Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття не містить . (червень 2016) |
Юриди́чна деонтоло́гія — це філософсько-правова наука про пізнання юристом сутності внутрішнього імперативу службового обов'язку, який створює передумови для формування особистісних норм його професійної поведінки і мотиви їхнього вибору. Мета такого вибору полягає у формуванні внутрішнього переконання, встановлення об'єктивної істини та прийняття справедливого правового рішення.
Предмет юридичної деонтології умовно можна представити такою залежністю: «філософія — право — почуттєва норма — професійна дія». З неї випливає, що норми природного права пронизують почуття юриста, на основі чого формуються комплексні почуттєві норми, які разом з позитивним правом проявляються у професійних діях.
Сучасні дослідники юридичної деонтології часто ідентифікують цю науку з іншими, зокрема з правовою етикою (юридичною етикою) та професійною культурою юриста (юридичною культурою). Хоча ці науки тісно пов'язані між собою, проте вони суттєво відрізняються одна від одної. Так, якщо внутрішні аспекти видів культур (субкультур), які стосуються юридичної деонтології, притаманні правничій деонтології, а зовнішні аспекти цих же культур — професійній етиці, то обидва аспекти — властиві професійній культурі.
Для цих юридичних наук спільним є предмет дослідження: особа юриста, його професійні дії. Кожна з них по-своєму підходить до формування юриста як головного суб'єкта права, до пізнання ним правового явища та прийняття справедливого, обґрунтованого рішення. Ці науки нормативні.
Відмінності між юридичною деонтологією, юридичною етикою та професійною культурою полягають насамперед у тому, що їхня нормативність має різний зміст. Зокрема, наука про професійну культуру та юридичну етику виробляють для всіх юристів зразки норм, які можуть прийматися державою і набувати загальнообов'язкового значення. Вони можуть міститися в різноманітних морально-етичних кодексах, відомчих статутах, наказах, пам'ятках тощо. Проте юридична деонтологія жодних моделей норм не творить, а її вимоги ніде на письмі не відображені. Її нормативність полягає у дослідженні вироблення юристом особистих норм. Причому ці норми, хоча й мають індивідуальний характер, призначені лише для конкретного випадку. Такі одноразові норми назвемо деонтологічними.
Якщо норми професійної культури і юридичної етики спрямовані на регулювання службових дій юриста, то деонтологічні норми — на регулювання професійного мислення. Адже немає такої юридичної науки (крім деонтології та філософії права), яка б вивчала думки юриста, які передують будь-яким діям і потребують насамперед впорядкування. Практично двох однакових деонтологічних норм не буває. Вони не можуть бути ідентичними для всіх юристів. Деонтологічна норма формується у кожному конкретному випадку. Це норма для одного юриста і тільки для конкретного випадку. Інший юрист, який потрапить в аналогічну ситуацію, неодмінно думатиме по-своєму і сформує для себе іншу, власну норму службової поведінки.
Суттєва різниця існує у діях норм юриста. Річ у тім, що деонтологічні норми діють швидше, ніж норми професійної культури і юридичної етики. Адже йдеться про думки, дія яких не має аналогів.
Юридична деонтологія є наслідком інтелектуальної діяльності юриста, його думок, впливів (внутрішніх аспектів) усіх можливих видів культур, субкультур. У той же час для юридичної етики хоча і важлива інтелектуальна діяльність юриста, проте оцінюється вона за його службовими діями, які відображають зовнішні аспекти певних видів культур (субкультур). Професійна культура вбирає у себе як інтелектуальну, так і фізичну діяльність юриста. Зокрема, до останньої належать різноманітні практично-професійні навички: культура фізичного затримання правопорушника, вміння водити службовий автомобіль, майстерність у діловодстві тощо. Для професійної культури мають значення і такі фактори: час, спритність, обсяг дій, простір, залучення інших осіб (їхня кількість), активність рухів та ін. Звичайно, для юридичної деонтології вони слугують додатковими чинниками.
