлом.

Орієнтація осі Землі не є фіксованою — вісь обертається навколо [en] з періодом близько 26 000 років. Цей процес, відомий як місячно-сонячна прецесія, зумовлений переважно гравітаційним впливом Місяця та Сонця на сплюснуту фігуру Землі. Екліптика також не є фіксованою — гравітаційні збурення інших тіл Сонячної системи спричиняють слабкий рух площини орбіти Землі, а отже, й екліптики, відомий як планетна прецесія. Сукупну дію цих двох рухів називають загальною прецесією, і вона змінює положення точок рівнодення приблизно на 50 кутових секунд (близько 0,014°) на рік.

На цей повільний прецесійний рух накладаються короткочасні періодичні коливання земної осі малої амплітуди, відомі як нутація. Це додає періодичний компонент до положення рівнодення. Положення небесного екватора та рівнодення з повністю врахованими прецесією та нутацією називають справжнім екватором та справжнім рівноденням, а положення без врахування нутації — середнім екватором і середнім рівноденням.

Нахил екліптики

Нахил екліптики — це термін, який астрономи використовують для позначення нахилу екватора Землі відносно екліптики або осі обертання Землі відносно перпендикуляра до екліптики. Він зараз становить близько 23,4° і зменшується на 0,013° (47 кутових секунд) за сто років через планетарні збурення.

Кутове значення нахилу визначається зі спостережень за рухом Землі та інших планет. З покращенням точності спостережень і зростанням розуміння динаміки астрономи розраховують нові [en]. З цих ефемерид визначають різні астрономічні величини, зокрема нахил осі Землі.

image
Зміна нахилу екліптики за 20000 років
Зміна нахилу екліптики за 20000 років 
image
Зміна нахилу екліптики за 1000000 років
Зміна нахилу екліптики за 1000000 років 

Площина Сонячної системи

Більшість великих тіл Сонячної системи обертаються навколо Сонця майже в одній площині. Це пов'язано з тим, як Сонячна система утворилася з протопланетного диска. Ймовірно, найкращим сучасним наближенням до того диска є незмінна площина Сонячної системи. Орбіта Землі, а отже, й екліптика, нахилена на 1,57° до незмінної площини, орбіта Юпітера — на 0,32°, орбіти інших великих планет перебувають у межах нахилу приблизно 6° від незмінної площини. Через це більшість тіл Сонячної системи рухаються небом дуже близько до екліптики.

Незмінна площина визначається кутовим моментом усієї Сонячної системи — векторною сумою всіх орбітальних і обертальних моментів усіх тіл системи. Понад 60 % від загального кутового моменту припадає на орбітальний рух Юпітера. Для розрахунку повного кутового моменту треба врахувати всі (в тому числі ще невідкриті) об'єкти Сонячної системи. Через таку невизначеність незмінної площини та через те, що екліптика точніше вимірюється через видимий рух Сонця, саме екліптику використовують як площину для відліку координат в Сонячній системі — як для точності, так і для зручності. Єдиним недоліком використання екліптики замість незмінної площини є те, що в геологічних масштабах часу вона рухається відносно інерціальної систему відліку.

image
Вид згори на площину екліптики
Вид згори на площину екліптики 
image
Вид збоку на площину екліптики
Вид збоку на площину екліптики 
image
4 планети, розташовані майже на одній прямій
4 планети, розташовані майже на одній прямій 

Небесна площина відліку

Екліптика утворює одну з двох фундаментальних площин, які використовуються як орієнтир для позицій на небесній сфері (іншою є небесний екватор). З двох фундаментальних площин екліптика з більшою точністю є нерухомою на фоні зір, її рух становить приблизно 1/100 руху небесного екватора.

Позначення екліптичних координат
Довгота Широта Відстань
Геоцентричні λ β Δ
Геліоцентричні л b r

Сферичні координати, відомі як екліптична система координат, використовують для визначення положення тіл на небесній сфері відносно екліптики. Екліптична довгота вимірюється на схід від 0° до 360° вздовж екліптики від точки весняного рівнодення у тому самому напрямку, в якому відбувається видимий рух Сонця. Екліптична широта вимірюється перпендикулярно до екліптики, від +90° для північного полюса екліптики до −90° для південного полюса, а сама екліптика має широту 0°. Третьою сферичною координатою слугує відстань до об'єкта, яка в межах Сонячної системи зазвичай вимірюється в астрономічних одиницях. За центр екліптичної системи координат можна приймати як Сонце, так і Землю. Традиційні позначення екліптичних координат подані в таблиці.

