Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Имя при народженні Місце народження ширина Описание зображення Рід діяльності Труфанов Сергій МихайловичНародився 7 19 ж

Труфанов Сергій Михайлович

Труфанов Сергій Михайлович

Труфанов Сергій Михайлович
image
Народився 7 (19) жовтня 1880
d, Перший Донський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 28 січня 1952(1952-01-28) (71 рік)
Нью-Йорк, США
Країна image Російська імперія
Місце проживання Нью-Йорк
Почаївська лавра
Волгоград
Діяльність ієромонах, політик, adventurer, кіноактор, сценарист
Alma mater Новочеркаське духовне училище, Новочеркаська духовна семінарія і Санкт-Петербурзька духовна академія
Знання мов російська і англійська
Партія Союз російського народу
Конфесія православ'я
IMDb ID 0407732

Сергій Михайлович Труфанов (в чернецтві Іліодор; нар. 7 [19] жовтня 1880, Область Війська Донського, Російська імперія — пом. 28 січня 1952, Нью-Йорк, США) — російський ієромонах-чорносотенець, протеже Григорія Распутіна і автор записок про нього; згідно ряду оцінок — авантюрист.

Біографія

Ранні роки

Народився Сергій Труфанов 7 (19) жовтня 1880 року на хуторі Великому, станиці Маріїнської Першого Донського округуОбласті Війська Донського в родині псаломщика місцевого храму. Родина була досить освіченою: Труфанови передплачували часописи, вдома була зібрана багата бібліотека.

У 10 років Сергій вступив до Новочеркаського духовного училища; під час навчання він проживав у дядька і тітки. Потім навчався у Новочеркаській духовній семінарії, яку закінчив у 1900 році. Навчання продовжив у Санкт-Петербурзькій духовній академії. Як він писав пізніше: «Моя єдина мета при цьому полягала в тому, щоб заповнити час до досягнення законного віку для вступу в монастир». На третьому курсі, 29 листопада 1903 року, відбулося його постриг у чернецтво з нареченням імені Іліодор ректором академії архієпископом Сергієм (Страгородським). Незабаром після цього познайомився з Григорієм Распутіним.

Чернецтво

image

Після закінчення академії він був направлений викладачем до Ярославської духовної семінарії, де у нього склалися добрі відносини з відомим своїми правими переконаннями губернатором Олексієм Роговичем.

Захоплення чорносотенними ідеями привело до конфлікту і його вирішили перевести в Новгородську семінарію, але він відмовився їхати до Новгорода і попросився до Почаївської лаври. Тут він продовжував брати активну участь у діяльності «Союзу російського народу», а також в чорносотенній пресі — «Почаївському листку», «Віче» тощо. Влаштовував мітинги, на які сходилися значні натовпи народу; вів вкрай різку агітацію проти євреїв та інородців взагалі, проти інтелігенції, з постійними закликами до погромів; постійно нападав на вищих посадових осіб на державній і на церковній службі. Вдаючись до демагогічних прийомів, говорив про інтереси страждаючого селянства, Іліодор здобув значну популярність у населення (в основному селянського).

В 1907 році, архієпископу Антонію (Храповицькому), який займав Волинську кафедру, з Петербурга переслали № 17 «Почаївських известий», що вийшов під редакцією Іліодора під загальним заголовком «Люди, звільняйтесь від жидів»: обер-прокурор Святійшого Синоду Петро Ізвольський вказував: «Вірю, що осудіть слова і вирази, яким не місце в цьому виданні». Святійший синод заборонив Іліодору літературну діяльність, але, користуючись заступництвом різних впливових осіб, він не підкорився цій забороні і залишився безкарним.

Типовим прикладом проповіді Іліодора стала неодноразово видана Почаївською лаврою брошура «Бачення ченця». Головний герой оповідання, чернець бачить у світі людей розділених на два табори (подібно євангельській притчі про «овець» і «козлів»): праворуч стоїть чорна сотня, ліворуч — червона. Праворуч, головним чином, народ; але є й бідно одягнені священики, ченці і кілька панів. Зліва — студенти, фабричні робітники, і особливо виділялися жиди", а також багато одягнені священики. За сюжетом, більшість лівих убиває блискавка і тільки покаявшихся прощає врятований народом государ. Кінець бачення: смерть ченця, від особи якого йшла розповідь; його хоронять дикі звірі, залишаючи послання — «могили моєї не шукайте». Фактично в лаврі видавалася література, відверто спрямована проти вищої церковної ієрархії.

