Риков Валеріян Микитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Риков.

|портрет=

Валерія́н Мики́тович Ри́ков
Народився	1874^[1] Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер	1942^[1] Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	архітектор
Alma mater	Київський Політехнічний Інститут
Галузь	архітектура
Заклад	Київський Художній Інститут
Посада	^d
Вчене звання	Професор Архітектурного Інституту

Валерія́н Мики́тович Ри́ков (1874, Тифліс, нині Тбілісі — 1942, Київ) — український архітектор грузинського походження.

Біографія

Народився в м. Тифліс (Кавказьке намісництво, Російська імперія; нині Тбілісі, Грузія). Вчився в Тамбовському реальному училищі; закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв, де вчився у 1894—1902 рр. в класі професора Л. Бенуа. Закінчив академію з відзнакою, отримавши звання художника-архітектора за проєкт синодального подвір'я в імперській столиці. Викладач Київського Політехнічного Інституту (1904 — 10), співорганізатор і професор Архітектурного Інституту (1918—1923), викладач Київського Художнього Інституту (1920-і pp.) і там же завідувач кафедрою (1934 — 41); член АРМУ.

Роботи

Працював у Херсоні, Києві, на Вінниччині.

Реалізовані проєкти в Києві

• Народна аудиторія (вул. Бульварно-Кудрявська, 26; 1902; тепер );
• Державний банк (вул. Інститутська; 1902-05), спільно з В.Осьмаком;
• Прибутковий будинок (вул. Антоновича, 64; 1910);
• Прибутковий будинок (вул. Саксаганського, 68/21; 1911);
• Прибутковий будинок (вул. Інститутська, 27/6; 1912);
• Особняк Товія Апштейна (вул. Спаська, 12; 1912);
• Будинок Маріїнської громади Червоного Хреста (вул. Саксаганського, 75; 1913; нині Клінічний Інститут ім. М. Стражеска);
• Прибутковий будинок (Михайлівський пров., 9; 1914);
• Прибутковий будинок Ісая Іссерліса (Музейний пров., 4.);
• Будівля Печерського іподрому (вул. Омеляновича-Павленка, 9; 1915-16)
• Будівля Маріїнської громади сестер милосердя Червоного хреста (вул. Сакасаганского, 75);
• Прибуткові будинки (вул. Івана Франка, 17; 1914-17);
• Кінофабрики (1927 — 30; тепер Кіностудія імені Олександра Довженка);
• кінотеатр «Жовтень» («Дев'яте Держкіно»), 1930 рік.

Реалізовані проєкти на Вінниччині

• Залізничний вокзал у м. Жмеринці (1902—1904; співавтори — З. Журавський, І. Бєляєв);
• Кінотеатр ім. Коцюбинського у м. Вінниці.

Зображення будівель

• Кінотеатр «Жовтень»
• Колишня будівля Народної аудиторії (вул. Бульварно-Кудрявська, 26)
• Вокзал станції Жмеринка
• Кінотеатр ім. Коцюбинського в м. Вінниці (1930-ті рр.)
• школа типового проєкту № 104

Література

• Митці України. К., 1992. — С.494;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.507.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — .
• Риков Валеріан Микитович / Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості // «Подільські джерела». Альманах — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 128.
• Юнаков О. Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — .

Примітки

1. Faceted Application of Subject Terminology
   d:Track:Q3294867d:Track:Q846596
2. Unakov, 2016, с. 51.
3. Слово о киевском зодчем. Валериан Рыков [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)