Екліптичні координати зручні для визначення положень об'єктів Сонячної системи, оскільки більшість орбіт планет мають невеликі нахили до екліптики і тому завжди розташовані відносно близько від неї. Оскільки орбіта Землі, а тому й екліптика, рухається дуже повільно, то така система відліку близька до інерціальної.

Через прецесійний рух точки рівнодення екліптичні координати об'єктів на небесній сфері поступово змінюються. Щоб задати положення в екліптичних координатах, треба уточнити епоху — дату, на яку береться точка рівнодення.

Затемнення

image
Орбіта Місяця рухається навколо Сонця рпазом із Землею, зберігаючи нахил до екліптики 5°. Затемнення можливі, коли [en] збігаються з напрямком на Сонце (приблизно кожні 6 місяців).

Орбіта Місяця нахилена приблизно на 5,145° до екліптики. Тому затемнення не відбуваються в кожному сполученні чи протистоянні Місяця — зазвичай він в ці моменти проходить вище або нижче екліптики. Затемнення можуть відбуватися лише поблизу точок перетину площин орбіт Місяця і Сонця — в так званих [en]. Від цього зв'язку із затемненнями й походить назва екліптики, яка грецькою означає «затемнення».

Рівнодення і сонцестояння

Точні моменти рівнодення та сонцестояння — це моменти, коли видима екліптична довгота Сонця становить 0°, 90°, 180° та 270°. Через збурення орбіти Землі та наявність високосних років у календарі ці моменти не є фіксованими, а трохи різняться між роками.

Зодіакальні сузір'я

image
Карта сузір'їв з нанесеною на них екліптикою. Зодіакальні сузір'я відмічені сірим

Екліптика проходить через такі 13 сузір'їв:

Сузір'я Кита й Оріона не перетинаються екліптикою, але перебувають достатньо близько від неї, щоб Місяць і планети могли іноді в них заходити.

Смуга навколо екліптики завширшки близько 20°, через яку рухаються Сонце, Місяць і всі планети, називається зодіаком. В античні часи ця область була поділена на 12 знаків зодіаку, кожен з яких приблизно відповідав руху Сонця за один місяць і простягався за довготою приблизно на 30°. Цю стародавню відповідність між датами та знаками зодіаку продовжують використовувати в астрології понині, незважаючи на те, що через прецесію рівнодення відповідність між датами і сузір'ями змістилась приблизно на місяць, так що, наприклад, астрологічний знак Рака найчастіше мають люди, народжені, коли Сонце перебувало в сузір'ї Близнят, знак Близнят — народжені, коли Сонце перебувало в сузір'ї Тельця тощо.

Див. також

Коментарі

  1. Точніше, площина середньої орбіти, усереднена за часом для усунення невеликих збурень.
  2. Напрямки «північ» і «південь» на небесній сфері мають значення «до північного небесного полюса» і «до південного небесного полюса». «Схід» — це «напрямок, у якому обертається Земля», «захід» — протилежний.

