Мі́шка Япо́нчик (справжнє ім'я та прізвище Вінницький Мойша-Яків Вольфович; 30 жовтня 1891,Одеса — 4 серпня 1919, Вознесенськ) — знаменитий одеський нальотчик. Прізвисько Япончик отримав за характерний розріз очей.
Мішка Япончик | |
---|---|
Ім'я при народженні | рос. Мойше-Яков Вольфович Винницкий |
Народився | 30 жовтня 1891 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
Помер | 4 серпня 1919 (27 років) Вознесенськ, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР |
Країна | Російська імперія УНР |
Національність | єврей |
Діяльність | грабіжник, військовослужбовець |
Знання мов | російська, українська, їдиш, d і суржик |
Учасник | Громадянська війна в Росії |
|
Став прототипом літературних та кінематографічних персонажів — Бені Крика з розповідей Ісака Бабеля та Попандопуло з оперети Б. Александрова «Весілля у Малинівці» та однойменного фільму (1967).
Біографія
Ранні роки
Народився в єврейській сім'ї візника-биндюжника. Після ранньої смерті батька працював. У 1905 році приєднався до загону анархістів-терористів. Після вбивства поліцмейстера Михайлівської ділянки був засуджений.
У 1917 році сколотив велику банду нальотчиків і став грозою Одеси. З січня 1918 року співпрацював з більшовиками, очолюючи єврейську самооборону проти Білої армії.
Командир 54-го полку
У травні 1919 року отримав дозвіл сформувати загін у складі 3-ї української армії, пізніше перетворений у 54-й ім. Леніна радянський революційний полк. Ад'ютантом у нього був Мейєр Зайдер на прізвисько Майорчик, який згодом застрелив Григорія Котовського. Полк Япончика був зібраний з одеських кримінальників, бойовиків-анархістів і мобілізованих студентів Одеського університету. Червоноармійці Япончика не мали єдиної форми, багато ходили в капелюхах канотьє і циліндрах, але кожен вважав справою честі носити тільник.
Спроби налагодити у сформованій частині «політроботу» провалилися, тому що багато комуністів відмовилися вступати в полк для ведення в ньому пропагандистської роботи, заявивши, що це небезпечно для життя. Офіційним комісаром полку був призначений анархіст Олександр Фельдман, пізніше для «посилення» був призначений також угорець-«інтернаціоналіст» Тібор Самуелі[]. За даними дослідника Віктора Ковальчука, комісара Фельдмана по прибутті в полк «бійці» Япончика зустріли гучним реготом.
Полк був підпорядкований бригаді Котовського у складі 45-ї дивізії Йони Якіра й у липні спрямований проти військ УНР. Перед відправленням в Одесі був влаштований пишний бенкет, на якому командиру полку Мишкові Япончику були урочисто вручені срібна шабля і червоний прапор. Почати відправлення вдалося тільки на четвертий день після бенкету, причому в обоз полку були завантажені барила з пивом, вином, кришталем та ікрою.
Дезертирство «бійців» полку почалося ще в Одесі. За даними дослідника Віктора Савченка, у результаті на фронті виявилося лише 704 бійці з 2202. Вже тоді комдив Якір запропонував роззброїти полк як ненадійний. Тим не менш, командування 45-ї дивізії визнало полк «боєздатним», хоча бандити всіляко чинили опір спробам налагодити військове навчання.
Перша атака полку в районі Бірзули проти підрозділів Армії УНР була успішною, в результаті чого вдалося захопити Вапнярку[] і взяти полонених і трофеї, але на наступний день контратака частин армії УНР призвела до розгрому і втечі полку — бійці полку, що залишилася після розгрому, дезертували. За легендою, полк нібито збунтувався й захопив два поїзди, щоб повернутися до Одеси. За іншими відомостями, комдив Якір, щоб ізолювати Япончика від полку, наказав йому відбути до Києва в розпорядження командувача 12-ї армії червоних.
Япончик з ротою охорони чисельністю 116 чоловік до Києва не поїхав, а дезертував і спробував повернутися до Одеси, проте у Вознесенську потрапив в організовану чекістами засідку і був убитий при арешті, а його бійці з 54-го полку були частково перебиті кавалерією Котовського, частково виловлені частинами особливого призначення; уцілів тільки колишній «начальник штабу» полку, бандит Мейєр Зайдер («Майорчик»). Крім того, до 50 чоловік були направлені на примусові роботи. Вцілілі люди Япончика звинуватили комісара полку Фельдмана в смерті свого командира та в жовтні 1919 року вбили Фельдмана. За даними дослідника Віктора Савченка, Фельдман прибув на могилу Япончика лише через чотири години після похорону і зажадав розкопати її, щоб упевнитися, що там дійсно похований Япончик. Через два дні на місце прибув народний комісар з військових питань України («наркомвоєн») Микола Подвойський, який зажадав знову розкрити могилу.
