Унґоліанта

Унґоліанта — це вигаданий персонаж у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна, описаний як злий дух у подобі велетенської павучихи. Про неї є коротка згадка у «Володарі перснів», а також вона відіграє важливу роль в одній з частин «Сильмариліону». Її походження неясне, оскільки тексти Толкіна не розкривають її природи цілковито. Відомо лише, що вона походить ще «з-перед світу» (англ. before the world). Вона є прикладом тих персонажів, які, поряд з та , не отримали від письменника однозначного пояснення свого походження.

Ім'я

Унґоліанта (англ. Ungoliant) означає «темний павук» у штучно створеній Толкіном синдарській мові. Це також мовне запозичення із мови квенья: Ungwë liantë. Вона також відома як Ткаля Мороку (Gloomweaver) (синдарською: Gwerlum, квенья: Wirilomë).

Внутрішня історія

В оригінальних творах Толкіна стверджується, що Унґоліанта — це первісний дух ночі на ім'я Мору, який допоміг Мелькорові із нападом на два Дерева Валінору, висмоктавши з них весь їхній сік після того, як Мелькор пошкодив їх. Вона також поглинула залишки світла з колодязів Варди. Після цього світло дерев залишилося лише у Сильмарилах Феанора. Унґоліанта допомогла Мелькорові напасти на валарів, спершу вкривши Аман непроникною темрявою, яку вона сама й створила.

Мелькор обіцяв Унґоліанті, що поступиться їй будь-чим, чого тільки вона захоче взамін за свою допомогу, але не дотримав цієї обіцянки, не захотівши віддати їй Сильмарили, а тому викликав балрогів, аби прогнати її. Унґоліанта втекла до Еред-Ґорґороту в Белеріанд. В певний період свого існування вона породила , в тому числі й Шелобу з «Володаря перснів». У Сильмариліоні стверджується, що коли вона стала переховуватися, її голод був настільки нестерпним, що вона парувалася з іншими павуками виключно для того, аби потім з'їсти їх, а своїх виплодків вона використовувала як їжу, як тільки вони достатньо підростали. Як написано в Сильмариліоні, нестримний голод Унґоліанти призвів до того, що вона , хоча альтернативний нарис подорожі дозволяє припустити, що це він вбив її, перебуваючи на півдні.

У популярній культурі

Унґоліанта була предметом декількох пісень у стилі важкий метал. Її конфлікт з Морґотом через Сильмарили був темою пісні «Into the Storm» гурту Blind Guardian із їхнього альбому  1998 року. Австрійський гурт , що грає у стилі блек-метал, у своєму альбомі   1995 року мав пісню під назвою «Ungolianth». В альбомі 2006 року The Morrigan's Call, гурту Cruachan, що грає у стилі ірландський , була одна пісня під назвою «Ungoliant», а також ще одна, названа на честь Шелоби.

Унґоліанта — це ім'я монстра у грі MMORPG Ragnarok Online, який з'являється з частотою, типовою для боса, хоча сам не є босом. Також бос із таким іменем є у підземеллі в грі , де він пожирає монстрів, що звуться шелобами, аби відновити собі незначну кількість здоров'я.

Також похідну назву має вид павуків Nemesia ungoliant із сімейства , описаний у 2007 році.

Унґоліанта згадується у кінофільмі Гобіт: Несподівана подорож 2012 року — першій частині із кінотрилогії Гобіт Пітера Джексона, де чарівник Радаґаст Коричневий висловлює здогадки щодо походження злих гігантських павуків.

Примітки

1. Tolkien, J.R.R. (1983). The Book of Lost Tales, Part One. George Allen & Unwin. ISBN .
2. Tolkien, J. R. R. (1977). Christopher Tolkien (ред.). The Silmarillion. Boston: . "Of the Darkening of Valinor". . {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
3. Tolkien, J. R. R. (1977). Christopher Tolkien (ред.). The Silmarillion. Boston: . "Of the Flight of the Noldor". . {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
4. The Morrigan's Call — Cruachan. AllMusic.
5. Platnick, Norman I. Fam. Nemesiidae. The World Spider Catalog, Version 12.0. American Museum of Natural History.

Джерела

• Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008