Чорногі рка в минулому Гелененталь або Елененталь село в Україні у Березівської міської громади Березівського району Оде

Чорногі́рка (в минулому — Гелененталь або Елененталь) — село в Україні, у Березівської міської громади Березівського району Одеської області. Населення становить 507 осіб.

село Чорногірка

Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Березівський район
Громада	Березівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51020030250099887
Основні дані
Засноване	1820
Населення	507
Площа	2,276 км²
Густота населення	222,76 осіб/км²
Поштовий індекс	67352
Телефонний код	+380 4856
Географічні дані
Географічні координати	47°02′58″ пн. ш. 30°51′19″ сх. д. / 47.04944° пн. ш. 30.85528° сх. д. / 47.04944; 30.85528Координати: 47°02′58″ пн. ш. 30°51′19″ сх. д. / 47.04944° пн. ш. 30.85528° сх. д. / 47.04944; 30.85528
Середня висота над рівнем моря	73 м


Місцева влада
Адреса ради	67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, пл. Генерала Плієва, 9
Карта
Чорногірка
Чорногірка
Мапа

Чорногірка у Вікісховищі

Адміністративна одиниця — село Чорногірка — фактично складається з двох частин: власне Чорногірки, та сусіднього (приблизно за 1 км) села Оленівки (станом на 1967 рік с. Оленівка включене в смугу с. Чорногірка).

Історія

Чорногірка зародилася як поселення колоністів — вихідців з Чорногорії у 1817 році, з назвою Цетін (Цетин, Цетине). Поселення не розвинулося, і через кілька років, коли було скасовано статус колонії (а з ним — податкові пільги), колоністи покинули ці землі. Пізніше (орієнтовно у 1837 році) тут було засновано поселення вихідців з Німеччини. Воно отримало назву Хелененталь (Helenental).

Станом на 1886 у німецькій колонії Нейфрейденталь, центрі Нейфрейдентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 459 осіб, налічувалось 50 дворових господарств, існував лютеранський молитовний будинок.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 488 осіб, з яких 231 чоловік та 257 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 507 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	93,1 %
румунська	2,76 %
російська	2,56 %
гагаузька	1,38 %
болгарська	0,2 %

Історичні пам'ятки

У центрі села досі знаходиться будівля лютеранської кірхи, зведена з блоків вапняку, на який багата місцевість. Від радянських часів і понині там розташовуються сільська бібліотека, відділ поштового зв'язку та фельдшерсько-акушерський пункт. Віднедавна частина споруди добудована і відведена православній церкві.

Ще однією з пам'яток минулого є насипані греблі, які перетинають у кількох місцях балку, що простяглась уздовж села. Між двома з них і знаходиться нині ставок. Інші греблі на сьогодні мають проломи, через які балкою прямують струмки з джерел і потоки весняної талої води.

Сучасність

Практично всі етнічні німці Чорногірки виїхали (чи були вивезені) у період фашистської окупації в ході Великої Вітчизняної війни.

Сучасну назву Чорногірки пов'язують з переселенцями з Чорногорії (до речі, за кілька кілометрів розташоване село Сербка Березівського району), які колись проживали у цій місцевості.

Примітки

Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 371.
Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 90.
Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.-166, 535 с. (PDF).
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 371.

[2] Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)

[3] Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 90.

[4] Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.-166, 535 с. (PDF).

[5] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[населення_1989-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

[населення_2001-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

[населення_2001_мова-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.