Юридична деонтологія дає відповіді на запитання: як, що, де, коли (в мисленні), Юридична етика дає відповідь на ті ж запитання (в діях), а професійна культура — на ті ж запитання і в думках, і в діях. Тому кількісна і якісна оцінка тут різна.
Якщо для юридичної деонтології важливими є існування свідомості та почуття, їх внутрішній вплив на дії юриста, то для професійної культури і юридичної етики необхідно, щоб свідомість і почуття мали зовнішній вияв (для оцінки і у праці «Деонтологія, або наука про мораль» (1834 р.). Деонтологія, основи якої досліджував І.Бентам, є вченням про професійні обов'язки і врахування результатів їх виконання людиною. Як зазначав учений, у кожній дії важливий результат, тобто та користь, яку приносить дія. Початок користі, за І.Бентаном, становить основу деонтології.
Відомий науковець, професор, В.Сокуренко (м. Львів) вперше за всю історію колишньої союзної держави започаткував дослідження засад юридичної деонтології. Він зробив спробу розробити основні вимоги до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, які стосуються лікаря. У подальших дослідженнях він аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології.
У другій половині 80-х років була запроваджена навчальна дисципліна «Деонтологія». Її започаткував професор В.Горшеньов у Харківському юридичному інституті (нині Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого).
Погляди на юридичну деонтологію, викладені професорами В.Сокуренком та В.Горшеньовим, діаметрально протилежні. Якщо перший приділяв основну увагу внутрішнім процесам при виконанні юристом службового обов'язку, то другий здебільшого надає перевагу зовнішнім.
Слово «деонтологія» утворилось від слова «онтологія». Так онтологія (від грец. — ontos — суще, а deon (deontos) — потрібне, необхідне і логія - слово, поняття, вчення) — це розділ філософії, вчення про буття (на відміну від гносеології — вчення про пізнання, в якому досліджуються всезагальні основи, принципи буття, його структура і закономірності). Тобто деонтологія — «жива» онтологія, це «дія» онтології. Це не дія минулого, а дія запрограмованого природою, дія створеного, що є закономірним, належним і потрібним у світобудові і життєдіяльності людини.
Зміст юридичної деонтології
Деонтологія відображає внутрішні процеси теперішнього і майбутнього. Для неї важливий хід думок у майбутнє, до дій, до потрібного й належного. Для останнього найхарактернішим є внутрішнє ставлення особи до реальної дійсності, що знаходить вияв в обов'язках юриста: спілкуванні, прийнятті рішення, пізнанні явища та ін. Обов'язок — поняття ширше, ніж усі інші, оскільки основними тут є внутрішні процеси — думки, а не дії. Тобто з почуття обов'язку, його ступеня випливають певні особисті норми, які характеризуються високою якістю.
В.Сокуренко зазначав, що приписи моральних і юридичних норм чинять безпосередню дію на суб'єкта, який усвідомлює, що його воля підкорена вимогам норм. Це породжує уявлення про внутрішній обов'язок, його загальнолюдську цінність і конкретні соціальні блага, закладені у самому вчинку. Це формує той внутрішній імператив, закон, який людина накладає сама на себе, який необхідний сам собою. Сутність внутрішнього імперативу (закону) як вихідного моменту полягає в тому, що людина ставить собі мету, яка у той же час є її внутрішнім обов'язком. У цьому немає суперечності, оскільки людина сама себе примушує, що цілком сумісно з її внутрішньою свободою й виявом власної свобідної волі — права вибору поведінки у межах об'єктивно існуючого соціального нормування.
Під обов'язком розуміють те, що треба безвідмовно виконувати згідно з вимогами суспільства або виходячи із власного переконання. Тому його треба розглядати як зовнішній та внутрішній імператив (наказ). Зовнішній імператив обов'язку виробляє для конкретного юриста інша особа, держава. Це своєрідна повинність, яку незалежно від своєї волі зобов'язаний виконувати юрист.
