Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Абдалла I бін аль Хусейн араб عبد الله الأول بن الحسين лютий 1882 20 липня 1951 емір Трансйорданії з 21 квітня 1921 р ко

Хуссейн

Хуссейн

Абдалла I бін аль-Хусейн (араб. عبد الله الأول بن الحسين‎, лютий 1882 — 20 липня 1951) — емір Трансйорданії з 21 квітня 1921 р., король Йорданії з 25 травня 1946 р. до свого вбивства. За словами Абдалли, він був безпосереднім нащадком пророка Мухаммада у 38-му коліні, оскільки походив з династії Хашимітів.

Абдалла бін Хусейн
араб. الشريف عبدالله الاول ابن الحسين ه‎
image
Абдалла бін Хусейн
Король Йорданії
25 травня 1946 — 20 липня 1951
Попередниктитул заснований;
НаступникТалал I бін Абдалла
Народився2 лютого 1882(1882-02-02)
Мекка, Хиджаз, Османська імперія
Помер20 липня 1951(1951-07-20)[1][2][3] (69 років)
Єрусалим
ПохованийХрамова гора
Відомий якмонарх
КраїнаОсманська імперія, Королівство Хіджаз, Зайордання і Йорданія
БатькоХусейн бін Алі, шаріф Мекки
Матиd[4]
У шлюбі зd
ДітиТалал бін Абдалла і d
Релігіясунізм і іслам
Нагороди
image
image
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
 image
image image image
image Медіафайли у Вікісховищі

Абдалла народився в Мецці, вілайєт Хіджаз, Османська імперія, і був другим з трьох синів Хусейна бін Алі, шаріфа Мекки та його першої дружини Абдії бінт Абдалла. Він виховувався в Стамбулі та Хіджазі. З 1909 по 1914 рік Абдалла посідав в парламенті Османської імперії місце депутата від Мекки, але під час Першої світової війни виступив на боці Великої Британії. З 1916 по 1918 рік він відігравав одну з ключових ролей архітектора та планувальника Арабського повстання 1916—1918 рр. проти османської влади, очолюваного його батьком шаріфом Хусейном. Абдалла особисто керував партизанськими нападами на османські гарнізони.

В квітні 1921 року Абдалла став еміром Трансйорданії, емірату, створеного за його власною ініціативою. 1948 року, після отримання Трансйорданією незалежності, він став королем держави-правонаступника. Абдалла очолював Йорданію до 1951 року, коли був вбитий в Єрусалимі, біля входу в мечеть Аль-Акса під час відвідування п'ятничної молитви. Вбивство було здійснене палестинцями, що побоювалися укладення миру з Ізраїлем. Йому наслідував син Талал.

Рання політична кар'єра

У їхньому повстанні та їхньому пробудженні араби ніколи не діяли з підступу або з жадібності, але закликали до справедливості, свободи та національного суверенітету.

Абдалла про Велике арабське повстання

1910 року Абдалла переконав свого батька стати Великим Шаріфом Мекки, на цій посаді Хусейн отримав британську підтримку. Наступного року Абдалла став депутатом Мекки в парламенті, створеному молодотурками, в цій ролі він був посередником між батьком та владою Османської імперії. 1914 року Абдалла таємно відвідав Каїр, де зустрівся з британським консулом Гербертом Кітченером в пошуках підтримки батьківських амбіцій щодо Аравії.

Абдалла підтримував зв'язок з британцями впродовж Першої світової війни, а в 1915 році переконав свого батька вступити в контакт і листування з Генрі Макмагоном, верховним комісаром Великої Британії у Єгипті, щодо арабської незалежності від турецької влади. Це листування, в свою чергу, призвело до арабського повстання проти Османської імперії. Під час Арабського повстання 1916—1918 рр., Абдалла командував арабською східною армією. Свою участь у повстанні Абдалла розпочав з нападу на османський гарнізон у Таїфі 10 червня 1916 року. Гарнізон становив 3000 солдатів з десятьма сімдесятиміліметровими гарматами Круппа. Абдалла очолював 5000 бедуїнів з місцевих племін, але вони не мали зброї та дисципліни для повноцінної атаки. Натомість він узяв місто в облогу. У липні він отримав підкріплення з Єгипту у вигляді батареї гаубиць, укомплектованої єгипетськими артилеристами, і 22 вересня Таїф було захоплено. Далі він приєднався до облоги Медіни, в якій командував 4000 бійців, що розташувалися на сході та північному сході від міста. На початку 1917 року Абдалла здійснив напад на османський конвой в пустелі і захопив £20000 в золотих монетах, призначені забезпечити султану лояльність бедуїнів. У серпні 1917 року Абдалла, у тісній співпраці з французьким капітаном Мухаммадом Ульдом Алі Райо, підірвав Хіджазьку залізницю. Абдалла не мав добрих стосунків з британським капітаном Томасом Едвардом Лоуренсом, тому більшість часу Лоуренс перебував з братом Абдалли, Фейсалом, що командував Північною арабською армією.

Заснування емірату Трансйорданія

image
Абдалла I під час візиту до Туреччиниt з турецьким президентом Мустафою Кемалем Ататюрком

Коли французькі війська захопили Дамаск в битві при Майсалуні і вигнали його брата Фейсала, проголошеного 1918 року королем Сирії, Абдалла вирушив з військом з Хіджаза в Трансйорданію з метою звільнення Дамаску. На чолі загону в 300 бійців і шість кулеметів він прибув до оази Ма'ан. Для Трансйорданії та її племінного устрою це була значна сила. За короткий час Абдалла просунувся до Амману і практично підкорив територію. В ситуації, що склалася, британцям потрібно було або доправити в регіон значні сили для відновлення контролю, або домовлятися з Абдаллою. Дізнавшись про його плани, Вінстон Черчилль зустрівся з Абдаллою після Каїрської конференції 1921 року і переконав його не атакувати британських союзників, французів. За словами Черчилля, французькі сили перевершували арабські і британці не бажали з французами жодних проблем. 8 березня 1920 року Абдалла вже був проголошений Іракським конгресом королем Іраку, але відмовився від цієї посади. За рішенням Каїрської конференції його брат Фейсал, після поразки в Сирії, очолив створене Іракське королівство, а сам Абдалла став еміром Трансйорданії.

Хоча Абдалла створив 1928 року законодавчу раду, її роль була дорадчою, він фактично лишався автократичним правителем. Призначені Абдаллою прем'єр-міністри впродовж 23 років існування емірату утворили 18 урядів.

Абдалла вирішив завдання побудови Трансйорданії за допомогою резервного підрозділу на чолі з підполковником Фредеріком Піком, відрядженим з британської армії 1921 року. У 1921—1926 рр. Пік розгорнув британський резервний мобільний підрозділ, що складався з 150 осіб, на Арабський легіон, арабську армію чисельністю до 1500 бійців. Між 1930 і 1956 роками легіон очолював Джон Глабб. Під час Другої світової війни Абдалла був вірним британським союзником, зберігав суворий порядок в межах Трансйорданії і допомагав придушувати пронімецьке повстання в Іраку. Арабський легіон допоміг британській окупації Іраку та Сирії.

Переговори Абдалли з Британією про набуття Трансйорданією незалежності мали успіх. 25 травня 1946 року було проголошено незалежне Хашимітське королівство Трансйорданія (перейменоване в Хашимітське королівство Йорданія 26 квітня 1949 року) з столицею в Аммані, Абдалла став його першим королем.

Експансіоністські прагнення

image
Король Абдалла проголошує закінчення Британського мандату та незалежність Хашимітського королівства Йорданії 25 травня 1946 року.

Через його мрію про Велику Сирію в межах тогочасної Трансйорданії, Сирії, Лівану та Британської підмандатної Палестини, з династією Хашимитів на дамаському троні, багато арабських країн не довіряли Абдаллі, бачили в ньому загрозу своїй незалежності і підозрювали в ворожих планах. У відповідь Абдалла не довіряв лідерам інших арабських країн.

1937 року Абдалла підтримав доповідь Комісії лорда Вільяма Піля, в якій пропонувався розділ Палестини на єврейську державу, площа якої мала становити 20 відсотків Британської підмандатної Палестини, і приєднання решти території до Трансйорданії. Араби Палестини та навколишніх арабських країн відмовились від запропонованого Комісією плану, тоді як євреї неохоче погодились. Врешті-решт, пропозиція Комісії не була прийнята. 1947 року, коли ООН затвердила поділ Палестини на єврейську та арабську державу, Абдалла була єдиним арабським лідером, який підтримав це рішення.

У 1946—1948 рр. Абдалла практичними діями підтримав приєднання арабської частини Підмандатної Палестини до Трансйорданії. 17 листопада 1947 року він таємно зустрівся з Голдою Меїр, представником Єврейської агенція Сохнут, майбутнім ізраїльським прем'єр-міністром, але сторони не дійшли згоди щодо розподілу території. 17 листопада 1947 року, на таємній зустрічі з Меїр, Абдалла висловив бажання приєднати, як мінімум, всі арабські частини і вважав за краще додати до Йорданії всю Палестину, тоді як Меїр наполягала на вирішенні питання відповідно до рекомендацій UNSCOP. План Абдалли підтримав міністр закордонних справ Британії Ернест Бевін, який вважав за краще збільшення йорданської території за рахунок Палестини, аніж ризик створенням палестинської держави на чолі з муфтієм Єрусалиму Мохаммадом Амін аль-Хусейні.

На думку ізраїльського історика Ефраїма Карша, на нарадах про які йдеться, мова йшла про «угоду, яка базується на неминучій резолюції ООН про розподіл, [за словами Меїр], про збереження правопорядку, доки ООН не створить уряд у цій сфері», тобто, про короткочасні правоохоронні дії спрямовані реалізувати резолюцію ООН, а не перешкодити їй.

Немає на землі народу менш "антисемітського", ніж араби. Переслідування євреїв майже повністю обмежувалося християнськими народами Заходу. Євреї самі визнають, що після Великого Розсіювання вони ніколи так вільно не розвивалися і не були настільки важливі, ніж у Іспанії, коли вона була арабським володінням. За дуже незначними винятками, євреї упродовж багатьох століть жили на Близькому Сході в повному спокої та дружбі зі своїми арабськими сусідами.

Есе Абдалли "Як араби бачать євреїв" у The American Magazine, за шість місяців до початку арабо-ізраїльської війни 1948 року

4 травня 1948 року Абдалла, що бажав захопити якомога більшу територію Палестини, віддав наказ Арабському легіону атакувати ізраїльські поселення в Гуш-Еціоні. Менш ніж за тиждень до початку арабо-ізраїльської війни 1948 року, 11 травня, Абдалла востаннє зустрічався з Меїр, але не був більш сприйнятливим до ідеї єврейської державності та переконував Меїр не поспішати з проголошенням єврейської держави. Аби відвернути війну між євреями та арабами Абдалла пропонував створення «автономного єврейського кантону в межах Хашимітського королівства», але «Меїр нагадала, що в листопаді вони погодилися на розмежування з єврейською державою». Абдалла вважав нещастям майбутню війну, частково тому, що «віддавав перевагу єврейській державі [як сусіду Трансйорданії] перед палестинською арабською державою, керованою муфтієм».

image
Палестинькі християни Східного Єрусалиму вітають Абдаллу 29 травня 1948

29 травня 1948 року Арабський легіон взяв під контроль Східний Єрусалим. Палестинські араби, сусідні арабські держави, обіцянка розширення території та мета завоювати Єрусалим нарешті змусили Абдаллу приєднатися до «всеарабської військової інтервенції» проти новоствореної 15 травня 1948 року Держави Ізраїль. Цим кроком він відновлював свій авторитет в арабському світі, де викликали підозри його відносно добрі стосунки з західними та єврейськими лідерами. Абдалла особливо прагнув взяти Єрусалим як компенсацію за втрату опіки над Меккою, яку традиційно мали хашиміти, доки Ібн Сауд не захопив Хіджаз 1925 року. Роль Абдалли в цій війні була значною. Він не довіряв лідерам інших арабських держав і вважав слабкими їхні військові можливості, інші араби не довіряли Абдаллі у відповідь. Він бачив себе верховним командувачем арабських сил і переконав Лігу арабських держав призначити його на цю посаду. Його війська під командуванням британського полковника Джона Глабба не наближалися до територій, відведених для нового Ізраїля, окрім боїв навколо Єрусалиму, який мав стати міжнародною зоною.

