Шпако вський Сергі й Петро вич нар 19 жовтня 1918 Святилівка пом 23 квітня 1991 Кременчук радянський розвідник Герой Рад

Шпако́вський Сергі́й Петро́вич (нар.19 жовтня 1918, Святилівка — пом.23 квітня 1991, Кременчук) — радянський розвідник, Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни командир взводу 496-ї окремої розвідувальної роти 236-ї стрілецької дивізії 46-ї армії Степового фронту.

Шпаковський Сергій Петрович

Народження

19 жовтня 1918
Святилівка
(нині Глобинський район
Полтавська область)

Смерть

23 квітня 1991 (72 роки)
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР

Поховання

^d

Країна

СРСР

Роки служби

1939–1944

Партія

ВКП(б)

Звання

капітан

Війни / битви

Німецько-радянська війна
• Битва за Дніпро

Нагороди

(№ 1939)

медалями

Шпаковський Сергій Петрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шпаковський.

Біографія

Народився 19 жовтня 1918 року в селі Святилівка Глобинського району Полтавської області в сім'ї селянина. Українець. Член КПРС з 1942 року. Закінчив 7 класів. Працював у радгоспі, потім трактористом у колгоспі в Криму. У Червоній Армії з листопада 1939 року. У 1940 році Шпаковський закінчив полкову школу молодших командирів, і його призначили помічником командира взводу стрілецького полку.

Під час війни

Учасник Радянсько-німецької війни з 1941 року. Перший бій Шпаковський прийняв на стику Полтавської та Харківської областей. Після одного з пострілів був убитий командир взводу, і Шпаковський прийняв командування на себе. Результатом бою стало підбиття гранатами 2 танків і відбито кілька атак німецької піхоти і втрата радянським взводом більше половини бійців.

У 1941 року Шпаковский зі взводом зробив розвідувальний похід. Після виконання завдання розвідники пробирались по нейтральній смузі, вони зіткнулися з групою гітлерівських розвідників. Відбувся бій, у якому Шпаковський був поранений і 2 місяці пролежав у госпіталі.

З госпіталю Шпаковському не потрапив у свою частину. Він був призначений командиром взводу протитанкових рушниць. В одному з боїв бронебійники Шпаковського влаштували засідку біля моста і підбили на ньому 3 ворожі танки.

У 1942 році Шпаковський закінчив курси «Постріл» і був направлений на Північний Кавказ. Там він прийняв взвод . Воював у горах, під містом Туапсе.

У березні 1943 року дивізію відвели на поповнення, а влітку перекинули на Степовий фронт.

Разом з радянськими військами 24 вересня 1943 розвідники вийшли до Дніпра. Шпаковський отримав наказ: з групою добровольців переправитися на протилежну сторону річки, уточнити сили противника, систему оборони. Також якщо вдасться — захопити плацдарм. Шпаковський відібрав 6 розвідників: Семена Хазар'яна, Миколу Чмиренко, Газрета Алієва, Никифора Маркова, Григорія Сабанова і Костянтина Зайцева.

У ніч на 26 вересня 1943 року на двох човнах вони переправилися на східний берег Дніпра в районі сіл Аули і Сошинівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Групі Шпаковського вдалося знищити гітлерівське бойову охорону на березі і увірватися в Сошинівку у той час, коли почала переправлятися стрілецька рота. Ворог був знищений в селі. Шпаковський черговий раз отримав поранення, але попри це залишився на плацдармі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за успішне форсування Дніпра, міцне закріплення плацдарму на правому березі річки і проявлені при цьому відвагу і геройство Шпаковського Сергію Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1939). Тим же указом всім шістьом розвідникам групи Шпаковського також було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу.

Пізніше Шпаковський командував ротою. У 1944 року через важке поранення не зміг далі нести військову службу. З 1944 року капітан С. П. Шпаковський — в запасі.

Повоєнні роки

Могила С. П. Шпаковського на Новоміському кладовищі

Жив в місті Кременчук Полтавської області. Керував колгоспом, який вивів у передові. У 1948 році закінчив Харківську партшколу. Працював секретарем , потім старшим інструктором відділу кадрів ремонтно-експериментального заводу комунального устаткування. Після виходу на пенсію багато уваги приділяв військово-патріотичному вихованню молоді, був частим гостем у школах, зустрічався з допризовниками.

Меморіальна дошка Шпаковському С. П. у Кременчуці на будинку де він мешкав (Бульвар Пушкіна, 18)

Помер 23 квітня 1991 року. Похований на Новому кладовищі в Кременчуці.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Вшанування пам'яті

У місті Кременчуці на Алеї Героїв, на граніті висічене фото та ім'я Сергія Шпаковського.
У 2005 році на будинку, де мешкав Герой Радянського Союзу Сергій Шпаковський, встановлено меморіальну дошку з написом: "В цьому будинку з 1965 по 1991 рік проживав Герой Радянського Союзу Сергій Петрович Шпаковський"

Посилання

Біографія С. П. Шпаковського на сайті «Герои страны» (рос.)

Література

Герої Радянського Союзу. Короткий біографічний словник. Том 1. М.: Военіз., 1987 (рос.)
За мужність і відвагу. Харків, 1984 (рос.)