Існують різновиди обов'язку: духовний, моральний, національний, суспільний, професійний, юридичний, службовий та ін. Ми зосереджуємо увагу на службовому обов'язку. Для юриста — це система обов'язкових, самостійних і правових дій у різних соціальних ситуаціях, пов'язаних з духовною, моральною й внутрішньою потребою служіння суспільству, своїй нації.
Внутрішній імператив службового обов'язку — це той самий службовий «долг», хоча вислів цей досить умовний і не зовсім вдалий (подібно до морального імперативу Канта). «Долг» — це соціальний категоричний імператив. Норми повинності покликані примирити людину з чужим, ворожим їй світом. Поняття «долга» стало головною категорією моралі: саме почуття «долга» визначає моральну поведінку людини.
Зміст внутрішнього імперативу службового обов'язку полягає у тому, що він є свідомим, мотивованим чинником реальної поведінки юриста, його певною позицією та добровільно прийнятим рішенням. Тобто цей імператив є внутрішнім, особисто виробленим законом для юриста. Під впливом добровільно покладеного на себе імперативу юрист сам себе примушує діяти, виявляти особисті якості (зокрема, людяність), а також демонструвати свободу розумної волі, веління серця, поклик сумління тощо.
Між внутрішнім і зовнішнім імперативами службового обов'язку загалом є спільні й відмінні риси. Але перше поняття для юридичної діяльності є ціннішим, оскільки юрист усвідомлює свої вчинки, які мають цільову спрямованість. Якщо зовнішній імператив службового обов'язку розрахований на певну імпульсивність юриста, то внутрішній — на систематичність. Зовнішній імператив можна передбачити, а внутрішній — ні, бо він не розрахований на повторюваність однотипних випадків. Характерною відмінністю є те, що внутрішній імператив службового обов'язку юристом не тільки усвідомлюється, а ще й виконується, що зовнішньому імперативу службового обов'язку невластиво. Зовнішній імператив обов'язку можна виконувати і не замислюючись, а внутрішній — ні. Внутрішній імператив має кожна людина, але не завжди ним користується у повній мірі.
Внутрішній імператив службового обов'язку не регулюється жодним нормативним документом, оскільки він не підвладний чужим нормам, не пов'язаний із матеріальною зацікавленістю. Але це не означає, що внутрішній імператив не відповідає за дії. Хоча юрист чинить за велінням серця, але дії його можуть суперечити праву. Це ж стосується й наслідків дій. Тому в цьому випадку можливі усі види відповідальності, попри те, що в якійсь ситуації мав би «спрацювати» тільки внутрішній імператив обов'язку, а не зовнішній. Тобто внутрішній імператив має свою межу, вихід за яку карається законом. Це один із видів порушення юристом правового почуття, «меж необхідної оборони», де його зусилля спрямовані не на якийсь розрахунок, власну вигоду чи користь, а на загальне благо, торжество справедливості.
Внутрішній імператив службового обов'язку юриста виконує певні функції. В основному вони збігаються з функціями юридичної деонтології й полягають у виробленні соціального регулятора для юриста та спрямованості на активний захист духовних, моральних, правових принципів суспільства. Це означає, що внутрішній імператив є не тільки особистим почуттям, а й правовою вимогою членів суспільства щодо юриста.
На внутрішній імператив службового обов'язку юриста впливають різні чинники: юридична та загальна соціалізація; духовні, моральні, правові норми; принципи суспільства; державний, професійний, юридичний, службовий, трудовий, громадський, моральний обов'язки; обітниця. Найважливіше значення для формування внутрішнього імперативу мають загальнолюдські цінності, якими юрист керується у своїй діяльності.
Див. також
Література
- Юридична деонтологія : підручник / С. С. Сливка; Нац. ун-т "Львів. політехніка", Ін-т права та психології. - Вид. 6-те. - Київ. - Харків : Атіка : Право, 2015. - 295 c. - Бібліогр.: с. 286-293.
- Юридична деонтологія. Правнича етика. Професійна культура : Підруч. / С. С. Сливка; Львів. ін-т внутр. справ при Нац. акад. внутр. справ України. - 2-е вид., переробл. і доповн. - К. : Атіка, 2003. - 320 c. - Бібліогр.: 188 назв.
