Церква Санта Трініта італ Santa Trìnita старовинна ще доби готики католицька церква в історичному центрі Флоренції Церкв

Церква Санта Трініта (італ. Santa Trìnita) — старовинна, ще доби готики, католицька церква в історичному центрі Флоренції.

Церква Санта Трініта (Флоренція) Santa Trinita
Санта Трініта, головний фасад в стилі бароко Санта Трініта, головний фасад в стилі бароко
43°46′12″ пн. ш. 11°15′02″ сх. д. / 43.77015300002777565° пн. ш. 11.250719000027778804° сх. д.Координати: 43°46′12″ пн. ш. 11°15′02″ сх. д. / 43.77015300002777565° пн. ш. 11.250719000027778804° сх. д.
Країна	Італія^[1]
Розташування	Флоренція^[1]
Тип	мала базиліка
Стиль	середньовіччя, готика, відродження, бароко
Перша згадка	1092 р.
Дата заснування	1250
Початок будівництва	1092
Побудовано	1594

Основні дати: 1092, 1252—1280, 1594


Будівлі: церква Санта Трініта, дзвіниця, внутрішній дворик, каплиці (в тому числі каплиця Сассетті)

Статус	Культурне надбання Флоренції
Стан	задовільний
Церква Санта Трініта (Флоренція) Церква Санта Трініта (Флоренція) (Італія)

Медіафайли у Вікісховищі

Розташування

Церква дала назву площі та сусідньому мосту через річку Арно.

Належність храму

Флорентійський дворянин Джованні Гвальберто заснував 1039 року новий релігійний орден валломброзіан. Село Валломброза і дало назву новому ордену, хоча це була гілка ордену оо. бернардинів. В селі був головний монастир ордену, а у Флоренції їм належало три церкви, важливішою серед котрих і стала церква Санта Трініта. До 1060 року ченці валломброзіани мешкали в п'ятдесяти семи (57) монастирях. Для головного монастиря в селі Валломброза працював Доменіко Гірландайо, де створив «Таємну вечерю». Працюватиме художником Гірляндайо і в церкві Санта Трініта. Коли чернечу кар'єру починав уславлений пізніше науковець Галілео Галілей, він подався в монастир валломброзіан.

Історія побудови і реконструкцій

Залишки романської споруди, розкриті у XX ст.

На місті теперішньої церкви стояла церква Санта Марія за межами фортечних мурів, перша згадка пр яку знайдена під 1077 роком. Споруду відносять до стриманого і прагматичного романського стилю. Залишки тодішньої романської споруди були пізніше знайдені в підмурках і склепі, де є написи і надгробки тої пори.

У 1175 році церква увійшла в кордони міста.

У період 1250–1258 рр. почалися роботи з проектування та будівництва нової церкви в готичному стилі. Таким чином церква стала одною з перших готичних сакральних споруд у Флоренції. Раніше за неї розпочалося лише будівництво готичної тоді базиліки Санта Марія Новелла в 1242 році. [}Проект і будівництво відносять до творчості то Ніколо Пізано, то до творів Нері ді Фйораванті.

Церква з часом була перебудована і збільшена. Незважаючи на перебудови і збільшення, вона, однак, зберегла надзвичайно спрощене розпланування у вигляді видовженого хреста з невеликим трансептом. Це не завадило міняти споруду і насичувати її мури різноманітним декором і сакральним мистецтвом, збагачувати і насичувати інтер'єри.

У першій половині XIV ст. храм отримав статус абатства. Вже тоді храм прикрасили вівтарним образом уславленого Чімабуе та низкою фресок, поруйнованих пізніше.

Важливі зрушення XVI ст

Бароковий вівтар та сходинки в стилі маньєризму до їх видалення з церкви. Фото наприкінці XIX ст.

Відродження в Італії мало зневажливе ставлення до архітектурного спадку доби готики. Відродження багато чого наслідувало від доби готики, але не ставились до спадку готики обережно. Не було обережного ставлення і до готичної церкви Санта Трініта.

Перебудова і створення нового декору в церкві прийшлися на добу Контрреформації, коли низкою церков у Флоренції почали опікуватись Медічі, що отримали титул герцогів Тосканських. Проект перебудов і новомодного декору доручили створити флорентійському майстру Бернардо Буонталенті (1531–1608). Завданням також було відновити тут монастир.