Після захоплення Західного берега річки Йордан і Східного Єрусалиму, король Абдалла анексував завойовану територію і надав палестинським арабам йорданське громадянство. 1949 року Абдалла розпочав секретні мирні переговори з Ізраїлем, щонайменше п'ять разів зустрічався з Моше Даяном, військовим губернатором Західного Єрусалиму та іншими ізраїльськими керівниками. Звістки про переговори спровокували серйозну реакцію інших арабських держав, і Абдалла погодився припинити ці зустрічі в обмін на арабське прийняття анексії Західного берега.

Вбивство

image
Король Абдалла з Джоном Глаббом, за день до вбивства. 19 липня 1951 року

16 липня 1951 року колишній прем'єр-міністр Лівану Ріяд ас-Солх був убитий в Аммані, через поширення чуток, що Ліван і Йорданія обговорювали сепаратний мир з Ізраїлем.

За 96 годин, 20 липня 1951 року, під час відвідування Мечеті аль-Акса в Єрусалимі, Абдалла був застрелений палестинцем із клану муфтія аль-Хусейні, що пройшов через посилену охорону. Тогочасні повідомлення в ЗМІ приписали вбивство таємному замовнику в Єрусалимі, відомому лише як «джихад». Абдалла в Єрусалимі мав бути присутнім на похоронах та на попередньо домовленій зустрічі з засновником Моссаду Реувеном Шілоахом та дипломатом Моше Сассоном. Вбивство сталося під час відвідування королем п'ятничих молитов в мечеті Аль-Акса разом з його онуком Хусейном. Король отримав три смертельні кулі в голову і груди. Онук Абдалли, принц Хусейн, також був уражений, але куля потрапила в орден, який на вимогу діда був на грудях Хусейна, і це врятувало йому життя.

Вбивця, застрелений королівською охороною, був 21-річним учнем кравця на ім'я Мустафа Шукрі Ашу. За словами Алека Кіркбріда, резидента Британії в Аммані, Ашу був «колишнім терористом», залученим до вбивства торговцем худобою Закарією Ука.

У вбитого Ашу було знайдене знаряддям вбивства — револьвер, а також талісман з написом арабською «Вбий, ти будеш в безпеці». Син місцевого власника кав'ярні на ім'я Абдул Кадір Фархат, упізнав в револьвері власність свого батька. 11 серпня прем'єр-міністр Йорданії оголосив, що за підозрою у вбивстві будуть притягнуті до суду десять осіб. Серед підозрюваних був полковник Абдалла ат-Тель, губернатор Єрусалиму, та торговець овочами Муса Ахмад аль-Аюббі, який втік у Єгипет наступного дня після вбивства. 18 серпня почалося судове розслідування під головуванням генерала Абдул Кадир Паші Аль-Джунді з Арабського легіону. Аль-Аюббі та ат-Тель були засуджені заочно. Троє з підозрюваних, у тому числі Муса Абдалла Хусейні, належали до відомого палестинського клану Хусейні, що викликало чутки, ніби вбивці були частиною опозиційної групи часів британського мандату.

Йорданський прокурор стверджував, що полковник ат-Тель, який з січня 1950 року мешкав у Каїрі, дав вказівку знищити вбивцю, аби захистити підбурювачів злочину. Джерела в Єрусалимі додали, що полковник ат-Тель мав близькі стосунки з колишнім Великим муфтієм Єрусалиму Аміном аль-Хусейні та його прибічниками у Єгипетському королівстві та в палестинському протектораті в секторі Газа. Ат-Тель, Хусейні та три спільника з Єрусалиму були засуджені до смертної кари. 6 вересня 1951 року Муса Алі Хусейні, Закарія Ука та його брат Абід Ука і Абдул Кадір Фархат були страчені через повішення.

Короля Абдаллу поховано у Королівському дворі в Аммані.

Нагороди

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  3. GeneaStar
    d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
  4. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  5. Hoiberg, Dale H., ред. (2010). Abdullah. Encyclopædia Britannica. Т. I: A-ak Bayes (вид. 15th). Chicago, Illinois: Encyclopædia Britannica Inc. с. 22. ISBN .
  6. Shlaim, 2007, с. 3.
  7. Chambers Biographical Dictionary, , page 3
  8. . Arabrevolt.jo. 1 січня 2016. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
  9. Michael T. Thornhill, ‘Abdullah ibn Hussein (1882—1951)', Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, Sept 2004; online edn, Jan 2008 accessed 10 March 2009
  10. Murphy, 2008, с. 13.
  11. Murphy, 2008, с. 34.
  12. MacMunn. Page 228.
  13. Murphy, 2008, с. 38.
  14. Murphy, 2008, с. 45.
  15. Wilson, Mary (1990). (англ.). Cambridge University Press. с. 48. ISBN . Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  16. Sicker, Martin (1999). (англ.). Greenwood Publishing Group. с. 159—161. ISBN . Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  17. Pollack, Kenneth M. (2004). (англ.). University of Nebraska Press. с. 267. ISBN . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  18. Tripp, 2001, p. 136.
  19. Landis, 2001, pp. 179—184.
  20. Morris, 2008, с. 190.
  21. Karsh, 2002, с. 51.
  22. «al-Husseini, Hajj (Muhammad) Amin.» Sela. The Continuum Political Encyclopedia of the Middle East. pp. 360—362. See p. 361.
  23. Karsh, 2012.
  24. . Kinghussein.gov. 1 січня 1999. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  25. Morris, 2008, с. 193-194.
  26. Sela, 2002, 14.
  27. Karsh, 2002, с. 50.
  28. Morris, 2008, с. 189.
  29. Bickerton, с. 103.
  30. Tripp, 2001, 137.
  31. Karsh, 2007, с. 43.
  32. Dayan, Moshe (1976) Moshe Dayan. Story of my Life, William Morrow. . 16 and 30 January 1949 — page 135; 19 and 23 March — page 142; 17 December — page 144.
  33. Hiro, 4
  34. Ghali, Paul (4 серпня 1951). . Corpus Christi Times. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 1 липня 2018 — через NewspaperARCHIVE.
  35. Shlaim, 2007, с. 46.
  36. Lunt, James. «Hussein of Jordan». First published Macmillan London Ltd, 1989. Fontana/Collins paperback edition 1990. pp. 7,8.
  37. Rogan, Eugene (10 квітня 2012). The Arabs: A History (англ.). Basic Books. ISBN .
  38. Michael T. Thornhill, ‘Abdullah bin Hussein (1882—1951)’, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004, accessed 24 November 2006.
  39. Wilson, 1990, p. 211.
  40. S. G. T. (1951). King Abdullah's Assassins. The World Today. 7 (10): 411—419. JSTOR 40392364.
  41. Lunt, p. 9.
  42. (англ.). The Hashemite Royal Family. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= ()
  43. . Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 29 травня 2012.

