Юрій Чорноморець

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорноморець.

Юрій Павлович Чорноморець (нар.26 квітня 1974, Київ) — доктор філософських наук, професор, професор кафедри богослов'я та релігієзнавства НПУ ім. Драгоманова, український релігієзнавець і філософ.

Юрій Павлович Чорноморець (Диба)
Основні відомості
Народження	26 квітня 1974(1974-04-26) (50 років) Київ
Країна:	СРСР  Україна
Альма-матер:	Київський університет
Заклад:	Педагогічний університет ім. Драгоманова
Конфесія:	ПЦУ
Праці й досягнення
Рід діяльності:	релігієзнавство, історія філософії
Основні інтереси:	філософія, релігієзнавство
Звання:	професор
Ступінь:	доктор філософських наук
Чорноморець Юрій Павлович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Києві. Походить із роду українських священиків, останній із яких — протоієрей .

2016 року перейшов з УПЦ МП до УГКЦ, 14 жовтня 2018 — до УПЦ КП та згодом до ПЦУ.

Освіта та наукова діяльність

1997 — закінчив філософський факультет Національного університету ім. Шевченка із дипломною роботою на тему «Метафізика грецької патристики».

2002 — захистив кандидатську дисертацію (із спеціальності 09.00.05 — історія філософії) на тему «Антропологія східної патристики».

З 2005 року — доцент кафедри філософії та політології, Національний університет державної податкової служби України.

2011 — захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11 — релігієзнавство) на тему: «Еволюція візантійського неоплатонізму».

З 2012 року — професор кафедри культурології Педагогічного університету ім. Драгоманова.

З вересня 2018 року — професор кафедри богослов'я та релігієзнавства Педагогічного університету ім. Драгоманова.

Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21 у НПУ із захисту кандидатських і докторських дисертацій із спеціальностей 09.00.14 — богослов'я та 09.00.11 — релігієзнавство.

Член комісії Міністерства освіти і науки України Комісії з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання, отримані у вищих духовних закладах.

З 2012 року — член редколегії філософського журналу «Sentetiae», редактор спеціальних випусків журналу «Філософська думка» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013). Член редколегії філософського журналу «Схід».

Наукові та громадсько-політичні погляди

У філософії розвиває ідеї феноменології, кантіанства, онтології Ніколая Гартмана, комунікативної прагматики Карла Апеля.

У православній теології працює в двох парадигмах. У межах розвиває ідеї теологів о. Георгія Флоровського та о. . У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї , о. та митрополита Антонія Сурожського.

У 2005 р. журналіст Анісімов Василь Семенович заявив, що Чорноморець був активним прихильником кучмівського режиму та боровся проти блоку Ющенка на парламентських виборах 2002 року; як доказ, було наведено уривки з його памфлету, спрямовано проти блоку Ющенка "Наша Україна" та БЮТ (Газета "SOS", Дніпропетровськ, 2002 р., №25). Також Анісімов заявив: "Подвизался, припоминаю, в газете «SOS!», где изобличал ющенковцев, тимошенковцев и морозовцев, как американских агентов и врагов Православия (...) В свое время «SOS» Черноморца пытался, выступая от имени Православия, рассорить УПЦ со многими политическими силами. Чего стоит хотя бы скандал с Александром Морозом." . Православний аналітик Ігор Друзь також нагадав, що у 2002 р. Чорноморець позитивно відгукувався про марксизм: "В одном из интервью, данной им в 2002 году «Нашей газете» - рупоре Социал-демократической партии В. Медведчука, столпа впоследствии ненавидимого им «кучмовского режима» (...) - он хвалил книгу одного европейского автора. Он прямо говорил: «Отказываясь от ортодоксальных марксистских постулатов и оставляя только актуальные для нас идеи (например, гуманизм Маркса), Айхлер открыл возможность взаимодействия социал-демократической идеологии с христианскими теориями...» .