Примітки

  1. USNO Nautical Almanac Office; UK Hydrographic Office, HM Nautical Almanac Office (2008). The Astronomical Almanac for the Year 2010. GPO. с. M5. ISBN .
  2. LEVEL 5 Lexicon and Glossary of Terms.
  3. The Ecliptic: the Sun's Annual Path on the Celestial Sphere.
  4. Екліптика // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 148. — .
  5. U.S. Naval Observatory Nautical Almanac Office (1992). P. Kenneth Seidelmann (ред.). Explanatory Supplement to the Astronomical Almanac. University Science Books, Mill Valley, CA. ISBN ., p. 11
  6. Astronomical Almanac 2010, sec. C
  7. Explanatory Supplement (1992), sec. 1.233
  8. Explanatory Supplement (1992), p. 733
  9. Astronomical Almanac 2010, p. M2 and M6
  10. Explanatory Supplement (1992), sec. 1.322 and 3.21
  11. U.S. Naval Observatory Nautical Almanac Office; H.M. Nautical Almanac Office (1961). Explanatory Supplement to the Astronomical Ephemeris and the American Ephemeris and Nautical Almanac. H.M. Stationery Office, London. , sec. 2C
  12. Explanatory Supplement (1992), p. 731 and 737
  13. Chauvenet, William (1906). A Manual of Spherical and Practical Astronomy. Т. I. J.B. Lippincott Co., Philadelphia., art. 365—367, p. 694—695, at Google books
  14. Seidelmann, P.K., 1979. The ephemerides: past, present and future. In Symposium-International Astronomical Union (Vol. 81, pp. 99-114). Cambridge University Press.
  15. Explanatory Supplement (1961), sec. 2B
  16. U.S. Naval Observatory, Nautical Almanac Office; H.M. Nautical Almanac Office (1989). The Astronomical Almanac for the Year 1990. U.S. Govt. Printing Office. ISBN ., p. B18
  17. Astronomical Almanac 2010, p. B52
  18. Newcomb, Simon (1906). A Compendium of Spherical Astronomy. MacMillan Co., New York., p. 226—227, at Google books
  19. Laskar, J. (1986). Secular Terms of Classical Planetary Theories Using the Results of General Relativity. Astronomy and Astrophysics. 157 (1): 59. Bibcode:1986A&A...157...59L., table 8, at SAO/NASA ADS
  20. Meeus, Jean (1991). Astronomical Algorithms. Willmann-Bell, Inc., Richmond, VA. ISBN ., chap. 21
  21. Laskar, J. (1986). Secular Terms of Classical Planetary Theories Using the Results of General Relativity. Astronomy and Astrophysics. 157 (1): 59. Bibcode:1986A&A...157...59L., table 8, at SAO/NASA ADS
  22. Heider, K.P. (3 квітня 2009). . Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 10 квітня 2009.
    отримано за допомогою
    Vitagliano, Aldo. (computer program). Università degli Studi di Napoli Federico II. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 23 листопада 2010.
  23. Danby, J.M.A. (1988). Fundamentals of Celestial Mechanics. Willmann-Bell, Inc., Richmond, VA. section 9.1. ISBN .
  24. Roy, A.E. (1988). Orbital Motion (вид. third). Institute of Physics Publishing. section 5.3. ISBN .
  25. Montenbruck, Oliver (1989). Practical Ephemeris Calculations. Springer-Verlag. ISBN ., sec 1.4
  26. Explanatory Supplement (1961), sec. 1G
  27. Explanatory Supplement (1961), sec. 2A
  28. Прецесія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 378. — .
  29. Епоха // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 152. — .
  30. Ball, Robert S. (1908). A Treatise on Spherical Astronomy. Cambridge University Press. с. 83.
  31. Meeus (1991), chap. 26
  32. Serviss, Garrett P. (1908). Astronomy With the Naked Eye. Harper & Brothers, New York and London. с. 105, 106.
  33. Kidger, Mark (2005). Astronomical Enigmas: Life on Mars, the Star of Bethlehem, and Other Milky Way Mysteries. The Johns Hopkins University Press. с. 38–39. ISBN .
  34. Bryant, Walter W. (1907). A History of Astronomy. с. 3. ISBN .
  35. Bryant (1907), p. 4.
  36. See, for instance, Leo, Alan (1899). Astrology for All. L.N. Fowler & Company. с. 8. astrology.
  37. The Constellations of the Zodiac, AstronomyOnline.org

Посилання і джерела

Україномовні

  • Екліптика // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • Екліптика // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 148. — .
  • В. Сиротюк, Ю. Мірошніченко. Астрономія (рівень стандарту): підручник для 11 класу. — Київ : Генеза, 2019. — С. 13. — .

Англомовні

  • The Ecliptic: the Sun's Annual Path on the Celestial Sphere Durham University Department of Physics
  • Seasons and Ecliptic Simulator University of Nebraska-Lincoln
  • MEASURING THE SKY A Quick Guide to the Celestial Sphere James B. Kaler, University of Illinois
  • Earth's Seasons Archived 13 October 2007 at the Wayback Machine U.S. Naval Observatory
  • The Basics — the Ecliptic, the Equator, and Coordinate Systems AstrologyClub.Org
  • Kinoshita, H.; Aoki, S. (1983). The definition of the ecliptic. Celestial Mechanics. 31 (4): 329—338. Bibcode:1983CeMec..31..329K. doi:10.1007/BF01230290.

