⚊

Їнь і Ян (кит. 陰陽, пін. yīn yáng) — дуалістична концепція, що походить від традиційної китайської філософії. Стародавні китайські філософи виражали характеристики речей, які є водночас протилежними та пов'язаними, наприклад, небо та земля, біле та чорне, сонце та місяць, день та ніч, тепло та холод, жінка та чоловік, вгору та вниз, ліворуч та праворуч, рух і нерухомість, жорсткість і м'якість, і покарання і мораль. Абстрактне значення «протилежного і взаємозалежного» називається Ці^[], яке також є символом даосизму.

Діаграма тайцзі, що представляє Їнь і Ян

У «Дао Де Цзін», написаному в період Воюючих царств, Лао-Цзи обговорював і розвивав свої ідеї та положення в термінах «їнь і ян». У книзі «Весна й осінь», написаній Дун Чжун-шу, вченим-конфуціанцем із династії Західна Хань, він успадкував теорію сім'ї Їнь-Ян, яка поєднує Їнь-Ян і п'ять першоелементів, і вважав це є основою і джерелом політичної та релігійної системи. Теорія їнь і ян проникла в різні традиційні китайські культурні «речі», включаюно з календарем, астрономією, метеорологією, китайською медициною, бойовими мистецтвами, каліграфією, архітектурою, релігію, фен-шуй, ворожінням тощо, і є важливою складовою китайської традиційної культури.

Оскільки астрологія покладається на кількість їнь і ян і п'ять елементів, щоб перевірити успіх і невдачу в людських справах, слова «їнь і ян» також відносяться до астрології.

Значення слова

Спочатку слова «їнь» і «ян» не мали філософського підтексту, їхню етимологію виводять із «тіньова сторона (гори)» і «сонячна сторона (гори)».

Згідно з поясненням Сюй Фугуань, оригінальними ієрогліфами для їнь і ян були символи 澌 і 昜, які мають відповідні значення і звучання. Слово «侌» означає темноту («хмара закриває сонце»), слово «昜» означає світло («сонце світить на землю»).

Загальний огляд

Вчення про сили «їнь-ян» представлене в «Книзі перемін», яку приписують Конфуцію та в 42 вірші трактату «Дао де цзін» Лао-цзи.

Взаємодія їнь і ян підтримує рівновагу і гармонію світу, вона присутня у всьому.

Виявами дихотомійного мислення у полярних термінах стало також порівняння їнь-ян із соціальними концепціями поділу на «зовнішнє та внутрішнє» (кит. 内外, пін. nèiwài), «цивільне та військове» вень-ву (кит. 文武, пін. wénwǔ), «покарання та нагороди» сін-шан (кит. 刑賞, пін. xíngshǎng) (також сін-де (кит. 刑德, пін. xíngdé)).

Теорія Їнь Ян

Властивості їнь і ян такі:

• «Баланс протилежностей» (Тай Чі): «Тянь Цзи Фан», зовнішній розділ Чжуан-цзи, говорить: «Для Їнь і Сусу, Ян є чудовим; Сусу з неба, і він дуже сильний на землі». Наприклад, тепло — це їнь, холод — ян, для їнь — небо, а для ян — земля. Пізніше конфуціанська школа «Шаншу» в пізньому періоді Воюючих царств змінила їнь і ян, у результаті чого «Кунган» (верхній їнь і нижній ян) став «Цянькунь» (верхній ян і нижній їнь).
• Приклади їнь і ян:
  • Представник Ян: Небо, Батько, Чоловік, Світло, Тепло, Згуртованість, Охоплення, Сила, Цянь Гуа, Червоний.
  • Представник Їнь: водний, жіночий, темний, холодний, стриманий, відтік, слабкий, Кунь Гуа, чорний.

Сім'я Їнь-Ян періоду Воюючих царств у Китаї вважала, що астрономічна погода була «Дао Неба» і була керівним принципом світу. Ті, хто при владі, «процвітатимуть, якщо підете за небом, і загинуть, якщо підете проти нього». Теорія їнь і ян стверджує, що всі речі у Всесвіті мають два атрибути їнь і ян, і вони залежать один від одного, обмежують один одного і мають відносини взаємної трансформації.

Сіма Тань «Про основи шести шкіл» перераховує «сім'ю Їнь-Ян» як першу з шести шкіл. «Історичні записи» Сіма Тана «Про основи шести шкіл» згадують, що «спроба вкрасти мистецтво їнь і ян є великою сприятливістю і табу для багатьох людей. Це робить людей сором'язливими та лякаючими. Однак послідовність чотирьох пір року — це чудово, і це не можна втрачати», «Їнь і ян, чотири пори року, вісім позицій, 12 градусів і 24 свята мають свої власні вчення. Ті, хто їх дотримується, будуть процвітати, а ті, хто йде проти них, помруть, не вмираючи, що не є неминучим. Тому кажуть, що люди будуть стримані та налякані. Весна народжується, літо довге, осінь збирають, а зиму зберігають. Це велике писання небес, і Фушунь не можна вважати правлінням світу. Тому сказано: Велика сила чотирьох пір року не може бути втрачена».

