Уставобранітелі (серб. Уставобранитељи) — політичне угрупування в Князівстві Сербія в 30-50-ті роки XIX століття, яке виступало за введення в країні конституції, що обмежувала б владу князя, а після прийняття Стрітенського статуту в 1835 році та Конституції 1838 року — за дотримання норм конституції.
Сербським князівством з 1817 року правив князь Мілош Обренович (1780—1860). 30 листопада (12 грудня) 1830 року на Великій народній скупщині був зачитаний [en] османського султана, який визнавав Сербське князівство автономним по відношенню до Османської імперії з незалежним державним управлінням. Одночасно князь Сербії Мілош Обренович отримав берат (указ), що давав йому право передавати престол спадкоємцям. Мілош, як і раніше, мав намір залишатися необмеженим господарем країни. Це викликало невдоволення серед великашів (великих землевласників), які хотіли впливати на державні справи і не бажали мати в Сербії авторитарну тиранію.
На початку 30-х років XIX століття в Сербії утворилась опозиційна до князя політична сила, яку складали високопоставлені урядовці, заможні торговці, представники міської та сільської буржуазії. Вони вимагали обмеження самодержавної влади князя та введення конституції (серб. устав), за що і отримали назву «уставобранітелі» — захисники конституції. Очільниками опозиції були великаші [sr], [sr], брати [sr] і [sr], батько та син [sr] та Ілія Гарашанін, які об'єднали навколо себе тих, хто вимагав проведення в країні більш ліберальної господарчої політики та встановлення буржуазної законності — правової гарантії особистості та майна. Основні принципи уставобранітелів полягали у повазі до закону та приватної власності, у свободі торгівлі та в освіті нації.
Конституція 1835 року
Політична боротьба всередині пануючого класу Сербії між князем Мілошем і великашами загострилася настільки, що в січні 1835 року ягодинський великаш [sr] очолив проти князя [sr]. Також у плануванні повстання брали участь , , [sr], Джордже Протич та [sr]. Протич запропонував вбити князя, інші наполягали лише відсторонити його від влади. Радойкович був проти обох цих рішень, він виступав за обмеження влади князя конституцією, скасування примусової праці, надання людям право використовувати ліси і ліквідацію особливих привілей в експортній торгівлі. Коли настав час діяти, тільки Радойковичу вдалося зібрати людей до виступу. Повстанці прибули до Крагуєваця, столиці Сербії на той час. погодився виступити посередником між князем та повстанцями. Князь залишив столицю, і на зустріч для перемов від імені князя прибув його секретар [sr]. Після розмови Давидович та 35 делегатів від повстанців вирушили до князя Мілоша, щоб передати йому свої вимоги. Після цього князь повернувся до Крагуєваця і примирився з керівниками повстання зі словами: «Сви смо криви; и ја сам сâм често грешио; трудимо се да се сви исправимо и опростимо узајамно једни другима» (серб.) («Ми всі винні; я сам часто був неправий; ми намагаємося виправити все і пробачити один одного»). Наляканий Мілош Обренович вирішив задовольнити вимоги заколотників — прийняти конституцію і створити державну раду.
2 (14) лютого 1835 року, у день Стрітення, у Крагуєваці почалося засідання народної скупщини. Наступного дня, 3 (15) лютого, скупщина в урочистій обстановці прийняла першу Сербську конституцію, розроблену Димитріє Давидовичем, секретарем князя Мілоша. Текст Конституції 1835 року (так званий Стрітенський статут) Давидович склав за зразками буржуазних конституцій Західної Європи і в першу чергу — французької. Конституція проголошувала рівність громадян перед законом. Усі громадяни Сербії отримували однакові права: недоторканність особи та житла, право на законний суд, свобода пересування і вибору місця проживання, право на вибір професії, право вільно розпоряджатися власним майном, свобода віросповідання. Громадяни звільнялися від примусової праці на користь чиновників. Чиновники отримували довічне призначення і мали право на пенсію. За конституцією народна скупщина складалася зі 100 поважних осіб і повинна була скликатися щорічно. Тільки народна скупщина мала можливість ввести нові податки. Згідно з конституцією засновувався новий політичний орган — Державна Рада, з якою князь тепер ділив законодавчу та виконавчу владу.
На підставі нової Конституції князь призначив п'ять міністрів: міністром юстиції став [sr], міністром внутрішніх справ і міністром освіти — автор конституції Димитріє Давидович, міністром закордонних справ — , міністром фінансів — і міністром оборони — Мілета Радойкович. До Державної Ради, як «дійсні державні радники», увійшли [sr] (голова Ради), Йосиф Мілосавлєвич, Тома Вучич-Перішич, Мілосав Здравкович Ресавац, Михаїло Герман, Джордже Протич і Ранко Майсторович; як «державні радники» — Джордже Парезан, Янічиє Джурич, Цветко Раєвич і Тодор Хербез. Головним секретарем став Стефан Радічевич. Уставобранітелі — противники Мілоша — отримали високі посади в державному управлінні.
Але Османська, Австрійська та Російська імперії виступили проти конституції, знайшовши її занадто революційною та республіканською. Скориставшись цим, 17 березня 1835 року Мілош скасував обмежуючу його владу конституцію (через місяць після її оприлюднення).
Конституція 1838 року
Проте політична ситуація в Сербії вимагала невідкладного рішення питання про конституцію, покликану врегулювати внутрішнє життя в країні. У квітні 1835 року, майже через місяць після скасування Стрітенського статуту, сформувалася редакційна комісія нової конституції, куди ввійшли , Йокса Мілосавлєвич, , Джордже Протич, [sr] і Стефан Радічевич. Створений проект конституції вони надіслали до Константинополя для розгляду Портою. 10 (22) грудня 1838 року османським султаном була октройована нова конституція Сербії, так звана . Ця конституція впорядковувала державно-правові відносини в країні і сприяла буржуазному розвитку князівства. Конституція закріплювала соціально-економічні та політичні завоювання сербів: скасування кулука (примусової праці), ліквідацію спахійського землеволодіння, заборону відновлювати феодальні відносини, свободу торгівлі тощо. За новою конституцією чиновники отримували привілеї: скасування тілесних покарань, звільнення жалування від оподаткування, надання пенсії. Важливе місце в конституції відводилося питанням організації суду.