Сузір'я Зодіаку

Овен image | Телець image | Близнята image | Рак image | Лев image | Діва image | Терези image | Скорпіон image | Стрілець image | Козоріг image | Водолій image | Риби image
Хоча Сонце проходить і через 13-е сузір’я Змієносця, його традиційно не включають до зодіакальних сузір’їв.

Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ekli ptika vid grec ekleipsis zatemnennya ploshina orbiti Zemli navkolo Soncya Z tochki zoru nazemnogo sposterigacha richnij ruh Soncya nebesnoyu sferoyu na tli neruhomih zir vidbuvayetsya vzdovzh ekliptiki Ekliptika ye vazhlivoyu ploshinoyu vidliku j osnovoyu ekliptichnoyi sistemi nebesnih koordinat Pri sposterezhenni iz Zemli zdayetsya sho Sonce protyagom roku ruhayetsya vidnosno neruhomih zir vzdovzh ekliptiki Ekliptika ta nebesnij ekvator Kut nahilu ploshini ekliptiki do nebesnogo ekvatora dorivnyuye kutu nahilu ploshini ekvatora Zemli do ploshini yiyi orbiti ta stanovit blizko 23 4 Tochki peretinu ekliptiki z nebesnim ekvatorom nazivayut tochkami rivnodennya Pohodzhennya nazvi vid greckogo zatemnennya pov yazane z tim sho misyachni j sonyachni zatemnennya vidbuvayutsya lishe todi koli Misyac u svoyemu rusi neboshilom peretinaye ekliptiku Ekliptika prohodit cherez 12 suzir yiv yaki nazivayut zodiakalnimi suzir yami ta suzir ya Zmiyenoscya Vidimij ruh SoncyaEkliptika ce vidimij shlyah Soncya nebom protyagom roku Oskilki Zemlya obertayetsya navkolo Soncya za odin rik Soncyu tezh potribnij odin rik shob jogo vidime iz Zemli polozhennya zrobilo povne kolo vzdovzh ekliptiki Podilivshi 360 na trohi bilshe nizh 365 dniv u roci otrimuyemo sho Sonce shodnya ruhayetsya trohi menshe nizh na 1 na shid Cej nevelikij zsuv Soncya vidnosno zir zmushuye bud yaku konkretnu tochku na poverhni Zemli kozhnogo dnya nazdoganyati Sonce priblizno na chotiri zajvi hvilini tomu sonyachnij den na Zemli trivaye 24 godini todi yak zoryanij den lishe 23 godini 56 hvilin Cya model zasnovana na gipotetichnij Zemli yaka obertayetsya navkolo Soncya z odnakovoyu shvidkistyu Faktichna kutova shvidkist z yakoyu Zemlya obertayetsya navkolo Soncya desho zminyuyetsya protyagom roku tomu vidima shvidkist ruhu Soncya ekliptikoyu tezh zminyuyetsya Napriklad Sonce perebuvaye na pivnich vid nebesnogo ekvatora priblizno 185 dniv na rik i na pivden vid nogo priblizno 180 dniv Zmina orbitalnoyi shvidkosti poyasnyuye chastinu rivnyannya chasu Cherez ruh Zemli navkolo baricentru sistemi Zemlya Misyac vidima trayektoriya Soncya zlegka kolivayetsya z periodom blizko odnogo misyacya Cherez gravitacijni zburennya z boku inshih planet Sonyachnoyi sistemi baricentr sistemi Zemlya Misyac dodatkovo kolivayetsya u skladnij sposib navkolo svogo serednogo polozhennya Polozhennya vidnosno nebesnogo ekvatoraPloshina orbiti Zemli pokazana sirim sproyektovana na nebesnu sferu utvoryuye ekliptichne kolo pokazane chornim Zelenim pokazani nebesnij ekvator i polyarna vis Zemli Chervonim vidmicheni tochki vesnyanogo j osinnogo rivnodennya de ekliptika peretinaye nebesnij ekvator Oskilki vis obertannya Zemli ne perpendikulyarna do ploshini yiyi orbiti to ekvatorialna ploshina Zemli ne zbigayetsya z ploshinoyu ekliptiki a nahilena do neyi priblizno pid kutom 23 4 yakij vidomij yak nahil osi obertannya Ekvator Zemli proyektuyuchis na nebesnu sferu utvoryuye nebesnij ekvator yakij peretinaye ekliptiku v dvoh tochkah nazvanih tochkami rivnodennya Sonce pid chas svogo vidimogo ruhu ekliptikoyu