Джерела

  • Alon, Yoav. The Shaykh of Shayks: Mithqal al-Fayiz and Tribal Leadership in Modern Jordan, Stanford Univ. Press, 2016.
  • Bickerton, Ian J.; Klausner, Carla L. (2002). (англ.). Prentice Hall. ISBN . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |11= ()
  • Hiro, Dilip. «Abdullah ibn Hussein al Hashem.» Dictionary of the Middle East. New York: St. Martin's Press, 1996. pp. 3–4.
  • Karsh, Efraim (2007). (англ.). Open Road + Grove/Atlantic. ISBN . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= ()
  • Karsh, Efraim (September 1996). . Middle East Quarterly (англ.). 3 (3): 55–60. Архів оригіналу за 31 серпня 2018.
  • Karsh, Efraim (2002). (англ.). Osprey. ISBN . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= ()
  • Landis, Joshua. «Syria and the Palestine War: fighting King 'Abdullah's 'Greater Syria plan.'» Rogan and Shlaim. The War for Palestine. 178—205.
  • Morris, Benny (2008). (англ.). Yale University Press. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= ()
  • Murphy, David (2008). (англ.). Osprey. ISBN . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= ()
  • Oren, Michael. Six Days of War: June 1967 and the Making of the Modern Middle East. New York: Ballantine, 2003. pp. 5, 7.
  • Rogan, Eugene L., ed., and Shlaim, Avi, ed. The War for Palestine: Rewriting the History of 1948. Cambridge: Cambridge University Press, 2001.
  • Rogan, Eugene L. «Jordan and 1948: the persistence of an official history.» Rogan and Shlaim. The War for Palestine. 104—124.
  • Sela, Avraham, ed. The Continuum Political Encyclopedia of the Middle East. New York: Continuum, 2002.
  • Sela, Avraham. «Abdallah Ibn Hussein.» Sela. The Continuum Political Encyclopedia of the Middle East. 13–14.
  • Shlaim, Avi (1990). The Politics of Partition; King Abdullah, the Zionists and Palestine 1921—1951 . Columbia University Press. .
  • Shlaim, Avi. «Israel and the Arab coalition in 1948.» Rogan and Shlaim. The War for Palestine. 79–103.
  • Shlaim, Avi (2007). (англ.). Allen Lane. ISBN . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= ()
  • Tripp, Charles. «Iraq and the 1948 War: mirror of Iraq's disorder.» Rogan and Shlaim. The War for Palestine. 125—150.
  • Wilson, Mary Christina (1990). King Abdullah, Britain and the Making of Jordan. Cambridge University Press. .

Посилання

Попередник:
- 		Король Йорданії
25 травня 1946—20 липня 1951 		Наступник:
Талал I бін Абдалла

