Чигринов Іван Гаврилович

|партія=

Іван Чигринов
Іван Чыгрынаў
Народився	21 грудня 1934(1934-12-21)^[1] с. Великий Бір, Костюковицький район, Могильовська область
Помер	5 січня 1996(1996-01-05) (61 рік) Мінськ, Білорусь
Поховання	Східне кладовище
Країна	СРСР  Білорусь
Національність	білорус
Діяльність	письменник, публіцист, драматург, перекладач, літературний критик
Alma mater	філологічний факультет Білоруського державного університету
Заклад	^d, Полымя (часопис), Спілка білоруських письменників, ^d і Q13032683?
Мова творів	білоруська
Роки активності	1958 - 1996
Жанр
Брати, сестри	^d
Нагороди	Орден Дружби народів, медаль ім. А. Фадєєва
Чигринов Іван Гаврилович у Вікісховищі

Іван Гаврилович Чигринов (біл. Іван Гаўрылавіч Чыгрынаў; 1934—1996) — білоруський письменник, публіцист. Також драматург і сценарист, що працював у ідеологічному комуністичному ключі.

Біографія

Могила Чигринова на Східному кладовищі Мінська.

Іван Чигринов народився 21 грудня 1934 року в селі Великий Бір Могильовської області Білорусі в родині голови сільради. У дитинстві пережив Другу світову війну, на якій втратив батька. Після закінчення Великоборської семирічної школи продовжив навчання в середній школі Самотевичів, яка перебувала за вісім кілометрів від дому.

У 1952 році вступив на відділення журналістики філологічного факультету Білоруського державного університету. Після закінчення університету з 1957 по 1962 рік працював у видавництві АН Білорусі .

З 1965 року редактор відділу публіцистики журналу «Полум'я». З 1975 року — заступник начальника, а з 1976 — секретар правління Спілки письменників Білорусі.

У 1988 році входив до складу Державної комісії з розслідування радянських злочинів в Куропатах . З 1989 року — головний редактор журналу «Спадщина». .

Був одружений, мав двох доньок .

Помер Чигринов 5 січня 1996 року . Похований в Мінську, на Східному (Московському) кладовищі .

Творчість

Уперше почав писати і публікувати вірші в республіканській пресі ще в школі, на нього мала вплив творчість Аркадія Кулешова. Як прозаїк дебютував у 1958 році в молодіжній газеті «Червона зміна».

Перші збірки оповідань присвячені життю і праці людей, героїці та наслідкам минулої війни. Романна трилогія «Плач перепілки» (біл. Плач перапёлкі; 1972), «Виправдання крові» (біл. Апраўданне крыві; 1977) і «Свої і чужі» (біл. Свае і чужыя; 1982) передає драматизм подій і людських доль на початку Другої світової війни.

Брав участь у створенні шестисерійного телевізійного фільму про мінське підпілля " Руїни стріляють … ". Крім того, у 1990 році Ігор Добролюбов зняв дев'ятисерійний фільм " Плач перепілки " за однойменним романом Чигринова . Також за деякими творами поставлені вистави.

Письменником були перекладені білоруською мовою п'єси " На дні " М. Горького й " Оптимістична трагедія " В. Вишневського. Чигринов заявив про себе також і в галузі критики, публіцистики, літературознавства. Йому належить ряд книг і статей. Написав монографію про етнографа і фольклориста Н. Нікіфоровського .

Бібліографія

Збірники прози

• біл. «Птушкі ляцяць на волю» («Птахи летять на волю») (1965)
• біл. «Самы шчаслівы чалавек» («Найщасливіша людина») (1967)
• біл. «Ішоў на вайну чалавек» («Ішла на війну людина») (1973)
• біл. «Ці бываюць у выраі ластаўкі?» («Чи бувають в раю ластівки?») (1983)

Романи

• біл. «Плач перапёлкі» («Плач перепілки») (1972)
• біл. «Апраўданне крыві» («Виправдання крові») (1977)
• біл. «Свае і чужыя» («Свої і чужі») (1984)
• біл. «Вяртанне да віны» («Повернення до провини») (1992)
• біл. «Не ўсе мы згінем» («Не всі ми загинемо») (1996)

П'єси

• біл. «Дзівак з Ганчарнай вуліцы» («Дивак з Гончарної вулиці») (1986)
• біл. «Следчая справа Вашчылы» («Слідча справа Ващили») (1988)
• біл. «Чалавек з мядзвежым тварам» («Людина з ведмежим обличчям») (1988)
• біл. «Звон — не малітва» («Дзвін — не молитва») (1988)
• біл. «Толькі мёртвыя не вяртаюцца» («Тільки мертві не повертаються») (1989)
• біл. «Ігракі» («Гравці») (1989)
• біл. «Прымак» («Примак») (1994)

