Єфрем Обренович

Єфрем Обренович (серб. Јеврем Обреновић; , Османська імперія, 18 березня 1790 — Марашешти, Валахія,Османська імперія, 09 вересня 1856) — молодший брат принца Мілоша Великого Обреновича, благодійник і один з найвидатніших громадян .

Єфрем Обренович
серб. Јеврем Обреновић
Єфрем Обренович
Народився	18 березня 1790(1790-03-18) , Османська імперія
Помер	9 вересня 1856(1856-09-09) (66 років) , Валахія
Поховання	Монастир Раковин під Белградом
Країна	Князівство Сербія
Національність	серб
Діяльність	меценат
Галузь	військова служба^[1] і політика^[1]
Знання мов	сербська^[1]
Членство	^d (8 вересня 1856)
Суспільний стан	шляхтич^[d]^[1]^[1]^[…]
Посада	губернатор, прем'єр-міністр Сербії (1821-22 червня 1826), голова регентської ради при Михаїлі III Обреновичі
Військове звання	генерал-майор
Партія	безпартійний
Конфесія	православ'я
Рід	Обреновичі
Батько
Мати
Родичі	рідний брат король
Брати, сестри	Милош Обренович, ^d і ^d
У шлюбі з
Діти	^d^[2], Анка Обренович^[2] і ^d^[3]
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Родовий герб Обреновичів

Біографія

Єфрем народився в Добрині 1790 року. Єфрем був відокремлений від більшості його однолітків, між іншим, постійно читав книги. Був також наймолодшим з дев'яти дітей в сім'ї Мартиновича — Михайловича. Його мати Вішня Урошевіч була двічі заміжня. Першим чоловіком був Обрен Мартинович, із села Брусніци,з якими мала трьох дітей. Після смерті Обрена, Вішня вийшла заміж за бідного вдівця Теодора Михайловича, в селі Добриня. Вішня і Теодор мали трбох синів: Мілош, Йован і Єфрем. Предки Вішні були іммігрантами з Герцеговини, в цю область прийшли наприкінці XVII- початку XVIII ст. Після завершення австро-турецької війни (1788–1791), Теодор вмирає, залишивши сім'ю в злиднях.

Кілька років по тому, брати по матері — Якоб і Мілан, взяли матір разом з Мілошем, Йованом і Єфремом у свій маєток. Мілан Обренович справив великий вплив на виховання і розвиток молодших братів, про що свідчить той факт, що Мілош, Йован і Єфрем, які мали прізвище Теодоровичі, взяли прізвище брата по матері — Обренович.Для нього випала можливість і для проживання в будинку Миколи Лунєвіце, де він був в незвичайній гармонії і взаємній повазі, і Лунєвіца як один з найбагатших людей, лояльних до мирного прогресу і шанувальник освічених робітників, приймає вчителів у своєму будинку, в основному для своїх дітей. Вони були грамотні, без сумніву, використання його особистісного розвитку, призведе пізніше Єфрем у більш тісні контакти з письменниками та іншими діячами культури, які спостерігали за могутнім покровителем. У двадцять п'ятому році свого життя і став Єфрем лірером визвольного руху сербії.

Літній будиночок у ботанічному саду Євремовац (імені Єфрема Обреновича) у Белграді

За рахунок Мілоша, Єфрем прибуває в Остружніцу готуватися до повстання. Якийсь час він перебував в Белграді, але турки захопили його і закрили в фортеці Калемегдан. Дізнавшись, що серби на початку квітня в 1815 року знову взяли у руки зброю, Сулейман -паша Скопляк були готові вбити Єфрема, в Белграді тоді перебував Емін Ефенді. І у серпні в 1815 року Мілош і паша уклали мир, Єфрем був звільнений з в'язниці, де він провів близько шести місяців.

Вже у такому положенні — як Господар Єфрем — він був покровителем освітнього прогресу. Деякі письменники, мандрівники отримували від Єфрема хвалу, прикраси. Категорично крім іншого, і професора Джорджа Магашевича, який подорожував в Сербії наприкінці серпня і на початку вересня 1827 року, перетнув Саву в Шабаці та отримав прекрасний прийом і похвалу, допомогу, яку він прийняв від Господара Єфрема. У 1835 році Єфрем віддав владу князеві Мілошу, в той час як він був залучений до Константинополя, а потім сів у палаці губернатора в Крагуєваце. Але після двох років, у зв'язку з непорозумінням, він став одним із князевих опонентів, на рік в 1839 році став одним з трьох регентів та головою цієї ради, яка очолила владу, принц Михаїл був ще неповнолітнім. У 1842 році Єфрем спочатку таємно, а потім публічно боровся за владу. Опозиція змогла зняти Мілоша від влади, але потім він зрозумів, що його шанси бути обраним Сербським князем малі, і тому до трону прийшов другий син Мілоша Михаїл. Однак відбулися зміни 1842 року, адже до влади знову повернулася династія Карагеоргієвичі і Єфрем увійшов до Валахії в його власність, де 8 вересень у 1856 році помер після тривалої хвороби. Пізніше був похований у монастирі Раковині під Белградом.