В свою чергу, Чорноморець полемізував з Анісімовим наступним чином: "До речі, я ніколи не був симпатиком Росії чи антипатиком України. В своїй статті проти мене В. Анісімов для доведення, що колись у мене була інша позиція, ніж 2004-2005 року, цитував газету СОС, а саме статті, що були надиктовані С. Циганковим, записані зовсім іншими людьми і до яких я не мав жодного відношення"..

В продовження полеміки, Чорноморець заявив: "У меня даже есть статья «Церковь и парламентские выборы 2002 года», где показано как шла «мягкая агитация» во многих конфессиях в 2002 году. И даже я непосредственно отслеживал во время кампании 2002 года, чтобы около-церковные издания не переходили от «мягкой агитации» к жесткой. Да, у государства в 2001 году возникло определенное беспокойство, что хозяин, а позже и редактор газеты «SOS», и тогда приближенный к митрополиту Владимиру бизнесмен Сергей Циганков выйдет за рамки приличия в своей пропаганде. Учтите, что и Союз Православных Братств тогда кормился у него, сидел у него в офисе. Ну и он был одним из руководителей «Пути православных». Сергей Цыганков мог наломать много дров и надо было отслеживать ситуацию. Сергей Владимирович понимал, что я один из «контролеров» и мирно на это смотрел. В 2001-2002 годах я по своим убеждениям был социал-демократом, даже дал перед выборами интервью газете СДПУ (о), где говорил о сходных положениях социал-демократической мысли и христианства вообще и «Социальной концепции» РПЦ в частности. Я до сих пор социал-демократ по политическим симпатиям, хотя к партии Медведчука отношусь скептически..."

У 2009 р. Чорноморець несподівано для своїх прихильників та однодумців виступив з критикою Філарета:

"Патріарх Філарет у 2009 р. сам визнав те, що всі знали. Лише його відмова піти у відставку у 2008 р. зупинила процес входження Константинопольського патріархату в Україну. Це найбільша помилка і вина Патр. Філарета перед українським народом і православ’ям. Сьогодні ми мали б інші Церкви на карті України та іншу Україну. А так замість лікування поступово українське православ’я хворіє… Патріарх Філарет особисто відповідальний за те, що зупинив Константинополь на порозі. І особисто відповідальний за те, що розповів про це в інтерв’ю. Це насправді не менший гріх, ніж перше діяння. В УПЦ КП є культ особи Патріарха Філарета. Я не заперечую, що він видатний і талановитий діяч. Але ж не можна потакати цьому культу і не можна самому повірити у власну геніальність. Тут вже щось від пізнього Сталіна. Патріарх Філарет довів би, що він дійсно видатна особистість в українському православ’ї, якби вчасно відійшов в сторону. Але як вже було кілька разів (всі пам’ятають 2000-2001), Патріарх Філарет відмовився піти. Це помилка, і за неї треба нести відповідальність перед історією та народом. А то всі думають про владу «рішити і в’язати», а мало хто думає про відповідальність".

У 2011 р., під час диспуту на радіо "Свобода" Чорноморець заявив: "Київський патріархат має погані перспективи саме тому, що він 20 років не займався розбудовою християнської культури, а шукав підтримки у держави. І сьогоднішній момент. За рахунок тієї підтримки було побудовано владою храми для УПЦ КП, а зараз їх забирають. Якби прихильники УПЦ КП вклали всі ці ресурси, всі ці зусилля у виховання своєї молоді християнської, то вони б мали ті храми." .

Громадська діяльність

У 2001—2002 роках Чорноморець друкувався в журналі «Синопсис» — виданні грецької Катерининської громади УПЦ-МП м. Києва, яку очолював священик Петро Зуєв.

У плані громадських та релігійно-філософських поглядів злишається давнім однодумцем теолога Буреги Володимира Вікторовича, виступав на його захист .

Дружина Юрія – парафіянка УПЦ-МП дочка видатного вченого-фізика Матея Чорноморця – Чорноморець Євгенія Матеївна,1973 року народження, киянка, яка захистила у 2018 р. дисертацію кандидата філософських наук, навіть була з 2014 р. штатною викладачкою КДА, брала участь у створенні разом з Юрієм міжвузівського богословського клубу св. Максима Сповідника.

