Шатилов Микола Євгенович

Микола Євгенович Шатилов (нар. 10 жовтня 1939(19391010), Харків - помер з березня 2022, Чехія) — український поет, есеїст, критик і перекладач, який мешкає в Чехії.

Шатилов Микола Євгенович
Народився	10 жовтня 1939(1939-10-10)^[1] (84 роки) Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	поет, перекладач, літературний критик
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шатилов.

Життєпис

Вища освіта — Харківський університет, філологія.

У половині 70-х вів критичний відділ місячника «Прапор» (нині — «Березіль»). За схвальний відгук про в'язненого кагебістами новеліста Василя Захарченка вдостоївся «вовчого білета» як політично неблагонадійний.

У грудні 1978-го заарештований в Луцькому з вантажем нелегальщини. Винуватився за статтями приватне підприємництво, ношення зброї. Відбував кару по в'язницях Луцького, Львова, Харкова.

Згодом — сезонник, польовий сторож, конюх…

Писав лише в стіл.

Після політичних змін у Чехословаччині виїхав з України.

У Празі на спілку з Лідією та Віктором Райчинцями закладав «Українську ініціятиву в Чеській республіці». Був начальним редактором її часопису «Пороги».

З-під пера Миколи Шатилова вийшла перша в Чехії об'єктивна публікація про Степана Бандеру Smrt v podzimním Mnichove (Svět v obrazech) й чимало газетних статей чесько-української тематики (Lidové noviny, Literární noviny, Necenzurované noviny, Svobodný hlas).

Якийсь час помічникував у начального редактора лондонського «Визвольного Шляху». У Лондоні з благословення Слави Стецько став членом Організації Українських Націоналістів (бандерівців).

Як публіцист пописався на Radio Free Europe/Radio Liberty, а пізніше на висильні Deutsche Welle.

Перекладав чеських письменників: Ян Забрана, Петр Шабах, Квєта Легатова, Едгар Дутка, Милан Матєйчик.

Видав книжку есеїв «Спадок спинених годинників» (2007), книжку лірики «Дана» (2009), спомини «Кляті сімдесяті…» (2011).

Останньо у київському «Всесвіті» побачили світ такі писання Миколи Шатилова, як «Десять празьких листів», «Чеські медальйони», «Дні неоголошеної війни», «Смерть на ім'я Мерседес», «Вітер з-над озера Ері», «Йшли селом, йшли селом бандерівці», «Життя й загибель ідола», «Швейк-не-Швейк, папужачий полк та всяке інше веселе й невеселе», «Тінь з бульвару Мортьє».

Як твердить сам письменник, його поетичні вчителі — Євген Плужник та Володимир Свідзинський, а його мовний направник — Святослав Караванський.

Література

• Володимир Науменко. Празький представник редколегії «Березоля»// Березіль. — 2008. — 1-2.
• Євген Баран. Шатиловський похід // Січеслав. — 2008. — ч. 14.
• Ігор Михайлин. Книжка вимагає: замислімось! // Український простір. — 2008. — 1 жовтня.
• Володимир Брюгген. Мить завдовжки з життя // Березіль. — 2010. — 3-4.
• Дмитро Дроздовський. Непогамовність пам'яти // Всесвіт. — 2010. — 3-4.
• Люцина Хворост. Кожен мій вірш — щоденниковий запис (інтерв'ю з Миколою Шатиловим) // Всесвіт. — 2012. — 9-10.
• Петро Сорока. Жбан, розкручений назад // Слово Просвіти — 2016 — 18.02., 25.05., 1.07.

Примітки

1. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
   d:Track:Q106982540

Посилання