image
Заснований Іліодором Свято-Духів монастир

З допомогою Распутіна Іліодор знайшов покровителів у державних сферах, але тут же почав сам боротися з впливом Распутіна. В 1908 році він, однак, був переведений до Саратовської єпархії — в Царицин, де отримав незначний за значенням прихід. Тут його діяльність, під заступництвом саратовського єпископа Гермогена, розгорнулася ще ширше. З 1 березня 1908 року він став завідувати в Царицині архієрейським обійстям, який незабаром перетворився на чоловічий Свято-Духів монастир. Проповіді Іліодора поступово залучили натовпи прочан, які безкоштовно працювали на обитель. У дворі монастиря були зроблені підземні катакомби, пов'язані підземними ходами з храмом та іншими будівлями. Підземелля обкладалися цеглою, перекривалися склепіннями. Плани їх трималися в секреті. Створювався монастир-фортеця з ідеєю «обложеної фортеці», яка протистоїть «гинучому світу».

Іліодор різко нападав на місцеву адміністрацію, зокрема — на саратовського губернатора графа Сергія Татищева, якого закликав «відшмагати на царській стайні». Займався зціленням хворих і вигнанням бісів з клікуш і різних припадочних, що забезпечувало йому ореол святого і чудотворця. Коли в 1909 році Синод заборонив Іліодора до служіння, той назвав розпорядження Синоду «безблагодатним і беззаконним» і продовжував служити. Синод постановив перевести Іліодора до Мінська, але Іліодор не поїхав і через Распутіна домігся зустрічі з імператрицею Олександрою Федорівною та скасування постанови.

У листопаді 1909 року Іліодор організував у Царицині урочистий прийом для Распутіна, потім здійснив разом з ним подорож на його батьківщину — в село Покровське Тобольської губернії. Під час перебування в будинку Распутіна отримав від нього деякі листи від членів імператорської родини, які згодом опублікував.

Іліодор лаяв мусульман і лютеран, інтелігентів і купців, журналістів і драматургів, при цьому вживав, прикриваючись юродством, ненормативну лексику, наприклад, у телеграмі до московської міської думи з приводу її рішення про придбання (для створення музею письменника) будинку Лева Толстого, якого таврував як «великого духовного розбійника богохульника» і «яснополянского біса».

У 1910 році Іліодор за образу поліції був засуджений судом до місячного арешту, але це постанова до виконання не було доведено. У січні 1911 року було прийнято постанову Синоду про переведення Іліодора в один з монастирів Тульської єпархії. Після дводенного гучного протесту Іліодор підкорився постанові Синоду і виїхав з Царицина, залишивши близько 500 000 рублів боргу, взятого ним для будівництва нового храму та інших монастирських потреб. Через місяць Іліодор втік з новосільського монастиря, повернувся в Царицин і відновив свою діяльність.

21 травня мав зустріч з імператором Миколою II. Вбивство прем'єр-міністра Петра Столипіна у вересні 1911 року Іліодор сприйняв позитивно. Він писав: «Я не знаю, чи щиро плакала Росія або удавано, а тільки сталося так, як завжди буває в таких випадках. Спочатку відслужили панахиду по Столипіну близькі йому особи, а потім за ними, як скоти, потягнулися всі православні російські люди».

З 9 по 27 липня 1911 року він організував велелюдну прощу своїх прихильників з Царицина до Свято-Успенської Саровської пустині, маршрут якого проходив кількома поволзькими містами. Грошова допомога Іліодору в організації паломництва (в розмірі трьох тисяч рублів) була надана через Распутіна, за його ж прохання, особисто імператрицею. Це подорож супроводжувався багатьма випадками хуліганства з боку паломників.

За заявою самого Іліодора, який відвідав двічі Казань, головною причиною здійснених ним у 1911 році частих поїздок Росією були пошуки викраденої (за 7 років до цього) чудотворної Казанської ікони Божої Матері. На шляху прямування паломників Іліодор неодноразово робив гучні політичні заяви, через що виникали конфліктні ситуації, які привертало до «іліодоровців» пильну увагу преси.

Конфлікт з Распутіним та позбавлення сану

image
Іліодор читає народу вдячну телеграму Миколі II
image
Автограф 17 січня 1913 року

На квартирі єпископа Гермогена 16 грудня Іліодор, юродивий Митя, письменник Іван Родіонов та інші зажадали від Распутіна порвати зв'язки з царською сім'єю і покаятися в гріхах. Цей вчинок коштував йому підтримки Распутіна. У своєму протистоянні з Синодом Іліодор залишився без підтримки високопоставлених столичних кіл.

У січні 1912 року було приведено у виконання постанову Синоду про ув'язнення Іліодора до Флорищевої пустині Володимирської єпархії. Після недовгого опиру, він був відправлений у заслання під жандармським конвоєм. З пустині він бомбардував імператора і Синод викривальними листами, роздавав інтерв'ю газетярам. 8 травня Іліодор подав до Синоду прохання про зняття сану, а в посланні до шанувальників заявляв, що розкаюється у своїй діяльності, просить вибачення у євреїв, відрікається від віри в православну церкву. Після півроку «умовлянь» рішенням Святійшого Синоду в грудні 1912 року був позбавлений сану і звільнений з монастиря.