У коментарі для сайту "Єдина церква" від 3 березня 2005 року Чорноморець визнав факт своєї співпраці в 2001-2002 роках з православною газетою "SOS" під редакцією дніпропетровського підприємця Сергія Володимировича Циганкова, але - саме у якості "контролера" інформаційних потоків.

З 2004 критикує російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ, етнофілетичної ідеології «Російського світу» тощо. На думку деяких православних публіцистів, Чорноморець до 2014 року був одним з головних ідеологів автокефалістського крила УПЦ^[]. З 2010 р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. Вважає, що для церкви головне — бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних^[].

Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.

Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.

В 2012 р. несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009—2010 рр. активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського. В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику «Божих імен» (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.

25 жовтня 2016 року прийнято рішення Комісії при МОН України про відмову у державному визнанні за громадянином РФ Андрієм Мєльковим його диплома доктора теологічних наук, захищеного в 2014 році в УУБА. Однак Мєльков Андрій Сергійович заявив про незгоду з цим рішенням, з його боку були піддані критиці Чорноморець Юрій Павлович та Шевченко Віталій Володимирович, яких науковець вважав винними в провалі атестації його роботи. Далі, 2 листопада 2016 року на афільованому з УУБА сайті "Богословська думка в Україні" Віктор (Бедь) виступив з відвертим осудом Чорноморця та Шевченка.

Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити надійний фундамент для філософії, теології та релігієзнавства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.

Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестантської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету «релігієзнавство», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ християнської етики». Відстоює автономію традиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.

Публіцистика

У 1992-1993 роках Чорноморець працював, як кореспондент російськомовного тижневика "Киевские новости", та підписувався псевдонімом "Георгий Черноморский", спеціалізувався на релігійних питаннях. Гостро критикував Патріарха Філарета.

Пізніше, в середині 1990-их років під цим же псевдонімом працював у газеті "Всеукраинские ведомости".

У 2004 році виступив, як співавтор "антипомаранчевого" збірника під назвою: ХХІ век: мир между прошлым и будущим: культура как системообразующий фактор междунар. и национальной безопасности / А. А. Кубелиус, Ю. П. Черноморец [и др.] ; науч. ред. О. П. Лановенко ; Совет национальной безопасности и обороны Украины, Национальный ин-т проблем международной безопасности. - К. : Стилос, 2004. - 569 с.

З 2005 року — постійний автор статей на сайті «Релігійно-інформаційна служба України».

3 лютого 2005 року опублікував полемічну статтю російською мовою під назвою "Почему Московский Патриархат неизбежно потеряет Украину". Там він стверджував, зокрема, наступне:

"Топорная антиукраинская агитация начала 1990-х заменена на более сложную цепочку: подготовкой прихода антихриста является «мировое правительство и глобализация», а противостоять антихристу и «мировому правительству» может только «православная Россия». Отсюда вывод: надо быть в МП и с Россией (будущей Российской империей), которая есть единственная христианская территория, борющаяся с антихристом за православие, за христианство. Несмотря на некоторую сложность построений, на самом деле это простая схема по характерному для примитивного мышления принципу «свой-чужой». «Чужие» – диавол, антихрист, мировой правительство, тлетворный Запад, украинские прислужники мирового правительства, раскольники, униаты и т.п. Любой «антироссийский» политик, или страна, или явление общественной жизни встраиваются пропагандой в эту систему «чужого» как органичное звено. В качестве звена побывали в 2004 году в этой цепи В. Ющенко, В. Литвин (из-за постановления Верховной Рады, осуждающего фальсификации на выборах), Л.Кучма, оранжевая революция, в 2001 году в этой цепи на первый план выдвигали папу Римского и патриарха Константинопольского. «Свои» – Бог, Святая Русь, Единая, Святая и Соборная Церковь Московского Патриархата, РФ, «грядущий император», русскоязычные и т.д. В 2004 году в цепочку «своих» был успешно встроен Янукович".

У 2009-2010 роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту «Релігія в Україні» (головний редактор — Алла Дмитрук). З 14 вересня 2010 по 14 вересня 2011 — шеф-редактор сайту «Богословський портал».