Посилання
- Деонтологія юридична // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 70. — .
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (вересень 2013) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno cherven 2016 Yuridi chna deontolo giya ce filosofsko pravova nauka pro piznannya yuristom sutnosti vnutrishnogo imperativu sluzhbovogo obov yazku yakij stvoryuye peredumovi dlya formuvannya osobistisnih norm jogo profesijnoyi povedinki i motivi yihnogo viboru Meta takogo viboru polyagaye u formuvanni vnutrishnogo perekonannya vstanovlennya ob yektivnoyi istini ta prijnyattya spravedlivogo pravovogo rishennya Predmet yuridichnoyi deontologiyi umovno mozhna predstaviti takoyu zalezhnistyu filosofiya pravo pochuttyeva norma profesijna diya Z neyi viplivaye sho normi prirodnogo prava pronizuyut pochuttya yurista na osnovi chogo formuyutsya kompleksni pochuttyevi normi yaki razom z pozitivnim pravom proyavlyayutsya u profesijnih diyah Suchasni doslidniki yuridichnoyi deontologiyi chasto identifikuyut cyu nauku z inshimi zokrema z pravovoyu etikoyu yuridichnoyu etikoyu ta profesijnoyu kulturoyu yurista yuridichnoyu kulturoyu Hocha ci nauki tisno pov yazani mizh soboyu prote voni suttyevo vidriznyayutsya odna vid odnoyi Tak yaksho vnutrishni aspekti vidiv kultur subkultur yaki stosuyutsya yuridichnoyi deontologiyi pritamanni pravnichij deontologiyi a zovnishni aspekti cih zhe kultur profesijnij etici to obidva aspekti vlastivi profesijnij kulturi Dlya cih yuridichnih nauk spilnim ye predmet doslidzhennya osoba yurista jogo profesijni diyi Kozhna z nih po svoyemu pidhodit do formuvannya yurista yak golovnogo sub yekta prava do piznannya nim pravovogo yavisha ta prijnyattya spravedlivogo obgruntovanogo rishennya Ci nauki normativni Vidminnosti mizh yuridichnoyu deontologiyeyu yuridichnoyu etikoyu ta profesijnoyu kulturoyu polyagayut nasampered u tomu sho yihnya normativnist maye riznij zmist Zokrema nauka pro profesijnu kulturu ta yuridichnu etiku viroblyayut dlya vsih yuristiv zrazki norm yaki mozhut prijmatisya derzhavoyu i nabuvati zagalnoobov yazkovogo znachennya Voni mozhut mistitisya v riznomanitnih moralno etichnih kodeksah vidomchih statutah nakazah pam yatkah tosho Prote yuridichna deontologiya zhodnih modelej norm ne tvorit a yiyi vimogi nide na pismi ne vidobrazheni Yiyi normativnist polyagaye u doslidzhenni viroblennya yuristom osobistih norm Prichomu ci normi hocha j mayut individualnij harakter priznacheni lishe dlya konkretnogo vipadku Taki odnorazovi normi nazvemo deontologichnimi Yaksho normi profesijnoyi kulturi i yuridichnoyi etiki spryamovani na regulyuvannya sluzhbovih dij yurista to deontologichni normi na regulyuvannya profesijnogo mislennya Adzhe nemaye takoyi yuridichnoyi nauki krim deontologiyi ta filosofiyi prava yaka b vivchala dumki yurista yaki pereduyut bud yakim diyam i potrebuyut nasampered vporyadkuvannya Praktichno dvoh odnakovih deontologichnih norm ne buvaye Voni ne mozhut buti identichnimi dlya vsih yuristiv Deontologichna norma formuyetsya u kozhnomu konkretnomu vipadku Ce norma dlya odnogo yurista i tilki dlya konkretnogo vipadku Inshij yurist yakij potrapit v