Півтора року прожив у себе на батьківщині (хутір Великий) під суворим поліцейським наглядом, де навколо нього знову стали збиратися прихильники (громада «Нова Галілея»). За твердженням деяких авторів, був причетний до організації невдалого замаху на Распутіна, яке здійснила Хіонія Гусєва. За намовою Распутіна заарештований 26 січня 1914 року і звинувачений в «блюзнірстві, богохульство, образу його величності і заснування злочинного співтовариства». Побоюючись кримінального переслідування, Іліодор 19 липня 1914 року втік за кордон через Фінляндію. Випустив там викривальну книгу «Святий чорт (записки про Распутіна)». У червні 1916 року переїхав до США.

В 1917 році книга Труфанова «Святий Чорт» про Григорія Распутіна була видана в Росії. За твердженням білоемігрантів-монархістів, перевірка змісту книги у Надзвичайній слідчій комісії показала, що вона була наповнена вигадкою: безліч телеграм, які наводив Труфанов, ніколи насправді не надсилались. Разом з тим у свідченнях Анни Вирубовойї, Степана Білецького, у листуванні самої цариці з Распутіним однозначно підтверджується наявність реальних листів та потрапляння їх до Ілиідора.

Після революції

В 1917 році Труфанов брав участь у лівому русі, після Жовтневої перевороту навіть пропонував свої послуги більшовикам. За особистою пропозицією Фелікса Дзержинського почав служити в ЧК, де виконував «найделікатніші доручення». В 1917 році знявся (камео) у першому фільмі про революцію в Росії — «Падіння Романових».

З 1918 по 1922 рік жив у Царицині, де в квітні 1921 року створив секту «Вічного миру». Тоді ж оголосив себе «єпископом Царицинським і Патріархом всієї Південної Росії». Активно використовувався органами ВЧК-ОГПУ для розколу Царицинської єпархії.

image
Сергій Труфанов з сім'єю, 1922 рік

У травні 1922 року емігрував до Німеччини, а потім у США, де публікував свої записки про Распутіна. Працював швейцаром у невеликому готелі. Наприкінці 1924 року звернувся до обновленського Синоду з покаянням та проханням про прийняття в спілкування. Був прийнятий у спілкування як мирянин з можливістю подальшого відновлення у священному сані.

Відомо, що 25 червня 1933 року ієромонах-розстрига виступив у Нью-Йорку в залі, званому «Просвіта». В газеті «Росія» зазначалося, що його доповідь булп дотепною, він піддав вбивчій критиці місію архієпископа Веніаміна (Федченкова), підняв російський національний прапор, проголосив: «Вітчизна в небезпеці!» Втім, архієпископ Веніамін домігся в 1934 році зняття заборони з Іліодора і відновлення його в сані ієромонаха, а також призначив секретарем свого єпархіального управління, розповідав усім про його «величезною душевною силою» і надав йому можливість захищати московську патріархію в пресі. Але Труфанов не виправдав надій екзарха, створив власну Російську Народну Універсально-Християнську Церкву, а себе оголосив патріархом у вигнанні.

Помер 28 січня 1952 року від хвороби серця. Син Сергій ночами працював в готелі «Нью-Йоркер», застрелений у квітні 1942 року невідомим бандитом у грецькому ресторані.