У 2011 році отримав премію ім. Кароля Войтили як найкращий релігійний журналіст України.

Під час подій Помаранчевої революції разом з чотирма кліриками УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію — «рос. Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви», від 26 листопада 2004: «рос. Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью».

Це звернення поширювали серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ МП, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі Київської міської ради на Хрещатику, у період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.

У 2010 р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ МП митрополит Володимир Сабодан. З його благословення весною 2010 р. розпочав діяльність актуальний богословський клуб «Софія», що при храмі «Всіх Святих» на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.

30 вересня 2010 р. митрополит Володимир (Сабодан), відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, «Успенських читань» на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі «Всіх Святих», розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне богослов'я.

Критично ставився до УАПЦ та УПЦ КП..

У 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.

Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми «Діалог традицій» видавництва «Дух і Літера» спільно з та Донецьким християнським університетом) (К.,2010), де, зокрема, ареопагітичний корпус вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу . Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів — тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну «християнський аристотелізм» у відношенні до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо — у теології, яка має справу із статичним змістом, який знаходить різне мовне значення (у статті «Необхідність пізнання традиції» в 15 номері «Трудів КДА»). Аналіз проблемних положень теології св. Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.

Загалом як у межах неопатристики, так і «радикальної ортодоксії» притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо — софіологію).

Після повномасштабного вторгнення

Після лютого 2022 долучився до захисту Києва. Займався спорядження та підтримкою відділу снайпінгу.

Втім, статусу УБД Юрій Чорноморець поки що не має.

Особисте життя

Дружина Юрія – парафіянка УПЦ-МП Чорноморець Євгенія Матеївна, 1973 року народження, киянка, дочка видатного вченого-фізика Матея Чорноморця – Чорноморець Євгенія Матеївна, яка захистила у 2018 р. дисертацію кандидата філософських наук, навіть була з 2014 р. штатною викладачкою КДА, брала участь у створенні разом з Юрієм міжвузівського богословського клубу св. Максима Сповідника.

У 2023 році була редактором україномовного видання "Псалтирі" силами УПЦ-МП, цим самим продовжуючи декларувати свою співпрацю з УПЦ-МП.

Праці

Монографія

Ю. П. Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)

• Чорноморець Ю. П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. Серія «Діалог традицій» (спільний проект видавництва «Дух і літера», та Донецького християнського університету). К.: Дух і літера, 2010. — 568 с.