peretinaye nebesnij ekvator u cih tochkah odin raz z pivdnya na pivnich drugij raz z pivnochi na pivden Peretin z pivdnya na pivnich nazivayut tochkoyu vesnyanogo rivnodennya abo vishidnim vuzlom ekliptiki a peretin z pivnochi na pivden tochkoyu osinnogo rivnodennya abo nizhidnim vuzlom Oriyentaciya osi Zemli ne ye fiksovanoyu vis obertayetsya navkolo en z periodom blizko 26 000 rokiv Cej proces vidomij yak misyachno sonyachna precesiya zumovlenij perevazhno gravitacijnim vplivom Misyacya ta Soncya na splyusnutu figuru Zemli Ekliptika takozh ne ye fiksovanoyu gravitacijni zburennya inshih til Sonyachnoyi sistemi sprichinyayut slabkij ruh ploshini orbiti Zemli a otzhe j ekliptiki vidomij yak planetna precesiya Sukupnu diyu cih dvoh ruhiv nazivayut zagalnoyu precesiyeyu i vona zminyuye polozhennya tochok rivnodennya priblizno na 50 kutovih sekund blizko 0 014 na rik Na cej povilnij precesijnij ruh nakladayutsya korotkochasni periodichni kolivannya zemnoyi osi maloyi amplitudi vidomi yak nutaciya Ce dodaye periodichnij komponent do polozhennya rivnodennya Polozhennya nebesnogo ekvatora ta rivnodennya z povnistyu vrahovanimi precesiyeyu ta nutaciyeyu nazivayut spravzhnim ekvatorom ta spravzhnim rivnodennyam a polozhennya bez vrahuvannya nutaciyi serednim ekvatorom i serednim rivnodennyam Nahil ekliptikiNahil ekliptiki ce termin yakij astronomi vikoristovuyut dlya poznachennya nahilu ekvatora Zemli vidnosno ekliptiki abo osi obertannya Zemli vidnosno perpendikulyara do ekliptiki Vin zaraz stanovit blizko 23 4 i zmenshuyetsya na 0 013 47 kutovih sekund za sto rokiv cherez planetarni zburennya Kutove znachennya nahilu viznachayetsya zi sposterezhen za ruhom Zemli ta inshih planet Z pokrashennyam tochnosti sposterezhen i zrostannyam rozuminnya dinamiki astronomi rozrahovuyut novi en Z cih efemerid viznachayut rizni astronomichni velichini zokrema nahil osi Zemli Zmina nahilu ekliptiki z chasomDo 1983 roku nahil dlya bud yakoyi dati obchislyuvavsya na osnovi roboti Nyukomba yaka gruntuvalas na polozhennyah planet priblizno do 1895 roku e 23 27 08 26 46 845 T 0 0059 T2 0 00181 T3 de e nahil a T tropichne stolittya z epohi B1900 0 do potochnoyi dati Z 1984 roku osnovnimi efemeridami Astronomichnogo almanahu stali en rozrahovani komp yuterom Laboratoriyi reaktivnogo ruhu Na osnovi sposterezhen z 1911 po 1979 roki bulo vivedeno taku ormulu dlya nahilu e 23 26 21 45 46 815 T 0 0006 T2 0 00181 T3 de T yulianske stolittya vid J2000 0 Osnovni efemeridi Laboratoriyi reaktivnogo ruhu postijno onovlyuvalisya Astronomichnij almanah za 2010 rik viznachaye e 23 26 21 406 46 836769 T 0 0001831 T2 0 00200340 T3 0 576 10 6 T4 4 34 10 8 T5 Ci virazi dlya nahilu priznacheni dlya otrimannya visokoyi tochnosti na vidnosno korotkih promizhkah chasu poryadku kilkoh stolit Laskar obchisliv viraz do chleniv poryadku T10 yakij mav tochnist v mezhah 0 04 1000 rokiv protyagom 10 000 rokiv Usi ci virazi navedeno dlya serednogo kuta nahilu tobto bez urahuvannya nutaciyi Spravzhnij abo mittyevij nahil vklyuchaye takozh nutaciyu Zmina nahilu ekliptiki za 20000 rokivZmina nahilu ekliptiki za 20000 rokiv Zmina nahilu ekliptiki za 1000000 rokivZmina nahilu ekliptiki za 1000000 rokiv Ploshina Sonyachnoyi sistemiBilshist velikih til Sonyachnoyi sistemi obertayutsya navkolo Soncya majzhe v odnij ploshini Ce pov yazano z tim yak Sonyachna sistema utvorilasya z protoplanetnogo diska Jmovirno najkrashim suchasnim nablizhennyam