Лю Сян і Лю Сінь «Хань Шу-Івенчжі» перераховує сім'ю Їнь-Ян як одну з «дев'яти течій». Їнь-ян і родину Їнь-ян важко визначити в історичних записах, але їхні теорії глибоко вкорінені в школах китайської філософії та їхніх наступників. Він розвинувся приблизно в середині періоду Східного Чжоу та Воюючих царств: головним представником є Цзоу Янь з держави Ци наприкінці періоду Східного Чжоу та Воюючих царств. «Хань Шу-Івенчжі» записує, що «члени сім'ї Їнь-Ян походять із посадових осіб Сіхе, шанують Хаотянь, календар, як сонце, місяць і зірки, поважають час людей, і це директор; і ті які затримані, потрапляють у табу, плутаються в десятках, відпускають привидів і богів за рахунок людських справ».

Тоді Lv Buwei та його редактор «Lv's Spring and Autumn» удосконалили з аспектів числа їнь та ян ци та астрономічних явищ, п'яти елементів та фенології та кадрових справ, а також інтеграції світової схеми та кроків.

Їнь і Ян спочатку стосуються двох протилежних аспектів речей, «один їнь і один ян називаються Дао» («Чжоуї Сєчжуань»), Чжуан-цзи визначив це як суперечливі та протилежні елементи, що містяться в ци, "Їнь і Ян, більші ци також є («Чжуан-цзи: Цзеян»). Сім'я Їнь-Ян вивела зміни, викликані суперечливим впливом Їнь і Янь, на містичний рівень.

Нарешті, Лю Ань та його головний редактор Хуайнаньці об'єднали схему Юйму їнь та ян Дао з соціальною системою п'яти елементів, і тоді сім'я їнь та ян була офіційно створена.

Школа Онміодзі припинила своє існування після династій Вей і Цзінь. У «Ханьшу·Івенчжі» описано «21 родину, 369 розділів» родини Їнь-Ян, але жодна з них не була передана. Але з «Весняно-осіння лихоманки» Дун Чжуншу ми також можемо побачити деякі теорії про сім'ю Їнь-Ян.

Астрологія

«Huainanzi·Tianxun» розповідає про походження та еволюцію неба і землі. Вважається, що до того, як небо і земля не були розділені, після того, як хаос був розділений, світле і ясне піднялося на небо, а важке каламутне згустилося в землі; ци взаємодіють, щоб створити все. Можна побачити, що їнь і ян — це дві філософські (ненаукові) фундаментальні частинки, які стародавні вважали основою для формування макроскопічної матерії.

Традиційна китайська медицина

Докладніше: Традиційна китайська медицина

Теорія Їнь і Ян бере свій початок від поглядів давніх китайців на природу. Стародавні люди спостерігали різні протилежні природні явища у своєму житті. Це відносне, а не абсолютне поняття, таке як небо і земля, сонце і місяць, день і ніч, тепло і холод, чоловік і жінка. Концепція «Їнь і Ян» підсумовується, тому «Су Вень·Їнь і Ян Інсян Да Лунь» у «Класиці внутрішньої медицини Жовтого Імператора» вважає, що «Їнь і ян — це дорога неба і землі». З цього традиційна китайська медицина розробила їнь і ян людського тіла. Теорія, щоб оцінити хворобу та визначити напрямок лікування.

Різні частини, тканини і навіть різні фізіологічні дії людського тіла можна розділити на дві категорії: їнь і ян, наприклад:

• Спина — ян, живіт — їнь;
• Зовнішня сторона — ян, внутрішня — їнь;
• Верх — ян, низ — їнь;
• Рух — ян, нерухомість — їнь;
• Хороша ліквідність — це ян, а погана ліквідність — їнь;
• Ци, душа і дух — це ян, кров, рідина тіла і сутність — це їнь.

Відповідно до того ж принципу, меридіани тіла поділяються на їнь і ян, і різні типи захворювань також можна розділити відповідно до їнь і ян. Тому існує приказка, що одна і та ж хвороба лікується по-різному, тому що різниця в «підйомі і падінні їнь і ян».

Відповідно до «Простих запитань: роз'єднання та возз'єднання Їнь і Ян»: «Їнь і Ян можна порахувати десятьма, і їх можна порахувати як сто; їх можна порахувати тисячею, і їх можна порахувати як десять тисяч; десять тисяч настільки великі, що їх неможливо порахувати, але вони повинні бути одним». Їнь і Ян можна розділити нескінченно, і це поняття також використовується в китайській медицині для пояснення різних станів фізіологічної активності. Наприклад, п'ять внутрішніх органів — це їнь; стан активності кожного органу можна розділити на їнь і ян, наприклад їнь печінки та ян печінки; їнь нирок і ян нирок тощо.