В готичній церкві поруйнували старовинний хор, вибудували нові сходинки і створили новий монументальний вівтар та декор в стилі бароко. Буонталенті був також автором нового головного фасаду готичної церкви в стилі бароко, скульптурний декор котрого доручили створити скульпторові (1556–1613). Флоренція переживала не найкращі часи і споруд в стилі бароко в місті було обмаль. Бароко у Флоренції не отримало поширення і має лише поодинокі його зразки. Одним з них і стала церква Санта Трініта та її головний фасад.

Відомі пам'ятки мистецтва, пов'язані з церквою Санта Трініта

Худ. Джованні Тоскані, «Оплакування Христа», каплиця Ардінгеллі

План Флоренції з церквою Санта Трініта та колоною на площі, подарованою папою римським

Каплиця Сасетті, «Житіє Св. Франциска Ассізького» фрески роботи Доменіко Гірляндайо

Вівтар Чімабуе «Маеста», переданий у галерею Уффіці
Фреска «Св. Трійця», анонім XV століття
Стігмати Св. Франциска Ассізького, худ. Паоло Учелло
Причастя Марії Єгипетської, синопія
Фрески, худ. Доменіко Гірландайо
Каплиця Давіцці, вівтар «Проповідь Івана Хрестителя», худ. Франческо Курраді, 1649 р.
Каплиця Кьялі Серіньї, «Містичні заручини Св. Катерини Александрійської», фреска роботи Спінелло Аретіно
Каплиця Андінгеллі, вівтар роботи Бенедетто да Ровеццано, худ. Джованні Тоскані
Каплиця Строцци, архітектор Лоренцо Гіберті, «Благовіщення» роботи Якопо да Емполі, скульптури алегорії «Миру» та «Скромності» роботи Джованні Каччіні (1603 р.)
Каплиця Сасетті, «Житіє Св. Франциска Ассізького» фрески роботи Доменіко Гірландайо
Каплиця Бомбені, надгробок роботи Бернардо Росселліно
Каплиця Спіні
П'єтро Берніні, «Свята Трійця», рельєф на головному фасаді

Вівтар Чімабуе «Маеста», переданий у галерею Уффіці
Різьблені двері з зображенням святих ордену валомброзіан
« Каяття Марії Магдалини», Дезідеріо да Сеттіньяно
Каплиця Джанфільяцці
Доменіко Гірляндайо. «Поклоніння пастухів» і донатори, 1485 р., каплиця Сасетті
Каплиця Бартоліні Салімбені
Худ. Лоренцо Монако. «Фреска Іван Хреститель»
Худ. Лоренцо Монако. «Благовіщення», каплиця Бартоліні Салімбені
Спінелло Аретіно. Фреска «Містичні заручини Катерини Александрійської», каплиця Кьялі-Серіньї
Каплиця Компаньї
Каплиця Даванцаті, надгробок Джуліано Даванцаті
Каплиця Давіцці
Каплиця Спіні, вигляд з головної нави
Каплиця Строцці, на вівтарі «Благовіщення» роботи Якопо да Емполі
Каплиця Узімбарді, барокове склепіння 1643 року з декором роботи Фабріціо Боскі та Маттео Роселлі
Каплиця Узімбарді, загальний вигляд

Оригінальні вівтарні сходинки роботи Буонталенті

Вівтарні сходинки роботи Буонталенті, перенесені до церкви .

Флоренція була відомим центром маньєризму в Італії. Майстри флорентійського маньєризму першої генерації, майстри високої обдарованості і ерудиції, активно розробляли тему сходинок первісно в теорії, помітно менше — в практиці. Поштовхом до розробок можна вважати проект вигадливих (і цілком маньєристичних) сходинок, запропонованих і реалізованих Мікеланджело Буонарроті у флорентійській бібліотеці Лауренціана.

Неможливість реалізації задумів сприяла появі вигадливих і надто незвичних сходинок в малюнках маньєристів, частково — у фресковому живопису. Часто звертався до створення варіантів сходинок і постійно демонструвавший ерудицію Джорджо Вазарі як у власних картинах («Кузня бога Вулкана», «Пророк Елеазар», обидві галерея Уффіці ), так і у власних фресках (фрески палаццо Канчеллерія, Рим).

