Шість епох світу це виклад історичної періодизації у християнстві вперше описаний під авторством Августина Аврелія прибл

Шість епох світу — це виклад історичної періодизації у християнстві, вперше описаний під авторством Августина Аврелія приблизно у 400 році. В основі викладу покладені християнські релігійні події, від народження Адама до Апокаліпсису. Теорія цих шести історичних періодів була широко розповсюджена у Середньовіччі, і аж до Відродження історичні праці були загалом присвячені доповненням усіх чи декількох частин цього викладу.

У викладі визнано Сім епох, за аналогією до семи днів тижня, при цьому Сьома епоха — це вічний спокій після Судного дня та Апокаліпсису, за аналогією до сьомого дня тижня, призначеного для спочинку. Була унормована назва Шість епох світу, оскільки вони були періодами історії світу, у той час коли Сьома епоха стосувалася не цього світу і мала тривати вічно.

Шість епох

Шість Епох найкраще описав Августин Аврелій у своїй праці «De catechizandis rudibus» (Про настанови ненавченим), Глава 22:

Перша Епоха: «Перша — від появи людського роду, а саме від Адама, що був першою створеною людиною на Землі, і аж до Ноя, який змайстрував ковчег у час потопу.»
Друга Епоха: «… триває від тих часів і аж до Авраама, якого називали батьком багатьох…»
Третя Епоха: «Третя епоха триває від Авраама до царя Давида.»
Четверта Епоха: «Четверта — від Давида до того полону, коли Божі люди перейшли до Вавилону.»
П'ята Епоха: «П'ята — від того переселення і аж до пришестя Христа.»
Шоста Епоха: «З Його [Ісуса Христа] пришестям розпочалася шоста епоха.»

Теорія

Ідея, що кожна епоха триває тисячу років, базується на біблійному стиху з Другого послання апостола Петра (3:8):

Одне нехай не буде заховане від вас, о любі: що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день.

Одне з тлумачень твердить, що людство проіснує шість тисячорічних періодів, а сьомим буде вічність у небесах, згідно з Нікейським символом віри: «Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку».

Середньовічні християнські богослови були переконані, що визначити тривалість людської історії (від Адама) можливо, підраховуючи покоління, що були до Ісуса, на основі епох, згаданих у Біблії. Хоч конкретний вік Землі був питанням різних тлумачень Біблії, існувало спільне бачення, що люди живуть в останньому тисячолітті (шостій епосі), і що сьома епоха може настати в будь-яку мить. Світ розглядався як старий, з більшістю часу вже в минулому, а не в майбутньому.

Див. також

Примітки

David C. Alexander, «Augustine's Early Theology of the Church», 2008, ст. 219: «Августин обговорював наратив семиденного творіння метафорично в поняттях семи епох світу.»

Література

Augustine, (Rev. C. L. Cornish), On the Catechising of the Uninstructed, chapter 22: «Of the Six Ages of the World»
Graeme Dunphy (2010). «Six Ages of the World». In Dunphy, Graeme (ed.). ^[en]. Leiden: Brill. pp. 1367—1370. .

Посилання

Зображення Епох світу з Вінчестерської Біблії^{[недоступне посилання з 01.05.2018]}, ілюстроване титульною літерою «I» книги Буття. ^{[недоступне посилання з 01.01.2014]}
з Британської бібліотеки. Датується останньою четвертиною 14-го століття. ^{[недоступне посилання з 01.01.2014]}

[1] David C. Alexander, «Augustine's Early Theology of the Church», 2008, ст. 219: «Августин обговорював наратив семиденного творіння метафорично в поняттях семи епох світу.»