Шараф аз-Заман Тагир аль-Марвазі

Шараф аз-Заман Тагир аль-Марвазі або аль-Марвазі (араб. شرف الزمان طاهر المروزي‎; 1056/57–1124/25) — лікар, автор книги Природа (єство) тварин (Китаб Таба'и аль-Хайяван аль-Бахри валь-Барри араб. كتاب طبائع الحيوان البحري والبري‎).

Шараф аз-Заман Тагир аль-Марвазі
араб. شرف الزمان طاهر المروزي‎
Народився	1 січня 1056 або 1057 Мерв, Сельджуцька імперія
Помер	1124 або 1125
Країна	Сельджуцька імперія
Діяльність	лікар, зоолог, історик
Галузь	медицина
Знання мов	арабська
Magnum opus	Q12564224?
Конфесія	іслам
Про домашніх і диких чотириногих. Про суходільних та морських птахів. Про отруйні створіння Про морських тварин. Існує декілька рукописів його праці під назвою «Природа тварин» («Таба'і аль-хайаван»). Один із них був використаний при перекладі англійською частини, що стосується народів Індії, Тибету і Китаю, причому у главі про Китай опинилася частина «Анонімної записки» про східнослов'янські народи. Крім відомих і скорочених матеріалів з «Анонімної записки», аль-Марвазі призводить оригінальні відомості про північні народи весь і югра, а також абсолютно унікальні відомості про прийняття русами християнства у 912/913 р. і подальшому переході їх в іслам: «Що стосується русів (ар-русія), то вони живуть на острові в морі. Відстань острови — 3 дні шляху, в ньому зарості дерев і гущавин, а біля нього — озеро. Вони (руси) численні; розповідають, що засоби, необхідні для життя, і надбання прибутку [вони добувають] мечем. Якщо в них помирає чоловік, що має дочок і синів, він віддає свій статок дочці, а синам виділяє меч і каже, що, мовляв, твій батько здобував стан мечем, [так] вслід йому і робити, як він. Сталося у них так, що вони взяли християнство у 300/912 — 13 році. А коли стали християнами, притупила віра їхні мечі, закрилися перед ними двері прибутку, і принесло їм [це] шкоду і крах. Стало бракувати їм засобів до життя, і захотіли вони [звернутися] в іслам, щоб можливими стали для них війна та боротьба і [щоб] повернутися до звичок, які були у них. Направили послів до правителя Хорезму, групою в 4 людини з [числа] наближених царя. У них [є] незалежний цар, [який] називає сам себе і титулується буладмир, як називають царя тюрків хакан, а царя булгар — б.т.л.ту. Прибули посли їх у Хорезм, виконали свою місію, [отримавши] роз'яснення від хорезмшаха, так що захотіли в іслам. Послав до них [хорезмшах вчителів], щоб навчити їх закону ісламу і навернути в іслам. Вони — люди сильні, могутні, вирушають пішки до віддалених місць для розбою, і йдуть також на кораблях в Хазарське море, захоплюють кораблі та багатство забирають, і вирушають до Константинополя, в море Понт і [поточний] у нього канал. У колишні часи ходили одного разу в Хазарське море і оволоділи Бардаа на час. Їх мужність та доблесть відомі [тим, що один з них відповідає декільком з усього народу. Якби були у них верхові тварини і вершники, то посилилися б біди через них у людей». Лікарська діяльність Ал-Марвазі служив лікарем при дворі сельджуцького султана Мелік-шаха I і його спадкоємців. Як лікар, він дав опис спостережень паразитичних черв'яків. Примітки Egerton, Frank N. (2012). Roots of Ecology: Antiquity to Haeckel. University of California Press. p. 20. . Т. Н. Джаксон, И. Г. Коновалова, А. В. Подосинов. Древняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия / Под ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой и А. В. Подосинова. Том III: Восточные источники. Сост. части I — Т. М. Калинина, И. Г. Коновалова; части II — В. Я. Петрухин. — М.: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке,2009. — 264 с., 2009 Hopkins, J. F. P. (2000). Corpus of early Arabic sources for West African history. Princeton, N.J: Markus Wiener Publishers. p. 24.