Яросла в II Ізясла вич Ярослав Луцький бл 1132 1180 князь турівський 1146 1148 новгородський 1148 1154 луцький 1154 1180

Яросла́в II Ізясла́вич (Ярослав Луцький, бл.1132 — †1180) — князь турівський (1146—1148), новгородський (1148—1154), луцький (1154—1180), Великий князь Київський (грудень 1173 — кінець лютого 1174, початок березня 1174 — кінець червня 1174). Найдовше княжив у Луцькому князівстві - звідси й прізвисько, під яким він згадується у літописах.

Ярослав II Ізяславич

Князь турівський

1146 — 1148

Попередник:

Вячеслав Володимирович

Наступник:

Юрій Ярославич

Князь новгородський

1148 — 1154

Попередник:

Святополк Мстиславич

Наступник:

Ростислав Мстиславич

Князь луцький

1154 — 1180

Попередник:

князівство утворено

Наступник:

Інгвар Ярославич

Великий князь Київський

грудень 1173 — поч. лютого 1174

Попередник:

Рюрик Ростиславич

Наступник:

Святослав Всеволодович

поч. березня 1174 — кін. червня 1174

Попередник:

Святослав Всеволодович

Наступник:

Рюрик Ростиславич

Народження:

бл.1132

Смерть:

1180
Луцьк

Хрещене ім'я:

Іоанн

Рід:

Рюриковичі (Ізяславичі Волинські)

Батько:

Ізяслав Мстиславич

Мати:

Агнеса фон Штауфен

Діти:

Інгвар, Всеволод, Мстислав, Ізяслав

Медіафайли у Вікісховищі

У 1173—1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство. У 1149 році одружився з дочкою чеського короля Владислава II.

Життєпис

Другий син князя Ізяслава Мстиславича. Був одружений, за одним припущенням, з донькою чеського короля Владислава II, за іншим — із представницею чернігівських Ольговичів.

1146 батько посадив Ярослава. в Турові (нині місто Гомельської обл., Білорусь), а восени 1148 — у Новгороді Великому, звідки його 26 березня 1154 вигнали новгородці. Після цього Ярослав став князем у Луцьку, в його правління Луцьке князівство відокремилося від Волинського.

Для утихомирення Ярослава і Мстислава Ізяславичів Юрій Долгорукий направив на Волинь велике військо під керівництвом своїх воєвод, до якого приєдналися волинський князь Володимир Мстиславич і зять Ярослав Осмомисл. Після безуспішної облоги Луцька союзні князі повернулися назад. Юрій Долгорукий через посередництво Ростислава Смоленського уклав мир (1155) зі своїми двоюрідними племінниками. За умовами миру, Юрій зберіг за Ізяславичами Луцьк, а ті зобов'язалися не претендувати на Київ і Переяслав.

У 1166 році Ярослав Ізяславич разом зі своїми братами Мстиславом і Ярополком взяли участь у великому поході проти половців, організованому великим князем Ростиславом Мстиславичем.

1169—70 Ярослав підтримав брата Мстислава Ізяславича в боротьбі за Київ. У грудні 1173 завдяки угоді із синами князя Ростислава Мстиславича, які ворогували з владимирським і суздальським князем Андрієм Боголюбським, Ярослав вокняжився в Києві, надавши їм волості в Київській землі. Але на початку 1174 його вибив з Києва чернігівський князь Святослав Всеволодич. Ярослав втік до Луцька, потім повернувся й обклав киян контрибуцією за те, що вони не захистили його від Святослава Всеволодича. У червні 1174 під тиском Ростиславичів повернувся до Луцька, де й помер близько 1180 року.

Був похований у Федорівському монастирі в Києві.

Сім'я і діти

Дружина — Рігеза (Richeza?), донька чеського короля Владислава II, за іншим даними — представниця чернігівських Ольговичів

Діти:

Інгвар Ярославич (?—бл. 1220) — князь луцький (1180 — бл. 1220 рр.), Великий князь київський (1201—1202, 1203);
Всеволод Ярославич (?—1209) — князь дорогобузький (1180—1186 ? рр.) і луцький (1183 р.). Напевно після 1186 р. був вигнаний з Волині.
Ізяслав Ярославич (?—1195) — князь шумський з 1180 р.
Мстислав Ярославич Німий (?—1226) — князь пересопницький (1180 — бл. 1220 рр.) і луцький (бл. 1220—1226 рр.). Претендував на Галич (1212 р.)