Гвіанська низовина — заболочена приморська низовина на півночі Південної Америки, що простягнулася вузькою смугою (25—80 км, до 200 км долиною річки Корантейн) між узбережжям Атлантичного океану і північними схилами Гвіанського нагір'я від на заході до дельти Ояпока на сході. Загальна довжина 1250 км. Низовина лежить у межах Венесуели, Гаяни, Суринаму і французького заморського департаменту Гвіана.
Назва
Назва даного географічного об'єкта вказує на його приналежність до південноамериканського регіону Гвіана та на характер рельєфу. Низовина — форма рельєфу рівнинних ділянок земної поверхні, абсолютні висоти яких не перевищують 200 м над рівнем моря. Топонім Гвіана — «гваї ана», ймовірно, запозичений у місцевих індіанських племен і означає — «велика вода». У широкий вжиток увійшов через свою подібність до назви африканського регіону Гвінея, що лежить на тих самих широтах на іншому березі Атлантичного океану, має подібну природу та освоювався європейцями в той самий час. Відповідно до норм вимови і написання трансформувався в англійській мові у Guiana, у нідерландські — Guyana, у французькій — Guyane, в іспанській — Guayana, у португальській — Guiana.
Геологія
Геологічно утворена спільною діяльністю річок і моря, розростається внаслідок принесеного з гір алювію і за рахунок наносів, принесених теплою Гвіанською течією від . Складається неоген-палеогеновими і . Місцями виступають стародавні кристалічні породи, що утворюють острівні гори. Берегові вали перегороджують гирла дрібних річок (для великих річок звичайні естуарії), посилюючи розливи і заболоченість низовини. Розвідані значні поклади бокситів, присутні розсипи алмазів і золота.
Клімат
Клімат субекваторіальний, вологий. Гвіанська низовина і навітряні схили Гвіанського нагір'я дістають багато атмосферних опадів (до 3000 мм), що їх приносять протягом усього року пасати з Атлантики, особливо взимку і навесні, а влітку сюди приходять . На південному сході області буває короткочасний сухий період, який збігається з зимовими місяцями південної півкулі. Амплітуда середніх місячних температур незначна (+26..+28 °C). У Парамарибо абсолютний мінімум температури повітря у січні зафіксований на позначці +16 °C, абсолютний максимум у липні — +37°C.
Гідрологія
Контакт плоскогір'я з низовиною відзначений серією невисоких водоспадів на річках, що стікають з кристалічного плоскогір'я. Низовині річки широко розливаються, відкладають алювій, петляють в низьких берегах. Найбільші річки: Ессекібо з Куюні, Демерара, Бербіс, Корантейн, Мароні, , Ояпок. Гирла річок переважно лиманного типу, відгороджені піщаними барами від моря.
-
- Естуарій Суринаму
- Водоспад Вонотобо на річці Корантейн
- Річка Куюні
Ґрунти і рослинність
Уздовж морського узбережжя місцями мангрові зарості. За береговими валами, що поросли колонадами кокосових пальм, лежать болотисті хащі високих трав, у яких населення відвойовує невеликі ділянки під посіви. Плакорні простори (90 % низовини) вкриті гілеєю. Внутрішній край низовини, утворений стародавніми піщаними терасами, зайнятий сухою саваною.
- Кокосові пальми на піщаних барах
- Заболочене узбережжя
- Латеритні ґрунти низовини
- Вологі тропічні ліси
Господарська діяльність
Гвіанська низовина, її приморська частина — найбільш економічно освоєна частина таких південноамериканських країн, як Гаяна, Суринам і французький заморський департамент Гвіана. Тут збудовані найбільші міста-столиці цих країн: Джорджтаун, Парамарибо, Каєнна. Ведеться плантаційне сільське господарство, вирощують рис, цукрову тростину, і какао. Агрокліматичні умови регіону характеризуються цілорічним вегетаційним періодом, що місцями може перериватись незначним посушливим періодом. Це дозволяє збирати по декілька врожаїв на рік, вирощувати вимогливі до тепла і вологи тропічні культури. Сума температур вище 10 °C всюди більше 8000 °C. Річна сума атмосферних опадів перевищує випаровуваність, коефіцієнт зволоження більше 1,0.
- Пальмова плантація у Парамарибо
- Сільськогосподарські угіддя в Суринамі, 1964 рік
- Рисові чеки в Гаяні
Значне місце в господарстві посідає річкова і морська риболовля. Ведеться промислова заготівля цінних тропічних порід дерев. Заради видобутку гідроелектроенергії для виплавки алюмінію з бокситів на річках створені великі водосховища.
Див. також
Примітки
- Гвианская низменность // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Ермаков Ю. Г. и др., 1988.
- Латинская Америка, 1979.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- (рос.) Гвианская низменность // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Російською
- (рос.) , , Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) , , и др. Физическая география материков и океанов: Учебник для географических специальностей университетов / под общей ред. . — М. : Высшая школа, 1988. — 592 с. — .