Бібліографія статей

• Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії. — № 15. — К. 2012. — с. 349—359.
• Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. — № 57. — 2011. — С. 84-93.
• Легітимізація теології як науки в пострадянському православному ландшафті // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 2 (2011) «Теологія і філософія релігії». — Вінниця: ВДТУ, 2012. — сс. 7-14.
• Православна теологія на шляху до нової парадигми // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 74-88.
• Теологічне повернення до традиції на початку третього тисячоліття як шлях відкритості та діалогу // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 8-14.
• Евристичний потенціал теологічного проекту Г. У. фон Бальтазара // Філософська думка: Науково-теоретичний часопис. — 2012, № 4 / Попович, Мирослав (гол. ред.) / Пролеєв, Сергій (гол. ред.): К.: Інститут філософії НАН України, 2012. — с. 83-93.
• Чорноморець Ю. П. Новітні тенденції у православній теології // Інтелект. Особистість. Цивілізація: темат. зб. наук. пр. із соц.-філос. проблематики. Вип. 10 / голов. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. — с. 177—185.
• Чорноморець Ю. П., Шеремета О. Традиція українського неотомізму в діаспорі // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. — № 62-63. — 2012. — С. 59-77.
• Позитивні тенденції у розвитку українського православ'я сьогодні: нова якість освіти та наукових розвідок конфесійних вчених // Державно-конфесійні відносини в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / Зб. наукових праць всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2012, с. 499—515.
• Майбутнє філософії релігії // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. — № 64. — 2012. — С. 124—133.
• Виникнення візантійського неоплатонічного есенціалізму // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 72. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс. 34-45. — 0,5 д. а.
• Виникнення світів за Максимом Сповідником / Юрій Чорноморець // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. XIX—XX (2, 2008 — 1, 2009). — Вінниця: ВНТУ, 2009. — C. 91-107.
• Вольова здатність душі та свобода людини в антропології східної патристики // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1999. — сс.46-57 — 0,8 д. а.
• Вчення Максима Сповідника про трансцендентальні властивості першопринципу як регулятиви розвитку світу // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. 14. — Вінниця: ВДТУ, 2007. — сс. 101—112. — 0,7 д. а.
• Вчення про Бога в Собі за «Містагогією» Максима Сповідника// Практична філософія. — К.: Парапан, 2006, № 2, сс. 174—180 — 1,1 др.арк.
• Вчення про природне споглядання в антропології східної патристики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 21. — К.: Укр. центр дух. культури, 2001. — сс.3-12 — 0,8 д. а.
• Вчення Прокла про головні атрибути Божественного і філософська теологія Максима Сповідника // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. праць. Київ: Вид-во Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2008. — № 17 (30). — сс. 97-106. — 0,7 д. а.
• Вчення Томи Аквінського про Бога 0,7 д.а.// Релігія в Україні. 27.10. 2009. [1].
• Докази існування Бога в грецькій патристиці // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 67. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.188-197. — 0,5 д. а.
• Інтелектуалістичний характер містичної теогносії у творчості Максима Сповідника // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 68. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.92-101. — 0,5 д. а.
• Логіка Іоанна Дамаскіна — фундамент філософії візантійського есенціалізму / Юрій Чорноморець // Філософська думка. Історико-філософський спецвипуск. Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). XXI (1–2010). Київ, Вінниця: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, ВНТУ, 2010. — С. 113—123.
• Філософія як коментар: свобода мислення у затінку авторитетів (Методологія філософської теології Максима Сповідника) // Вісник Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна. 2007. — № 791. — Серія: теорія культури і філософія науки. Вип. 33. — С. 131—139. — 0,7 д. а. (також: [2]).
• Основні категорії патристичної метафізики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. — Вип. 42. — К.: Укр. центр дух. культури, 2004. — сс.3-12 — 1 д. а.
• Пізнавальні здібності душі та theian episteme в «Містагогії» Максима Сповідника // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1998. — сс.26-43 — 1,25 д. а. (русс. перевод: Познавательные способности души и θεία επιστήμη в «Мистагогии» св. Максима Исповедника // Синопсис: богослов'я, філософія, культурологія. № 4-5. — Київ, 2001. — С. 238—252).
• Поняття любові згідно зі св. Максимом Сповідником // Колегія: Альманах християнської традиції: Щоквартальник / Ред. рада: О.Ярош та ін. — К.: ВІПОЛ, 2000. — № 1. — сс.25-29 — 0.25 д. а.
• Проблема авторства Ареопагітик // Практична філософія. / Київ: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Центр практичної філософії, 2008. № 2, 2008. — сс. 142—151. — 0,9 д. а.
• Проблема індивідуації людини в творчості св. Григорія Нисського. // Дні науки 10-11 квітня 1997 року. Матеріали наукових доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів (частина перша). Ред. колегія: Конверський А. Є. та ін. — К.: Редакційно-видавничий центр «Київський уніветситет», 1997. — сс.3-7 — 0,3 д. а.
• Східна патристика про ідею досконалої людини // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 11. — К.: Укр. центр дух. культури, 2000. — сс.52-71 — 2,2 д. а.
• Філософська теологія Ареопагітик // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 69. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.130-140. — 0,6 д. а.
• Свобода і права людини: сучасний православний дискурс //Релігійна свобода. Науковий щорічник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, № 16, с. 180—188.
• Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. І. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.09.2009. [3].
• Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. II. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.12.2009. [4]
• Чорноморець Ю., Христокін Г. Підсумки розвитку православної теології у XX столітті. 1,5 д.а. // Богословський вісник. Видання Науково-богословського Інституту святого Андрія Первозванного, № 1, 2009. Київ. — сс. 146—168. [5], [6]
• Чорноморець Ю., Шеремета О. Неотомізм: шлях до сьогодення. 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [7]
• Чорноморець Ю., Шеремета О. Християнський солідаризм Андрея Шептицького 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [8]
• Неможливість «надконфесійної світської теології» 15 09 2011 [9]
• Ідеал філософії в інтерпретації св. Максима Сповідника 7 02 2011 [10]
• Методологія православної теології: джерела, розвиток, сучасність 20 09 2010 [11]
• Православная теология Девида Бентли Харта — новое начало в эпоху постмодерна [12]