Особливістю конституції 1838 року стало повне ігнорування скупщини як державного органу. Крім князя і центрального уряду з трьох міністрів (внутрішніх справ, фінансів і правосуддя) створювалася рада як найважливіший владний орган. Рада складалася з 17 членів з числа видатних великашів на довічний термін. Володіючи дуже широкими повноваженнями, рада перетворилася невдовзі в олігархічний орган. Змінити склад ради князь не міг без згоди Порти. Як і без згоди османського султана не могли бути внесені зміни до прийнятої конституції. Таким чином, Порта забезпечила собі потужний засіб впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Сербії. З самого початку до ради ввійшли особисті противники князя.
Відсторонення Обреновичів
Мілош Обренович розпочав боротьбу за скасування неприйнятної для нього конституції, розраховуючи на підтримку з боку Росії, яка мала натиснути на Порту, щоб та повернула князеві колишні владні права. Уже через 2 місяці після прийняття нової конституції, 13 лютого 1839 року, Мілош демонстративно покинув країну і вирушив жити в Земун, який у той час належав Австрії. Тільки після наполегливих умовлянь російського та британського консулів Мілош повернувся до Князівства Сербія. Намагаючись звільнитися від супротивників за допомогою бунту серед населення, князь Мілош доручив своєму братові [sr] підняти повстання (Йованова буна) в окремих округах і військових гарнізонах. Але сербський князь виявився нездатним боротися проти ради, яку складали уставобранітелі. Законом від 27 квітня 1839 року права ради ще більш розширювалися за рахунок обмеження князівської влади.
13 червня 1839 року Мілош Обренович відрікся від престолу на користь свого старшого сина і залишив Сербію. Проте важко хворий Мілан менш ніж через місяць помер 8 липня 1839 р. Уставобранітелі розділилися на дві фракції — дехто бажав змінити правлячу династію і віддати престол Олександру Карагеоргієвичу, сину Карагеоргія, інші вважали, що князем повинен бути молодший син Мілоша — Михайло Обренович. Старійшини обрали князем 15-річного Михайла (1823—1868), який на той час мешкав в одному з батьківських маєтків у Бухаресті. Михайло вирушив до Стамбула до султана Абдул-Меджида, який визнав обрання Михайла князем Сербії.
Оскільки князь був неповнолітнім, уставобранітелі сформували регентську раду, куди ввійшли Єфрем Обренович (дядько молодого князя), і . Влада в Сербії фактично перейшла до уставобранітелів. Михайло III Обренович прибув до Сербії лише в березні 1840 року.
Суперечності між новим князем та захисниками конституції загострювались. Уставобранітелі, яким належала більшість у Раді, підняли повстання в деяких частинах країні. Проте заколот був придушений. Порта відправила до Белграда свого емісара Мусу-ефенді, якому доручили розібратись у взаєминах, що склалися між князем та радою. 20 липня (1 серпня) 1840 року була скликана народна скупщина, яка оголосила винуватцями заворушень уставобранітелів, серед яких називалися Тома Вучич, Оврам Петронієвич, , Ілія Гарашанін, , , [sr], , [sr], [sr], [sr]. Скупщина вирішила, щоб лідери уставобранітелів залишили Сербію. Вигнанці вирушили до австрійського Земуна, Волощини та Османської імперії. Оврам Петронієвич і Тома Вучич знайшли притулок у Константинополі.
Князь Михайло Обренович, продовжуючи політику свого батька, підвищив раніш зменшений щорічний подушний податок (серб. порез) з 5 талерів до 6, що викликало серйозне невдоволення серед населення. Користуючись реакцією сербів на підвищення податку, уставобранітелі на чолі з Томою Вучичем, що таємно повернувся до Сербії, 18 (30) серпня 1842 року при підтримці Османської та Австрійської імперії розпочали [sr] проти Михайла. Уставобранітелі переконали Порту, що до молодого князя слід ставитись як до виборного, а не спадкового правителя. Повстання, що підтримало селянство, завершилося перемогою уставобранітелів — у ніч на 26 серпня (7 вересня) 1842 року князь у супроводі деяких міністрів і членів Ради втік до Австрії. Постало питання обрання нового князя Сербії. У країні була утворена тимчасова адміністрація, до якої входив як голова уряду Оврам Петронієвич та як «предводитель» нації Тома Вучич-Перішич. Порта визнала законність нової сербської адміністрації.
Під час правління уставобранітелів відбулось упровадження низки прогресивних заходів в економічній області, але при цьому також зміцнювався бюрократичний державний апарат. З 1838 року по 1842 рік число чиновників збільшилось удвічі з 568 до 1151, з яких 286 служили в міністерстві внутрішніх справ. Уся повнота влади в країні належала олігархічній раді, яка встановила поліцейський режим.
Обрання князем Олександра Карагеоргієвича
2 (14) вересня 1842 року була скликана скупщина, яка обрала князем Сербії Олександра Карагеоргієвича (1806—1885), молодшого сина Карагеоргія. Обрання нового князя підтверджувалося султанським фірманом 26 жовтня 1842 року. Також цього дня відбулось оприлюднення князівського указу про призначення на посади міністрів та членів ради. Прем'єр-міністром країни став , що також отримав посаду міністра іноземних справ. Керівник повстання очолив міністерство внутрішніх справ.
