Ту рів біл Ту раў місто Білорусі у Житковицькому районі Гомельської області Розташоване на східному Поліссі пристань на

Ту́рів (біл. Ту́раў) — місто Білорусі, у Житковицькому районі Гомельської області. Розташоване на східному Поліссі, пристань на правому березі Прип'яті.

місто Турів
біл. Тураў

Транслітерація назви

Turaŭ


^d	^d

Основні дані

52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д.Координати: 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д.

Перша згадка

980

Статус

з 2004 року

2 846 (2011)

5,46029 км²^[1]

247980

Телефонний код

+375-2353

Висота

125 м^[2]

Транспорт, відстані

До Мінська

- фізична

204 км

Місцева влада

Вебсторінка

Тураў

Турів

Турів

Турів (Гомельська область)

Турів у Вікісховищі

Географія

Турів розташований на правому березі річки Прип'яті, на Поліській розмежувальній лінії.

Історія

Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згаданий в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.

За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого була Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворена Турівська єпархія.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.

У X—XIII століттях був столицею удільного Турово-Пинського князівства та центром Турівської єпархії.

Узимку 1241 року місто зруйноване Батиєвою навалою. Після цього занепало й регіональним центром став Пінськ.

З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (із середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі).

Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто.

У 1655—1659 роки входив складу Пинсько-Турівського полку Гетьманщини.

З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії.

4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській.

У 1917—1920 роках входив до складу до Української Народної Республіки.

Під час Другої світової війни німецький гарнізон у містечку становили 200 німців, 90 поліцаїв, 9 жандармів.

3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.

Відомі люди

Кирило Турівський — єпископ Турівський, руський мислитель;
Василь Федорович Острозький — намісник турівський;
Костянтин Іванович Острозький — власник міста;
Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.

Пам'ятки

Храм на честь всіх святих (XIX століття)

Див. також

Турівське Євангеліє

Примітки

http://gp.by/upload/iblock/0c7/0c77b7a70bc8b48d969b9da8379e9542.pdf
GeoNames — 2005.
d:Track:Q830106
Леонюк В. Турів // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 302. — .
Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — Москва-Ленинград : Издательство Академии Наук СССР, 1950. — С. 475-477.
S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 72-73. (пол.)
Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — С. 43. — .
Książęta Ostrogscy (01) [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)