Публіцистика

• Як можлива релігійна теологія в Університеті? 6 09 2011 [13]
• Яку теологію потрібно викладати в Університетах? 30 08 2011 [14]
• Сучасні проблеми з релігійною ідентичністю: трагедія православ'я 26 05 2011 [15]
• Митрополит Володимир: трагедія і тріумф українця [16]
• Богослов'я в університеті: чи існує готовність до системних зусиль? [17]
• Проблема разделения украинского православия сегодня и будущее христианства [18]
• Чи є шанси в майбутньому на єдину Православну Церкву в Україні? [19]
• Релігійний фактор в українському громадянському протистоянні [20]
• Христианский консерватизм Патриарха Варфоломея и фундаментализм Патриарха Кирилла: существенные противоречия и угрозы для будущего [21]
• Существуют ли библейские основания для католического учения о примате Петра? [22]
• План Кирилла для Януковича. Следует ожидать активизации попыток Патриарха Кирилла подтолкнуть государственную власть Украины к нарушению статус-кво и дестабилизации [23]
• Українське православ'я: двадцять років на роздоріжжі [24]
• Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. І [25]
• Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. ІІ [26]
• Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов'я і науково-технічний прогрес» [27]
• Спекуляції благодаттю [28]
• Патріарх Кирилл бачить себе православним Іоаном-Павлом ІІ. Ці фантазії можуть знищити православ'я. [29]
• Объективных препятствий к рассмотрению РПЦ МП вопроса о Мазепе не существует. Несмотря на неадекватную реакцию со стороны сторонников политического единства России и Украины [30]
• РПЦ і просвітницький абсолютизм [31]

Див. також

• Православне богослов'я

Примітки

1. . ifon.npu.edu.ua. Інститут філософської освіти і науки. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
2. . Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 11 вересня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. http://ruskline.ru/analitika/2013/04/09/bednyj_filosof_chernomorec_kak_tipichnyj_ideolog_avtokefalii_upc_mp/
4. http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794/
5. Штогрін, Ірина (6 січня 2011). «Сьогодні влада дуже тісно співпрацює з УПЦ Московського патріархату» – експерт. Радіо Свобода. оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 15 жовтня 2023.
6. Чорноморець Юрій, Про автокефалистов в УПЦ МП, которых нет. И про фантазеров, лгущих ежедневно // Релігійно-інформаційна служба України.(рос.)
7. https://newssky.com.ua/pakanat-iv-lavrski-konspiratori-ta-їhni-moskovski-lyalkovodi/
9. https://newssky.com.ua/skandal-u-mon-intervyu-iz-bogoslovom-melkovim/
10. . Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
12. Антошевський, Тарас (11.01.2010). „Українська Держава мала б запропонувати Православним Церквам: якщо буде єдина Православна Церква, то у Вас будуть виключні привілеї державної Церкви як в Греції” - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 31 травня 2021.
13. «Сьогодні влада дуже тісно співпрацює з УПЦ Московського патріархату» — експерт // Радіо «Свобода».
14. ЮРІЙ ЧОРНОМОРЕЦЬ: «Ми сказали: «КОЛІНА ПРОСТРІЛИМО», і приціли на гвинтівки знайшлись» (укр.), процитовано 10 вересня 2023

Посилання

• Чорноморець Юрій Павлович // Богословський портал (2011)
• Юрій Чорноморець: статті // Богословський портал
• Юрій Чорноморець: статті // РІСУ

Відео

• II семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов'я». Різноманітність впливу мислителів грецької патристики на сучасну теологію