Упродовж перших двох років свого фактичного правління уставобранітелі зіштовхнулися зі зовнішньополітичним утручанням у внутрішні сербські справи з боку Росії, яка вважала переворот 1842 року протизаконним актом і наполягала на нових виборах князя. Уставобранітелі знайшли підтримку серед противників Російської імперії — Османської імперії і Королівства Франція. Вплив Російської імперії на Князівство Сербія, внаслідок утручання першої у внутрішні сербські справи, помітно знизився. 15 (27) червня 1843 року народна скупщина в підтвердила обрання Олександра Карагеоргієвича князем Сербії.
Владі захисників конституції також загрожувала внутрішня небезпека. 22 вересня (4 жовтня) 1844 року прихильники скинутої династії Обреновичей під керівництвом Стевана Йовановича Цукича підняли повстання () з метою повалення режиму уставобранітелів. Проте влада організувала контрзаходи. Урядові війська на чолі з [sr] повністю придушили повстання. Тома Вучич з неймовірною жорстокістю відновив порядок у країні. За його наказом заколотники були схоплені, піддані тортурам та вбиті. У 1845 році після придушення «Катанської буни» було створено постійне військо в кількості 2529 вояків. Військо підпорядковувалося міністерству внутрішніх справ і виконувало поліцейські функції.
Програма «Начертаніє»
У 1844 році видатний уставобранітель Ілія Гарашанін (1812—1879) склав план зовнішньої політики Сербії, відомий під назвою («Проект») (стар. серб. Начертаније). Цей план став першою програмою зовнішньої політики на Балканах, спрямованою на об'єднання південнослов'янських народів. Програма носила великосербський характер. Вона передбачала створення сильної і незалежної південнослов'янської держави, в якій Сербія і сербська династія відігравали б керівну роль. Приєднання південнослов'янських народів до Сербії згідно з планом повинно було йти шляхом поступового розширення території Сербського князівства за допомогою дипломатії та воєн. Ілія Гарашанін у вирішенні своєї програми прагнув спиратися на зовнішні сили, головним чином на Францію. Гарашанін, обіймаючи посаду міністра внутрішніх справ, відразу приступив до практичної реалізації «Начертанія». У 1845—1846 роках його зусиллями була створена мережа агентів у всіх південнослов'янських областях Османської імперії. Відбулося встановлення зв'язку з чорногорським владикою Петром II Петровичем Негошем. У той саме час, князь Олександр Карагеоргієвич з 1846 року прагнув спиратися на Австрію і проводив проавстрійську зовнішню політику. Найбільшу активність Ілія Гарашанін розвинув у період революційних подій 1848—1849 років у Європі і насамперед у слов'янських землях Австрії.
Революції 1848—1849 років у Європі
Революції 1848—1849 років у Європі справили великий вплив на внутріполітичну ситуацію в Сербії. У країні почала формуватися ліберальна інтелігенція. Під впливом ліберальних ідей 29 червня (11 липня) 1848 року в Крагуєваці розпочала роботу народна скупщина (Петрівська), перша після 1843 року. Зібрання мало тільки дорадчий характер, але на ньому вже відкрито почали звучати невдоволення діями уставобранітельского уряду. Деякі депутати вимагали свободу друку, регулярних скликань скупщини, припинення зловживань чиновників. Під тиском торгової буржуазії, не пов'язаної з уставобранітелями, уряд змушений був прийняти закон, що забороняв чиновникам займатися торгівлею.
Поразка європейського революційного руху дала знаки і в Сербії. Свобода друку ліквідовувалась, розпускалися ліберальні організації, як, наприклад, [sr] в 1851 році за критику уставобранітелів. У відповідь на виступи проти поліцейських і чиновників у країні встановлювався ще більш суворий поліцейський режим.
Боротьба між Олександром і уставобранітелями
У 1855 році загострилася боротьба за владу між князем і уставобранітелями — членами Ради. Поглибленню конфлікту сприяло те, що Олександр просив призначити на високі державні пости своїх родичів і відданих друзів. Криза досягла свого піку, коли князь, як військовий, зажадав, щоб армія була під його верховним командуванням. При таких обставинах члени Ради почали планувати повалення з князівського престолу Олександра Карагеоргієвича. На чолі змовників стояв голова Ради [sr]. Колишній сербський князь Мілош Обренович фінансово підтримував організацію заколоту. Але в кінці вересня 1857 року змова була розкрита. Заколотників заарештували і засудили до смертної кари. Князь Олександр замінив членів ради, що скомпрометували себе участю в заколоті, на своїх прихильників. Вигнані діячі звернулися за допомогою до Порти, щоб та розцінила дії князя як державний переворот. Для примирення князя з уставобранітелями в березні 1858 року до Сербії прибув спеціальний емісар султана — Етем-паша. Князь Олександр пішов на поступки — смертний вирок заколотникам замінив на довічне ув'язнення (пізніше на Великдень 1858 року князь їх взагалі помилував), а в Раді знову з'явились уставобранітелі: отримав призначення на посаду голови Ради, а Ілія Гарашанін — міністра внутрішніх справ. За згодою османського емісара 3 травня 1858 року уставобранітелі провели новий закон про устрій Ради, за яким ще більше розширювались її права. Тепер Рада зосереджувала на собі всю законодавчу та адміністративну владу. Уставобранітелі не зупинилися на досягнутому і почали проводити агітацію за повалення князя Олександра. Для цього вони вирішили використати народну скупщину, що не скликалася впродовж 10 років.
Свято-Андріївська скупщина 1858 року
З іншого боку за скликання скупщини виступала нова політична сила — ліберали, ядро яких складала нечисленна група інтелігенції, що отримала освіту за кордоном. Був створений «Ліберальний клуб», в який входили викладач ліцею [sr], секретар ради [sr], викладач гімназії [sr], офіцер [sr]. Ліберали у боротьбі за економічні та політичні свободи відстоювали інтереси середнього шару торгової буржуазії міста та села. Лідери лібералів об'їжджали населені пункти країни, агітуючи за скликання народних зборів. Влітку 1858 року вимога скликання скупщини стала загальною. У Белграді, столиці країни, з'явилися листівки із закликом провести народну скупщину вже 16 липня.