do togo diska ye nezminna ploshina Sonyachnoyi sistemi Orbita Zemli a otzhe j ekliptika nahilena na 1 57 do nezminnoyi ploshini orbita Yupitera na 0 32 orbiti inshih velikih planet perebuvayut u mezhah nahilu priblizno 6 vid nezminnoyi ploshini Cherez ce bilshist til Sonyachnoyi sistemi ruhayutsya nebom duzhe blizko do ekliptiki Nezminna ploshina viznachayetsya kutovim momentom usiyeyi Sonyachnoyi sistemi vektornoyu sumoyu vsih orbitalnih i obertalnih momentiv usih til sistemi Ponad 60 vid zagalnogo kutovogo momentu pripadaye na orbitalnij ruh Yupitera Dlya rozrahunku povnogo kutovogo momentu treba vrahuvati vsi v tomu chisli she nevidkriti ob yekti Sonyachnoyi sistemi Cherez taku neviznachenist nezminnoyi ploshini ta cherez te sho ekliptika tochnishe vimiryuyetsya cherez vidimij ruh Soncya same ekliptiku vikoristovuyut yak ploshinu dlya vidliku koordinat v Sonyachnij sistemi yak dlya tochnosti tak i dlya zruchnosti Yedinim nedolikom vikoristannya ekliptiki zamist nezminnoyi ploshini ye te sho v geologichnih masshtabah chasu vona ruhayetsya vidnosno inercialnoyi sistemu vidliku Vid zgori na ploshinu ekliptikiVid zgori na ploshinu ekliptiki Vid zboku na ploshinu ekliptikiVid zboku na ploshinu ekliptiki 4 planeti roztashovani majzhe na odnij pryamij4 planeti roztashovani majzhe na odnij pryamij Nebesna ploshina vidlikuEkliptika utvoryuye odnu z dvoh fundamentalnih ploshin yaki vikoristovuyutsya yak oriyentir dlya pozicij na nebesnij sferi inshoyu ye nebesnij ekvator Z dvoh fundamentalnih ploshin ekliptika z bilshoyu tochnistyu ye neruhomoyu na foni zir yiyi ruh stanovit priblizno 1 100 ruhu nebesnogo ekvatora Poznachennya ekliptichnih koordinat Dovgota Shirota VidstanGeocentrichni l b DGeliocentrichni l b r Sferichni koordinati vidomi yak ekliptichna sistema koordinat vikoristovuyut dlya viznachennya polozhennya til na nebesnij sferi vidnosno ekliptiki Ekliptichna dovgota vimiryuyetsya na shid vid 0 do 360 vzdovzh ekliptiki vid tochki vesnyanogo rivnodennya u tomu samomu napryamku v yakomu vidbuvayetsya vidimij ruh Soncya Ekliptichna shirota vimiryuyetsya perpendikulyarno do ekliptiki vid 90 dlya pivnichnogo polyusa ekliptiki do 90 dlya pivdennogo polyusa a sama ekliptika maye shirotu 0 Tretoyu sferichnoyu koordinatoyu sluguye vidstan do ob yekta yaka v mezhah Sonyachnoyi sistemi zazvichaj vimiryuyetsya v astronomichnih odinicyah Za centr ekliptichnoyi sistemi koordinat mozhna prijmati yak Sonce tak i Zemlyu Tradicijni poznachennya ekliptichnih koordinat podani v tablici Ekliptichni koordinati zruchni dlya viznachennya polozhen ob yektiv Sonyachnoyi sistemi oskilki bilshist orbit planet mayut neveliki nahili do ekliptiki i tomu zavzhdi roztashovani vidnosno blizko vid neyi Oskilki orbita Zemli a tomu j ekliptika ruhayetsya duzhe povilno to taka sistema vidliku blizka do inercialnoyi Cherez precesijnij ruh tochki rivnodennya ekliptichni koordinati ob yektiv na nebesnij sferi postupovo zminyuyutsya Shob zadati polozhennya v ekliptichnih koordinatah treba utochniti epohu datu na yaku beretsya tochka rivnodennya ZatemnennyaOrbita Misyacya ruhayetsya navkolo Soncya rpazom iz Zemleyu zberigayuchi nahil do ekliptiki 5 Zatemnennya mozhlivi koli en zbigayutsya z napryamkom na Sonce priblizno kozhni 6 misyaciv Orbita Misyacya nahilena priblizno na 5 145 do ekliptiki Tomu zatemnennya ne vidbuvayutsya v kozhnomu spoluchenni chi protistoyanni Misyacya zazvichaj vin v ci momenti