- (рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., , Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — .
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Гвианская низменность [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвиана // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — .
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gvianska nizovina zabolochena primorska nizovina na pivnochi Pivdennoyi Ameriki sho prostyagnulasya vuzkoyu smugoyu 25 80 km do 200 km dolinoyu richki Korantejn mizh uzberezhzhyam Atlantichnogo okeanu i pivnichnimi shilami Gvianskogo nagir ya vid delti Orinoko na zahodi do delti Oyapoka na shodi 1 2 3 Zagalna dovzhina 1250 km 4 Nizovina lezhit u mezhah Venesueli Gayani Surinamu i francuzkogo zamorskogo departamentu Gviana 3 Zmist 1 Nazva 2 Geologiya 3 Klimat 4 Gidrologiya 5 Grunti i roslinnist 6 Gospodarska diyalnist 7 Div takozh 8 Primitki 9 Literatura 9 1 Ukrayinskoyu 9 2 Rosijskoyu 10 PosilannyaNazvared Nazva danogo geografichnogo ob yekta vkazuye na jogo prinalezhnist do pivdennoamerikanskogo regionu Gviana ta na harakter relyefu Nizovina forma relyefu rivninnih dilyanok zemnoyi poverhni absolyutni visoti yakih ne perevishuyut 200 m nad rivnem morya Toponim Gviana gvayi ana jmovirno zapozichenij u miscevih indianskih plemen i oznachaye velika voda 5 U shirokij vzhitok uvijshov cherez svoyu podibnist do nazvi afrikanskogo regionu Gvineya sho lezhit na tih samih shirotah na inshomu berezi Atlantichnogo okeanu maye podibnu prirodu ta osvoyuvavsya yevropejcyami v toj samij chas Vidpovidno do norm vimovi i napisannya transformuvavsya v anglijskij movi u Guiana u niderlandski Guyana u francuzkij Guyane v ispanskij Guayana u portugalskij Guiana Geologiyared Geologichno utvorena spilnoyu diyalnistyu richok i morya rozrostayetsya vnaslidok prinesenogo z gir alyuviyu i za rahunok nanosiv prinesenih teployu Gvianskoyu techiyeyu vid delti Amazonki 2 Skladayetsya neogen paleogenovimi i chetvertinnimi vidkladami 3 Miscyami vistupayut starodavni kristalichni porodi sho utvoryuyut ostrivni gori Beregovi vali peregorodzhuyut girla dribnih richok dlya velikih richok zvichajni estuariyi posilyuyuchi rozlivi i zabolochenist nizovini 2 3 Rozvidani znachni pokladi boksitiv prisutni rozsipi almaziv i zolota 6 Klimatred Klimat subekvatorialnij vologij 3 7 Gvianska nizovina i navitryani shili Gvianskogo nagir ya distayut bagato atmosfernih opadiv do 3000 mm sho yih prinosyat protyagom usogo roku pasati z Atlantiki osoblivo vzimku i navesni a vlitku syudi prihodyat ekvatorialni povitryani masi 2 Na pivdennomu shodi oblasti buvaye korotkochasnij suhij period yakij zbigayetsya z zimovimi misyacyami pivdennoyi pivkuli Amplituda serednih misyachnih temperatur neznachna 26 28 C 2 1 U Paramaribo absolyutnij minimum temperaturi povitrya u sichni zafiksovanij na poznachci 16 C absolyutnij maksimum u lipni 37 C 6 Gidrologiyared Kontakt ploskogir ya z nizovinoyu vidznachenij seriyeyu nevisokih vodospadiv na richkah sho stikayut z kristalichnogo ploskogir ya Nizovini richki shiroko rozlivayutsya vidkladayut alyuvij petlyayut v nizkih beregah 2 Najbilshi richki Essekibo z Kuyuni Demerara Berbis Korantejn Maroni Apruag Oyapok 1 Girla richok perevazhno limannogo tipu vidgorodzheni pishanimi barami vid morya 1 nbsp Richka Maroni nbsp Estuarij Surinamu nbsp Vodospad Vonotobo na richci Korantejn nbsp Richka KuyuniGrunti i roslinnistred Uzdovzh morskogo uzberezhzhya miscyami mangrovi zarosti 4 Za beregovimi valami sho porosli kolonadami kokosovih palm lezhat bolotisti hashi visokih trav u yakih naselennya vidvojovuye neveliki dilyanki pid posivi 2 3 Plakorni prostori 90 nizovini vkriti gileyeyu 1 Vnutrishnij kraj nizovini utvorenij starodavnimi pishanimi terasami zajnyatij suhoyu savanoyu 2 3 nbsp Kokosovi palmi na pishanih barah nbsp Zabolochene uzberezhzhya nbsp Lateritni grunti nizovini nbsp Vologi tropichni lisiGospodarska diyalnistred Gvianska nizovina yiyi primorska