Мистецтво війни

Є думка тайцзи: «Крайність форми, як для безформного»

Два дні

Так звані «два дні» у дводенному першому класі стосуються значення «сонця протягом двох днів» («Передмова до Дао п'яти напрямків»), маючи на увазі сонце та місяць: тобто інь і ян, тобто речі, які символізують протилежності. Все в світі складається з відносних речей, і ці відносні речі проникають одна в одну, так що все розвивається і об'єднується, і народжується нове. Той факт, що він розроблений шляхом сублімації та об'єднання двох протилежних полюсів, є не лише майстерністю фехтування, але навіть «Правилом світу» (Книга Мусасі), тому він отримав назву «Мистецтво війни двох небес першого класу». .

Графічне зображення

У даосизмі і конфуціанстві зображається у вигляді хвилястої лінії, вписаної в коло, яка розділяє його на світлу і темну половини з крапками протилежного кольору в заокругленні кожної з них (т.з. ^[en], кит. 太极图, пін. tàijítú). Класичні викладення можливих концепцій зображення їнь і ян зробили Чжоу Дуньї (1017—1073) та ^[en] (1525—1604).

Зображення, близькі до тайцзі-ту, але без крапок на ознаку протилежностей відомі на прясельцях з Шицзяхе, неолітичної культури , 3100-2800 до н. е.

Цитати

Небо — це ян, а земля — їнь. Весна — це ян, а осінь — їнь. Літо — це ян, а зима — їнь. День — це ян, а ніч — їнь. Важливі держави — це ян, а менші — їнь. Діяльність — це ян, а відсутність дії — їнь. Ті, хто напружуються — це ян, а ті, хто нагинаються — їнь. Володар — це ян, а міністри — їнь. Вищі — це ян, а нижчі — їнь. Чоловіки — це ян, а жінки — їнь. Батьки — це ян, а сини — їнь. Старші брати — це ян, а молодші — їнь. Люди із широким світоглядом — це ян, а обмежені — їнь. Одруження та народження синів — це ян, а помирання — їнь. Контролювання інших — це ян, а підкорення контролю — їнь. Гості — це ян, а хазяї — їнь. Пани — це ян, а холопи — — їнь. Розмова — це ян, а тиша — їнь. Подання — це ян, а отримання — їнь.

Цікаві факти

• Під час японсько-корейської війни 1592–1598 років корейський генерал Квак Чеу носив червоний одяг, пофарбований менструальною кров'ю незайманих дівчат. Генерал вірив, що темна жіноча енергія їнь перетворювала його одяг на обладунок, невразливий для японської вогнепальної зброї — уособлення чоловічої енергії ян.

Див. також

'Символ Їнь-Ян' на пам'ятній монеті НБУ

• Ометеотль, ацтекський бог, який виступає у двох протилежних іпостасях.
• (Ардганарішвара), індуїстське божество-гермафродит, втілення принципу неподвоєності (advaya, див. Non-duality та Адвайта-веданта).
• ^[en]
• Трискеліон
• Лаубуру
• Маґатама
• Аніма та анімус

Примітки

1. (Транскрибування) yin
2. Інь і Ян пейзажу. оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
3. 徐復觀. 中國人性論史. с. 510—511.
4. (рос.) Деопик Д. В., Ульянов М. Ю. «Современные данные о древнейших письменностях в Восточной Азии и связанные с ними знаки и тексты. Часть 3» [ 27 липня 2015 у Wayback Machine.]
5. З текстів Мавандуй: D.S. Yates, «The yin-yang texts from Yinqueshan: an introduction and partial reconstruction, with notes on their significance in relation to Huang-Lao daoism.» Early China, 19 (1994), pp. 75-144, стор.90. У квадратних дужках — текст, що реконструйовано у місцях ушкоджень манускрипту.
6. Hawley, Samuel. The Imjin War: Japan's sixteenth-century invasion of Korea and attempt to conquer China. — Seoul: Royal Asiatic Society, Korea Branch , 2005. — р.271.

Література

• Інь та ян // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — . (С.?)
• Лекція циклу спеціалізації з рефлексотерапії «Теорія ІНЬ-ЯН, як основа для діагностики й лікування захворювань» Чуприна Г. М., Парнікоза Т. П., Свиридова Н. К. // СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ НЕВРОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ. № 4 (16). - липень 2017 – серпень 2017. С.30-35. [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] (2017)
• (рос.)Практическое руководство по иглорефлексотерапии: Учебн. пособие / Д. М. Табеева. — 3-е изд. — М. : МЕДпресс-информ, 2014. — 440 с. : ил. (С.11-14,87-92)

Посилання

• «Українське Дао. Вчення про істину та благодать.» [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Дао де цзін українською мовою. (укр.)
• Інь та ян [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .