Цао

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Цао (прізвище).

Ца́о Пі́ (піньїнь: cáo pī; 187 — 29 червня 226) або Ца́о Пе́й — китайський державний діяч, військовик періоду Саньго, перший імператор династії Вей (220—226). Поет і теоретик китайської літератури. Посмертне ім'я — Імператор Вень, буддистське ім'я — Шицзу.

Цао Пі кит. 曹丕
1-й Імператор Китаю з династії Вей
11 грудня 220 — 29 червня 226 року
Наступник:	Цао Жуй
Народження:	29 травня 187 Бочжоу
Смерть:	29 червня 226 (39 років) Лоян, Династія Вей
Країна:	Династія Вей^[1]
Рід:	^d
Батько:	Цао Цао^[1]
Мати:	^d^[1]
Шлюб:	^d^[1], ^d^[1], Q10884663? і ^d
Діти:	Цао Жуй^[1], ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Цао Пі народився в командирстві Пейго (Сучасна провінція Аньхой, КНР). Старший син полководця Цао Цао. Став його спадкоємцем, усунувши опозиційну групу на чолі з молодшим братом Цао Чжи.

220 року, після смерті батька успадкував його посаду та титул, ставши головним міністром і ваном Вей. Завдяки порадам вана здійснив реформу державного апарату, яка передбачала надання чиновницьких посад виключно вихідцям з шляхетних сімей.

Прийняв титул і посаду Імператора від останнього монарха династії Хань — імператора Сяня. Переніс столицю своєї держави до Лояна. Провів реформу адміністрації, перетворивши регіональну знать на номінальних володарів.

Вимагав визнання свого сюзеренітету від правителя У, . Надав йому титул уського вана в обмін на вислання заручників. Через відмову Сун і відновлення союзу з державою Шу, організував похід до місцевості Гуанлін, який однак закінчився невдачею.

Добре знав китайську класику. Прагнучи зробити своє царство культурним центром Китаю, він привертав до двору поетів і влаштовував літературні змагання.

Літературна діяльність

Сам був автором баточисленних віршів і пісень про бенкети і походи, про тлінність людського буття. Вірші Цао Пі образні й елегії. Був автором семислівного вірша — поетичної форми, що стала основною в китайській поезії 7-20 століть. Залишив по собі 44 вірші в жанрах ши і юефу, листи про літературу, літературний трактат «Роздуми про класику» та політично-історичний трактат «Огляд монархів» Його найкраще юефу «Янський наспів» — «Янь ге син». Його ідеї стали поетичним маніфестом середньовіччя, знаменуючи відхід від конфуціанського раціоналізму і вимоги естетичних критеріїв у поезії. Високо оцінюючи суспільну роль літератури, Цао Пі вперше спробував дати порівняльний аналіз творчості сучасників та коротку характеристику основних жанрів.

Примітки

1. China Biographical Database
   d:Track:Q13407958
2. кит. 典論, diǎnlùn, дяньлунь.
3. кит. 皇覧, huánglǎn, хуанлань.
4. . Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 11 червня 2012.

Джерела

Цао Пі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .

Посилання

• Цао Пи // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).