prohodit vishe abo nizhche ekliptiki Zatemnennya mozhut vidbuvatisya lishe poblizu tochok peretinu ploshin orbit Misyacya i Soncya v tak zvanih en Vid cogo zv yazku iz zatemnennyami j pohodit nazva ekliptiki yaka greckoyu oznachaye zatemnennya Rivnodennya i soncestoyannyaTochni momenti rivnodennya ta soncestoyannya ce momenti koli vidima ekliptichna dovgota Soncya stanovit 0 90 180 ta 270 Cherez zburennya orbiti Zemli ta nayavnist visokosnih rokiv u kalendari ci momenti ne ye fiksovanimi a trohi riznyatsya mizh rokami Zodiakalni suzir yaKarta suzir yiv z nanesenoyu na nih ekliptikoyu Zodiakalni suzir ya vidmicheni sirim Ekliptika prohodit cherez taki 13 suzir yiv Oven Telec Bliznyata Rak Lev Diva Terezi Skorpion Zmiyenosec v davni chasi ne vklyuchavsya v zodiak Strilec Kozorig Vodolij Ribi Suzir ya Kita j Oriona ne peretinayutsya ekliptikoyu ale perebuvayut dostatno blizko vid neyi shob Misyac i planeti mogli inodi v nih zahoditi Smuga navkolo ekliptiki zavshirshki blizko 20 cherez yaku ruhayutsya Sonce Misyac i vsi planeti nazivayetsya zodiakom V antichni chasi cya oblast bula podilena na 12 znakiv zodiaku kozhen z yakih priblizno vidpovidav ruhu Soncya za odin misyac i prostyagavsya za dovgotoyu priblizno na 30 Cyu starodavnyu vidpovidnist mizh datami ta znakami zodiaku prodovzhuyut vikoristovuvati v astrologiyi ponini nezvazhayuchi na te sho cherez precesiyu rivnodennya vidpovidnist mizh datami i suzir yami zmistilas priblizno na misyac tak sho napriklad astrologichnij znak Raka najchastishe mayut lyudi narodzheni koli Sonce perebuvalo v suzir yi Bliznyat znak Bliznyat narodzheni koli Sonce perebuvalo v suzir yi Telcya tosho Div takozhZodiak suzir ya roztashovani vzdovzh ekliptiki Ekliptichna sistema koordinat Nebesnij ekvator insha vazhliva liniya na nebi osnova ekvatorialnoyi sistemi koordinat Chumackij Shlyah she odna vazhliva liniya roztashovana pid kutom do ekliptiki osnova galaktichnoyi sistemi koordinatKomentariTochnishe ploshina serednoyi orbiti userednena za chasom dlya usunennya nevelikih zburen Napryamki pivnich i pivden na nebesnij sferi mayut znachennya do pivnichnogo nebesnogo polyusa i do pivdennogo nebesnogo polyusa Shid ce napryamok u yakomu obertayetsya Zemlya zahid protilezhnij PrimitkiUSNO Nautical Almanac Office UK Hydrographic Office HM Nautical Almanac Office 2008 The Astronomical Almanac for the Year 2010 GPO s M5 ISBN 978 0 7077 4082 9 LEVEL 5 Lexicon and Glossary of Terms The Ecliptic the Sun s Annual Path on the Celestial Sphere Ekliptika Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 148 ISBN 966 613 263 X U S Naval Observatory Nautical Almanac Office 1992 P Kenneth Seidelmann red Explanatory Supplement to the Astronomical Almanac University Science Books Mill Valley CA ISBN 0 935702 68 7 p 11 Astronomical Almanac 2010 sec C Explanatory Supplement 1992 sec 1 233 Explanatory Supplement 1992 p 733 Astronomical Almanac 2010 p M2 and M6 Explanatory Supplement 1992 sec 1 322 and 3 21 U S Naval Observatory Nautical Almanac Office H M Nautical Almanac Office 1961 Explanatory Supplement to the Astronomical Ephemeris and the American Ephemeris and Nautical Almanac H M Stationery Office London sec 2C Explanatory Supplement 1992 p 731 and 737 Chauvenet William 1906 A Manual of Spherical and Practical Astronomy T I J B Lippincott Co Philadelphia art 365 367 p 694 695 at Google books Seidelmann P K 1979 The ephemerides past present and future In