Князь вимушений був погодитися на скликання зборів, розраховуючи використати скупщину як віддушину для невдоволення серед населення. Правлячи круги прагнули, щоб скупщина носила строго дорадчий характер і наділялась обмеженими правами. 11 жовтня 1858 року влада оприлюднила закон про скликання скупщини. Відбулися вибори депутатів до скупщини, на яких більшість отримали ліберали та прихильники династії Обреновичей.
Перше засідання скупщини відкрилось у Белграді 30 листопада (12 грудня) 1858 року в день св. Андрія Первозваного, тому скупщина отримала назву Свято-Андріївської. 5 (17) грудня за пропозицією Єфрема Груїча, був прийнятий проект закону про народну скупщину, згідно з яким скупщина перетворювалася в постійно діючий орган, що мав законодавчу владу, а рада ліквідовувалася. Закон про скупщину переглядався потім ще двічі — 8 (20) грудня 1858 року та 14 січня 1860 р. За останньою редакцією скупщина перетворювалася в дорадчий орган і збиралась один раз у три роки.
[sr] змусила Олександра Карагеоргієвича відректися від престолу, і князем знову обрали Мілоша Обреновича. Таким чином завершився період правління уставобранітелів у Сербії.
Примітки
- Великаши. Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
- Данијел Спасојевић. . Историјски архив Ниш. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 21 березня 2016. (серб.)
- Текст Конституції Князівства Сербія 1835 року [ 2020-06-17 у Wayback Machine.] (серб.)
- Спахії — османські феодали, що отримували земельні пожалування за несення військової служби.
- Текст Конституції Князівства Сербія 1838 року [ 2020-06-17 у Wayback Machine.] (серб.)
- Катанска буна. Српска енциклопедија. (серб.)
Література
- Јовановић, Слободан. Уставобранитељи и њихова влада (1838—1858). — Београд, 1933.(серб.)
- История государства и права славянских народов: Учебное пособие / Автор-составитель И. Н. Кузнецов. — 3-е изд., стереотип. — Минск : Новое знание, 2007. — 582 с. — .(рос.)
- Формирование национальных независимых государств на Балканах. Конец XVIII — 70-е гг. XIX вв.: сборник статей / Институт славяноведения и балканистики АН СССР; под ред. И. С. Достян. — Москва : Наука, 1986. — 431 с.(рос.)
Джерела
- История Югославии. — Москва : Издательство АН СССР, 1963. — Т. 1. — 736 с.(рос.)
Посилання
- Уставобранитељи. Српска енциклопедија.(серб.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ustavobraniteli serb Ustavobraniteљi politichne ugrupuvannya v Knyazivstvi Serbiya v 30 50 ti roki XIX stolittya yake vistupalo za vvedennya v krayini konstituciyi sho obmezhuvala b vladu knyazya a pislya prijnyattya Stritenskogo statutu v 1835 roci ta Konstituciyi 1838 roku za dotrimannya norm konstituciyi Serbskim knyazivstvom z 1817 roku praviv knyaz Milosh Obrenovich 1780 1860 30 listopada 12 grudnya 1830 roku na Velikij narodnij skupshini buv zachitanij en osmanskogo sultana yakij viznavav Serbske knyazivstvo avtonomnim po vidnoshennyu do Osmanskoyi imperiyi z nezalezhnim derzhavnim upravlinnyam Odnochasno knyaz Serbiyi Milosh Obrenovich otrimav berat ukaz sho davav jomu pravo peredavati prestol spadkoyemcyam Milosh yak i ranishe mav namir zalishatisya neobmezhenim gospodarem krayini Ce viklikalo nevdovolennya sered velikashiv velikih zemlevlasnikiv yaki hotili vplivati na derzhavni spravi i ne bazhali mati v Serbiyi avtoritarnu tiraniyu Na pochatku 30 h rokiv XIX stolittya v Serbiyi utvorilas opozicijna do knyazya politichna sila yaku skladali visokopostavleni uryadovci zamozhni torgovci predstavniki miskoyi ta silskoyi burzhuaziyi Voni vimagali obmezhennya samoderzhavnoyi vladi knyazya ta vvedennya konstituciyi serb ustav za sho i otrimali nazvu ustavobraniteli zahisniki konstituciyi Ochilnikami opoziciyi buli velikashi sr sr brati sr i sr batko ta sin sr ta Iliya Garashanin yaki ob yednali navkolo sebe tih hto vimagav provedennya v krayini bilsh liberalnoyi gospodarchoyi politiki ta vstanovlennya burzhuaznoyi zakonnosti pravovoyi garantiyi osobistosti ta majna Osnovni principi ustavobraniteliv polyagali u povazi do zakonu ta privatnoyi vlasnosti u svobodi torgivli ta v osviti naciyi Konstituciya 1835 rokuDokladnishe Konstituciya Serbiyi 1835 roku Knyaz Milosh Obrenovich 1817 1839 1858 1860 Toma Vuchich Perishich 1788 1859 Ovram Petroniyevich 1791 1852 Dimitriye Davidovich 1789 1838 Oleksa Simich 1800 1872 Politichna borotba vseredini panuyuchogo klasu Serbiyi mizh knyazem Miloshem i velikashami zagostrilasya nastilki sho v sichni 1835 roku yagodinskij velikash sr ocholiv proti knyazya sr Takozh u planuvanni povstannya brali uchast sr Dzhordzhe Protich ta sr Protich zaproponuvav vbiti knyazya inshi napolyagali lishe vidstoroniti jogo vid vladi Radojkovich buv proti oboh cih rishen vin vistupav za obmezhennya vladi knyazya konstituciyeyu skasuvannya primusovoyi praci nadannya lyudyam pravo vikoristovuvati lisi i likvidaciyu osoblivih privilej v eksportnij torgivli Koli nastav chas diyati tilki Radojkovichu vdalosya zibrati lyudej do vistupu Povstanci pribuli do Kraguyevacya stolici Serbiyi na toj chas pogodivsya vistupiti poserednikom mizh knyazem ta povstancyami Knyaz zalishiv stolicyu i na zustrich dlya peremov vid imeni knyazya pribuv jogo sekretar sr Pislya rozmovi Davidovich ta 35 delegativ vid povstanciv virushili do knyazya Milosha shob peredati jomu svoyi vimogi Pislya cogo knyaz povernuvsya do Kraguyevacya i primirivsya z kerivnikami povstannya zi slovami Svi smo krivi i јa sam sam chesto greshio trudimo se da se svi ispravimo i oprostimo uzaјamno јedni drugima serb Mi vsi vinni ya sam chasto buv nepravij mi namagayemosya vipraviti vse i probachiti odin odnogo Nalyakanij Milosh Obrenovich virishiv zadovolniti vimogi zakolotnikiv prijnyati konstituciyu i stvoriti derzhavnu radu 2 14 lyutogo 1835 roku u den Stritennya u Kraguyevaci pochalosya zasidannya narodnoyi skupshini Nastupnogo dnya 3 15 lyutogo skupshina v urochistij obstanovci prijnyala pershu Serbsku konstituciyu rozroblenu Dimitriye Davidovichem sekretarem knyazya Milosha Tekst Konstituciyi 1835 roku tak zvanij Stritenskij statut Davidovich sklav za zrazkami burzhuaznih konstitucij Zahidnoyi Yevropi i v pershu chergu francuzkoyi Konstituciya progoloshuvala rivnist gromadyan pered zakonom Usi gromadyani Serbiyi otrimuvali odnakovi prava nedotorkannist osobi ta zhitla pravo na zakonnij sud svoboda peresuvannya i viboru miscya prozhivannya pravo na vibir profesiyi pravo vilno rozporyadzhatisya vlasnim majnom svoboda virospovidannya Gromadyani zvilnyalisya vid primusovoyi praci na korist chinovnikiv Chinovniki otrimuvali dovichne priznachennya i mali pravo na pensiyu Za konstituciyeyu narodna skupshina skladalasya zi 100 povazhnih osib i povinna bula sklikatisya shorichno Tilki narodna skupshina mala mozhlivist vvesti novi podatki Zgidno z konstituciyeyu zasnovuvavsya novij politichnij organ Derzhavna Rada z yakoyu knyaz teper diliv zakonodavchu ta vikonavchu vladu Na pidstavi novoyi Konstituciyi knyaz priznachiv p yat ministriv ministrom yusticiyi stav sr ministrom vnutrishnih sprav i ministrom osviti avtor konstituciyi Dimitriye Davidovich ministrom zakordonnih sprav ministrom finansiv i ministrom oboroni Mileta Radojkovich Do Derzhavnoyi Radi yak dijsni derzhavni radniki uvijshli sr golova Radi Josif Milosavlyevich Toma Vuchich Perishich Milosav Zdravkovich Resavac Mihayilo German Dzhordzhe Protich i Ranko Majstorovich yak derzhavni radniki Dzhordzhe Parezan Yanichiye Dzhurich Cvetko Rayevich i Todor Herbez Golovnim sekretarem stav Stefan Radichevich Ustavobraniteli protivniki Milosha otrimali visoki posadi v derzhavnomu upravlinni Ale Osmanska Avstrijska ta Rosijska imperiyi vistupili proti konstituciyi znajshovshi yiyi zanadto revolyucijnoyu ta respublikanskoyu Skoristavshis cim 17 bereznya 1835 roku Milosh skasuvav obmezhuyuchu jogo vladu konstituciyu cherez misyac pislya yiyi oprilyudnennya Konstituciya 1838 rokuDokladnishe Prote politichna situaciya v Serbiyi vimagala nevidkladnogo rishennya pitannya pro konstituciyu poklikanu vregulyuvati vnutrishnye zhittya v krayini U kvitni 1835 roku majzhe cherez misyac pislya skasuvannya Stritenskogo statutu sformuvalasya redakcijna komisiya novoyi konstituciyi kudi vvijshli Joksa Milosavlyevich Dzhordzhe Protich sr i Stefan Radichevich Stvorenij proekt konstituciyi voni nadislali do Konstantinopolya dlya rozglyadu Portoyu 10 22 grudnya 1838 roku osmanskim sultanom bula oktrojovana nova konstituciya Serbiyi tak zvana Cya konstituciya vporyadkovuvala derzhavno pravovi vidnosini v krayini i spriyala burzhuaznomu rozvitku knyazivstva Konstituciya zakriplyuvala socialno ekonomichni ta politichni zavoyuvannya serbiv skasuvannya kuluka primusovoyi praci likvidaciyu spahijskogo zemlevolodinnya zaboronu vidnovlyuvati feodalni vidnosini svobodu torgivli tosho Za novoyu konstituciyeyu chinovniki otrimuvali privileyi skasuvannya tilesnih pokaran zvilnennya zhaluvannya vid opodatkuvannya nadannya pensiyi Vazhlive misce v konstituciyi vidvodilosya pitannyam organizaciyi sudu Osoblivistyu konstituciyi 1838 roku stalo povne ignoruvannya skupshini yak derzhavnogo organu Krim knyazya i centralnogo uryadu z troh ministriv vnutrishnih sprav finansiv i pravosuddya stvoryuvalasya rada yak najvazhlivishij vladnij organ Rada skladalasya z 17 chleniv z chisla vidatnih velikashiv na dovichnij termin Volodiyuchi duzhe shirokimi povnovazhennyami rada peretvorilasya nevdovzi v oligarhichnij organ Zminiti sklad radi knyaz ne mig bez zgodi Porti Yak i bez zgodi osmanskogo sultana ne mogli buti vneseni zmini do prijnyatoyi konstituciyi Takim chinom Porta zabezpechila sobi potuzhnij zasib vplivu na vnutrishnopolitichnu situaciyu v Serbiyi Z samogo pochatku do radi vvijshli osobisti protivniki knyazya Vidstoronennya ObrenovichivMilosh Obrenovich rozpochav borotbu za skasuvannya neprijnyatnoyi dlya nogo konstituciyi rozrahovuyuchi na pidtrimku z boku Rosiyi yaka mala natisnuti na Portu shob ta povernula knyazevi kolishni vladni prava Uzhe cherez 2 misyaci pislya prijnyattya novoyi konstituciyi 13 lyutogo 1839 roku Milosh demonstrativno pokinuv krayinu i virushiv zhiti v Zemun yakij u toj chas nalezhav Avstriyi Tilki pislya napoleglivih umovlyan rosijskogo ta britanskogo konsuliv Milosh povernuvsya do Knyazivstva Serbiya Namagayuchis zvilnitisya vid suprotivnikiv za dopomogoyu buntu sered naselennya knyaz Milosh doruchiv svoyemu bratovi sr pidnyati povstannya Jovanova buna v okremih okrugah i vijskovih garnizonah Ale serbskij knyaz viyavivsya nezdatnim borotisya proti radi yaku skladali ustavobraniteli Zakonom vid 27 kvitnya 1839 roku prava radi she bilsh rozshiryuvalisya za rahunok obmezhennya knyazivskoyi vladi Knyaz Mihajlo Obrenovich 1839 1842 1860 1868 Yefrem Obrenovich 13 chervnya 1839 roku Milosh Obrenovich vidriksya vid prestolu na korist svogo starshogo sina i zalishiv Serbiyu Prote vazhko hvorij Milan mensh nizh cherez misyac pomer 8 lipnya 1839 r Ustavobraniteli rozdililisya na dvi frakciyi dehto bazhav zminiti pravlyachu dinastiyu i viddati prestol Oleksandru Karageorgiyevichu sinu Karageorgiya inshi vvazhali sho knyazem povinen buti molodshij sin Milosha Mihajlo Obrenovich Starijshini obrali knyazem 15 richnogo Mihajla 1823 1868 yakij na toj chas meshkav v odnomu z batkivskih mayetkiv u Buharesti Mihajlo virushiv do Stambula do sultana Abdul Medzhida yakij viznav obrannya Mihajla knyazem Serbiyi Oskilki knyaz buv nepovnolitnim ustavobraniteli sformuvali regentsku radu kudi vvijshli Yefrem Obrenovich dyadko molodogo knyazya i Vlada v Serbiyi faktichno perejshla do ustavobraniteliv Mihajlo III Obrenovich pribuv do Serbiyi lishe v berezni 1840 roku Superechnosti mizh novim knyazem ta zahisnikami konstituciyi zagostryuvalis Ustavobraniteli yakim nalezhala bilshist u Radi pidnyali povstannya v deyakih chastinah krayini Prote zakolot buv pridushenij Porta vidpravila do Belgrada svogo emisara Musu efendi yakomu doruchili rozibratis u vzayeminah sho sklalisya mizh knyazem ta radoyu 20 lipnya 1 serpnya 1840 roku bula sklikana narodna skupshina yaka ogolosila vinuvatcyami zavorushen ustavobraniteliv sered yakih nazivalisya Toma Vuchich Ovram Petroniyevich Iliya Garashanin sr sr sr sr Skupshina virishila shob lideri ustavobraniteliv zalishili Serbiyu Vignanci virushili do avstrijskogo Zemuna Voloshini ta Osmanskoyi imperiyi Ovram Petroniyevich i Toma Vuchich znajshli pritulok u Konstantinopoli Knyaz Mihajlo Obrenovich prodovzhuyuchi politiku svogo batka pidvishiv ranish zmenshenij shorichnij podushnij podatok serb porez z 5 taleriv do 6 sho viklikalo serjozne nevdovolennya sered naselennya Koristuyuchis reakciyeyu serbiv na pidvishennya podatku ustavobraniteli na choli z Tomoyu Vuchichem sho tayemno povernuvsya do Serbiyi 18 30 serpnya 1842 roku pri pidtrimci Osmanskoyi ta Avstrijskoyi imperiyi rozpochali sr proti Mihajla Ustavobraniteli perekonali Portu sho do molodogo knyazya slid stavitis yak do vibornogo a ne spadkovogo pravitelya Povstannya sho pidtrimalo selyanstvo zavershilosya peremogoyu ustavobraniteliv u nich na 26 serpnya 7 veresnya 1842 roku knyaz u suprovodi deyakih ministriv i chleniv Radi vtik do Avstriyi Postalo pitannya obrannya novogo knyazya Serbiyi U krayini bula utvorena timchasova administraciya do yakoyi vhodiv yak golova uryadu Ovram Petroniyevich ta yak predvoditel naciyi Toma Vuchich Perishich Porta viznala zakonnist novoyi serbskoyi administraciyi Pid chas pravlinnya ustavobraniteliv vidbulos uprovadzhennya nizki progresivnih zahodiv v ekonomichnij oblasti ale pri comu takozh zmicnyuvavsya byurokratichnij derzhavnij aparat Z 1838 roku po 1842 rik chislo chinovnikiv zbilshilos udvichi z 568 do 1151 z yakih 286 sluzhili v ministerstvi vnutrishnih sprav Usya povnota vladi v krayini nalezhala oligarhichnij radi yaka vstanovila policejskij rezhim