У той же час, згідно з архівними даними, в дійсності Япончика розстріляв повітовий військовий комісар Никифор Іванович Урсулов, нагороджений за це орденом Червоного Прапора. У своєму рапорті на ім'я одеського окружного комісара з військових справ Урсулов помилково назвав його «Мітькою Японцем».
Література
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. -М., 2000 [ 31 січня 2022 у Wayback Machine.]. Харьков: Фолио; М: ООО «Издательство ACT», 2000. (Фолио), («ACT»)
- Ковальчук В.. «Михаил Яковлевич Винницкий — Беня Крик» [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Коралли В. , Библиотека Огонёк, 1991, № 24.
- О. Лукін [ 27 липня 2010 у Wayback Machine.], Д. Поляновський. «Тихая» Одесса [ 26 січня 2009 у Wayback Machine.].
Кінообраз
- Життя і пригоди Мішки Япончика (режисер: Сергій Гінзбург) (2011) (роль актора Євгена Ткачука)
Див. також
Посилання
- Шкляєв І. М. Мишко Япончик // Український історичний журнал. — К.: «Наукова думка», 1991. — Вип. 2, (№ 360) [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Мішка Япончик: ще одне «кіно» [ 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мішка Япончик фотографії [ 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мішка «Япончик»: замість легенди [ 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Михайло Яковлевич Винницкий — Мішка Япончик [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Одеський Робін Гуд — Мішка Япончик. [ 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мишка Япончик — «Король» одесских бандитов или след в истории города [Архівовано 19 лютого 2012 у WebCite]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mi shka Yapo nchik spravzhnye im ya ta prizvishe Vinnickij Mojsha Yakiv Volfovich 30 zhovtnya 1891 18911030 Odesa 4 serpnya 1919 Voznesensk znamenitij odeskij nalotchik Prizvisko Yaponchik otrimav za harakternij rozriz ochej Mishka YaponchikIm ya pri narodzhenniros Mojshe Yakov Volfovich VinnickijNarodivsya30 zhovtnya 1891 1891 10 30 Odesa Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPomer4 serpnya 1919 1919 08 04 27 rokiv Voznesensk Yelisavetgradskij povit Hersonska guberniya Ukrayinska SRRKrayina Rosijska imperiya UNRNacionalnistyevrejDiyalnistgrabizhnik vijskovosluzhbovecZnannya movrosijska ukrayinska yidish d i surzhikUchasnikGromadyanska vijna v Rosiyi Mediafajli u Vikishovishi Stav prototipom literaturnih ta kinematografichnih personazhiv Beni Krika z rozpovidej Isaka Babelya ta Popandopulo z opereti B Aleksandrova Vesillya u Malinivci ta odnojmennogo filmu 1967 BiografiyaRanni roki Narodivsya v yevrejskij sim yi viznika bindyuzhnika Pislya rannoyi smerti batka pracyuvav U 1905 roci priyednavsya do zagonu anarhistiv teroristiv Pislya vbivstva policmejstera Mihajlivskoyi dilyanki buv zasudzhenij U 1917 roci skolotiv veliku bandu nalotchikiv i stav grozoyu Odesi Z sichnya 1918 roku spivpracyuvav z bilshovikami ocholyuyuchi yevrejsku samooboronu proti Biloyi armiyi Komandir 54 go polku U travni 1919 roku otrimav dozvil sformuvati zagin u skladi 3 yi ukrayinskoyi armiyi piznishe peretvorenij u 54 j im Lenina radyanskij revolyucijnij polk Ad yutantom u nogo buv Mejyer Zajder na prizvisko Majorchik yakij zgodom zastreliv Grigoriya Kotovskogo Polk Yaponchika buv zibranij z odeskih kriminalnikiv bojovikiv anarhistiv i mobilizovanih studentiv Odeskogo universitetu Chervonoarmijci Yaponchika ne mali yedinoyi formi bagato hodili v kapelyuhah kanotye i cilindrah ale kozhen vvazhav spravoyu chesti nositi tilnik Sprobi nalagoditi u sformovanij chastini politrobotu provalilisya tomu sho bagato komunistiv vidmovilisya vstupati v polk dlya vedennya v nomu propagandistskoyi roboti zayavivshi sho ce nebezpechno dlya zhittya Oficijnim komisarom polku buv priznachenij anarhist Oleksandr Feldman piznishe dlya posilennya buv priznachenij takozh ugorec internacionalist Tibor Samueli dzherelo Za danimi doslidnika Viktora Kovalchuka komisara