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Abdalla I bin al Husejn arab عبد الله الأول بن الحسين lyutij 1882 20 lipnya 1951 emir Transjordaniyi z 21 kvitnya 1921 r korol Jordaniyi z 25 travnya 1946 r do svogo vbivstva Za slovami Abdalli vin buv bezposerednim nashadkom proroka Muhammada u 38 mu kolini oskilki pohodiv z dinastiyi Hashimitiv Abdalla bin Husejnarab الشريف عبدالله الاول ابن الحسين ه Abdalla bin HusejnKorol Jordaniyi25 travnya 1946 20 lipnya 1951Poperedniktitul zasnovanij NastupnikTalal I bin AbdallaNarodivsya2 lyutogo 1882 1882 02 02 Mekka Hidzhaz Osmanska imperiyaPomer20 lipnya 1951 1951 07 20 1 2 3 69 rokiv YerusalimPohovanijHramova goraVidomij yakmonarhKrayinaOsmanska imperiya Korolivstvo Hidzhaz Zajordannya i JordaniyaBatkoHusejn bin Ali sharif MekkiMatid 4 U shlyubi zdDitiTalal bin Abdalla i dReligiyasunizm i islamNagorodiOrden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya Mediafajli u Vikishovishi Abdalla narodivsya v Mecci vilajyet Hidzhaz Osmanska imperiya i buv drugim z troh siniv Husejna bin Ali sharifa Mekki ta jogo pershoyi druzhini Abdiyi bint Abdalla Vin vihovuvavsya v Stambuli ta Hidzhazi Z 1909 po 1914 rik Abdalla posidav v parlamenti Osmanskoyi imperiyi misce deputata vid Mekki ale pid chas Pershoyi svitovoyi vijni vistupiv na boci Velikoyi Britaniyi Z 1916 po 1918 rik vin vidigravav odnu z klyuchovih rolej arhitektora ta planuvalnika Arabskogo povstannya 1916 1918 rr proti osmanskoyi vladi ocholyuvanogo jogo batkom sharifom Husejnom Abdalla osobisto keruvav partizanskimi napadami na osmanski garnizoni V kvitni 1921 roku Abdalla stav emirom Transjordaniyi emiratu stvorenogo za jogo vlasnoyu iniciativoyu 1948 roku pislya otrimannya Transjordaniyeyu nezalezhnosti vin stav korolem derzhavi pravonastupnika Abdalla ocholyuvav Jordaniyu do 1951 roku koli buv vbitij v Yerusalimi bilya vhodu v mechet Al Aksa pid chas vidviduvannya p yatnichnoyi molitvi Vbivstvo bulo zdijsnene palestincyami sho poboyuvalisya ukladennya miru z Izrayilem Jomu nasliduvav sin Talal Rannya politichna kar yeraU yihnomu povstanni ta yihnomu probudzhenni arabi nikoli ne diyali z pidstupu abo z zhadibnosti ale zaklikali do spravedlivosti svobodi ta nacionalnogo suverenitetu Abdalla pro Velike arabske povstannya 1910 roku Abdalla perekonav svogo batka stati Velikim Sharifom Mekki na cij posadi Husejn otrimav britansku pidtrimku Nastupnogo roku Abdalla stav deputatom Mekki v parlamenti stvorenomu molodoturkami v cij roli vin buv poserednikom mizh batkom ta vladoyu Osmanskoyi imperiyi 1914 roku Abdalla tayemno vidvidav Kayir de zustrivsya z britanskim konsulom Gerbertom Kitchenerom v poshukah pidtrimki batkivskih ambicij shodo Araviyi Abdalla pidtrimuvav zv yazok z britancyami vprodovzh Pershoyi svitovoyi vijni a v 1915 roci perekonav svogo batka vstupiti v kontakt i listuvannya z Genri Makmagonom verhovnim komisarom Velikoyi Britaniyi u Yegipti shodo arabskoyi nezalezhnosti vid tureckoyi vladi Ce listuvannya v svoyu chergu prizvelo do arabskogo povstannya proti Osmanskoyi imperiyi Pid chas Arabskogo povstannya 1916 1918 rr Abdalla komanduvav arabskoyu shidnoyu armiyeyu Svoyu uchast u povstanni Abdalla rozpochav z napadu na osmanskij garnizon u Tayifi 10 chervnya 1916 roku Garnizon stanoviv 3000 soldativ z desyatma simdesyatimilimetrovimi garmatami Kruppa Abdalla ocholyuvav 5000 beduyiniv z miscevih plemin ale voni ne mali zbroyi ta disciplini dlya povnocinnoyi ataki Natomist vin uzyav misto v oblogu U lipni vin otrimav pidkriplennya z Yegiptu u viglyadi batareyi gaubic ukomplektovanoyi yegipetskimi artileristami i 22 veresnya Tayif bulo zahopleno Dali vin priyednavsya do oblogi Medini v yakij komanduvav 4000 bijciv sho roztashuvalisya na shodi ta pivnichnomu shodi vid mista Na pochatku 1917 roku Abdalla zdijsniv napad na osmanskij konvoj v pusteli i zahopiv 20000 v zolotih monetah priznacheni zabezpechiti sultanu loyalnist beduyiniv U serpni 1917 roku Abdalla u tisnij spivpraci z francuzkim kapitanom Muhammadom Uldom Ali Rajo pidirvav Hidzhazku zaliznicyu Abdalla ne mav dobrih stosunkiv z britanskim kapitanom Tomasom Edvardom Lourensom tomu bilshist chasu Lourens perebuvav z bratom Abdalli Fejsalom sho komanduvav Pivnichnoyu arabskoyu armiyeyu Zasnuvannya emiratu TransjordaniyaAbdalla I pid chas vizitu do Turechchinit z tureckim prezidentom Mustafoyu Kemalem Atatyurkom Koli francuzki vijska zahopili Damask v bitvi pri Majsaluni i vignali jogo brata Fejsala progoloshenogo 1918 roku korolem Siriyi Abdalla virushiv z vijskom z Hidzhaza v Transjordaniyu z metoyu zvilnennya Damasku Na choli zagonu v 300 bijciv i shist kulemetiv vin pribuv do oazi Ma an Dlya Transjordaniyi ta yiyi pleminnogo ustroyu ce bula znachna sila Za korotkij chas Abdalla prosunuvsya do Ammanu i praktichno pidkoriv teritoriyu V situaciyi sho sklalasya britancyam potribno bulo abo dopraviti v region znachni sili dlya vidnovlennya kontrolyu abo domovlyatisya z Abdalloyu Diznavshis pro jogo plani Vinston Cherchill zustrivsya z Abdalloyu pislya Kayirskoyi konferenciyi 1921 roku i perekonav jogo ne atakuvati britanskih soyuznikiv francuziv Za slovami Cherchillya francuzki sili perevershuvali