Шпара Петро Юхимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шпара.

Петро́ Юхимович Шпа́ра (народився 9 січня 1904, село Іванківці Хмельницької області — 1988, Харків) — український архітектор, головний архітектор Харкова (1955 — 1965).

Петро Юхимович Шпара
Народження	9 січня 1904(1904-01-09) Іванківці, Дунаєвецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка^[1]
Смерть	1988(1988) Харків, Українська РСР, СРСР^[1]
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури (1930)
Діяльність	архітектор, науковець, викладач університету
Праця в містах	Харків, Маріуполь, Сімеїз, Курськ, Архангельськ, Москва
Архітектурний стиль	конструктивізм
Містобудівні проєкти	«Соцмістечко Новий Харків», Генеральний план Харкова, житловий масив Павлове поле(Харків)
Вчене звання	професор
Членство	Спілка архітекторів СРСР
Заклад	Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова і Діпромісто

Життєпис

Народився в бідній селянській родині. Початкову освіту здобув у місцевій школі, з дитинства захоплювався малюванням.

У 1922 р. був зарахованмий до Кам'янець-Подільського художньо-промислового училища, але у зв'язку з відсутністю в ньому гуртожитку для студентів не став починати там навчання та вступив до рабфаку Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту.

У 1923 р. після закінчення рабфаку вступив на архітектурний факультет Київського архітектурного інституту. Його викладачами були П. Ф. Альошин, О. М. Вербицький, В. Г. Кричевський, В. М. Риков.

У 1928—1929 рр. був направлений на будівництво будівель Бесарабської сільськогосподарської комуни імені Г. Котовського в м. Ободівці Вінницької області. Розроблений ним проєкт скотного двору на 240 голів отримав премію на Всеукраїнському конкурсі на найкращі будівлі для колгоспів.

Закінчив інститут у 1930 р., після чого був направлений на роботу до Харкова. Увійшов до складу авторського колективу проєктувальників житлового масиву (керівник Альошин). Працював у Воєнпроекті головним інженером відділу капітального будівництва авіаційного заводу, здійснив реконструкцію підприємства, запроєктував і побудував клуб-їдальню на 300 місць.

Працював у Діпромісті, де брав участь у проєктуванні міст Жданова (нині Маріуполь Донецької області) та Чернігова.

У 1930—1935 рр. викладав у Харківському інституту інженерів комунального господарства.

У 1934—1935 рр. брав участь у реконструкції колишньої будівлі Дворянського зібрання у Харкові (архітектор Є. О. Васильєв, початок XIX ст., перша реконстукція — О. В. Лінецький, 1922—1923) для розміщення в ньому Палацу піонерів.

У 1935—1940 працював спочатку будівництвом Дому кооперації у Харкові (у співавторстві) (зараз Північний корпус Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна)

У 1940 р. у співавторстві з Н. А. Лінецькою побудував триповерхову будівлю школи по вулиці Свєрдлова.

З початком німецько-радянської війни брав участь у маскуванні аеродромів та об'єктів оборонного призначення. Згодом організацію, в якій працював Шпара, евакуювали до Астрахані. Брав участь у виборі злітно-посадкових смуг для авіацІї в Астраханських степах, проєктував об'єкти різноманітного призначення.

Після першого визволення Харкова на початку 1943 р.був направлений туди для підготовки до відновлення міста. Під час повторної окупації Харкова у березні 1943 р. працював спочатку в Бєлгороді, а згодом у Старому Осколі та Воронежі. Наприкінці травня 1943 р. направлений до Москви, де здійснював технічний нагляд за будівництвом будинків на Фрунзенській набережній, які будувалися за проєктами архітектора Л. В. Руднєва. У серпні 1943 р. повернувся у звільнений Харків.

У повоєнні роки працював над відновленням та реконструкцією зруйнованих корпусів колишнього Дому кооперації з будівництвом нового центрального 15-поверхового корпусу (у співавторстві).