Symposium International Astronomical Union Vol 81 pp 99 114 Cambridge University Press Explanatory Supplement 1961 sec 2B U S Naval Observatory Nautical Almanac Office H M Nautical Almanac Office 1989 The Astronomical Almanac for the Year 1990 U S Govt Printing Office ISBN 0 11 886934 5 p B18 Astronomical Almanac 2010 p B52 Newcomb Simon 1906 A Compendium of Spherical Astronomy MacMillan Co New York p 226 227 at Google books Laskar J 1986 Secular Terms of Classical Planetary Theories Using the Results of General Relativity Astronomy and Astrophysics 157 1 59 Bibcode 1986A amp A 157 59L table 8 at SAO NASA ADS Meeus Jean 1991 Astronomical Algorithms Willmann Bell Inc Richmond VA ISBN 0 943396 35 2 chap 21 Laskar J 1986 Secular Terms of Classical Planetary Theories Using the Results of General Relativity Astronomy and Astrophysics 157 1 59 Bibcode 1986A amp A 157 59L table 8 at SAO NASA ADS Heider K P 3 kvitnya 2009 Arhiv originalu za 3 chervnya 2013 Procitovano 10 kvitnya 2009 otrimano za dopomogoyuVitagliano Aldo computer program Universita degli Studi di Napoli Federico II Arhiv originalu za 24 travnya 2015 Procitovano 23 listopada 2010 Danby J M A 1988 Fundamentals of Celestial Mechanics Willmann Bell Inc Richmond VA section 9 1 ISBN 0 943396 20 4 Roy A E 1988 Orbital Motion vid third Institute of Physics Publishing section 5 3 ISBN 0 85274 229 0 Montenbruck Oliver 1989 Practical Ephemeris Calculations Springer Verlag ISBN 0 387 50704 3 sec 1 4 Explanatory Supplement 1961 sec 1G Explanatory Supplement 1961 sec 2A Precesiya Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 378 ISBN 966 613 263 X Epoha Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 152 ISBN 966 613 263 X Ball Robert S 1908 A Treatise on Spherical Astronomy Cambridge University Press s 83 Meeus 1991 chap 26 Serviss Garrett P 1908 Astronomy With the Naked Eye Harper amp Brothers New York and London s 105 106 Kidger Mark 2005 Astronomical Enigmas Life on Mars the Star of Bethlehem and Other Milky Way Mysteries The Johns Hopkins University Press s 38 39 ISBN 9780801880261 Bryant Walter W 1907 A History of Astronomy s 3 ISBN 9781440057922 Bryant 1907 p 4 See for instance Leo Alan 1899 Astrology for All L N Fowler amp Company s 8 astrology The Constellations of the Zodiac AstronomyOnline orgPosilannya i dzherelaUkrayinomovni Ekliptika Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Ekliptika Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 148 ISBN 966 613 263 X V Sirotyuk Yu Miroshnichenko Astronomiya riven standartu pidruchnik dlya 11 klasu Kiyiv Geneza 2019 S 13 ISBN 978 966 11 0977 2 Anglomovni The Ecliptic the Sun s Annual Path on the Celestial Sphere Durham University Department of Physics Seasons and Ecliptic Simulator University of Nebraska Lincoln MEASURING THE SKY A Quick Guide to the Celestial Sphere James B Kaler University of Illinois Earth s Seasons Archived 13 October 2007 at the Wayback Machine U S Naval Observatory The Basics the Ecliptic the Equator and Coordinate Systems AstrologyClub Org Kinoshita H Aoki S 1983 The definition of the ecliptic Celestial Mechanics 31 4 329 338 Bibcode 1983CeMec 31 329K doi 10 1007 BF01230290 Suzir ya ZodiakuOven Telec Bliznyata Rak Lev Diva Terezi Skorpion Strilec Kozorig Vodolij Ribi Hocha Sonce prohodit i cherez 13 e suzir ya Zmiyenoscya jogo tradicijno ne vklyuchayut do zodiakalnih suzir yiv Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