Книги критики та публіцистики

• біл. «Новае ў жыцці, новае ў літаратуры» («Нове в житті, нове в літературі») (1983)
• біл. «Паміж сонцам і месяцам» («Між сонцем и місяцем») (1994)

Вибране

• біл. «Выбраныя творы : У 3 т.» («Вибрані твори: В 3 т.») (1984)
• біл. «Выбраныя творы» («Вибрані твори») (2008)
• біл. «Выбраныя творы» («Вибрані твори») (2013)

Сценарії

• 1972 «Руїни стріляють…» (спільно з І. Г. Новіковим) (Реж. В. П. Четвериков , Білорусьфільм)
• 1990 «Плач перепілки» (реж. І. М. Добролюбов , Білорусьфільм)

Визнання

• 1974 — Державна премія БРСР як співавтор сценарію фільму " Руїни стріляють ".
• 1979 — за романи «Плач перепілки» і «Виправдання крові» Чигринов одержав срібну медаль ім. А. Фадєєва .
• 1984 — орден Дружби народів .
• 1992 — медаль Франциска Скорини .
• 1994 — народний письменник Білорусі .
• 1996 — ім'я Івана Чигринова присвоєно Костюковічського центральній бібліотеці .
• 2003 — відкрито меморіальну дошку в Могильові, на будівлі середньої школи № 6, яка знаходиться на вулиці Чигринова .

Також Чигринову присвоєно звання почесного громадянина міста Костюковичі . Проводяться виставки, присвячені творчості письменника .

Письменникові присвячений документальний фільм " Іван Чигринов " (1994, режисер Станіслав Гайдук).

Примітки

1. Чигринов Иван Гаврилович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Ігор Кузнєцов. Куропатское справу: 20 років по тому [ 2014-10-15 у Wayback Machine.] // «БелГазета», 21 червня 2008 р
3. Іван Чигринаў // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік / Склад. А. К. Гардзіцкі; нав. Ред. А. Л. Верабей. — Мінск: Мастацкая літаратура, 1994. — С. 587—588.
4. По жизни с народом. Официальный сайт Костюковичского районного исполнительного комитета. 24 декабря 2009. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. Большую честь своим присутствием нам оказали жена и дочь И. Чигринова Людмила Прохоровна и Елена Ивановна Чигриновы.
5. Э. Иоффе. (29 марта 2006). Хроника Минска: 60 лет после Победы. 1996 год. . Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 20 лютого 2010. 5 января [1996] ушёл из жизни Иван Чигринов…
6. Л. Рублёвская. (21 декабря 2004). Плач перепёлки. . Процитовано 19 лютого 2010. … Ивана Чигринова, народного писателя Беларуси, которому 21 декабря исполнилось бы 70 лет и который уже почти 9 лет как похоронен на Московском кладбище.
7. . Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
8. Бондарчик В. К., Чигринов И. Г. {{{Заголовок}}}.
9. . Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
10. Указ " Про винагороду письменників орденами СРСР [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] ". " ", 1984 р (біл.)
11. Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 1560-XII «Про нагородження медаллю Франциска Скорини» [ 18 березня 2013 у Wayback Machine.] (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1992 рік, № 14, ст. 229)
12. Указ № 2892-XII « Про присвоєння Чигринову І. Г. почесного звання» Народний письменник Білорусі " [ 24 січня 2019 у Wayback Machine.] " від 25 березня 1994 р
13. Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь № 570 " Про увічнення пам'яті народного письменника Білорусі Чигринова І. Г.^{[недоступне посилання з серпня 2019]} " від 28 серпня 1996 р
14. Иван Чигринов удостоился доски. Деловая газета. 3 ноября 2003. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. В пятницу в Могилеве состоялось торжественное открытие мемориальной доски народному писателю Беларуси Ивану Чигринову…
15. Діячі культури Костюковічського району^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
16. Помнить, чтобы жить. Национальная библиотека Беларуси. 16 грудня 2009. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 22 лютого 2010.
17. І. Чигринов на сайті кіностудії «Белорусьфільм» [ 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

• Иван Гаврилович Чигринов [ 24 січня 2019 у Wayback Machine.] в библиотеке «Беларуская Палічка»(біл.)