Примітки

  1. U.S., Find A Grave Index, 1600s-Current — Ancestry.com.au
  2. Илиодор (Труфанов)
  3. . Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
  4. Лавринов Валерий, протоиерей Обновленческий раскол в портретах его деятелей. Материалы по истории Церкви. Книга 54. — М., 2016. — С. 257.
  5. Иванов С. М., Супрун В. И. Иеромонах Илиодор (Труфанов) [ 2016-03-17 у Wayback Machine.] на сайте «Волгоград православный»
  6. История одного расстриги, 2006, с. 96—97.
  7. История одного расстриги, 2006, с. 106—107.
  8. История одного расстриги, 2006, с. 103—104.
  9. Бывший иеромонах Илиодор. Святой черт // Житие блудного старца Гришки Распутина. — М., 1991. — С. 63.
  10. Рассулин Ю. Месть врага рода человеческого// Русская народная линия, 27.05.2013
  11. История одного расстриги, 2006, с. 105.
  12. Седова Я. А. Октябрический режим. Т. 2. — С. 1037—1038.
  13. Алексеев И. «Ах ты, воля, моя воля»! (Посещение в июле 1911 г. иеромонахом Илиодором (С. М. Труфановым) и его сторонниками Казани…) // Русская народная линия, 13.11.2013
  14. Дякин В. С. Буржуазия, дворянство и царизм в 1911—1914 гг. — М.: Наука, 1988. — С. 34.
  15. Седова Я. А. Октябрический режим. Т. 2. — С. 1038.
  16. 1917. Российская империя. Падение — Эдвард Радзинский — Google Книги
  17. Илиодор, Труфанов. hrono.ru. Процитовано 19 травня 2011.
  18. Бывший иеромонах Илиодор. Святой черт // Житие блудного старца Гришки Распутина. М, 1991.- с.195.
  19. Святой чорт: (Записки о Распутине) / Бывш. иер. Илиодор (Сергей Труфанов) с предисловием С. П. Мельгунова. — Изд. 2-е. — Москва: Тип. Т-ва Рябушинских, 1917. — XV, 187, [1] с.
  20. Романов А. Ф. Император Николай II и Его Правительство (по данным Чрезвычайной Следственной Комиссии). // Русская летопись. Кн. 2. Париж, 1922. Стр. 20.
  21. Алексей Варламов. Илиодор. Исторический очерк
  22. Боханов А. Н. Правда о Григории Распутине. — М.: Русский издательский центр, 2011. — 608 с., ил.
  23. The Fall of the Romanoffs на сайті IMDb (англ.)
  24. Лавринов Валерий, протоиерей. Обновленческий раскол в портретах его деятелей. Материалы по истории Церкви. Книга 54. М. 2016. стр. 258
  25. Андрей Кострюков, К истории разделения между Московской Патриархией и Североамериканской митрополией в 1933 г. // II: История. История Русской Православной Церкви. 2011. Вып. 3 (40). С.46-58
  26. . Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 26 травня 2020.
  27. Незабытые могилы: российское зарубежье: некрологи 1917—1997 : в 6 т. / Российская гос. б-ка. Отд. лит. рус. зарубежья; сост. В. Н. Чумаков. — М. : Пашков дом, 2006. — Т. 6. Кн. 2. : Л—М. . — С. 483.

Література

  • Булюлина Е. В., Гарскова И. В. «Вести русскую массу к политической коммуне нужно через религиозную общину». Письмо иеромонаха Илиодора В. И. Ленину // . — 2005. — № 4 (16 червня).
  • Крапивин М. Ю. Деятельность С. М. Труфанова (бывшего иеромонаха Илиодора) в Советской России (1918—1922 гг.) в связи с формированием государственной политики в отношении православной Церкви // . — 2011. — № 3—4 (16 червня). — С. 137—159.
  • Хижий, Максим, протоиерей. История одного расстриги: иеромонах Илиодор (Труфанов) // . — М., 2006. — № 2 (46) (16 червня). — С. 96—110. — ISSN 0203-3488.
  • The mad monk of Russia, Iliodor : life, memoirs, and confessions of Tony Michailovich Trufanoff (Iliodor)(англ.)