analogichnu situaciyu neodminno dumatime po svoyemu i sformuye dlya sebe inshu vlasnu normu sluzhbovoyi povedinki Suttyeva riznicya isnuye u diyah norm yurista Rich u tim sho deontologichni normi diyut shvidshe nizh normi profesijnoyi kulturi i yuridichnoyi etiki Adzhe jdetsya pro dumki diya yakih ne maye analogiv Yuridichna deontologiya ye naslidkom intelektualnoyi diyalnosti yurista jogo dumok vpliviv vnutrishnih aspektiv usih mozhlivih vidiv kultur subkultur U toj zhe chas dlya yuridichnoyi etiki hocha i vazhliva intelektualna diyalnist yurista prote ocinyuyetsya vona za jogo sluzhbovimi diyami yaki vidobrazhayut zovnishni aspekti pevnih vidiv kultur subkultur Profesijna kultura vbiraye u sebe yak intelektualnu tak i fizichnu diyalnist yurista Zokrema do ostannoyi nalezhat riznomanitni praktichno profesijni navichki kultura fizichnogo zatrimannya pravoporushnika vminnya voditi sluzhbovij avtomobil majsternist u dilovodstvi tosho Dlya profesijnoyi kulturi mayut znachennya i taki faktori chas spritnist obsyag dij prostir zaluchennya inshih osib yihnya kilkist aktivnist ruhiv ta in Zvichajno dlya yuridichnoyi deontologiyi voni sluguyut dodatkovimi chinnikami Yuridichna deontologiya daye vidpovidi na zapitannya yak sho de koli v mislenni Yuridichna etika daye vidpovid na ti zh zapitannya v diyah a profesijna kultura na ti zh zapitannya i v dumkah i v diyah Tomu kilkisna i yakisna ocinka tut rizna Yaksho dlya yuridichnoyi deontologiyi vazhlivimi ye isnuvannya svidomosti ta pochuttya yih vnutrishnij vpliv na diyi yurista to dlya profesijnoyi kulturi i yuridichnoyi etiki neobhidno shob svidomist i pochuttya mali zovnishnij viyav dlya ocinki i u praci Deontologiya abo nauka pro moral 1834 r Deontologiya osnovi yakoyi doslidzhuvav I Bentam ye vchennyam pro profesijni obov yazki i vrahuvannya rezultativ yih vikonannya lyudinoyu Yak zaznachav uchenij u kozhnij diyi vazhlivij rezultat tobto ta korist yaku prinosit diya Pochatok koristi za I Bentanom stanovit osnovu deontologiyi Vidomij naukovec profesor V Sokurenko m Lviv vpershe za vsyu istoriyu kolishnoyi soyuznoyi derzhavi zapochatkuvav doslidzhennya zasad yuridichnoyi deontologiyi Vin zrobiv sprobu rozrobiti osnovni vimogi do profesijno pravovih obov yazkiv yurista analogichno do vimog yaki stosuyutsya likarya U podalshih doslidzhennyah vin analizuvav yuridichni obov yazki perspektivi rozvitku osnov profesijnoyi deontologiyi U drugij polovini 80 h rokiv bula zaprovadzhena navchalna disciplina Deontologiya Yiyi zapochatkuvav profesor V Gorshenov u Harkivskomu yuridichnomu instituti nini Nacionalna yuridichna akademiya Ukrayini imeni Yaroslava Mudrogo Poglyadi na yuridichnu deontologiyu vikladeni profesorami V Sokurenkom ta V Gorshenovim diametralno protilezhni Yaksho pershij pridilyav osnovnu uvagu vnutrishnim procesam pri vikonanni yuristom sluzhbovogo obov yazku to drugij zdebilshogo nadaye perevagu zovnishnim Slovo deontologiya utvorilos vid slova ontologiya Tak ontologiya vid grec ontos sushe a deon deontos potribne neobhidne i logiya slovo ponyattya vchennya ce rozdil filosofiyi vchennya pro buttya na vidminu vid gnoseologiyi vchennya pro piznannya v yakomu