arabski i britanci ne bazhali z francuzami zhodnih problem 8 bereznya 1920 roku Abdalla vzhe buv progoloshenij Irakskim kongresom korolem Iraku ale vidmovivsya vid ciyeyi posadi Za rishennyam Kayirskoyi konferenciyi jogo brat Fejsal pislya porazki v Siriyi ocholiv stvorene Irakske korolivstvo a sam Abdalla stav emirom Transjordaniyi Hocha Abdalla stvoriv 1928 roku zakonodavchu radu yiyi rol bula doradchoyu vin faktichno lishavsya avtokratichnim pravitelem Priznacheni Abdalloyu prem yer ministri vprodovzh 23 rokiv isnuvannya emiratu utvorili 18 uryadiv Abdalla virishiv zavdannya pobudovi Transjordaniyi za dopomogoyu rezervnogo pidrozdilu na choli z pidpolkovnikom Frederikom Pikom vidryadzhenim z britanskoyi armiyi 1921 roku U 1921 1926 rr Pik rozgornuv britanskij rezervnij mobilnij pidrozdil sho skladavsya z 150 osib na Arabskij legion arabsku armiyu chiselnistyu do 1500 bijciv Mizh 1930 i 1956 rokami legion ocholyuvav Dzhon Glabb Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Abdalla buv virnim britanskim soyuznikom zberigav suvorij poryadok v mezhah Transjordaniyi i dopomagav pridushuvati pronimecke povstannya v Iraku Arabskij legion dopomig britanskij okupaciyi Iraku ta Siriyi Peregovori Abdalli z Britaniyeyu pro nabuttya Transjordaniyeyu nezalezhnosti mali uspih 25 travnya 1946 roku bulo progolosheno nezalezhne Hashimitske korolivstvo Transjordaniya perejmenovane v Hashimitske korolivstvo Jordaniya 26 kvitnya 1949 roku z stoliceyu v Ammani Abdalla stav jogo pershim korolem Ekspansionistski pragnennyaKorol Abdalla progoloshuye zakinchennya Britanskogo mandatu ta nezalezhnist Hashimitskogo korolivstva Jordaniyi 25 travnya 1946 roku Cherez jogo mriyu pro Veliku Siriyu v mezhah togochasnoyi Transjordaniyi Siriyi Livanu ta Britanskoyi pidmandatnoyi Palestini z dinastiyeyu Hashimitiv na damaskomu troni bagato arabskih krayin ne doviryali Abdalli bachili v nomu zagrozu svoyij nezalezhnosti i pidozryuvali v vorozhih planah U vidpovid Abdalla ne doviryav lideram inshih arabskih krayin 1937 roku Abdalla pidtrimav dopovid Komisiyi lorda Vilyama Pilya v yakij proponuvavsya rozdil Palestini na yevrejsku derzhavu plosha yakoyi mala stanoviti 20 vidsotkiv Britanskoyi pidmandatnoyi Palestini i priyednannya reshti teritoriyi do Transjordaniyi Arabi Palestini ta navkolishnih arabskih krayin vidmovilis vid zaproponovanogo Komisiyeyu planu todi yak yevreyi neohoche pogodilis Vreshti resht propoziciya Komisiyi ne bula prijnyata 1947 roku koli OON zatverdila podil Palestini na yevrejsku ta arabsku derzhavu Abdalla bula yedinim arabskim liderom yakij pidtrimav ce rishennya U 1946 1948 rr Abdalla praktichnimi diyami pidtrimav priyednannya arabskoyi chastini Pidmandatnoyi Palestini do Transjordaniyi 17 listopada 1947 roku vin tayemno zustrivsya z Goldoyu Meyir predstavnikom Yevrejskoyi agenciya Sohnut majbutnim izrayilskim prem yer ministrom ale storoni ne dijshli zgodi shodo rozpodilu teritoriyi 17 listopada 1947 roku na tayemnij zustrichi z Meyir Abdalla visloviv bazhannya priyednati yak minimum vsi arabski chastini i vvazhav za krashe dodati do Jordaniyi vsyu Palestinu todi yak Meyir napolyagala na virishenni pitannya vidpovidno do rekomendacij UNSCOP Plan Abdalli pidtrimav ministr zakordonnih sprav Britaniyi Ernest Bevin yakij vvazhav za krashe zbilshennya jordanskoyi teritoriyi za rahunok Palestini anizh rizik stvorennyam palestinskoyi derzhavi na choli z muftiyem Yerusalimu Mohammadom Amin al Husejni Na dumku izrayilskogo istorika Efrayima Karsha na naradah pro yaki jdetsya mova jshla pro ugodu yaka bazuyetsya na neminuchij rezolyuciyi OON pro rozpodil za slovami Meyir pro zberezhennya pravoporyadku doki OON ne stvorit uryad u cij sferi tobto pro korotkochasni pravoohoronni diyi spryamovani realizuvati rezolyuciyu OON a ne pereshkoditi yij Nemaye na zemli narodu mensh antisemitskogo nizh arabi Peresliduvannya yevreyiv majzhe povnistyu obmezhuvalosya hristiyanskimi narodami Zahodu Yevreyi sami viznayut sho pislya Velikogo Rozsiyuvannya voni nikoli tak vilno ne rozvivalisya i ne buli nastilki vazhlivi nizh u Ispaniyi koli vona bula arabskim volodinnyam Za duzhe neznachnimi vinyatkami yevreyi uprodovzh bagatoh stolit zhili na Blizkomu Shodi v povnomu spokoyi ta druzhbi zi svoyimi arabskimi susidami Ese Abdalli Yak arabi bachat yevreyiv u The American Magazine za shist misyaciv do pochatku arabo izrayilskoyi vijni 1948 roku 4 travnya 1948 roku Abdalla sho bazhav zahopiti yakomoga bilshu teritoriyu Palestini viddav nakaz Arabskomu legionu atakuvati izrayilski poselennya v Gush Ecioni Mensh nizh za tizhden do pochatku arabo izrayilskoyi vijni 1948 roku 11 travnya Abdalla vostannye zustrichavsya z Meyir ale ne buv bilsh sprijnyatlivim do ideyi yevrejskoyi derzhavnosti ta perekonuvav Meyir ne pospishati z progoloshennyam yevrejskoyi derzhavi Abi vidvernuti vijnu mizh yevreyami ta arabami Abdalla proponuvav stvorennya avtonomnogo yevrejskogo kantonu v mezhah Hashimitskogo korolivstva ale Meyir nagadala sho v listopadi voni pogodilisya na rozmezhuvannya z yevrejskoyu derzhavoyu Abdalla vvazhav neshastyam majbutnyu vijnu chastkovo tomu sho viddavav perevagu yevrejskij derzhavi yak susidu