Посилання

  • Алексей Варламов Илиодор. Исторический очерк: Часть 1; Часть 2; Часть 3; Часть 4; Часть 5 // Литературоно-философский журнал «Топос»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Imya pri narodzhenni Misce narodzhennya shirina Opisanie zobrazhennya Rid diyalnosti Trufanov Sergij MihajlovichNarodivsya 7 19 zhovtnya 1880 d Pershij Donskij okrug Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiyaPomer 28 sichnya 1952 1952 01 28 71 rik Nyu Jork SShAKrayina Rosijska imperiyaMisce prozhivannya Nyu Jork Pochayivska lavra VolgogradDiyalnist iyeromonah politik adventurer kinoaktor scenaristAlma mater Novocherkaske duhovne uchilishe Novocherkaska duhovna seminariya i Sankt Peterburzka duhovna akademiyaZnannya mov rosijska i anglijskaPartiya Soyuz rosijskogo naroduKonfesiya pravoslav yaIMDb ID 0407732 Mediafajli u Vikishovishi Sergij Mihajlovich Trufanov v chernectvi Iliodor nar 7 19 zhovtnya 1880 Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiya pom 28 sichnya 1952 Nyu Jork SShA rosijskij iyeromonah chornosotenec protezhe Grigoriya Rasputina i avtor zapisok pro nogo zgidno ryadu ocinok avantyurist BiografiyaRanni roki Narodivsya Sergij Trufanov 7 19 zhovtnya 1880 roku na hutori Velikomu stanici Mariyinskoyi Pershogo Donskogo okruguOblasti Vijska Donskogo v rodini psalomshika miscevogo hramu Rodina bula dosit osvichenoyu Trufanovi peredplachuvali chasopisi vdoma bula zibrana bagata biblioteka U 10 rokiv Sergij vstupiv do Novocherkaskogo duhovnogo uchilisha pid chas navchannya vin prozhivav u dyadka i titki Potim navchavsya u Novocherkaskij duhovnij seminariyi yaku zakinchiv u 1900 roci Navchannya prodovzhiv u Sankt Peterburzkij duhovnij akademiyi Yak vin pisav piznishe Moya yedina meta pri comu polyagala v tomu shob zapovniti chas do dosyagnennya zakonnogo viku dlya vstupu v monastir Na tretomu kursi 29 listopada 1903 roku vidbulosya jogo postrig u chernectvo z narechennyam imeni Iliodor rektorom akademiyi arhiyepiskopom Sergiyem Stragorodskim Nezabarom pislya cogo poznajomivsya z Grigoriyem Rasputinim Chernectvo Pislya zakinchennya akademiyi vin buv napravlenij vikladachem do Yaroslavskoyi duhovnoyi seminariyi de u nogo sklalisya dobri vidnosini z vidomim svoyimi pravimi perekonannyami gubernatorom Oleksiyem Rogovichem Zahoplennya chornosotennimi ideyami privelo do konfliktu i jogo virishili perevesti v Novgorodsku seminariyu ale vin vidmovivsya yihati do Novgoroda i poprosivsya do Pochayivskoyi lavri Tut vin prodovzhuvav brati aktivnu uchast u diyalnosti Soyuzu rosijskogo narodu a takozh v chornosotennij presi Pochayivskomu listku Viche tosho Vlashtovuvav mitingi na yaki shodilisya znachni natovpi narodu viv vkraj rizku agitaciyu proti yevreyiv ta inorodciv vzagali proti inteligenciyi z postijnimi zaklikami do pogromiv postijno napadav na vishih posadovih osib na derzhavnij i na cerkovnij sluzhbi Vdayuchis do demagogichnih prijomiv govoriv pro interesi strazhdayuchogo selyanstva Iliodor zdobuv znachnu populyarnist u naselennya v osnovnomu selyanskogo V 1907 roci arhiyepiskopu Antoniyu Hrapovickomu yakij zajmav Volinsku kafedru z Peterburga pereslali 17 Pochayivskih izvestij sho vijshov pid redakciyeyu Iliodora pid zagalnim zagolovkom Lyudi zvilnyajtes vid zhidiv ober prokuror Svyatijshogo Sinodu Petro Izvolskij vkazuvav Viryu sho osudit slova i virazi yakim ne misce v comu vidanni Svyatijshij sinod zaboroniv Iliodoru literaturnu diyalnist ale koristuyuchis zastupnictvom riznih vplivovih osib vin ne pidkorivsya cij zaboroni i zalishivsya bezkarnim Tipovim prikladom propovidi Iliodora stala neodnorazovo vidana Pochayivskoyu lavroyu broshura Bachennya chencya Golovnij geroj opovidannya chernec bachit u sviti lyudej rozdilenih na dva tabori podibno yevangelskij pritchi pro ovec i kozliv pravoruch stoyit chorna sotnya livoruch chervona Pravoruch golovnim chinom narod ale ye j bidno odyagneni svyasheniki chenci i