Тростянчик

Тростя́нчик — село в Україні, у Тростянецькій селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. До 2020 — центр Тростянчицької сільської ради.

село Тростянчик
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Гайсинський район
Громада	Тростянецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05040250190010673
Облікова картка	Тростянчик
Основні дані
Засноване	1700
Населення	1639
Площа	3,22 км²
Густота населення	509,01 осіб/км²
Поштовий індекс	24342
Телефонний код	+380 4343
Географічні дані
Географічні координати	48°31′04″ пн. ш. 29°22′11″ сх. д. / 48.51778° пн. ш. 29.36972° сх. д. / 48.51778; 29.36972Координати: 48°31′04″ пн. ш. 29°22′11″ сх. д. / 48.51778° пн. ш. 29.36972° сх. д. / 48.51778; 29.36972
Середня висота над рівнем моря	149 м
Водойми	р. Південний Буг, Нетека
Місцева влада
Адреса ради	24300, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Тростянець, вул. Соборна, 77
Карта
Тростянчик
Тростянчик
Мапа
Тростянчик у Вікісховищі

Населення становить 1639 осіб.

Історія

У Переліку фондів родових архівів магнатів і шляхти Правобережної України КЦАДА зазначено, що с. Тростянчик на Поділлі було власністю та місцем проживання магнатів гр. Собанських з 1789 р. по 1918 р.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бершадської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії мешкало 1450 осіб, налічувалось 173 дворових господарства, існували православна церква, постоялий двір, 3 водяних млини.

Село в роки Визвольних змагань

В період Визвольних змагань 1917—1921 років ця місцевість стала місцем запеклих боїв. Зокрема, 3-4 вересня 1919 року під селом Тростянчик відбулась одна з найбільш жорстоких сутичок визвольної боротьби українського народу. Під керівництвом Г. Котовського батальйон 404-го полку Червоної армії пішов в контратаку на найкращий 1-й курінь 1-го полку Українських січових стрільців. 3-тя сотня 1-го куреня УСС затримала запеклий наступ Котовського.

Знамените весілля в Тростянчику на Петра і Павла 1914-го

На  — 12 липня 1914 року в селі Тростянчик відбулося знамените весілля. В садибі місцевого священника Петра Длугопольського видавали заміж старшу дочку Ніну, студентку Київського інституту благородних дівиць. Женився на ній студент Київського університету Святого Володимира Михайло Драй-Хмара, згодом відомий український поет, літературознавець, перекладач, поліглот, який володів 19-ма іноземними мовами. Він — один із п'яти «неокласиків», кращих літераторів двадцятих років минулого століття, до плеяди яких входили Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Юрій Клен і Михайло Драй-Хмара.

Високим гостем на весілля прибув відомий український композитор Микола Дмитрович Леонтович, який свого часу був викладачем в Тульчинському єпархіальному училище, де навчалася наречена. З ним приїхав відомий музикознавець, автор розвідок з української музичної культури і майбутній ректор Інституту Лисенка Микола Олексійович Грінченко. За дружбу, тобто боярина на урочистості був й відомий український поет Павло Филипович.

Про історію з весіллям у Тростянчику і долю людей, які в ньому брали участь розповідається в публіцистичній статті письменника Олександра Горобця «На весілля у Тростянчик, до Драй-Хмари», яка опублікована в «Посиланні» на сайті села в Вікіпедії.

Могила воїнів УСС

За переказами місцевих жителів-очевидців на полі бою залишилось 13 воїнів Армії УНР-УГА. Місцеві селяни під проводом Гната Западнюка підводою відвезли їх до «нового цвинтаря», де похоронили. У деяких воїнів на грудях були іменні гільзи, на яких були вирізьблені імена. Гнат Павлович переписав ці імена до поминальної книги сільської церкви св. Івана Богослова, а перелік даних про загиблих залишив своєму другові — отаману місцевого підпілля Яромі Заворітньому, який був вбитий у Лук'янівській в'язниці в 1932 чи 33 році та похований на Лук'янівському кладовищі. У церкві щороку правили поминальні служби за убієнних «комсомольців», що полягли за «Отєчєство», та з переліку імен було чути слово «воїн».