Obrannya knyazem Oleksandra KarageorgiyevichaKnyaz Oleksandr Karageorgiyevich 1842 1858 Matiya Nenadovich 1777 1854 2 14 veresnya 1842 roku bula sklikana skupshina yaka obrala knyazem Serbiyi Oleksandra Karageorgiyevicha 1806 1885 molodshogo sina Karageorgiya Obrannya novogo knyazya pidtverdzhuvalosya sultanskim firmanom 26 zhovtnya 1842 roku Takozh cogo dnya vidbulos oprilyudnennya knyazivskogo ukazu pro priznachennya na posadi ministriv ta chleniv radi Prem yer ministrom krayini stav sho takozh otrimav posadu ministra inozemnih sprav Kerivnik povstannya ocholiv ministerstvo vnutrishnih sprav Uprodovzh pershih dvoh rokiv svogo faktichnogo pravlinnya ustavobraniteli zishtovhnulisya zi zovnishnopolitichnim utruchannyam u vnutrishni serbski spravi z boku Rosiyi yaka vvazhala perevorot 1842 roku protizakonnim aktom i napolyagala na novih viborah knyazya Ustavobraniteli znajshli pidtrimku sered protivnikiv Rosijskoyi imperiyi Osmanskoyi imperiyi i Korolivstva Franciya Vpliv Rosijskoyi imperiyi na Knyazivstvo Serbiya vnaslidok utruchannya pershoyi u vnutrishni serbski spravi pomitno znizivsya 15 27 chervnya 1843 roku narodna skupshina v pidtverdila obrannya Oleksandra Karageorgiyevicha knyazem Serbiyi Vladi zahisnikiv konstituciyi takozh zagrozhuvala vnutrishnya nebezpeka 22 veresnya 4 zhovtnya 1844 roku prihilniki skinutoyi dinastiyi Obrenovichej pid kerivnictvom Stevana Jovanovicha Cukicha pidnyali povstannya z metoyu povalennya rezhimu ustavobraniteliv Prote vlada organizuvala kontrzahodi Uryadovi vijska na choli z sr povnistyu pridushili povstannya Toma Vuchich z nejmovirnoyu zhorstokistyu vidnoviv poryadok u krayini Za jogo nakazom zakolotniki buli shopleni piddani torturam ta vbiti U 1845 roci pislya pridushennya Katanskoyi buni bulo stvoreno postijne vijsko v kilkosti 2529 voyakiv Vijsko pidporyadkovuvalosya ministerstvu vnutrishnih sprav i vikonuvalo policejski funkciyi Programa Nachertaniye Iliya Garashanin U 1844 roci vidatnij ustavobranitel Iliya Garashanin 1812 1879 sklav plan zovnishnoyi politiki Serbiyi vidomij pid nazvoyu Proekt star serb Nachertaniјe Cej plan stav pershoyu programoyu zovnishnoyi politiki na Balkanah spryamovanoyu na ob yednannya pivdennoslov yanskih narodiv Programa nosila velikoserbskij harakter Vona peredbachala stvorennya silnoyi i nezalezhnoyi pivdennoslov yanskoyi derzhavi v yakij Serbiya i serbska dinastiya vidigravali b kerivnu rol Priyednannya pivdennoslov yanskih narodiv do Serbiyi zgidno z planom povinno bulo jti shlyahom postupovogo rozshirennya teritoriyi Serbskogo knyazivstva za dopomogoyu diplomatiyi ta voyen Iliya Garashanin u virishenni svoyeyi programi pragnuv spiratisya na zovnishni sili golovnim chinom na Franciyu Garashanin obijmayuchi posadu ministra vnutrishnih sprav vidrazu pristupiv do praktichnoyi realizaciyi Nachertaniya U 1845 1846 rokah jogo zusillyami bula stvorena merezha agentiv u vsih pivdennoslov yanskih oblastyah Osmanskoyi imperiyi Vidbulosya vstanovlennya zv yazku z chornogorskim vladikoyu Petrom II Petrovichem Negoshem U toj same chas knyaz Oleksandr Karageorgiyevich z 1846 roku pragnuv spiratisya na Avstriyu i provodiv proavstrijsku zovnishnyu politiku Najbilshu aktivnist Iliya Garashanin rozvinuv u period revolyucijnih podij 1848 1849 rokiv u Yevropi i nasampered u slov yanskih zemlyah Avstriyi Revolyuciyi 1848 1849 rokiv u YevropiRevolyuciyi 1848 1849 rokiv u Yevropi spravili velikij vpliv na vnutripolitichnu situaciyu v Serbiyi U krayini pochala formuvatisya liberalna inteligenciya Pid vplivom liberalnih idej 29 chervnya 11 lipnya 1848 roku v Kraguyevaci rozpochala robotu narodna skupshina Petrivska persha pislya 1843 roku Zibrannya malo tilki doradchij harakter ale na nomu vzhe vidkrito pochali zvuchati nevdovolennya diyami ustavobranitelskogo uryadu Deyaki deputati vimagali svobodu druku regulyarnih sklikan skupshini pripinennya zlovzhivan chinovnikiv Pid tiskom torgovoyi burzhuaziyi ne pov yazanoyi z ustavobranitelyami uryad zmushenij buv prijnyati zakon sho zaboronyav chinovnikam zajmatisya torgivleyu Porazka yevropejskogo revolyucijnogo ruhu dala znaki i v Serbiyi Svoboda druku likvidovuvalas rozpuskalisya liberalni organizaciyi yak napriklad sr v 1851 roci za kritiku ustavobraniteliv U vidpovid na vistupi proti policejskih i chinovnikiv u krayini vstanovlyuvavsya she bilsh suvorij policejskij rezhim Borotba mizh Oleksandrom i ustavobranitelyamiU 1855 roci zagostrilasya borotba za vladu mizh knyazem i ustavobranitelyami chlenami Radi Pogliblennyu konfliktu spriyalo te sho Oleksandr prosiv priznachiti na visoki derzhavni