Мавзолей Єфрема Обреновича у Марашешти (Валахія)

Єфрем з дружиною Фоманією, дочкою герцога Анте Богичевіча мав п'ять дочок і сина Мілоша, син якого Мілан після смерті князя Михайла, був князем Сербії Міланом IV. Єфремова дочка Анка була одружена з Олександром Константіновичем, з яким вона мала четверо дітей, з яких Катерина і Олександр залишили потомство. Кетрін збиралася одружитися з принцом Михайлом Обреновичем.

Могили Обреновичів у Брусніці

Квартал Господаря Єфрема у Шабаці

Губернатор міста Шабац

У березні 1816 року Мілош Обренович зробив Єфрема губернатором міста Шабац. Йому було тоді всього 26 років. Єфрем Обренович у Шабацу мав численні обов'язки: збір податків, комунальних послуг та міського планування, створення та організації магістратури, організації здоров'я та профілактики хвороб і епідемій, придушення бандитизму, придушення заколотів, участь у дипломатичній діяльності і так далі. Він взяв участь у придушенні повстань студентів (1825) по-звірячому було вбито Мілоша Дака, був переданий військовим. Єфрем у Шабаці провів 15 років. Його перебування там називається «Єфремовий золотий вік». Його далекоглядні дії послідувала за основу останньому «Маленькому Парижі». У 1829 році Єфрем від Сомбора привів Джозефа Шлезінгера як вчителя музики для своїх дітей. Шлезінгер в Шабаці мав свою "музичну капелу", і незабаром 1 червня 1831 року Джозеф Шлезінгер був призначений капельмейстером військової музики в Крагуєваце. Завдяки Єфремовим передовим концепціям, Шабац став одним з перших міст в Сербії, там були школи, збільшувалася чисельність вчителів, лікарів, фармацевтів, артистів і так далі.

Головний вхід до ботанічного парку Євремовац у Белграді

Місто Шабац Єфрем відбудовував по європейському стилю, де вулиці з'єднуються під прямим кутом. Під час уряду Єфрема почав працювати ряд важливих інститутів: Шабацький Магістрат(1823), школа в церкві (за власні кошти Єфрема), цивільна лікарня з двома кімнатами (1826), де створена добре обладнана аптека (1826), казарми (будівля з чотирьох кімнат) для 60 солдатів і так далі. Яким Вуйлич показав, що в 1826 році в Шабаці знайшли добре укомплектовану аптеку з ліками на суму 5000 пенсів. Його роль в організації та роботі судової системи має першорядне значення. У господарську діяльность включалася боротьба з бандитизмом, що особливо лютує після 1817 року. Застосовуючи різкі, іноді навіть жорстокі заходи, Мілош і Єфрем вдалося знизити бандитизм до прийнятного рівня, можна навіть сказати, що він був ліквідований. У період з 1817 до 1835 року Єфрем брав участь у придушенні декількох повстань, під час російсько-турецької війни, його завданням було запобігти передачі турецьких військ з Боснії через Сербію, на східному фронті. У 1824 році завершилося будівництво Єфремової квартири у Шабаці, гармонійної поверхової будівлі, яка була однією з найкрасивіших в Сербії. Населення почало жити за «європейськими» манерами. Будівля була місцем зустрічі підготовлених і освічених людей, інтелектуальна і мистецька еліта тодішнього сербського суспільства, яку Єфрем підтримував за власні кошти. Його будівля була у багатьох відношеннях важливою: перший фортепіано в колишній Сербії, перші сучасні ліжка та меблі і віденські столові прилади та були перші скляні вікна в Сербії. В його резиденції знаходилася знаменита бібліотека Єфрема (з роботами Лафонтена, Купера, , тощо).

Вулиця імені Єфрема Обреновича у Белграді

Губернатор міста Белград

У листопаді 1831 року принц Мілош назначив Єфрема губернатором міста Белград. У середині 1835 року був підвищений у званні до генерал-майора, і, крім того, він займав багато важливих положень: суперінтендант громадських будівель, глава Управління військової поліції, президент Державної ради, членом регентського уряду тощо. Під егідою Єфрема, починаючи з 1832 року було засновано в Белграді публічну бібліотеку напівдержавних інститутів.

Діти

Ім'я	Роки життя	Чоловік/дружина
Сімка	(1818-1837)	Йован Теодорович Герман
Єлена	(1818-?)	Констянтин Хадія
Анна	(1821-1868)	Олександр Константинович
Катерина	(1826-1848)
Стана	(1828-1842)
Мілош	(1829-1861)	Марія Єлена Катарджи

Посилання

• http://scindeks.nb.rs/article.aspx?artid=0350-08020450099J^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• http://www.riznicasrpska.net/ponossrpstva/index.php?topic=74.0 [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Література

• The genealogy and coats of arms of Serbian dynasties and feudal lords (Родословне таблице и грбови српских династија и властеле); editors Aleksa Ivić (1928), Dusan Spasić, Aleksandar Plavestra and Dusan Mrdjenović (1987/91); Bata, Belgrade, (in Serbian language).
• http://scindeks.ceon.rs/article.aspx?artid=0350-08020450099J [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.], Историјски часопис, број 50, 2003. године

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326