kilka paniv Zliva studenti fabrichni robitniki i osoblivo vidilyalisya zhidi a takozh bagato odyagneni svyasheniki Za syuzhetom bilshist livih ubivaye bliskavka i tilki pokayavshihsya proshaye vryatovanij narodom gosudar Kinec bachennya smert chencya vid osobi yakogo jshla rozpovid jogo horonyat diki zviri zalishayuchi poslannya mogili moyeyi ne shukajte Faktichno v lavri vidavalasya literatura vidverto spryamovana proti vishoyi cerkovnoyi iyerarhiyi Zasnovanij Iliodorom Svyato Duhiv monastir Z dopomogoyu Rasputina Iliodor znajshov pokroviteliv u derzhavnih sferah ale tut zhe pochav sam borotisya z vplivom Rasputina V 1908 roci vin odnak buv perevedenij do Saratovskoyi yeparhiyi v Caricin de otrimav neznachnij za znachennyam prihid Tut jogo diyalnist pid zastupnictvom saratovskogo yepiskopa Germogena rozgornulasya she shirshe Z 1 bereznya 1908 roku vin stav zaviduvati v Caricini arhiyerejskim obijstyam yakij nezabarom peretvorivsya na cholovichij Svyato Duhiv monastir Propovidi Iliodora postupovo zaluchili natovpi prochan yaki bezkoshtovno pracyuvali na obitel U dvori monastirya buli zrobleni pidzemni katakombi pov yazani pidzemnimi hodami z hramom ta inshimi budivlyami Pidzemellya obkladalisya cegloyu perekrivalisya sklepinnyami Plani yih trimalisya v sekreti Stvoryuvavsya monastir fortecya z ideyeyu oblozhenoyi forteci yaka protistoyit ginuchomu svitu Iliodor rizko napadav na miscevu administraciyu zokrema na saratovskogo gubernatora grafa Sergiya Tatisheva yakogo zaklikav vidshmagati na carskij stajni Zajmavsya zcilennyam hvorih i vignannyam bisiv z klikush i riznih pripadochnih sho zabezpechuvalo jomu oreol svyatogo i chudotvorcya Koli v 1909 roci Sinod zaboroniv Iliodora do sluzhinnya toj nazvav rozporyadzhennya Sinodu bezblagodatnim i bezzakonnim i prodovzhuvav sluzhiti Sinod postanoviv perevesti Iliodora do Minska ale Iliodor ne poyihav i cherez Rasputina domigsya zustrichi z imperatriceyu Oleksandroyu Fedorivnoyu ta skasuvannya postanovi U listopadi 1909 roku Iliodor organizuvav u Caricini urochistij prijom dlya Rasputina potim zdijsniv razom z nim podorozh na jogo batkivshinu v selo Pokrovske Tobolskoyi guberniyi Pid chas perebuvannya v budinku Rasputina otrimav vid nogo deyaki listi vid chleniv imperatorskoyi rodini yaki zgodom opublikuvav Iliodor layav musulman i lyuteran inteligentiv i kupciv zhurnalistiv i dramaturgiv pri comu vzhivav prikrivayuchis yurodstvom nenormativnu leksiku napriklad u telegrami do moskovskoyi miskoyi dumi z privodu yiyi rishennya pro pridbannya dlya stvorennya muzeyu pismennika budinku Leva Tolstogo yakogo tavruvav yak velikogo duhovnogo rozbijnika bogohulnika i yasnopolyanskogo bisa U 1910 roci Iliodor za obrazu policiyi buv zasudzhenij sudom do misyachnogo areshtu ale ce postanova do vikonannya ne bulo dovedeno U sichni 1911 roku bulo prijnyato postanovu Sinodu pro perevedennya Iliodora v odin z monastiriv Tulskoyi yeparhiyi Pislya dvodennogo guchnogo protestu Iliodor pidkorivsya postanovi Sinodu i viyihav z Caricina zalishivshi blizko 500 000 rubliv borgu vzyatogo nim dlya budivnictva novogo hramu ta inshih monastirskih potreb Cherez misyac Iliodor vtik z novosilskogo monastirya povernuvsya v Caricin i vidnoviv svoyu diyalnist 21 travnya mav zustrich z imperatorom Mikoloyu II Vbivstvo prem yer ministra Petra Stolipina u veresni 1911 roku Iliodor sprijnyav pozitivno Vin pisav Ya ne znayu chi shiro plakala Rosiya abo udavano a tilki stalosya tak yak zavzhdi buvaye v takih vipadkah Spochatku vidsluzhili panahidu po Stolipinu blizki jomu osobi a potim za nimi yak skoti potyagnulisya vsi pravoslavni rosijski lyudi Z 9 po 27 lipnya 1911 roku vin organizuvav velelyudnu proshu svoyih prihilnikiv z Caricina do Svyato Uspenskoyi Sarovskoyi pustini marshrut yakogo prohodiv kilkoma povolzkimi mistami Groshova dopomoga Iliodoru v organizaciyi palomnictva v rozmiri troh tisyach rubliv bula nadana cherez