Яблонський Вільгельм Мар'янович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Яблонський.

Яблонський Вільгельм Мар'янович (20 квітня 1889, м. Чечельник Вінницької губернії  — 14 квітня 1977, Київ) — український трубач, педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), професор Київської консерваторії (1935—1975).

Яблонський Вільгельм Мар'янович
Основна інформація
Дата народження	20 квітня 1889(1889-04-20)
Місце народження	Чечельник, Подільська губернія, Російська імперія
Дата смерті	14 квітня 1977(1977-04-14) (87 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія, УНР, Українська Держава і СРСР
Професії	музичний педагог
Інструменти	труба
Жанри	класична музика
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди

Життєвий шлях

З ім'ям В. М. Яблонського (1889—1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі та духового виконавства в Україні.

Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище (клас педагога А.Подгорбунського).

Творча праця

З 1913 до 1918 р. працював разом із і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926—1930), в якому виконував партію першої труби.

Грав у найкращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К. Дебюссі, О. Глазунова, М. Малько, О. Фріда, , А. Пазовського, , . Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т. Шевченка, педагогічним музичним училищем, спеціальною музичною школою та Київським музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенка, а з 1934 — з консерваторією (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).

Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.

Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення — ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. «Найкращим трубачем Росії» назвав його Олександр Глазунов. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент Веніамін Тольба.

Учні

Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.

Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи , основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.

Яблонський Вільгельм Мар'янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідувачем кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.

До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посвалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.

Вже будучі в похилому віці В. М. Яблонський працював у Київській консерваторії як педагог-консультант. Його педагогічна діяльність і самовіданність стали взірцем для багатьох послідовників і подальших поколінь київської школи трубачів і виконавців на духових інструментах. Він глибоко співчував студентам котрі у післявоєнні роки мали тяжке матеріальне становище. Яблонський піклувався і підтримував їх морально, а також і фінансово. Був людяний і доступний чоловік.

Крім трубачів у нього навчалися валторністи М. Я. Юрченко, Є. І. Надопта, гобоїсти О. І. Безуглий, О. К. Козиненко, тромбоніст В. О. Гарань та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.

Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.

Праці

• «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
• «36. для труби українських композиторів» (1961),
• фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967).

Джерела

• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
• С.Болотін -Словник музикантів -виконавців на духових інструментах. стор.129
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 672—673.