chastina najbilsh ekonomichno osvoyena chastina takih pivdennoamerikanskih krayin yak Gayana Surinam i francuzkij zamorskij departament Gviana Tut zbudovani najbilshi mista stolici cih krayin Dzhordzhtaun Paramaribo Kayenna 8 Vedetsya plantacijne silske gospodarstvo viroshuyut ris cukrovu trostinu tropichni frukti i kakao 8 Agroklimatichni umovi regionu harakterizuyutsya cilorichnim vegetacijnim periodom sho miscyami mozhe pererivatis neznachnim posushlivim periodom Ce dozvolyaye zbirati po dekilka vrozhayiv na rik viroshuvati vimoglivi do tepla i vologi tropichni kulturi Suma temperatur vishe 10 C vsyudi bilshe 8000 C Richna suma atmosfernih opadiv perevishuye viparovuvanist koeficiyent zvolozhennya bilshe 1 0 7 nbsp Palmova plantaciya u Paramaribo nbsp Silskogospodarski ugiddya v Surinami 1964 rik nbsp Risovi cheki v Gayani Znachne misce v gospodarstvi posidaye richkova i morska ribolovlya Vedetsya promislova zagotivlya cinnih tropichnih porid derev 6 Zaradi vidobutku gidroelektroenergiyi dlya viplavki alyuminiyu z boksitiv na richkah stvoreni veliki vodoshovisha 6 Div takozhred Gvianske nagir ya Relyef Pivdennoyi AmerikiPrimitkired a b v g d Gvianskaya nizmennost Bolshaya sovetskaya enciklopediya u 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros a b v g d e zh i Ermakov Yu G i dr 1988 a b v g d e zh Latinskaya Amerika 1979 a b Kotlyakov V M 2006 Pospelov E M 2005 a b v g Atlas Geografiya materikiv i okeaniv 2014 a b FGAM 1964 a b ros Gvianskaya nizmennost Kratkaya geograficheskaya enciklopediya v 5 t gl red A A Grigorev i dr M Sovetskaya enciklopediya 1960 T 1 Aare Dyatkovo 563 s Literaturared Ukrayinskoyured Atlas svitu golov red I S Rudenko zav red V V Radchenko vidp red O V Vakulenko K DNVP Kartografiya 2005 336 s ISBN 9666315467 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladachi O Ya Skuratovich N I Chanceva K DNVP Kartografiya 2014 Byelozorov S T Geografiya materikiv K Visha shkola 1971 371 s Baranovska O V Fizichna geografiya materikiv i okeaniv navch posib dlya studentiv VNZ u 2 ch N Nizhinskij derzhavnij universitet im Mikoli Gogolya 2013 306 s ISBN 978 617 527 106 3 Panasenko B D Fizichna geografiya materikiv navch posib v 2 ch V EkoBiznesCentr 1999 200 s Rosijskoyured ros Avakyan A B Saltankin V P Sharapov V A Vodohranilisha M Mysl 1987 326 s Priroda mira ros Alisov B P Berlin I A Mihel V M Kurs klimatologii v 3 h tt pod red E S Rubinshtejna L Gidrometizdat 1954 T 3 Klimaty zemnogo shara 320 s ros Bukshtynov A D Groshev B I Krylov G V Lesa M Mysl 1981 316 s Priroda mira ros Vlasova T V Fizicheskaya geografiya materikov S prilegayushimi chastyami okeanov Yuzhnaya Amerika Afrika Avstraliya i Okeaniya Antarktida 4 e pererab M Prosveshenie 1986 269 s ros Dorst Zh Centralnaya i Yuzhnaya Amerika M Progress 1977 318 s Kontinenty na kotoryh my zhivem ros Ermakov Yu G Ignatev G M Kurakova L I i dr Fizicheskaya geografiya materikov i okeanov Uchebnik dlya geograficheskih specialnostej universitetov pod obshej red A M Ryabchikova M Vysshaya shkola 1988 592 s ISBN 5060013545 ros Isachenko A G Shlyapnikov A A Landshafty M Mysl 1989 504 s Priroda mira ISBN 5 244 00177 9 ros Kaplin P A Leontev O K Lukyanova S A Nikiforov L G Berega M Mysl 1991 480 s Priroda mira ISBN 5 244 00449 2 ros Slovar sovremennyh geograficheskih nazvanij pod obshej redakciej akad V M Kotlyakova Ekaterinburg U Faktoriya 2006 ros Gvianskaya nizmennost Arhivovano 13 grudnya 2017 u Wayback Machine Latinskaya Amerika Enciklopedicheskij spravochnik v 2 h tt Glavnyj redaktor V V Volskij M Sovetskaya enciklopediya 1979 T 1 A K 576 s ros Lobova E V Habarov A V Pochvy M Mysl 1983 304 s Priroda mira ros Gviana Pospelov E M Toponimicheskij slovar M AST 2005 229 s ISBN 5 17 016407 6 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s Posilannyared nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gvianska nizovina Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gvianska nizovina amp oldid 41092264