Rasputina za jogo zh prohannya osobisto imperatriceyu Ce podorozh suprovodzhuvavsya bagatma vipadkami huliganstva z boku palomnikiv Za zayavoyu samogo Iliodora yakij vidvidav dvichi Kazan golovnoyu prichinoyu zdijsnenih nim u 1911 roci chastih poyizdok Rosiyeyu buli poshuki vikradenoyi za 7 rokiv do cogo chudotvornoyi Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi Na shlyahu pryamuvannya palomnikiv Iliodor neodnorazovo robiv guchni politichni zayavi cherez sho vinikali konfliktni situaciyi yaki privertalo do iliodorovciv pilnu uvagu presi Konflikt z Rasputinim ta pozbavlennya sanu Iliodor chitaye narodu vdyachnu telegramu Mikoli IIAvtograf 17 sichnya 1913 roku Na kvartiri yepiskopa Germogena 16 grudnya Iliodor yurodivij Mitya pismennik Ivan Rodionov ta inshi zazhadali vid Rasputina porvati zv yazki z carskoyu sim yeyu i pokayatisya v grihah Cej vchinok koshtuvav jomu pidtrimki Rasputina U svoyemu protistoyanni z Sinodom Iliodor zalishivsya bez pidtrimki visokopostavlenih stolichnih kil U sichni 1912 roku bulo privedeno u vikonannya postanovu Sinodu pro uv yaznennya Iliodora do Florishevoyi pustini Volodimirskoyi yeparhiyi Pislya nedovgogo opiru vin buv vidpravlenij u zaslannya pid zhandarmskim konvoyem Z pustini vin bombarduvav imperatora i Sinod vikrivalnimi listami rozdavav interv yu gazetyaram 8 travnya Iliodor podav do Sinodu prohannya pro znyattya sanu a v poslanni do shanuvalnikiv zayavlyav sho rozkayuyetsya u svoyij diyalnosti prosit vibachennya u yevreyiv vidrikayetsya vid viri v pravoslavnu cerkvu Pislya pivroku umovlyan rishennyam Svyatijshogo Sinodu v grudni 1912 roku buv pozbavlenij sanu i zvilnenij z monastirya Pivtora roku prozhiv u sebe na batkivshini hutir Velikij pid suvorim policejskim naglyadom de navkolo nogo znovu stali zbiratisya prihilniki gromada Nova Galileya Za tverdzhennyam deyakih avtoriv buv prichetnij do organizaciyi nevdalogo zamahu na Rasputina yake zdijsnila Hioniya Gusyeva Za namovoyu Rasputina zaareshtovanij 26 sichnya 1914 roku i zvinuvachenij v blyuznirstvi bogohulstvo obrazu jogo velichnosti i zasnuvannya zlochinnogo spivtovaristva Poboyuyuchis kriminalnogo peresliduvannya Iliodor 19 lipnya 1914 roku vtik za kordon cherez Finlyandiyu Vipustiv tam vikrivalnu knigu Svyatij chort zapiski pro Rasputina U chervni 1916 roku pereyihav do SShA V 1917 roci kniga Trufanova Svyatij Chort pro Grigoriya Rasputina bula vidana v Rosiyi Za tverdzhennyam biloemigrantiv monarhistiv perevirka zmistu knigi u Nadzvichajnij slidchij komisiyi pokazala sho vona bula napovnena vigadkoyu bezlich telegram yaki navodiv Trufanov nikoli naspravdi ne nadsilalis Razom z tim u svidchennyah Anni Virubovojyi Stepana Bileckogo u listuvanni samoyi carici z Rasputinim odnoznachno pidtverdzhuyetsya nayavnist realnih listiv ta potraplyannya yih do Iliidora Pislya revolyuciyi V 1917 roci Trufanov brav uchast u livomu rusi pislya Zhovtnevoyi perevorotu navit proponuvav svoyi poslugi bilshovikam Za osobistoyu propoziciyeyu Feliksa Dzerzhinskogo pochav sluzhiti v ChK de vikonuvav najdelikatnishi doruchennya V 1917 roci znyavsya kameo u pershomu filmi pro revolyuciyu v Rosiyi Padinnya Romanovih Z 1918 po 1922 rik zhiv u Caricini de v kvitni 1921 roku stvoriv sektu Vichnogo miru Todi zh ogolosiv sebe yepiskopom Caricinskim i Patriarhom vsiyeyi Pivdennoyi Rosiyi Aktivno vikoristovuvavsya organami VChK OGPU dlya rozkolu Caricinskoyi yeparhiyi Sergij Trufanov z sim yeyu 1922 rik U travni 1922 roku emigruvav do Nimechchini a potim u SShA de publikuvav svoyi zapiski pro Rasputina Pracyuvav shvejcarom u nevelikomu goteli Naprikinci 1924 roku zvernuvsya do obnovlenskogo Sinodu z pokayannyam ta prohannyam pro prijnyattya v spilkuvannya Buv prijnyatij u spilkuvannya yak miryanin z mozhlivistyu podalshogo vidnovlennya u svyashennomu sani Vidomo sho 25 chervnya 1933 roku iyeromonah rozstriga vistupiv u Nyu Jorku v zali zvanomu Prosvita V