Transjordaniyi pered palestinskoyu arabskoyu derzhavoyu kerovanoyu muftiyem Palestinki hristiyani Shidnogo Yerusalimu vitayut Abdallu 29 travnya 1948 29 travnya 1948 roku Arabskij legion vzyav pid kontrol Shidnij Yerusalim Palestinski arabi susidni arabski derzhavi obicyanka rozshirennya teritoriyi ta meta zavoyuvati Yerusalim nareshti zmusili Abdallu priyednatisya do vsearabskoyi vijskovoyi intervenciyi proti novostvorenoyi 15 travnya 1948 roku Derzhavi Izrayil Cim krokom vin vidnovlyuvav svij avtoritet v arabskomu sviti de viklikali pidozri jogo vidnosno dobri stosunki z zahidnimi ta yevrejskimi liderami Abdalla osoblivo pragnuv vzyati Yerusalim yak kompensaciyu za vtratu opiki nad Mekkoyu yaku tradicijno mali hashimiti doki Ibn Saud ne zahopiv Hidzhaz 1925 roku Rol Abdalli v cij vijni bula znachnoyu Vin ne doviryav lideram inshih arabskih derzhav i vvazhav slabkimi yihni vijskovi mozhlivosti inshi arabi ne doviryali Abdalli u vidpovid Vin bachiv sebe verhovnim komanduvachem arabskih sil i perekonav Ligu arabskih derzhav priznachiti jogo na cyu posadu Jogo vijska pid komanduvannyam britanskogo polkovnika Dzhona Glabba ne nablizhalisya do teritorij vidvedenih dlya novogo Izrayilya okrim boyiv navkolo Yerusalimu yakij mav stati mizhnarodnoyu zonoyu Pislya zahoplennya Zahidnogo berega richki Jordan i Shidnogo Yerusalimu korol Abdalla aneksuvav zavojovanu teritoriyu i nadav palestinskim arabam jordanske gromadyanstvo 1949 roku Abdalla rozpochav sekretni mirni peregovori z Izrayilem shonajmenshe p yat raziv zustrichavsya z Moshe Dayanom vijskovim gubernatorom Zahidnogo Yerusalimu ta inshimi izrayilskimi kerivnikami Zvistki pro peregovori sprovokuvali serjoznu reakciyu inshih arabskih derzhav i Abdalla pogodivsya pripiniti ci zustrichi v obmin na arabske prijnyattya aneksiyi Zahidnogo berega VbivstvoKorol Abdalla z Dzhonom Glabbom za den do vbivstva 19 lipnya 1951 roku 16 lipnya 1951 roku kolishnij prem yer ministr Livanu Riyad as Solh buv ubitij v Ammani cherez poshirennya chutok sho Livan i Jordaniya obgovoryuvali separatnij mir z Izrayilem Za 96 godin 20 lipnya 1951 roku pid chas vidviduvannya Mecheti al Aksa v Yerusalimi Abdalla buv zastrelenij palestincem iz klanu muftiya al Husejni sho projshov cherez posilenu ohoronu Togochasni povidomlennya v ZMI pripisali vbivstvo tayemnomu zamovniku v Yerusalimi vidomomu lishe yak dzhihad Abdalla v Yerusalimi mav buti prisutnim na pohoronah ta na poperedno domovlenij zustrichi z zasnovnikom Mossadu Reuvenom Shiloahom ta diplomatom Moshe Sassonom Vbivstvo stalosya pid chas vidviduvannya korolem p yatnichih molitov v mecheti Al Aksa razom z jogo onukom Husejnom Korol otrimav tri smertelni kuli v golovu i grudi Onuk Abdalli princ Husejn takozh buv urazhenij ale kulya potrapila v orden yakij na vimogu dida buv na grudyah Husejna i ce vryatuvalo jomu zhittya Vbivcya zastrelenij korolivskoyu ohoronoyu buv 21 richnim uchnem kravcya na im ya Mustafa Shukri Ashu Za slovami Aleka Kirkbrida rezidenta Britaniyi v Ammani Ashu buv kolishnim teroristom zaluchenim do vbivstva torgovcem hudoboyu Zakariyeyu Uka U vbitogo Ashu bulo znajdene znaryaddyam vbivstva revolver a takozh talisman z napisom arabskoyu Vbij ti budesh v bezpeci Sin miscevogo vlasnika kav yarni na im ya Abdul Kadir Farhat upiznav v revolveri vlasnist svogo batka 11 serpnya prem yer ministr Jordaniyi ogolosiv sho za pidozroyu u vbivstvi budut prityagnuti do sudu desyat osib Sered pidozryuvanih buv polkovnik Abdalla at Tel gubernator Yerusalimu ta torgovec ovochami Musa Ahmad al Ayubbi yakij vtik u Yegipet nastupnogo dnya pislya vbivstva 18 serpnya pochalosya sudove rozsliduvannya pid golovuvannyam generala Abdul Kadir Pashi Al Dzhundi z Arabskogo legionu Al Ayubbi ta at Tel buli zasudzheni zaochno Troye z pidozryuvanih u tomu chisli Musa Abdalla Husejni nalezhali do vidomogo palestinskogo klanu Husejni sho viklikalo chutki nibi vbivci buli chastinoyu opozicijnoyi grupi chasiv britanskogo mandatu Jordanskij prokuror stverdzhuvav sho polkovnik at Tel yakij z sichnya 1950 roku meshkav u Kayiri dav vkazivku znishiti vbivcyu abi zahistiti pidburyuvachiv zlochinu Dzherela v Yerusalimi dodali sho polkovnik at Tel mav blizki stosunki z kolishnim Velikim muftiyem Yerusalimu Aminom al Husejni ta jogo pribichnikami u Yegipetskomu korolivstvi ta v palestinskomu protektorati v sektori Gaza At Tel Husejni ta tri spilnika z Yerusalimu buli zasudzheni do smertnoyi kari 6 veresnya 1951 roku Musa Ali Husejni Zakariya Uka ta jogo brat Abid Uka i Abdul Kadir Farhat buli stracheni cherez povishennya Korolya Abdallu pohovano u Korolivskomu dvori v Ammani NagorodiLicar Velikogo hresta Ordena Britanskoyi imperiyi GBE 1920 Velika strichka Ordena Mezhirichchya Iraku 1922 Licar Komandor Ordena Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya 1927 Velikij Orden Hashemitov Korolivstvo Irak 1932 Orden Fejsala I 1 klasu Korolivstvo Irak 1932 Licar Velikogo hrest Ordena Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya 1935 Medal Sribnogo yuvileyu korolya Georga V 1935 Medal Koronaciyi korolya Georga VI 1937 Lancyug Ordena Muhammeda Ali Yegipetske korolivstvo 1948 Velika lancyug Ordena Pehlevi