Фауст, німецька народна легенда

«Фауст, німецька народна легенда» (нім. Faust — Eine deutsche Volkssage) — німецький німий фільм 1926 року, поставлений режисером Фрідріхом Вільгельмом Мурнау за мотивами німецької легенди про доктора Фауста, а також однойменної трагедії Гете та п'єси Крістофера Марлоу «Трагічна історія доктора Фауста» (1587-1588).

Фауст, німецька народна легенда
нім. Faust — Eine deutsche Volkssage
Жанр	драма
Режисер	Фрідріх Вільгельм Мурнау
Продюсер	Еріх Поммер
Сценарист	^d і Ґергарт Гауптман^[1]
На основі	Фауста Й. В. Гете
У головних ролях	Еміль Яннінгс
Оператор	Карл Гоффманн
Композитор	^d
Художники	Вальтер Рьоріг Роберт Герлт
Кінокомпанія	UFA
Дистриб'ютор	Universum Film AG і Netflix
Тривалість	106 хв.
Мова	німий / німецькі інтертитри
Країна	Веймарська республіка
Рік	1926
Дата виходу	14 жовтня 1926 (прем'єра)
Кошторис	2 000 000 райхсмарка
IMDb	ID 0016847
Рейтинг	IMDb:
Фауст, німецька народна легенда у Вікісховищі

Сюжет

Архангел Михаїл (Вернер Футтерер) і Сатана укладають парі. Сатана стверджує, що може спокусити будь-яку людину, яка живе на Землі. Предметом парі стає Фауст () — знаменитий вчений-алхімік. На його місто Сатана насилає чуму. Фауст намагається знайти ліки, але зазнає невдачі. У люті він кидає свої книги у вогонь, але на сторінках однієї з них проступає заклинання для виклику демона. У відчаї Фауст вирушає з цією книгою опівночі на перехрестя і вимовляє заклинання. До нього являється Мефістофель (Еміль Яннінгс) в образі злісної відьми. В обмін на його душу він дає Фаусту владу повертати до життя мертвих. Фауст оживляє одного померлого від чуми і приголомшені городяни починають нести до нього мерців. Проте у першої ж жінки, яку Фауст береться оживити, затиснутий в руках хрест, і магія Мефістофеля виявляється безсилою. Розлючений натовп жене Фауста камінням в його лабораторію.

Тоді Мефістофель пропонує Фаусту замість щастя для усіх щастя для нього одного — вічну молодість. Фауст погоджується, і Мефістофель перетворює його в юнака, а сам перетворюється в «гетевського» демона-дворянина в чорному плащі зі шпагою. На мантії Мефістофеля вони летять у Парму, де у Фауста, прибуття якого Мефістофель обставив як візит безмежно багатого східного принца, закохується правителька міста (). Проте скоро Фаусту стає з нею нудно і він вимагає, щоб Мефістофель переніс його назад на батьківщину.

Місто зустрічає армію, що з перемогою повернулася з турецької війни. Фауст разом з парафіянами входить в собор, Мефістофель чекає його зовні. У соборі Фауст уперше зустрічає Гретхен () і закохується в неї. Одного разу вночі він приходить до неї додому, проте Мефістофель робить так, що мати Гретхен і її брат дізнаються про побачення і застають закоханих. Мати Гретхен помирає, а її брат б'ється на шпагах з Фаустом. Ударом ззаду Мефістофель вбиває брата і змушує Фауста втікати, а Гретхен залишається одна перед тілами рідних.

Зникнення Фауста робить життя Гретхен, яке народжує його дитину, нестерпним. Вигнана сусідами й зневажена усіма, вона безуспішно шукає притулку. Врешті-решт, її звинувачують в чаклунстві і засуджують до спалювання на вогнищі. Почувши її заклик про допомогу, Фауст відмовляється від набутої молодості і свого життя заради порятунку Гретхен. Він вимагає, щоб Мефістофель переніс його до неї, і вони обоє згорають на вогнищі та зносяться до небес.

Диявол вимагає віддати йому землю, оскільки він виграв парі, на що архангел відповідає, що одне слово анулює парі, і це слово «кохання».

У ролях

	····	Фауст
Еміль Яннінгс	····	Мефістофель
	····	Гретхен
	····	мати Гретхен
Вільям Дітерле	····	Валентин, брат Гретхен
Іветта Гільбер	····	Марта Швердтлейн, тітка Гретхен
	····	герцог Пармський
	····	герцогиня Пармська
Вернер Футтерер	····	архангел Михаїл
	····	залицяльник

Знімальна група

• Автор сценарію — Гергарт Гауптман, Ганс Кізер
• Режисер-постановник — Фрідріх Вільгельм Мурнау
• Продюсер — Еріх Поммер
• Оператор — Карл Гоффманн
• Монтаж — Елфі Бетріх
• Художник по костюмах — Вальтер Рьоріг, Жорж Анненков, Роберт Герлт
• Артдиректор — Вальтер Рьоріг, Роберт Герлт

Виробництво

Фільми став останнім німецьким фільмом Фрідріха Вільгельма Мурнау перед його від'їздом до США. Більшість декорацій до стрічки були побудовані в експресіоністському стилі. Так, робочий кабінет Фауста був зроблений не у вигляді однієї кімнати, а з чотирьох окремих частин, що будувалися одна за одною залежно від того, що було треба для плану.

Роль Гретхен стала дебютом для німецької акторки , яка відтоді знялася у понад 70-ти фільмах. Еміль Яннінгс і Камілла Горн змінили Конрада Фейдта і , затверджених на ці ролі на початку роботи над фільмом.

Примітки

1. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
2. Лотта Айснер, 1973.
3. Жак Лурселль, 2009.

Література

• Murnau, (A Shadows book). — Berkeley, CA : University of California Press, 1973. — .(англ.)
• Лурселль, Жак. Faust, eine Deutsche Volkssage - Фауст, немецкая народная легенда // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — 3000 прим. — .(рос.)

Посилання

• Фавст // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1973-1974. — 1000 екз.
• Фауст, німецька народна легенда на сайті IMDb (англ.) (станом на 26.12.2016)
• Фауст, німецька народна легенда на сайті Filmportal.de(нім.)(англ.)
• Фауст, німецька народна легенда на сайті AllMovie (англ.)