gazeti Rosiya zaznachalosya sho jogo dopovid bulp dotepnoyu vin piddav vbivchij kritici misiyu arhiyepiskopa Veniamina Fedchenkova pidnyav rosijskij nacionalnij prapor progolosiv Vitchizna v nebezpeci Vtim arhiyepiskop Veniamin domigsya v 1934 roci znyattya zaboroni z Iliodora i vidnovlennya jogo v sani iyeromonaha a takozh priznachiv sekretarem svogo yeparhialnogo upravlinnya rozpovidav usim pro jogo velicheznoyu dushevnoyu siloyu i nadav jomu mozhlivist zahishati moskovsku patriarhiyu v presi Ale Trufanov ne vipravdav nadij ekzarha stvoriv vlasnu Rosijsku Narodnu Universalno Hristiyansku Cerkvu a sebe ogolosiv patriarhom u vignanni Pomer 28 sichnya 1952 roku vid hvorobi sercya Sin Sergij nochami pracyuvav v goteli Nyu Jorker zastrelenij u kvitni 1942 roku nevidomim banditom u greckomu restorani PrimitkiU S Find A Grave Index 1600s Current Ancestry com au Iliodor Trufanov Arhiv originalu za 20 grudnya 2016 Procitovano 16 grudnya 2016 Lavrinov Valerij protoierej Obnovlencheskij raskol v portretah ego deyatelej Materialy po istorii Cerkvi Kniga 54 M 2016 S 257 Ivanov S M Suprun V I Ieromonah Iliodor Trufanov 2016 03 17 u Wayback Machine na sajte Volgograd pravoslavnyj Istoriya odnogo rasstrigi 2006 s 96 97 Istoriya odnogo rasstrigi 2006 s 106 107 Istoriya odnogo rasstrigi 2006 s 103 104 Byvshij ieromonah Iliodor Svyatoj chert Zhitie bludnogo starca Grishki Rasputina M 1991 S 63 Rassulin Yu Mest vraga roda chelovecheskogo Russkaya narodnaya liniya 27 05 2013 Istoriya odnogo rasstrigi 2006 s 105 Sedova Ya A Oktyabricheskij rezhim T 2 S 1037 1038 Alekseev I Ah ty volya moya volya Poseshenie v iyule 1911 g ieromonahom Iliodorom S M Trufanovym i ego storonnikami Kazani Russkaya narodnaya liniya 13 11 2013 Dyakin V S Burzhuaziya dvoryanstvo i carizm v 1911 1914 gg M Nauka 1988 S 34 Sedova Ya A Oktyabricheskij rezhim T 2 S 1038 1917 Rossijskaya imperiya Padenie Edvard Radzinskij Google Knigi Iliodor Trufanov hrono ru Procitovano 19 travnya 2011 Byvshij ieromonah Iliodor Svyatoj chert Zhitie bludnogo starca Grishki Rasputina M 1991 s 195 Svyatoj chort Zapiski o Rasputine Byvsh ier Iliodor Sergej Trufanov s predisloviem S P Melgunova Izd 2 e Moskva Tip T va Ryabushinskih 1917 XV 187 1 s Romanov A F Imperator Nikolaj II i Ego Pravitelstvo po dannym Chrezvychajnoj Sledstvennoj Komissii Russkaya letopis Kn 2 Parizh 1922 Str 20 Aleksej Varlamov Iliodor Istoricheskij ocherk Bohanov A N Pravda o Grigorii Rasputine M Russkij izdatelskij centr 2011 608 s il ISBN 5 4249 0002 0 The Fall of the Romanoffs na sajti IMDb angl Lavrinov Valerij protoierej Obnovlencheskij raskol v portretah ego deyatelej Materialy po istorii Cerkvi Kniga 54 M 2016 str 258 Andrej Kostryukov K istorii razdeleniya mezhdu Moskovskoj Patriarhiej i Severoamerikanskoj mitropoliej v 1933 g II Istoriya Istoriya Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 2011 Vyp 3 40 S 46 58 Arhiv originalu za 21 lipnya 2013 Procitovano 26 travnya 2020 Nezabytye mogily rossijskoe zarubezhe nekrologi 1917 1997 v 6 t Rossijskaya gos b ka Otd lit rus zarubezhya sost V N Chumakov M Pashkov dom 2006 T 6 Kn 2 L M ISBN 5 7510 0278 4 S 483 LiteraturaBulyulina E V Garskova I V Vesti russkuyu massu k politicheskoj kommune nuzhno cherez religioznuyu obshinu Pismo ieromonaha Iliodora V I Leninu 2005 4 16 chervnya Krapivin M Yu Deyatelnost S M Trufanova byvshego ieromonaha Iliodora v Sovetskoj Rossii 1918 1922 gg v svyazi s formirovaniem gosudarstvennoj politiki v otnoshenii pravoslavnoj Cerkvi 2011 3 4 16 chervnya S 137 159 Hizhij Maksim protoierej Istoriya odnogo rasstrigi ieromonah Iliodor Trufanov M 2006 2 46 16 chervnya S 96 110 ISSN 0203 3488 The mad monk of Russia Iliodor life memoirs and confessions of Tony Michailovich Trufanoff Iliodor angl PosilannyaAleksej Varlamov Iliodor Istoricheskij ocherk Chast 1 Chast 2 Chast 3 Chast 4 Chast 5 Literaturono filosofskij zhurnal Topos

Дата публікації:
Топ