Бернардо Буонталенті був майстром перехідної доби від пізнього маньєризму до раннього бароко. Ця обставина особливо відбилась у створенні ним 1574 року оригінального варіанту вівтарних сходинок у церкві Санта Трініта. Буонталенті створив із сходинок справжній арт-об'єкт, цікаво обробивши і оздобивши сходинки балясинами, рельєфами. Незвичною, наче виліпленою з гнучкої глини, була середина сходового майданчика, що була висунута уперед і підтримана кам'яними кронштейнами.

У XIX столітті була рішуче і необережно проведена реставрація церкви Санта Трініта, коли з неї варварські видалили барокові оздоби, бароковий вівтар і сходинки роботи Буонталенті, а церкву силоміць повертали до доби готики, котру вважали тоді престижною.

Але поруйнувати сходинки роботи Буонталенті навіть в XIX ст. не наважились. Їх видалили і перенесли в церкву у Флоренції.

Бароковий фасад церкви

Фасад церкви несе риси пізнього флорентійського маньєризму і раннього бароко. Це, однак, типовий продукт місцевої культури, бо є прикладом фасадної архітектури, ніби накладеної на старовинний фасад і мало пов'язаної зі структурою самої церкви. Особливо це помітно в круглому вікні, що не несе світла в простір церкви. Лиштва круглого вікна створена за зразками маньєристичних орнаментів.

Декор фасаду симетричний і лише нагадує інші барокові зразки, але має оригінальне їх трактування. Перший ярус утворюють пілястри, що поділяють його на три частини. Але старовинна церква з прибудовами ширша за бароковий фасад, тому її ліва частина вкрита діамантовим рустом і нішею зі скульптурою святого, а права — простим виглаженим тиньком, ніяк не узгодженим із декором існуючого фасаду.

Різьблені дерев'яні двері датують 1640 роком. Скульптура Св. Алексія та рельєф над головними дверима — робота Джованні Баттіста Каччіні 1594 року. Реставрація фасаду в XIX та в XX ст. сприяла втраті декількох деталей фасаду, що зробило його дещо провінційним і засушеним.

Церква нині затиснута в сучасній і вищій за церкву місцевій забудові, що позбавило храм монументальності і значущості історично вартісної споруди в перспективі площі.

В 20 ст.

Кам'яна церква набула вигляду тинавної базиліки з коротким трансептом. В північній частині трансепту вибудована монастирська дзвіниця. Впродовж століть в церкві облаштовано двацять приватних каплиць різних багатих родин Флоренції.

На площі перед церквою встановлено кам'яну колону, виломану в римських термах Каракалли і подаровану папою римським Пієм IV герцогу Козімо І де Медічі для облаштування 1565 року монументу на честь перемоги Козімо І у баталії при Монтемурло. Колона має назву стовп Юстиції.

Церква постраждала від повені 1966 року, тому були проведені протиаварійні та консервативні роботи, а також чергова реставрація.

Церква і нині має статус малої базиліки, залишаючись важливим осередком флорентійського мистецтва різних століть. Церква Санта Трініта занесена до переліку всесвітньої спадщини міста Флоренція.

Дворик церкви, вибрані фото

Джерела

Borsook, Eve, Vincent Cronin (general editor). ed. The Companion Guide to Florence. Harper Collins. 1991, стр. 187—191. .
Mariella Zoppi e Cristina Donati, Guida ai chiostri e cortili di Firenze, bilingue, Alinea Editrice, Firenze 1997.
Guida d’Italia, Firenze e provincia «Guida Rossa», Touring Club Italiano, Milano 2007

Примітки

archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
Вазарі, с. 343
Джорджо Вазарі, «Життєписи», т 5, М., 1971

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Святої Трійці (Флоренція)

Див. також

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513_citetype_Q166118"_data-entity-id="Q265049">archINFORM<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q265049]]</div>-1] rchINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

[2] Вазарі, с. 343

[3] Джорджо Вазарі, «Життєписи», т 5, М., 1971

[1]