Биндюжник

Биндюжник — назва професії XIX — початку XX століття в Одесі, яка має два значення:

1. людина, яка править кіньми (зазвичай, у найманій підводі, найманому екіпажі);
2. портовий вантажник.

Походить від слова (від пол. bienduga, winduga < нім. Winde або від нім. Bindwagen), яким називали великий віз ломового візника.

Федя Трапочка був останнім із биндюжників Одеси, він підробляв після війни, і разом з ним ця професія померла назавжди.

У сучасному варіанті «биндюжник» — синонім грубої, неосвіченої людини.

У масовій культурі

• У відомій радянській пісні співається, що «все биндюжники вставали», що означало знак поваги, проявлений до гідної людини.
• У літературі термін «Биндюжник» зустрічається у Ісака Бабеля, Шолом-Алейхема, Лева Кассіля та інших письменників, чия творчість була пов'язана з Одесою.
• 1989 року в СРСР вийшов фільм «Биндюжник і Король», знятий за мотивами «Одеських оповідань» і «Заходу» Ісака Бабеля.

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
2. . Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015.
3. . Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 2 січня 2013.