doslidzhuyutsya vsezagalni osnovi principi buttya jogo struktura i zakonomirnosti Tobto deontologiya zhiva ontologiya ce diya ontologiyi Ce ne diya minulogo a diya zaprogramovanogo prirodoyu diya stvorenogo sho ye zakonomirnim nalezhnim i potribnim u svitobudovi i zhittyediyalnosti lyudini Zmist yuridichnoyi deontologiyiDeontologiya vidobrazhaye vnutrishni procesi teperishnogo i majbutnogo Dlya neyi vazhlivij hid dumok u majbutnye do dij do potribnogo j nalezhnogo Dlya ostannogo najharakternishim ye vnutrishnye stavlennya osobi do realnoyi dijsnosti sho znahodit viyav v obov yazkah yurista spilkuvanni prijnyatti rishennya piznanni yavisha ta in Obov yazok ponyattya shirshe nizh usi inshi oskilki osnovnimi tut ye vnutrishni procesi dumki a ne diyi Tobto z pochuttya obov yazku jogo stupenya viplivayut pevni osobisti normi yaki harakterizuyutsya visokoyu yakistyu V Sokurenko zaznachav sho pripisi moralnih i yuridichnih norm chinyat bezposerednyu diyu na sub yekta yakij usvidomlyuye sho jogo volya pidkorena vimogam norm Ce porodzhuye uyavlennya pro vnutrishnij obov yazok jogo zagalnolyudsku cinnist i konkretni socialni blaga zakladeni u samomu vchinku Ce formuye toj vnutrishnij imperativ zakon yakij lyudina nakladaye sama na sebe yakij neobhidnij sam soboyu Sutnist vnutrishnogo imperativu zakonu yak vihidnogo momentu polyagaye v tomu sho lyudina stavit sobi metu yaka u toj zhe chas ye yiyi vnutrishnim obov yazkom U comu nemaye superechnosti oskilki lyudina sama sebe primushuye sho cilkom sumisno z yiyi vnutrishnoyu svobodoyu j viyavom vlasnoyi svobidnoyi voli prava viboru povedinki u mezhah ob yektivno isnuyuchogo socialnogo normuvannya Pid obov yazkom rozumiyut te sho treba bezvidmovno vikonuvati zgidno z vimogami suspilstva abo vihodyachi iz vlasnogo perekonannya Tomu jogo treba rozglyadati yak zovnishnij ta vnutrishnij imperativ nakaz Zovnishnij imperativ obov yazku viroblyaye dlya konkretnogo yurista insha osoba derzhava Ce svoyeridna povinnist yaku nezalezhno vid svoyeyi voli zobov yazanij vikonuvati yurist Isnuyut riznovidi obov yazku duhovnij moralnij nacionalnij suspilnij profesijnij yuridichnij sluzhbovij ta in Mi zoseredzhuyemo uvagu na sluzhbovomu obov yazku Dlya yurista ce sistema obov yazkovih samostijnih i pravovih dij u riznih socialnih situaciyah pov yazanih z duhovnoyu moralnoyu j vnutrishnoyu potreboyu sluzhinnya suspilstvu svoyij naciyi Vnutrishnij imperativ sluzhbovogo obov yazku ce toj samij sluzhbovij dolg hocha visliv cej dosit umovnij i ne zovsim vdalij podibno do moralnogo imperativu Kanta Dolg ce socialnij kategorichnij imperativ Normi povinnosti poklikani primiriti lyudinu z chuzhim vorozhim yij svitom Ponyattya dolga stalo golovnoyu kategoriyeyu morali same pochuttya dolga viznachaye moralnu povedinku lyudini Zmist vnutrishnogo imperativu sluzhbovogo obov yazku polyagaye u tomu sho vin ye svidomim motivovanim chinnikom realnoyi povedinki yurista jogo pevnoyu poziciyeyu ta dobrovilno prijnyatim rishennyam Tobto cej imperativ ye vnutrishnim osobisto viroblenim zakonom dlya yurista Pid vplivom dobrovilno pokladenogo na sebe imperativu yurist sam sebe primushuye diyati viyavlyati osobisti yakosti