Костюковицький район біл Касцюковіцкі раён адміністративна одиниця Білорусі Могильовська область Костюковицький район Ка

Костюковицький район (біл. Касцюковіцкі раён) — адміністративна одиниця Білорусі, Могильовська область.

Костюковицький район

Касцюковіцкі раён


Герб^[d]	Прапор^[d]

Основні дані

Країна:

Білорусь

Область:

Могильовська область

Утворений:

17 липня 1924

Населення:

(2009) 26 410

Площа:

1 493,84 км²

Густота населення:

17,68 осіб/км²

Населені пункти та ради

Районний центр:

Костюковичі

Кількість сільських рад:

7

Кількість міст:

1

Кількість сіл:

156

Мапа району

Районна влада

Адреса адміністрації:

213640, м. Костюковичі, вул. Ленінська, 93

Вебсторінка:

http://kostukovichi.mogilev-region.by/

Мапа

Географія

Костюковицький район розташований на сході Могильовської області і межує з Хотимським, Климовицьким, Краснопольським районами Могильовської області, з Суразьким, Гордєєвським, Красногорським районами Брянської області РФ. Площа 1,5 тис.кв.км. Населення (на 1.1.2007) становить 26,8 тис. осіб; міського — 15,3 тис. осіб, сільського — 11,5 тис.осіб. Основне населення — білоруси (89,4 %), живуть також росіяни (8,3 %), українці (1,6 %) та ін (0,7 %). Центр — м. Костюковичі. У районі 123 сільських населених пункти, 7 сільрад: Бєлодубровська, Белинковицька, Бороньковська, Демідовицька, Забичанська, Пролетарська, Селецька. По території району проходять залізниця Орша-Унеча, автодороги на Климовичі, Краснопілля, Хотимськ, Чериков, Сураж; відгалуження нафтопроводу «Дружба» Унеча-Полоцьк. Район постраждав від катастрофи на Чорнобильській АЕС, відселені 40 населених пунктів.

Територія району розташована на південно-сході Оршансько-Могильовської рівнини. Поверхня хвиляста. Переважають вис. 160—180 м, найвища точка 190,6 м (на північ від села Пролетарське). Корисні копалини: цементна сировина (крейда і мергель; Комунарське родовище мергелю), цегляна сировина, будівельні піски, гравій, торф. На території району протікає річка Беседь з притоками Крупня, Суров, Жадунька, Деражня, Зубар. Є озера: Святе, Ціменське, Нівонське, Стаюче. Ґрунти сільськогосподарських угідь дерново-підзолисті, дернові та дерново-карбонатні заболочені, торф'яно-болотні та ін. Під лісами (соснові, березові, ялинові, дубові) 43 % території району; під болотами — 1 %. Сільськогосподарські угіддя займають 45 % території району.

Пам'ятки природи району — криниці в селах Студенець і Тупічино, парк в селі Теханичі. На території району є два заказники місцевого значення: ландшафтно-мисливський та гідрологічний; два поселення борсука, занесеного до Червоної книги і два поселення чорного лелеки.

Історія

Минуле Костюковицького району має багатовікову історію. Вперше про Костюковичі згадується в літописах з 1508 року як про один із стародавніх слов'янських поселень племені радимичів. Місцевість, яку в наш час^[] займає Костюковицький район, входила до складу Київської Русі. Містечко Костюковичі вже в 16 столітті було торговим центром. Після поділу Речі Посполитої у 1772 році Костюковщина увійшла до складу Російської держави.

У середині 19 століття в містечку Костюковичі Климовицького повіту проживало 1650 чоловік, було 310 дворів, православна церква, синагога, повітове трикласне парафіяльне училище. Були розвинені ремісничі промисли: гончарство, бондарство, столярство.

У роки довоєнних п'ятирічок в Костюковичах почала розвиватися промисловість — переробка місцевої сировини. У 30-х роках були побудовані корпуси промислового комбінату, льонозаводу, цегельного заводу, почала працювати швейна артіль «Прогрес».

Костюковицький район утворений 17 липня 1924 року. У 1924 році місто Костюковичі став адміністративним центром району. У 1938 році Костюковичі отримали статус міста.

У 1940 році в районі працювали 4 МТС, 21 поштово-телеграфна станція, 11 ощадкас, готель, 117 торгових точок, у тому числі 98 магазинів, 8 підприємств громадського харчування, 100 загальноосвітніх шкіл, в яких навчалося близько 15 тисяч учнів, 57 клубних установ, 25 хат-читалень, 2 лікарні на 106 ліжок, 8 амбулаторій, 13 ФАПів.

У роки Німецько-радянської війни Костюковщина стала партизанським краєм. У лісах дислокувалося 4 партизанські бригади і 6 загонів. За роки окупації району було завдано величезної шкоди. Фашистами було розстріляно, спалено і повішено 846 осіб, 917 відправлено на каторгу, спалено 17 населених пунктів, зруйновано всі промислові підприємства, колгоспи, знищені 58 шкільних будівель, 12 медичних установ. Долю Хатині розділили села , , .

Шести уродженцям Костюковщини присвоєно звання Героя Радянського Союзу, двоє стали кавалерами ордена Слави трьох ступенів. Більше 7000 земляків віддали життя за свободу Батьківщини. У пам'ять про них 9 травня 1995 року в місті був відкритий меморіальний комплекс.

Костюковицький район славиться своїм історичним минулим і сьогоденням. Костюковщина — батьківщина народного поета Білорусі, лауреата Державних премій СРСР і БРСР Аркадія Кулєшова, лауреата Державної премії БРСР, премії імені О. Фадєєва народного письменника Івана Чигринова, лауреата премії імені А. Кулєшова Олексія Русецького, поетів і письменників Василя Хомченка, Леоніда Левановича, Алеся Пісьменкова, Івана Ісаченка, драматурга Олексія Сімукова, скульптора Кузьми Павловича Зайцева, заслуженого діяча мистецтв Білорусі художника , заслуженого діяча мистецтв РРФСР Бориса Івановича Загурського.

У результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 183 населених пунктів 78 піддалися радіоактивному забрудненню, у яких проживало понад 11 тисяч осіб, в тому числі майже 3 тисячі дітей. З 40 населених пунктів жителі були відселені, самі ж села виключені з облікових даних. У результаті аварії було забруднено майже 40 відсотків земель району, з обігу виведено більше 30 тисяч гектар сільгоспугідь.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костюковицький район

Результаты переписи 2009 года
«Государственный земельный кадастр Республики Беларусь»^{[недоступне посилання]} (по состоянию на 1 января 2010 г.)

	Климовицький район
Краснопільський район		Хотимський район
	Росія

Це незавершена стаття з географії Білорусі.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[belstat2009-1] Результаты переписи 2009 года

[2] «Государственный земельный кадастр Республики Беларусь»^{[недоступне посилання]} (по состоянию на 1 января 2010 г.)