Shahanshahska Derzhava Iran 1949 Velikij hrest Ordena vijskovih zaslug v bilomu Ispanska Derzhava 1949 Velika strichka Ordena Omejyadov Siriya 1950PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 GeneaStar d Track Q98769076d Track Q3100478 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Hoiberg Dale H red 2010 Abdullah Encyclopaedia Britannica T I A ak Bayes vid 15th Chicago Illinois Encyclopaedia Britannica Inc s 22 ISBN 978 1 59339 837 8 Shlaim 2007 s 3 Chambers Biographical Dictionary ISBN 0 550 18022 2 page 3 Arabrevolt jo 1 sichnya 2016 Arhiv originalu za 22 lipnya 2018 Procitovano 20 lipnya 2018 Michael T Thornhill Abdullah ibn Hussein 1882 1951 Oxford Dictionary of National Biography Oxford University Press Sept 2004 online edn Jan 2008 accessed 10 March 2009 Murphy 2008 s 13 Murphy 2008 s 34 MacMunn Page 228 Murphy 2008 s 38 Murphy 2008 s 45 Wilson Mary 1990 angl Cambridge University Press s 48 ISBN 0 5213 9987 4 Arhiv originalu za 4 veresnya 2018 Procitovano 3 veresnya 2018 Sicker Martin 1999 angl Greenwood Publishing Group s 159 161 ISBN 0 2759 6639 9 Arhiv originalu za 4 veresnya 2018 Procitovano 3 veresnya 2018 Pollack Kenneth M 2004 angl University of Nebraska Press s 267 ISBN 0 8032 0686 0 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 Tripp 2001 p 136 Landis 2001 pp 179 184 Morris 2008 s 190 Karsh 2002 s 51 al Husseini Hajj Muhammad Amin Sela The Continuum Political Encyclopedia of the Middle East pp 360 362 See p 361 Karsh 2012 Kinghussein gov 1 sichnya 1999 Arhiv originalu za 3 lipnya 2017 Procitovano 9 chervnya 2017 Morris 2008 s 193 194 Sela 2002 14 Karsh 2002 s 50 Morris 2008 s 189 Bickerton s 103 Tripp 2001 137 Karsh 2007 s 43 Dayan Moshe 1976 Moshe Dayan Story of my Life William Morrow ISBN 0 688 03076 9 16 and 30 January 1949 page 135 19 and 23 March page 142 17 December page 144 Hiro 4 Ghali Paul 4 serpnya 1951 Corpus Christi Times Arhiv originalu za 1 lipnya 2018 Procitovano 1 lipnya 2018 cherez NewspaperARCHIVE Shlaim 2007 s 46 Lunt James Hussein of Jordan First published Macmillan London Ltd 1989 Fontana Collins paperback edition 1990 pp 7 8 Rogan Eugene 10 kvitnya 2012 The Arabs A History angl Basic Books ISBN 9780465032488 Michael T Thornhill Abdullah bin Hussein 1882 1951 Oxford Dictionary of National Biography Oxford University Press 2004 accessed 24 November 2006 Wilson 1990 p 211 S G T 1951 King Abdullah s Assassins The World Today 7 10 411 419 JSTOR 40392364 Lunt p 9 angl The Hashemite Royal Family Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2017 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr 6 dovidka Arhiv originalu za 1 lipnya 2017 Procitovano 29 travnya 2012 DzherelaAlon Yoav The Shaykh of Shayks Mithqal al Fayiz and Tribal Leadership in Modern Jordan Stanford Univ Press 2016 Bickerton Ian J Klausner Carla L 2002 angl Prentice Hall ISBN 0 1309 0303 5 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr 11 dovidka Hiro Dilip Abdullah ibn Hussein al Hashem Dictionary of the Middle East New York St Martin s Press 1996 pp 3 4 Karsh Efraim 2007 angl Open Road Grove Atlantic ISBN 9 7815 5584 6602 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr 9 dovidka Karsh Efraim September 1996 Middle East Quarterly angl 3 3 55 60 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Karsh Efraim 2002 angl Osprey ISBN 1 8417 6372 1 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr 9 dovidka Landis Joshua Syria and the Palestine War fighting King Abdullah s Greater Syria plan Rogan and Shlaim The War for Palestine 178 205 Morris Benny 2008 angl Yale University Press Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr 9 dovidka Murphy David 2008 angl Osprey ISBN 9 7818 4603 3391 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr 9 dovidka Oren Michael Six Days of War June 1967 and the Making of the Modern Middle East New York Ballantine 2003 ISBN 0 345 46192 4 pp 5 7 Rogan Eugene L ed and Shlaim Avi ed The War for Palestine Rewriting the History of 1948 Cambridge Cambridge University Press 2001 Rogan Eugene L Jordan and 1948 the persistence of an official history Rogan and Shlaim The War for Palestine 104 124 Sela Avraham ed The Continuum Political Encyclopedia of the Middle East New York Continuum 2002 Sela Avraham Abdallah Ibn Hussein Sela The Continuum Political Encyclopedia of the Middle East 13 14 Shlaim Avi 1990 The Politics of Partition King Abdullah the Zionists and Palestine 1921 1951 Columbia University Press ISBN 0 231 07365 8 Shlaim Avi Israel and the Arab coalition in 1948 Rogan and Shlaim The War for Palestine 79 103 Shlaim Avi 2007 angl Allen Lane ISBN 978 0 7139 9777 4 Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 31 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr 9 dovidka Tripp Charles Iraq and the 1948 War mirror of Iraq s disorder Rogan and Shlaim The War for Palestine 125 150 Wilson Mary Christina 1990 King Abdullah Britain and the Making of Jordan Cambridge University Press ISBN 0 521 39987 4 PosilannyaAbdullag Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Poperednik Korol Jordaniyi 25 travnya 1946 20 lipnya 1951 Nastupnik Talal I bin Abdalla

Дата публікації:
Топ