zokrema lyudyanist a takozh demonstruvati svobodu rozumnoyi voli velinnya sercya poklik sumlinnya tosho Mizh vnutrishnim i zovnishnim imperativami sluzhbovogo obov yazku zagalom ye spilni j vidminni risi Ale pershe ponyattya dlya yuridichnoyi diyalnosti ye cinnishim oskilki yurist usvidomlyuye svoyi vchinki yaki mayut cilovu spryamovanist Yaksho zovnishnij imperativ sluzhbovogo obov yazku rozrahovanij na pevnu impulsivnist yurista to vnutrishnij na sistematichnist Zovnishnij imperativ mozhna peredbachiti a vnutrishnij ni bo vin ne rozrahovanij na povtoryuvanist odnotipnih vipadkiv Harakternoyu vidminnistyu ye te sho vnutrishnij imperativ sluzhbovogo obov yazku yuristom ne tilki usvidomlyuyetsya a she j vikonuyetsya sho zovnishnomu imperativu sluzhbovogo obov yazku nevlastivo Zovnishnij imperativ obov yazku mozhna vikonuvati i ne zamislyuyuchis a vnutrishnij ni Vnutrishnij imperativ maye kozhna lyudina ale ne zavzhdi nim koristuyetsya u povnij miri Vnutrishnij imperativ sluzhbovogo obov yazku ne regulyuyetsya zhodnim normativnim dokumentom oskilki vin ne pidvladnij chuzhim normam ne pov yazanij iz materialnoyu zacikavlenistyu Ale ce ne oznachaye sho vnutrishnij imperativ ne vidpovidaye za diyi Hocha yurist chinit za velinnyam sercya ale diyi jogo mozhut superechiti pravu Ce zh stosuyetsya j naslidkiv dij Tomu v comu vipadku mozhlivi usi vidi vidpovidalnosti popri te sho v yakijs situaciyi mav bi spracyuvati tilki vnutrishnij imperativ obov yazku a ne zovnishnij Tobto vnutrishnij imperativ maye svoyu mezhu vihid za yaku karayetsya zakonom Ce odin iz vidiv porushennya yuristom pravovogo pochuttya mezh neobhidnoyi oboroni de jogo zusillya spryamovani ne na yakijs rozrahunok vlasnu vigodu chi korist a na zagalne blago torzhestvo spravedlivosti Vnutrishnij imperativ sluzhbovogo obov yazku yurista vikonuye pevni funkciyi V osnovnomu voni zbigayutsya z funkciyami yuridichnoyi deontologiyi j polyagayut u viroblenni socialnogo regulyatora dlya yurista ta spryamovanosti na aktivnij zahist duhovnih moralnih pravovih principiv suspilstva Ce oznachaye sho vnutrishnij imperativ ye ne tilki osobistim pochuttyam a j pravovoyu vimogoyu chleniv suspilstva shodo yurista Na vnutrishnij imperativ sluzhbovogo obov yazku yurista vplivayut rizni chinniki yuridichna ta zagalna socializaciya duhovni moralni pravovi normi principi suspilstva derzhavnij profesijnij yuridichnij sluzhbovij trudovij gromadskij moralnij obov yazki obitnicya Najvazhlivishe znachennya dlya formuvannya vnutrishnogo imperativu mayut zagalnolyudski cinnosti yakimi yurist keruyetsya u svoyij diyalnosti Div takozhYuridichna etikaLiteraturaYuridichna deontologiya pidruchnik S S Slivka Nac un t Lviv politehnika In t prava ta psihologiyi Vid 6 te Kiyiv Harkiv Atika Pravo 2015 295 c Bibliogr s 286 293 Yuridichna deontologiya Pravnicha etika Profesijna kultura Pidruch S S Slivka Lviv in t vnutr sprav pri Nac akad vnutr sprav Ukrayini 2 e vid pererobl i dopovn K Atika 2003 320 c Bibliogr 188 nazv PosilannyaDeontologiya yuridichna Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J S 70 ISBN 966 7492 00 8 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti veresen 2013