Брав участь у реконструкції Будинку судової палати та окружного суду (зведений у 1889—1902 рр. за проєктом архітекторів О. М. Бекетова, Ю. С. Цауне, ), будівлі готелю «Асторія» (зведений у 1910—1913 роках, архітектори О. І. Ржепішевський та М. В. Васильєв) та низки інших будівель.

У 1955—1965 рр. працював на посаді головного архітектора Харкова. Брав участь у роботах з відновлення та реконструкції Харкова, проєктування та будівництва великих житлових масивів (зокрема Селекційної станції, Салтівського жилмасиву, Павлового поля), а також розробці генерального плану міста.

У 1964 р. повернувся до викладацької роботи в Харківському інституті інженерів комунального господарства.

Помер Шпара в 1988 р. у Харкові.

Вибрані проєкти

• Забудова соцміста «Новий Харків» (1930, під керівництвом П. Ф. Альошина)
• Палац піонерів у Харкові (реконструкція 1934, керівник О. В. Лінецький)
• Участь у проєктуванні та будівництві адміністративного комплексу Будинку кооперації на пл. Дзержинського в м. Харкові, та його відновлення та реконструкція.
• Генеральний план забудови і реконструкції міста Харків (1960—1964 у складі колективу)
• Проєкт 6-9-поверхового житлового 100-квартирного будинку на розі вулиць VII з'їзду рад (нині вул. Бориса Чичибабіна) та узвозу Пасинонарії (нині Клочківський узвіз) в м. Харкові (за консультації академіка О. М. Бекетова).
• Проєкт 5-поверхового житлового будинку на 50 квартир по пров. Самокиша, 3 в м. Харкові.
• Проєкт реконструкції та реставрації колишнього Будинку судових установ на пл. Руднєва (нині майдан Небесної Сотні) у Харкові (автор — академік О. Бекетов).
• Реконструкція та реставрація фасадів колишнього готелю «Асторія» у Харкові (у співавторстві з В. Дюжих).
• Реконструкція будинку під Будинок офіцерів у м. Курську.
• Проєкт адміністративної будівлі в Архангельську,.
• Проєкт санаторію у Сімеїзї (у складі авторського колективу).
• Проєкт реконструкції та надбудови житлового будинку на вул. Сумській, 77/79 у Харкові.
• Будинки на вул. Весніна у Харкові (за участі М. Євтушенка).
• Будинок на вул. Сумській, 48 у Харкові (за участі П. І. Арєшкіна).

• Північний корпус університету ім. В.Н. Каразіна. пл. Свободи, 7, Харків
• готель Асторія, майдан Павлівський, 10, Харків
• Палац піонерів, вул. Сумська, 37, Харків

Праці

Шпара П. Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования : учеб. пособие для вузов / П. Е. Шпара. - 2-е изд., перераб. и доп. - Киев : Вища шк., 1984. - 100 с.

Тиц А. А., Шпара П. Е. Харьков: Историко–архитектурный очерк. – К.: Будивельник. – 1983. – 232 с.

Шпара П. Е. Записки архитектора. — Київ : Будівельнык, 1988. — 88 с. — 3000 прим. — .

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Шпара Петро Юхимович (1904—1988)

Примітки

1. http://www.dnabb.org/modules.php?name=Pages&go=page&pid=882
2. Славетні ювілеї видатних вчених університету у 2014 році. 195.64.136.60. Процитовано 24 грудня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
3. Шпара Петро Юхимович (1904–1988) | Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека В.Г. Заболотного. t.deco-creative.com.ua. Процитовано 24 грудня 2021.
4. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного. www.dnabb.org. Процитовано 24 грудня 2021.
5. Шпара Петр Ефимович это. interpretive.ru (рос.). Процитовано 24 грудня 2021.
6. Шпара Петр Ефимович. theconstructivistproject.com (рос.). Процитовано 24 грудня 2021.
7. Шпаков, Илья Владимирович (2021). Харьковские архитекторы-авторы проектов планировки и застройки Курска в 1940-1950-е годы (рос.). ФГБОУ ВО «Керченский государственный морской технологический университет». с. 205—210. Процитовано 24 грудня 2021.