Хакаська мова

Хака́ська мова (хак. хакас тілі, трансліт. xakas tëlë, також хак. тадар тілі, трансліт. tadar tëlë) — мова хакасів. Головним чином поширена на території Хакасії, частково в Шариповському районі Красноярського краю й Туві.

Хакаська мова
Поширена в	Росія, Україна, Казахстан, Киргизстан
Регіон	Росія
Носії	Близько 52 тис.
Писемність	^d
Класифікація	Тюркська
Офіційний статус
Державна	Республіка Хакасія
Регулює	Хакаський науково-дослідний інститут мови та літератури
Коди мови
ISO 639-3	kjh

Не плутати з хаккаською мовою — діалектом китайської мови.

Поряд із російською офіційна мова Республіки Хакасії.

Кількість мовців — 42 тис.осіб (2010), тоді як у 2002 році їх було 52 тис. Станом на 2010 хакаською розмовляли 58% відсотків від усієї чисельності хакасів (72 тис). Уживається переважно в побутовому спілкуванні, частіше в сільській місцевості, існує телерадіомовлення, театри цією мовою.

Належить до хакасько-алтайської групи східної гілки тюркських мов.

Діалекти

Діалекти хакаської мови:

• ^[ru] (Див. також: Сагайці),
• ^[ru] (Див. також: Качинці),
• ^[ru] (Див. також: Кизильці),
• ^[ru].

Базою хакаської літературної мови є сагайський і качинський діалекти.

Фонетика

У сучасній хакаській мові 17 голосних (короткі й довгі) і 24 приголосних фонеми, але [в], [ж], [ф], [ц], [ш], [щ] уживані лише в росіянізмах.

Фонетика хакаської мови має такі особливості: на початку слів замість загальнотюркського й виступає ч — (хакаське чир — загальнотюркське йер «Земля»); у середині слів загальнотюркському й відповідає -з- (азах — айак «нога»); наприкінці слів загальнотюркське -ш відображається як -с (тас — таш «камінь»); є довгі (вторинні) голосні; типовим є глухий початок слів.

Наголос у хакаській мові довготно-силовий. Діють закони палатальності та губного сингармонізму.

Морфологія

Хакаська мова є аглютинативною.

Виділяються такі частини мови: іменні (іменники, прикметники, числівники, займенники); дієслова (з розвиненою системою аналітичних часових форм); службові частини мови (частки, модальні слова, післяйменники, сполучники). Чіткої межі між частинами мови часто немає: іменники, прикметники, прислівники й числівники можуть виступати у функціях одне одного без зміни початкової форми.

Іменникові властиві граматичні категорії числа (однина, множина), відмінка (8 відмінків), особи, присвійності. Інші іменні частини мови набувають їх у випадку субстантивного вживання. Показником множинності виступає -лар — у фономорфологічних варіантах -ар, -нар. Граматичні категорії рідроду і істоти/неістоти відсутні.

Дієслово хакаської мови є морфологічно розвиненою категорією, йому властиві стан, шість способів, неособові форми — дієприкметник і дієприслівник, інфінітив, форми доконаного виду і низка форм, котрі характеризують особливості протікання дії (зазвичай вони є аналітичними конструкціями в складі дієприслівників і дієслів-модифікаторів).

Типова морфемна структура хакаського слова: основа + афікси словотворення + афікси словозміни. Словотворення — переважно афіксальне.

Синтаксис

Специфічними рисами хакаського синтаксису словосполучень є:

• конструкція присвійних словосполучень, узгодження означення й означуваного в яких реалізується з допомогою особливої категорією приналежності;
• стандартний порядок слів в атрибутивних і об'єктних словосполученнях (як і в інших тюркських мовах): означення й додаток завжди стоять перед означуваним і додаваним;
• дієслово-присудок у реченні стоїть у постпозиції.

Лексика

Словникове ядро хакаської мови становить загальнотюркська лексика. Однак у цій мові відбилися також історичні контакти доби формування хакаських діалектів (зв'язки із самодійськими, палеоазійськими й тунгусо-маньчжурськими мовами).

Лексика й морфологія хакаської мови виявляє зв'язки зі стародавніми мовами — давньокиргизькою, давньоуйгурською. Значним є вплив монгольських мов, натомість майже відсутні запозичення з арабської та перської мов.

Починаючи з XVII ст., виникають стійкі зв'язки з російською мовою, які тривають досі, що відбито в численних запозиченнях.

Писемність

Докладніше: ^[ru]

Перший етап упровадження писемності хакаською мовою розпочався 1924 року, коли було розроблено графіку на основі російської мови. З 1926 року почали видавати газети й підручники хакаською мовою. Зокрема з 1 червня 1927 року видається газета «Хакас чирі».

Другий етап — протягом 1929—1939 років діяв алфавіт на латинській основі.

Третій етап — 1939 року повернено російську графіку.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2023.
2. Письменные языки мира: Российская Федерация. Социолингвистическая энциклопедия. — М., 2000. — С. 533

Література

• Грамматика хакасского языка. М., 1976;
• Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. Региональные реконструкции. М.: Наука, 2002.
• Хакасско-русский словарь. М., 1953.

Посилання

• Хакаська література і Шевченко // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 582.
• Хакасько-російський словник онлайн [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.].

Wikimedia Incubator

В Інкубаторі Wikimedia існує тестовий розділ Вікіпедії хакаською мовою