posti svoyih rodichiv i viddanih druziv Kriza dosyagla svogo piku koli knyaz yak vijskovij zazhadav shob armiya bula pid jogo verhovnim komanduvannyam Pri takih obstavinah chleni Radi pochali planuvati povalennya z knyazivskogo prestolu Oleksandra Karageorgiyevicha Na choli zmovnikiv stoyav golova Radi sr Kolishnij serbskij knyaz Milosh Obrenovich finansovo pidtrimuvav organizaciyu zakolotu Ale v kinci veresnya 1857 roku zmova bula rozkrita Zakolotnikiv zaareshtuvali i zasudili do smertnoyi kari Knyaz Oleksandr zaminiv chleniv radi sho skomprometuvali sebe uchastyu v zakoloti na svoyih prihilnikiv Vignani diyachi zvernulisya za dopomogoyu do Porti shob ta rozcinila diyi knyazya yak derzhavnij perevorot Dlya primirennya knyazya z ustavobranitelyami v berezni 1858 roku do Serbiyi pribuv specialnij emisar sultana Etem pasha Knyaz Oleksandr pishov na postupki smertnij virok zakolotnikam zaminiv na dovichne uv yaznennya piznishe na Velikden 1858 roku knyaz yih vzagali pomiluvav a v Radi znovu z yavilis ustavobraniteli otrimav priznachennya na posadu golovi Radi a Iliya Garashanin ministra vnutrishnih sprav Za zgodoyu osmanskogo emisara 3 travnya 1858 roku ustavobraniteli proveli novij zakon pro ustrij Radi za yakim she bilshe rozshiryuvalis yiyi prava Teper Rada zoseredzhuvala na sobi vsyu zakonodavchu ta administrativnu vladu Ustavobraniteli ne zupinilisya na dosyagnutomu i pochali provoditi agitaciyu za povalennya knyazya Oleksandra Dlya cogo voni virishili vikoristati narodnu skupshinu sho ne sklikalasya vprodovzh 10 rokiv Svyato Andriyivska skupshina 1858 rokuDokladnishe Z inshogo boku za sklikannya skupshini vistupala nova politichna sila liberali yadro yakih skladala nechislenna grupa inteligenciyi sho otrimala osvitu za kordonom Buv stvorenij Liberalnij klub v yakij vhodili vikladach liceyu sr sekretar radi sr vikladach gimnaziyi sr oficer sr Liberali u borotbi za ekonomichni ta politichni svobodi vidstoyuvali interesi serednogo sharu torgovoyi burzhuaziyi mista ta sela Lideri liberaliv ob yizhdzhali naseleni punkti krayini agituyuchi za sklikannya narodnih zboriv Vlitku 1858 roku vimoga sklikannya skupshini stala zagalnoyu U Belgradi stolici krayini z yavilisya listivki iz zaklikom provesti narodnu skupshinu vzhe 16 lipnya Knyaz vimushenij buv pogoditisya na sklikannya zboriv rozrahovuyuchi vikoristati skupshinu yak viddushinu dlya nevdovolennya sered naselennya Pravlyachi krugi pragnuli shob skupshina nosila strogo doradchij harakter i nadilyalas obmezhenimi pravami 11 zhovtnya 1858 roku vlada oprilyudnila zakon pro sklikannya skupshini Vidbulisya vibori deputativ do skupshini na yakih bilshist otrimali liberali ta prihilniki dinastiyi Obrenovichej Pershe zasidannya skupshini vidkrilos u Belgradi 30 listopada 12 grudnya 1858 roku v den sv Andriya Pervozvanogo tomu skupshina otrimala nazvu Svyato Andriyivskoyi 5 17 grudnya za propoziciyeyu Yefrema Gruyicha buv prijnyatij proekt zakonu pro narodnu skupshinu zgidno z yakim skupshina peretvoryuvalasya v postijno diyuchij organ sho mav zakonodavchu vladu a rada likvidovuvalasya Zakon pro skupshinu pereglyadavsya potim she dvichi 8 20 grudnya 1858 roku ta 14 sichnya 1860 r Za ostannoyu redakciyeyu skupshina peretvoryuvalasya v doradchij organ i zbiralas odin raz u tri roki sr zmusila Oleksandra Karageorgiyevicha vidrektisya vid prestolu i knyazem znovu obrali Milosha Obrenovicha Takim chinom zavershivsya period pravlinnya ustavobraniteliv u Serbiyi PrimitkiVelikashi Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya M Sovetskaya enciklopediya Pod red E M Zhukova 1973 1982 ros Daniјel Spasoјeviћ Istoriјski arhiv Nish Arhiv originalu za 2 listopada 2013 Procitovano 21 bereznya 2016 serb Tekst Konstituciyi Knyazivstva Serbiya 1835 roku 2020 06 17 u Wayback Machine serb Spahiyi osmanski feodali sho otrimuvali zemelni pozhaluvannya za nesennya vijskovoyi sluzhbi Tekst Konstituciyi Knyazivstva Serbiya 1838 roku 2020 06 17 u Wayback Machine serb Katanska buna Srpska enciklopediјa serb LiteraturaЈovanoviћ Slobodan Ustavobraniteљi i њihova vlada 1838 1858 Beograd 1933 serb Istoriya gosudarstva i prava slavyanskih narodov Uchebnoe posobie Avtor sostavitel I N Kuznecov 3 e izd stereotip Minsk Novoe znanie 2007 582 s ISBN 985 475 308 5 ros Formirovanie nacionalnyh nezavisimyh gosudarstv na Balkanah Konec XVIII 70 e gg XIX vv sbornik statej Institut slavyanovedeniya i balkanistiki AN SSSR pod red I S Dostyan Moskva Nauka 1986 431 s ros DzherelaIstoriya Yugoslavii Moskva Izdatelstvo AN SSSR 1963 T 1 736 s ros PosilannyaUstavobraniteљi Srpska enciklopediјa serb