Сільські старожили згадували, що за тих галичан потім покарали село, розстрілявши на тому ж цвинтарі 12 односельчан. Перед Другою світовою війною могилу було знищено. В 1995 році могила була ідентифікована професором Віталієм Западнюком та взята під опіку організацією української молоді «Пласт». Віталій Гнатович багато зробив, щоб дослідити історичні події, що стосуються бою під с. Тростянчик 3-4 вересня 1919 року. Але 20 липня 1998 року він відходить на вічний спочинок. В останню поїздку на батьківщину в с. Тростянчик з сім'єю, Віталій Гнатович показав могилу 13 воїнів та попросив онуків опікуватися нею. Могила знаходиться зліва при вході на сільське кладовище; біля неї росте груша.

У 2002 році пластунами було встановлено березовий хрест на відновленій могилі воїнів Армії УНР-УГА. В 2012 році скаути ініціювали встановлення пам'ятного знаку на могилі. Реалізацію проекту здійснено у рамках благодійного проекту «Пантеон» (проект, що вшановує пам'ять відомих та маловідомих українців які жили Україною, які полягли у борні за нею). 15 червня 2012 року на місці поховання було встановлено козацький хрест та пам'ятну плиту. На плиті напис: «Воїнам Армії УНР та УГА, які захищали с. Тростянчик від окупантів у 1919 році. Кіннота УСС, 3-тя Залізна дивізія , 2-га Волинська дивізія».

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Тростянецької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тростянецького району, село увійшло до складу Гайсинського району.

Уродженці

• Гнат Западнюк (1 січня 1895 — 29 грудня 1979) — український вчений, науковець-ветеринар, воїн Армії УНР.
• Віталій Западнюк (2 червня 1926 — 20 липня 1998) — український вчений-медик, лауреат Державної премії України 1984 року.
• Панасюк Микола Іванович (1 січня 1946) — агроном. Заслужений працівник сільського господарства України.
• Попик Іван Васильович (1935) — український діяч, голова колгоспу імені Петровського Тростянецького району Вінницької області. Народний депутат України 1-го скликання.
• Семеряк Ярослав Іванович (1965—2015) — боєць Української Добровольчої Армії; учасник російсько-української війни.

Джерела

• Барчук О. Вони прославили наш край / Оксана Барчук [про видатних уродженців с. Тростянчик, батька та сина Западнюків] // Тростянецькі вісті. — 2011. — 21 жовтня.
• Макух Н. Жили Україною та полягли у борні за неї… / Надія Макух: [про встановлення пам'ятного знаку — козацького хреста воїнам УНР — УПА в с. Тростянчик] // Тростянецькі вісті. — 2013. — 27 червня.
• Шендеровський В. Творець геріатричних препаратів / В. А. Шендеровський // Нехай не згасне світ науки: Кн.2. — К.: Вид. дім «Простір». — 2009. — С. 102—110.

Примітки

1. Тетяна СЕБТА, Наталія ЧЕРКАСЬКА (2003, 4-6). ФОНДИ МАГНАТСЬКИХ АРХІВІВ ТА СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВ КЦАДА У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМНИХ ПРЕТЕНЗІЙ РЕЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНИ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА ПОЛЬЩІ (укр та нім) . НПЖ Архіви України. с. 228.
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
3. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
5. Коваль Роман. Свою душу вкраїнську Вкраїні лишив, Щоб їй і по смерті служити // Незборима нація. — 2011.

Література

• Тростя́нчик // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.627

Посилання

• Олександр Горобець На весілля в Тростянчик, до Драй-Хмари
• Погода в селі Тростянчик