Feldmana po pributti v polk bijci Yaponchika zustrili guchnim regotom Polk buv pidporyadkovanij brigadi Kotovskogo u skladi 45 yi diviziyi Joni Yakira j u lipni spryamovanij proti vijsk UNR Pered vidpravlennyam v Odesi buv vlashtovanij pishnij benket na yakomu komandiru polku Mishkovi Yaponchiku buli urochisto vrucheni sribna shablya i chervonij prapor Pochati vidpravlennya vdalosya tilki na chetvertij den pislya benketu prichomu v oboz polku buli zavantazheni barila z pivom vinom krishtalem ta ikroyu Dezertirstvo bijciv polku pochalosya she v Odesi Za danimi doslidnika Viktora Savchenka u rezultati na fronti viyavilosya lishe 704 bijci z 2202 Vzhe todi komdiv Yakir zaproponuvav rozzbroyiti polk yak nenadijnij Tim ne mensh komanduvannya 45 yi diviziyi viznalo polk boyezdatnim hocha banditi vsilyako chinili opir sprobam nalagoditi vijskove navchannya Persha ataka polku v rajoni Birzuli proti pidrozdiliv Armiyi UNR bula uspishnoyu v rezultati chogo vdalosya zahopiti Vapnyarku yaku i vzyati polonenih i trofeyi ale na nastupnij den kontrataka chastin armiyi UNR prizvela do rozgromu i vtechi polku bijci polku sho zalishilasya pislya rozgromu dezertuvali Za legendoyu polk nibito zbuntuvavsya j zahopiv dva poyizdi shob povernutisya do Odesi Za inshimi vidomostyami komdiv Yakir shob izolyuvati Yaponchika vid polku nakazav jomu vidbuti do Kiyeva v rozporyadzhennya komanduvacha 12 yi armiyi chervonih Yaponchik z rotoyu ohoroni chiselnistyu 116 cholovik do Kiyeva ne poyihav a dezertuvav i sprobuvav povernutisya do Odesi prote u Voznesensku potrapiv v organizovanu chekistami zasidku i buv ubitij pri areshti a jogo bijci z 54 go polku buli chastkovo perebiti kavaleriyeyu Kotovskogo chastkovo vilovleni chastinami osoblivogo priznachennya uciliv tilki kolishnij nachalnik shtabu polku bandit Mejyer Zajder Majorchik Krim togo do 50 cholovik buli napravleni na primusovi roboti Vcilili lyudi Yaponchika zvinuvatili komisara polku Feldmana v smerti svogo komandira ta v zhovtni 1919 roku vbili Feldmana Za danimi doslidnika Viktora Savchenka Feldman pribuv na mogilu Yaponchika lishe cherez chotiri godini pislya pohoronu i zazhadav rozkopati yiyi shob upevnitisya sho tam dijsno pohovanij Yaponchik Cherez dva dni na misce pribuv narodnij komisar z vijskovih pitan Ukrayini narkomvoyen Mikola Podvojskij yakij zazhadav znovu rozkriti mogilu U toj zhe chas zgidno z arhivnimi danimi v dijsnosti Yaponchika rozstrilyav povitovij vijskovij komisar Nikifor Ivanovich Ursulov nagorodzhenij za ce ordenom Chervonogo Prapora U svoyemu raporti na im ya odeskogo okruzhnogo komisara z vijskovih sprav Ursulov pomilkovo nazvav jogo Mitkoyu Yaponcem LiteraturaSavchenko V A Avantyuristy grazhdanskoj vojny M 2000 31 sichnya 2022 u Wayback Machine Harkov Folio M OOO Izdatelstvo ACT 2000 ISBN 966 03 0845 0 Folio ISBN 5 17 002710 9 ACT Kovalchuk V Mihail Yakovlevich Vinnickij Benya Krik 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Koralli V Biblioteka Ogonyok 1991 24 O Lukin 27 lipnya 2010 u Wayback Machine D Polyanovskij Tihaya Odessa 26 sichnya 2009 u Wayback Machine KinoobrazZhittya i prigodi Mishki Yaponchika rezhiser Sergij Ginzburg 2011 rol aktora Yevgena Tkachuka Div takozhKulivar Viktor PavlovichPosilannyaShklyayev I M Mishko Yaponchik Ukrayinskij istorichnij zhurnal K Naukova dumka 1991 Vip 2 360 17 bereznya 2013 u Wayback Machine Mishka Yaponchik she odne kino 23 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Mishka Yaponchik fotografiyi 20 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Mishka Yaponchik zamist legendi 8 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Mihajlo Yakovlevich Vinnickij Mishka Yaponchik 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Odeskij Robin Gud Mishka Yaponchik 16 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Mishka Yaponchik Korol odesskih banditov ili sled v istorii goroda Arhivovano 19 lyutogo 2012 u WebCite